Справа № 204/6807/25
Провадження № 2/204/3477/25
08 жовтня 2025 року м. Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:
головуючого - судді Приваліхіної А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Єрмак Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
26 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТДВ «СК «Кредо» із вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у сумі 33140 гривень 01 копійка страхового відшкодування та 3300 гривень витрат на експертизу (а. с. 1-6).
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 16 серпня 2024 року у м. Дніпрі на перехресті вул. Енергетична та пр. Б. Хмельницького сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу «Mazda Premacy», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль позивача «Mazda Premacy», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , чим йому завдані матеріальні збитки. Вказує, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , застрахована в ТДВ «СК «Кредо», згідно з полісом ОСЦПВВНТЗ № ЕР/218585437, який діяв на дату ДТП. При цьому, зазначає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року, справа № 204/8284/24. Зазначає, що 16 серпня 2024 року його представник направив на електронну адресу ТДВ «СК «КРЕДО» завірені електронно-цифровим підписом повідомлення про ДТП, заяву на виплату страхового відшкодування та весь необхідний пакет документів. Крім того, зазначає, що 25 вересня 2024 року його представник направив на електронну адресу відповідача завірені електронно-цифровим підписом рахунок СТО ФОП ОСОБА_3 , виписку з виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ФОП ОСОБА_3 , витяг з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_3 , довідку про відкриття рахунку, а 10 жовтня 2024 року завірену електронно-цифровим підписом постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року, справа № 204/8284/24. 12 листопада 2024 року ТДВ «СК «КРЕДО» виплатив йому страхове відшкодування на рахунок СТО у розмірі 65222 гривень 89 копійок, при цьому не узгодивши її розмір із позивачем. 18 листопада 2024 року його представник звернувся зі скаргою до НБУ щодо недоплати страхового відшкодування. Вказує, що 18 листопада 2024 року його представник направив на електронну адресу відповідача запит-вимогу щодо доплати страхового відшкодування в розмірі, встановленому у висновку експерта Дроздова Ю.В. № 1709/24 від 12 вересня 2024 року, складеного на його замовлення та попросив надати документи, на підставі яких було здійснено розрахунок заподіяної шкоди, однак його запит було проігноровано, відповідь на запит не надано, доплату страхового відшкодування не здійснено. Разом з цим, зазначає про те, що 09 грудня 2024 року НБУ повідомило його листом про те, що Страховиком розраховано страхове відшкодування на підставі Звіту № 21430/3016505 від 07 листопада 2024 року, складеного оцінювачем ОСОБА_4 та звіту ТОВ "Атлант Плюс 2018", складеного оцінювачем ОСОБА_5 . Копії вказаних звітів НБУ не направив та зазначив, що дії страховика можуть бути оскаржені до суду. Після чого, через свого представника, звернувся до судового експерта Дроздова Ю.В. для встановлення розміру збитку заподіяного в результаті пошкодження його автомобіля, який особисто оглядав транспортний засіб та склав висновок, який відповідає вимог ст. 106 ЦПК України. Згідно з висновком експерта Дроздова Ю.В. № 1709/24 від 12 вересня 2024 року вартість відновного ремонту транспортного засобу «Mazda Premacy», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 склала 189128 гривень 32 копійки, ринкова вартість КТЗ до ДТП складає 132745 гривень 68 копійок, отже вартість відновлювального ремонту більше ринкової вартості, а тому матеріальний збиток дорівнює ринковій вартості автомобіля 132745 гривень 68 копійок, оскільки відновлювати КТЗ економічно недоцільно. Вказує на те, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки ринкова вартість транспортного засобу «Mazda Premacy», державний реєстраційний знак НОМЕР_2 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 34382 гривні 78 копійок, то розмір заподіяної матеріальної шкоди становить 98362 гривні 90 копійок. Тому, оскільки, відповідачем було виплачено 65222 гривень 89 копійок, то вважає, що з відповідача на його користь підлягає стягненню різниця недоплаченого страхового відшкодування у сумі 33140 гривень 01 копійка, разом із витратами на оплату послуг експерта у сумі 3950 гривень.
Ухвалою суду від 02 липня 2025 року у справі відкрито спрощено позовне провадження з викликом сторін (а. с. 71), копія якої надіслана учасникам справи 02 липня 2025 року за вихідним № 16143/25-вих/2/204/3477/25 (а. с. 72).
15 липня 2025 року на адресу суду надійшов відзив представниці відповідача - Чарваєвої А.О., (а. с. 79-83), в яких вона позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.
В обґрунтування відзиву на позовну заяву зазначено, що 16 серпня 2024 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого ТДВ «СК «КРЕДО» транспортного засобу «CHEVROLET LACETTI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу «Mazda Premacy», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Вказує, що 16 серпня 2024 року позивач звернувся до Товариства із заявою про виплату страхового відшкодування та заявою про відшкодування витрат на послуги евакуатора. Стверджує, що ТДВ «СК «КРЕДО», на виконання п. 34.1 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розпочало розслідування події, що має ознаки страхового випадку, з метою отримання додаткових відомостей, у тому числі здійснено запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Так, не порушуючи десятиденний строк для направлення представника страхової компанії на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна з метою визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, з дати отримання 16 серпня 2024 року повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, 29 серпня 2024 року представником відповідача було складено Протокол огляду транспортного засобу. У даному протоколі зазначено перелік пошкоджень автомобіля «Mazda Premacy», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . На підставі замовленого ТДВ «СК «КРЕДО» Звіту №29-08-24-1Р від 05 листопада 2024 про оцінку колісного транспортного засобу, визначено, що вартість відновлювального ремонту КТЗ «Mazda Premacy» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 складає 188949 гривень 68 копійок, а його ринкова вартість - 132732 гривні 05 копійок. Вказує на те, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, відповідно до приписів п.7.17 та п. 7.18 Методики, якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. Тому, в даному випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ, яка визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ. Таким чином, згідно зі Звітом №21430/3016505 від 07 листопада 2024 про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу, вартість утилізації пошкодженого КТЗ «Mazda Premacy» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 може скласти 67509 гривень 16 копійок. 12 листопада 2024 ТДВ «СК «КРЕДО» було здійснено виплату позивачу страхового відшкодування у розмірі 65222 гривень 89 копійок, згідно з вищевказаними звітами, а також було здійснено відшкодування скаржнику витрат на послуги евакуатора у розмірі 3500 гривень. Зазначає, що 16 серпня 2024 року позивачем було повідомлено ТДВ «СК «КРЕДО» про дорожньо-транспортну пригоду та надано заяву про виплату страхового відшкодування, а 29 серпня 2024 був проведений огляд пошкодженого автомобіля в присутності позивача, а отже вважає, що ТДВ СК «Кредо» виконало всі умови для вчасного проведення огляду у відповідності до п.п. 34.2, 34.3 Закону, а відтак потреби для залучення іншого експерта не було. Тому вважає, що при розгляді даної страхової справи ТДВ «СК «КРЕДО» діяло чітко з дотримання норм страхового законодавства і виконало усі свої зобов'язання, а відтак відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог та стягнення витрат на правову допомогу у необґрунтованому та безпідставному розмірі в сумі 10000 гривень.
21 липня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача - адвоката Демарчука М.В. (а. с. 106-108 та на звороті), який переданий судді працівниками суду 18 серпня 2025 року, в якій він вважає твердження страховика необґрунтованими та такими, що не спростовують законність позовних вимог позивача.
В обґрунтування відповіді на відзив зазначає, що оцінювач ОСОБА_5 не рахував вартість КТЗ після ДТП, оскільки якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, а не його утилізаційна вартість, як то зазначено в звіті № 21430/3016505 від 07 листопада 2024 року оцінювача ОСОБА_5 . Зазначає, що відповідно до вимог п. 7.18 Методики товарознавчої експертизи вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічного справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ. Крім того, вказує на що, що п. п. 7.20 Методики визначено, що вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування. Натомість, автомобіль «Mazda Premacy», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , не перебував на діагностуванні на спеціалізованому підприємстві автосервісу «Mazda», більш того оцінювач ОСОБА_5 навіть його не оглядав, а тому не зрозуміло, яким чином він встановив які частини є придатними, а які ні. Також, вказує на те, що звіт оцінювача ОСОБА_5 взагалі не містить відомостей щодо вартості робіт з діагностування, дефектування, витрат, пов'язаних з їх продажем у регіоні (складські, транспортні, торговельні витрати та інше), суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів та прибутку, що очікується від реалізації складників на вторинному ринку. Зауважує, що визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його особистого огляду можливо лише експертом, а не оцінювачем, як це зроблено страховиком, і тільки за рішенням органу/особи, який призначив експертизу. Вважає, що оскільки оцінювач ОСОБА_5 не оглядав його пошкоджений автомобіль, то відповідно не міг достовірно визначити характер пошкоджень, а відтак його звіт складено з порушенням пунктів 5.1, 5.5., 8.5 Методики. Враховуючи, що огляд та розрахунки робили різні особи, звіт оцінювача ОСОБА_5 складено з порушенням вимог Національного стандарту №1 та «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», а також, оцінювач ОСОБА_5 не рахував вартість транспортного засобу після ДТП, тому цей звіт не може бути належним та допустимим доказом у розумінні статей 77,78 ЦПК України. Крім того, зазначає, що оскільки оцінювач ОСОБА_4 у звіті не рахував вартість транспортного засобу після ДТП, то його звіт є неповним. Разом з цим, вказує на те, що висновок експерта Дроздова Ю.В. № 1709/24 від 12 вересня 2024 року відповідає вимогам ч. 5 ст. 106 ЦПК України, оскільки у висновку експерта зазначено, що він підготовлений для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність. Експерт ОСОБА_6 особисто оглядав пошкоджений транспортний засіб, робив відповідні заміри, складав протокол огляду, фотографував пошкоджений транспортний засіб та відповідні заміри пошкоджень, і на підставі вихідних даних склав висновок. Таким чином, висновок експерта Дроздова Ю.В. № 1709/24 від 12 вересня 2024 року є належним доказом розрахунку матеріальної шкоди заподіяної в результаті пошкодження автомобіля позивача «Mazda Premacy», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Представник позивача - адвокат Демарчук М.В., в судове засіданні не з'явився, у позовній заяві з поміж іншого прохав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 5).
Представниця відповідача в судове засідання не з'явилася, у відзиві на позовну заяву прохала суд про розгляд справи за її відсутності (а. с. 83).
Дослідивши матеріали позовної заяви, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.
Судом встановлено, що постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 вересня 2024 року (у справі № 204/8284/24, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а. с. 15-16).
Із вказаної постанови убачається, що 16 серпня 2024 року о 10 год 56 хв. в м. Дніпро, на проспекті Богдана Хмельницького та вул. Шинній водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_1 , на регульованому перехресті повертаючи ліворуч на зелений сигнал основного світлофора не надав переваги в русі транспортному засобу Mazda Premacy, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого трапилось зіткнення. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 16.6 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , застрахована у ТДВ «СК «Кредо»», згідно поліса ОСЦПВВНТЗ ЕР/218585437 (а. с. 17).
16 серпня 2024 року представником позивача подано повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку та заяву про виплату страхового відшкодування (а. с. 7 та на звороті,
8-9).
12 листопада 2024 року відповідач виплатив на рахунок ФОП ОСОБА_7 страхове відшкодування у розмірі 65222 гривень 89 копійок (а. с. 18,98).
12 листопада 2024 року відповідач виплатив на рахунок представника позивача за довіреністю - ОСОБА_8 страхове відшкодування у розмірі 3500 гривень (а. с. 99).
18 листопада 2024 року позивач звернувся до НБУ зі скаргою щодо недоплати страхового відшкодування (а. с. 53-56).
18 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 направив до ТДВ "СК "КРЕДО" запит вимогу стосовно надання документів на підставі яких встановлювався розмір заподіяної шкоди та вимогу щодо доплати страхового відшкодування на підставі висновку експерта Дроздова Ю.В. № 1709/24 від 12.09.2024 року (а. с. 60 та на звороті).
09 грудня 2024 року НБУ листом № 14-0004/92388 (а. с. 25-26 та на звороті) повідомив позивача про те, що страховиком виплачено страхове відшкодування у розмірі 68722 гривні 89 копійок (включаючи витрати на евакуацію транспортного засобу), при цьому вказано, що розмір страхового відшкодування Страховиком визначено на підставі Звіту про оцінку колісного транспортного засобу від 05.11.2024 року № 29-08-24-1Р, відповідно до якого вартість транспортного засобу «Mazda Premacy», державний номерний знак НОМЕР_2 , до настання дорожньо-транспортної пригоди складає 132732 гривні 05 копійок, вартість відновлювального ремонту - 188949 гривень 68 копійок, складених ФОП ОСОБА_4 , та Звіту про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу від 07 листопада 2024 року № 21430/3016505, відповідно до якого вартість утилізації пошкодженого транспортного засобу складає 67509 гривень 16 копійок, складених ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018» оцінювачем ОСОБА_5 , однак, копії документів, на підставі яких було визначено розмір заподіяної шкоди, НБУ не направив.
12 вересня 2024 року судовим експертом Дроздовим Ю.В. за заявою представника позивача проведено по довіреності товарознавчу експертизу по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1709/24 (а. с. 19-50), за яким вартість матеріального збитку, заподіяної власнику КТЗ «Mazda Premacy», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , складає 132745 гривень 68 копійок, що дорівнює ринковій вартості автомобіля, вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу складає 189128 гривень 32 копійки.
Відповідно до вказаного висновку експерта ринкова вартість КТЗ «Mazda Premacy», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , у аварійному (пошкодженому) стані після дорожньо-транспортної пригоди складає 34382 гривні 78 копійок.
Вартість експертних послуг 3950 гривень (а. с. 51).
29 серпня 2024 року оцінювачем ОСОБА_4 , за участі позивача ОСОБА_1 , складено протокол огляду транспортного засобу (а. с. 61-62, 100 та на звороті), в якому останній зазначив, що він від підпису відмовляється.
05 листопада 2024 року ФОП ОСОБА_4 на замовлення ТДВ «СК «Кредо» складено звіт № 29-08-24-1Р про оцінку колісного транспортного засобу (а. с. 89-93).
З указаного звіту убачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику «Mazda Premacy», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 132732 гривні 05 копійок, що дорівнює ринковій вартості колісного транспортного засобу, а вартість відновлювального ремонту складає 188949 гривень 68 копійок.
07 листопада 2024 року ТОВ “Атлант Плюс 2018» оцінювачем ОСОБА_5 на замовлення ТДВ «СК «Кредо» складено звіт № 21430/3016505 про визначення вартості утилізації колісного транспортного засобу (а. с. 95-97).
З указаного звіту убачається, що вартість утилізації колісного транспортного засобу «Mazda Premacy», державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди може скласти 67509 гривень 16 копійок.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Вимогами ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Нормою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приписами ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з вимогами ч. ч 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).
Нормою ч. 3 ст. 988 ЦК України визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктами 1.4, 1.7 ст. 1 цього Закону визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з вимогами ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз'яснено ОР, що, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
Приписами ст. 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 Верховний Суд вказав на ОР, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про ОР, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на ОР, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України, відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19), підстав відступати від яких суд не вбачає.
Відповідно до вимог п. 8.2 розділу VIII Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, якщо вартість відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, то вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження.
Якщо транспортний засіб вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортній пригоді, а також витрати на евакуацію ТЗ з місця дорожньо-транспортній пригоді.
Для повного відшкодування завданої шкоди і страховиком, і винним водієм судам необхідно встановити ринкову вартість автомобіля до дорожньо-транспортній пригоді та вартість деталей, вузлів та агрегатів фізично знищеного ТЗ після дорожньо-транспортній пригоді.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 1 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц.
Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортній пригоді, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортній пригоді та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортній пригоді.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 337/5881/14-ц (провадження № 61-1586св18), від 15 березня 2018 року у справі № 564/2464/14-ц (провадження № 61-5059св18), від 4 квітня 2018 року у справі № 758/8578/15-ц (провадження № 61-8962св18), від 18 квітня 2018 року у справі № 361/3094/15-ц (провадження № 61-700св18), від 13 червня 2018 року у справі № 444/577/16-ц (провадження № 61-6285св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 343/2372/15-ц (провадження № 61-8947св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 466/7010/16 (провадження № 61-7447 св18), від 18 грудня 2018 року у справі № 524/561/16-ц (провадження № 61-21355св18), від 30 січня 2019 року у справі № 753/21303/16-ц (провадження № 61-31609св18).
Приписами ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).
Отже, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися експерти або юридичні особи, у штаті яких є експерти.
Так, для визначення вартості завданого позивачу матеріального збитку відповідачем ТДВ СК «Кредо» було замовлено у ФОП ОСОБА_4 відповідний звіт про оцінку колісного транспортного засобу, який складений останнім за № 29-08-24-1Р від 05 листопада 2024 року (а. с. 89-93) та звіт про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу №21430/3016505 від 07 листопада 2024 року, замовлений у ТОВ «Атлант Плюс 2018» (а. с. 95-97), а позивачем - висновок у судового експерта Дроздова Ю.В. № 1709/24 від 12 вересня 2024 року, що складений на замовлення представника позивача за довіреністю (а. с. 19-50).
Приписами ч. 1 ст. 106 ЦПК України визначено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Отже, експерти повинні бути обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Такий висновок, узгоджується з позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).
З огляду на викладене, суд не приймає до уваги звіт про оцінку колісного транспортного засобу № 29-08-24-1Р від 05 листопада 2024 року (оцінювача ФОП ОСОБА_4 ), а також звіт про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу №21430/3016505 від 07 листопада 2024 року (оцінювача ОСОБА_5 ), оскільки оцінювачі не повідомлені про кримінальну відповідальність.
Натомість висновок експерта Дроздова Ю.В. про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1709/24 від 12 вересня 2024 року, суд вважає належним доказом у справі, оскільки експерт Дроздов Ю.В. повідомлений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України (а. с. 19).
Разом з цим, суд зазначає про те, що приписами ст. 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 зазначено, що відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Згідно з вимогами ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна.
Приписами ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що суб'єктом оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
Відповідно до відомостей Державного реєстру «Суб'єкти оціночної діяльності» (http://www.spfu.gov.ua/ua/list/spf-estimate-registers-subjects.html), ФОП Якименко Р.М. зареєстрований, як суб'єкт оціночної діяльності за сертифікатом № 1107/20 від 18 грудня 2020 року.
Як убачається із звіту № 21430/3016505 від 07 листопада 2024 року про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу, виконавцем вказаний ТОВ «Атлант Плюс 2018», який зареєстрований, як суб'єкт оціночної діяльності за сертифікатом № 111/21 від 12 лютого 2021 року, а у відомостях про оцінювача вказаний ОСОБА_5 , однак у Державному реєстрі «Суб'єкти оціночної діяльності» відомості щодо ОСОБА_5 , як суб'єкта оціночної діяльності відсутні.
10 вересня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.
Пунктами 50-55 вказаного Національного стандарту № 1, зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.
28 жовтня 2004 року постановою Кабінету Міністрів України № 1442 затверджено Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
Приписами ч. 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Таким чином, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 та з урахуванням Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.
Так, згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна (незважаючи на вибір оцінювачем методичного підходу його оцінки) передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.
Відповідно до вимог п. 51 Національного стандарту № 1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Разом із цим, вимогами п. 56 Національного стандарту № 1 визначено, що звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість, а також додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.
Отже, виходячи з наведених норм, не зважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки шляхом доступу до нього.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18.
У свою чергу, у звіті про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу №21430/3016505 від 07 листопада 2024 року (оцінювач ОСОБА_5 ) зазначено, що оцінка проведена на підставі акту огляду від 29 серпня 2024 року, який, в свою чергу, здійснено спеціалістом ОСОБА_4 .
Таким чином, оцінку майна оцінювачем ОСОБА_5 проведено на підставі наданих оцінювачу протоколу огляду від 29 серпня 2024 року спеціаліста ОСОБА_4 , тобто без особистого огляду об'єкта дослідження, що є порушенням п. 56 Національних стандартів № 1, п п.1, 6 ст. 9 та ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Оскільки, сам по собі звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором, а тому він не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17.
З огляду на викладене, суд критично ставиться до висновку оцінювача, викладеному у звіті № 21430/3016505 від 07 листопада 2024 року про проведення незалежної оцінки вартості утилізації колісного транспортного засобу (оцінювача ОСОБА_5 ), та не бере його до уваги, оскільки він складений із порушенням п. 56 Національних стандартів № 1, п п.1, 6 ст. 9 та ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
А також, суд не приймає до уваги звіт №29-08-24-1Р про оцінку колісного транспортного засобу від 05 листопада 2024 року (оцінювача ФОП ОСОБА_4 ), оскільки він здійснений з порушенням вимог ст. 106 ЦПК України.
Відповідно до висновку експерта Дроздова Ю.В. про визначення вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 1709/24 від 12 вересня 2024 року (а. с. 19-50): вартість матеріального збитку, заподіяної власнику КТЗ «Mazda Premacy», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , складає 132745 гривень 68 копійок, а його ринкова вартість у аварійному (пошкодженому стані після дорожньо-транспортної пригоди складає 34382 гривні 78 копійок.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних с у передбачених цим Кодексом випадках.
Розмір завданого майнового збитку позивачем розраховано відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Отже, оскільки вартість матеріального збитку становить 132745 гривень 68 копійок, а ринкова вартість КТЗ в пошкодженому стані - 34382 гривні 78 копійок, то вартість завданої позивачу шкоди визначається різницею вказаних сум та становить 98362 гривні 90 копійок.
Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , застрахована у ТДВ «СК «Кредо» за полісом № ЕР/218585437, на суму 160000 гривень, франшиза 0 гривень, а страхове відшкодування позивачу виплачено у розмірі 65222 гривень 89 копійок, то з ТДВ «СК «Кредо» на користь позивача підлягає стягненню сума недоплаченого страхового відшкодування, у розмірі 33140 гривень 01 копійка, виходячи із розрахунку 98362,9-65222,89.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТДВ «СК «Кредо» підлягають задоволенню шляхом стягнення з ТДВ «СК «Кредо» на користь позивача суми недоплаченого страхового відшкодування у розмірі 33140 гривень 01 копійка.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Приписами ч. ч. 6, 7 ст.139 ЦПК України визначено, що розмір витрат, зокрема, на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірними зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Нормами ч. 5 ст. 139 ЦПК України визначено, що у випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Суд має право накласти арешт на грошові кошти чи майно такої сторони в межах сум, присуджених до стягнення, в порядку, встановленому цим Кодексом для забезпечення позову
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову, інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у судового експерта Дроздова Ю.В. було замовлено висновок експерта № 1709/24 (товарознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку заподіяного власнику КТЗ), вартість якого складає 3950 гривень, та яка ним сплачена, підтвердженням чого є платіжна інструкція від 08 жовтня 2024 року (а. с. 51).
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що позов ОСОБА_1 до ПАТ «СК «УСГ» із вимогою стягнення відшкодування матеріальної шкоди, задоволено, факт понесення витрат на оплату експертних послуг у заявленому розмірі позивачем доведено, а не співмірність цих витрат відповідачем не спростовано, суд доходить висновку, що ці вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених позивачем витрат на оплату експертних послуг у розмірі 3950 гривень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги доведені належними, допустимими та достатніми доказами, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект. Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.
У справі «East/WestAllianceLimited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції.
Не зважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа, № 30210/96).
ЄСПЛ, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).
Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, у рішеннях від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір, у разі задоволення позову, покладається на відповідача.
При зверненні до суду з вказаною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок, через що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354-355 ЦПК України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34; ЄДРПОУ 13622789) про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування в розмірі 33140 (тридцять три тисячі сто сорок) гривень 01 (одна) копійка.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 судові витрати на проведення експертного дослідження у сумі 3950 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя А.І. Приваліхіна