Справа № 204/5508/25
Провадження № 2/204/3028/25 р.
18 вересня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Зайченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У травні 2025 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради заборгованість по сплаті за теплопостачання в розмірі: 47 717,59 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі - 26630,16 грн.; інфляційне збільшення суми боргу складає 16773,89 грн.; 3 % річних від суми боргу - 4313,54 грн. та сплачений судовий збір у сумі 3028 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради протягом опалювального період з жовтня 2016 року по 2023 рік включно, надавало послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 . За період з 01.10.2016 року по 01.10.2023 року у Відповідача виникла заборгованість перед КП «Теплоенерго». Даний борг було реструктуризовано шляхом укладання із відповідачем договору про реструктуризацію заборгованості за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання №137/2023р./Ц.О.А. строком на 36 місяців. Проте, станом на момент подачі позову заборгованість споживачем сплачена не була, у зв'язку із чим, позивач вимушений звернутись до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, раніше надав клопотання про розгляд справи без участі представник, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Зі згоди позивачки, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню по наступним підставам.
В судовому засіданні встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 , згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб №7903 від 24 жовтня 2023 року.
24 жовтня 2023 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 137/2023р./Ц.О.А. реструктуризації заборгованості за послуги центрального опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до вимог п. 1.1 та 1.2 вказаного договору відповідач взяв на себе відповідальність сплатити відповідно до графіку здійснення платежів заборгованість за використану теплову енергію, яка виникла станом на 01.10.2023 року у сумі 39945 гривень 29 копійок.
З графіку здійснення платежів вбачається, що відповідач повинен був сплачувати щомісячно з січня 2023 року по жовтень 2026 року включно платежі по 1109 гривні 59 копійок.
Проте, відповідач не сплачував, згідно договору платежі.
Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Нормами ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами п. 1 ч. 2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Приписами ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст.612ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Приписами ст. 549 ЦК України визначено поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нормами ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Крім того, вимогами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до вимог ч. 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог п. п. 1, 5 ч. 3 ст.20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а відповідачем не спростовано того, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно з якими позивач надавав відповідачу послуги з теплопостачання, а відповідач був зобов'язаний сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.
Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості, за період з 01.10.2016 року по 01.10.2023 року за відповідачем рахується заборгованість по оплаті послуг теплопостачання у розмірі 26630 грн. 16 коп.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на отримання плати за послуги з теплопостачання.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав свій обов'язок по сплаті вартості послуг з теплопостачання, наявність заборгованості за послуги з теплопостачання відповідачем не спростована, суд вважає, що позов комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради необхідно задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання в сумі 47 717,59 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі - 26 630,16 грн.; інфляційне збільшення суми боргу складає 16 773,89 грн.; 3 % річних від суми боргу - 4 313,54 грн.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачку, а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 280-288, 354-355 ЦПК України, -
Позовну заяву Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради суму 47 717,59 грн., з яких: сума основного боргу у розмірі - 26 630,16 грн.; інфляційне збільшення суми боргу складає 16 773,89 грн.; 3 % річних від суми боргу - 4 313,54 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради судовий збір в сумі 3 028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 32688148, місцезнаходження: 49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя В.В. Самсонова