Справа № 204/4550/25
Провадження № 2-о/204/149/25
06 листопада 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді Токар Н.В.,
за участю секретаря Кислиці Є.Ю.,
за участю представника заявника адвоката Іщенко В.Г.,
за участю представника заінтересованої особи Пополітова І.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення юридичного факту постійного проживання в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року, -
У квітні 2025 року заявник звернувся до суду із заявою, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення юридичного факту постійного проживання в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року, в якій просив встановити факт постійного проживання його на території України, станом на час проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року включно.
В обґрунтування поданої заяви, заявник посилався на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дніпропетровську. Будучи неповнолітнім, заявник постійно проживав на території України разом з батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . З 08.09.1992 по 17.08.1993 та з 10.01.1995 та по теперішній час проживає за адресою: АДРЕСА_1 . 3 1986 по 1990 роки заявник навчався в середній школі №51 м.Дніпропетровська, в червні 1990 року отримав свідоцтво про неповну середню освіту № НОМЕР_1 . З вересня 1990 року по червень 1993 року заявник навчався в середньому професійно-технічному училищі №6 м.Дніпропетровська. 10 серпня 1992 року ОСОБА_1 був виданий паспорт громадянина зразка 1974 року серії НОМЕР_2 . Влітку 2010 року паспорт зразка 1974 року заявником був втрачений. Зараз ОСОБА_1 бажає отримати паспорт громадянина України з метою користуватись своїми правами, які надаються громадянам України. В серпні 2024 року заявник звертався до Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про отримання паспорта громадянина України, на що отримав 17.08.2024 відмову з посиланням на відсутність судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року. Враховуючи вищезазначені обставини, заявник звернувся до суду із зазначеною заявою.
Заявник, в судовому засіданні 16.10.2025 заяву підтримав, просив задовольнити.
В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав, просив її задовольнити.
Представник заінтересованої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, просив відмовити.
Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, вважає, що заява не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дніпропетровську, батьками зазначено: батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 , що підтверджено копією свідоцтва про народження, виданого повторно 29.04.2009 року (а.с.10).
3 1986 по 1990 роки заявник навчався в середній школі №51 м.Дніпропетровська, в червні 1990 року отримав свідоцтво про неповну середню освіту № НОМЕР_1 (а.с.11, 12-15).
З вересня 1990 року по червень 1993 року заявник навчався в середньому професійно-технічному училищі №6 м.Дніпропетровська (а.с.16, 17-26).
Заявник з 08.09.1992 по 17.08.1993 та з 10.01.1995 та по теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про що зазначено у відповіді департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР (а.с.6).
10 серпня 1992 року ОСОБА_1 був виданий паспорт громадянина зразка 1974 року серії НОМЕР_2 (а.с.27).
Влітку 2010 року паспорт зразка 1974 року заявником був втрачений (а.с.67.68).
В серпні 2024 року заявник звертався до Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про отримання паспорта громадянина України, на що отримав 17.08.2024 відмову з посиланням на відсутність судового рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року (а.с.7-9).
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З указаного випливає, що законом передбачено вставлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на набуття громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про громадянство» громадянами України є: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, - з моменту внесення відмітки про громадянство України.
Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Указу Президента України № 588/2006 від 27 червня 2006 року, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок).
Пунктом 7 Порядку визначено, що встановлення належності до громадянства України стосується: а) громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року, в тому числі: осіб, які за станом на 13 листопада 1991 року проходили строкову військову службу на території України і після її проходження залишилися проживати на території України; осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або за станом на 13 листопада 1991 року відбували покарання в місцях позбавлення волі на території України та перебували у громадянстві колишнього СРСР і до набрання вироком суду законної сили постійно проживали відповідно на території УРСР або проживали на території України; б) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття і батьки яких належать до категорій, зазначених у підпункті «а» цього пункту; в) осіб, які за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягли повноліття та виховувалися в державних дитячих закладах України.
Оформлення належності до громадянства України стосується осіб, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та дітей таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття.
Перевірка належності до громадянства України стосується осіб, які перебувають за кордоном і в яких відсутні документи, що підтверджують громадянство України, або якщо виникла необхідність перевірки факту перебування таких осіб у громадянстві України.
Згідно з пунктом 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону,) подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, відповідно до положень Закону України «Про громадянство України» і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Подібні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498 св 20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116 св 20), від 02 червня 2021 року у справі № 125/1472/19 (провадження № 61-8866 св 20).
У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт (частина перша статті 319 ЦПК України).
Зі змісту заяви ОСОБА_1 випливає, що метою встановлення факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року є отримання заявником паспорта громадянина України в порядку встановлення належності громадянства України.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд доходить висновку, що надані заявником ОСОБА_1 докази на підтвердження доводів його заяви, не містять інформації постійного його проживання на території України саме станом на 24 серпня 1991 року.
В свою чергу, надана ОСОБА_1 інформація з даних Реєстру територіальної громади міста Дніпра та картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, із зазначенням інформації щодо реєстрації заявника за адресою: АДРЕСА_1 , у періоди з 08.09.1992 по 17.08.1993 та з 10.01.1995 та по теперішній час; довідка про навчання в середній школі №51 у період з 1986 року по 1990 рік; довідка про навчання в середньому професійно-технічному училищі №6 м.Дніпропетровська про зарахування з 01.09.1990 року, та відрахування зі складу учнів 24.06.1993 року, також не можуть бути доказом факту проживання заявника на території України станом на 1991 рік, оскільки містять інші періоди його проживання/реєстрації, навчання в зазначених школі та училищі.
Також не є належними та беззаперечними доказами покази свідків ОСОБА_4 , яка є рідною сестрою заявника, та яка зазначала, що брат весь час проживав за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки доглядав за мамою, яка була паралізована, та свідка ОСОБА_5 , яка є сусідкою заявника, та яка навчалась із заявником разом у школі, не можуть безумовно свідчити про факт проживання заявника у спірний період.
Суд враховує, що станом на 1991 рік, ОСОБА_1 був неповнолітнім. Проте, заявником так само не надано доказів й стосовно проживання його батьків в Україні в зазначений період. Матеріали справи не містять відомостей про реєстрацію місця проживання батьків заявника за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку неможливо встановити факт постійного проживання заявника на території України станом на 1991 рік на підставі доказів, які не містять інформації щодо такого проживання як батьків заявника, так і саме відносно особи, яка безпосередньо звернулася із заявою про встановлення такого факту.
Такий висновок суду відповідає позиції, викладеній Верховним Судом в аналогічних справах, зокрема в постанові від 21 липня 2021 року у справі № 740/4027/20 та від 25 травня 2022 року у справі № 521/21665/18.
Згідно із частиною 7 статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 141, 211, 258-259, 263-265, 268, 293, 294, ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про встановлення юридичного факту постійного проживання в неповнолітньому віці на території України станом на 24 серпня 1991 року - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 10.11.2025 року.
Суддя Н.В. Токар