Справа № 202/5321/21
Провадження № 1-кп/204/154/25
20 жовтня 2025 року м.Дніпро
Чечелівський районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду матеріали кримінального провадження №12021041030000801 від 06 серпня 2021 року відносно:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Дніпропетровську, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України,-
ОСОБА_4 17 червня 2021 року біля 23 год. 00 хв., перебуваючи в стані наркотичного сп?яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості об?єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить згідно свідоцтва про реєстрацію ОСОБА_6 , рухався по проїзній частині вул. Криворізькій в Чечелівському районі м. Дніпра, яка має по дві смуги для руху в кожному напрямку, збоку вул. Робоча в напрямку вул. Київська, перевозячи, в якості пасажира на задньому пасажирському сидінні ОСОБА_7 . Під час руху 17 червня 2021 року біля 23 год. 00 хв., по вул. Криворізькій в Чечелівському районі м. Дніпра, в районі будинку №47, водій ОСОБА_4 , проявляючи злочинну самовпевненість, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров?я громадян, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, при відсутності зовнішніх факторів, що змушували його порушувати ті або інші вимоги Правил дорожнього руху України, не обрав безпечну швидкість руху та не врахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого транспортного засобу та безпечно керувати ним, не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини, на праве узбіччя по ходу свого руху, де допустив наїзд автомобілем «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 на нерухому перешкоду - електроопору. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_7 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження. Своїми діями водій ОСОБА_4 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.3.б), 2.9.а), 12.1. відповідно до яких: п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»; п.1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків»: 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розмішення та кріплення вантаж, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п. 2.9. а) Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; п. 12.1.: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безмечно керувати ним». Порушення п. 12.1. «Правил Дорожного руху України» водієм ОСОБА_4 знаходиться в причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажиру ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді - поєднаної травми: забійної рани від середньої третини лівої надбрівної дуги з переходом в надбрівну область та далі до проекції зовнішнього кута лівої надбрівної дуги, закритої травми грудної клітки з переломами 4-го, 5-го та 6-го ребер праворуч по середньо-ключичній лінії, забійної рани правої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров?я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. N6 - термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу.
Умисні дії ОСОБА_4 , які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.286-1 КК України, визнав повністю і підтвердив та не оспорював обставини, зазначені в обвинувальному акті, просив суворо не карати. Суду пояснив, що 17.06.2021 року близько 23.00 год. він приїхав на пл..Островського, щоб забрати свого родича з роботи та відвезти додому. В цей час, до нього звернулися двоє незнайомих людей, як пізніше виявилися ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не могли викликати таксі і попросили ОСОБА_4 підвезти їх, він погодився підвезти і вони сіли до нього в машину «Chevrolet Aveo». Він швидко не їхав, бо через зливу було дуже багато води. Під час руху він не впорався з керуванням і врізався в електроопору. Грошові кошти потерпілій ОСОБА_7 він до теперішнього часу не відшкодовував. Зазначив, що він з початку хотів щось компенсувати потерпілій, але вона заявила дуже велику суму компенсації і він нічого не сплатив потерпілій. Напередодні у нього був день народження і він вживав наркотичні речовини, а саме порошок, але на момент вчинення ДТП він нічого не приймав. Він визнає, що був в стані наркотичного сп'яніння. Причиною ДТП вважає погодні умови. Посвідчення водія на момент вчинення злочину не було. Підтвердив, що дійсно був позбавлений права керування за рішенням суду та після спливу терміну обмеження у праві керування, повторно не здавав на права.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні повністю підтвердила обставини, зазначені в обвинувальному акті, зазначивши, що 17.06.2021 року близько 23.00 год. вона разом із ОСОБА_8 після роботи тривалий час не могли викликати таксі, щоб доїхати додому з вул.Пастера-пл.Островського в м.Дніпро. Її знайомий ОСОБА_9 сказав, що зараз приїде його знайомий ОСОБА_4 і підвезе їх додому. Вони погодилися. В цей час приїхав автомобіль «Chevrolet Aveo» за кермом якого знаходився раніше не знайомий ОСОБА_4 , поруч із ним був невідомий чоловік. Вона разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 сіли на заднє сидіння автомобіля. Просили їхати нешвидко оскільки була погана погода. ОСОБА_4 їхав швидко і не впорався із керуванням в районі вул.Криворізька, внаслідок чого машина влетіла у стовп. В результаті ДТП у неї була пошкоджена брів, зламані ребра, пошкоджена нога, вона отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Коли вони сіли в автомобіль, то вона не бачила, щоб ОСОБА_4 знаходився в стані наркотичного сп'яніння. Лише, коли сталося ДТП, вона бачила, що ОСОБА_4 поводився якось дивно, був дуже наляканий, нервував, швидку не викликав. Швидку їй викликав чоловік, коли вона йому зателефонувала. Крім того, як виявилося, ОСОБА_4 був без водійського посвідчення. Обвинувачений не компенсував їй ні матеріальні ні моральні збитки, які вона зазнала в наслідок ДТП, вибачення не просив. Також, підтримала цивільний позов і просила його задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з обвинуваченого матеріальну шкоду у розмірі 1101,00 грн., що було витрачено нею на лікування, а також моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 17 червня 2021 року біля 23.00 год. була погана погода. Вони намагалися викликати таксі з пл. Островського, щоб доїхати додому, в службі таксі їм відмовили. В цей час за їх знайомим ОСОБА_9 на пл.Островського під'їхав раніше їм незнайомий обвинувачений ОСОБА_4 . Вони попросили ОСОБА_4 підвезти їх додому. Обвинувачений був на синьому «Chevrolet Aveo». ОСОБА_4 погодився. Вони сіли в автомобіль, де знаходилися водій ОСОБА_4 та на передньому сидінні сидів його кум. ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 сіли на заднє сидіння автомобіля та поїхали і на вул. Криворізька сталася ДТП. Обвинувачений їхав згідно з правилами, але не впорався з управлінням та в'їхав в стовп. Обвинувачений їхав зі швидкістю приблизно 70 км/год. Вони не звертали уваги чи є у обвинуваченого ознаки алкогольного, або наркотичного сп'яніння, бо їм потрібно було дістатися додому. Якщо б обвинувачений їхав з меншою швидкістю, то можна було б уникнути ДТП. Внаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_7 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а він отримав травму правого ока та шийного відділу. Збитки щодо лікування обвинуваченим не відшкодовано.
Крім показань потерпілої ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_8 , вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України, підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні:
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18 червня 2021 року, з схемою місця ДТП, фото таблицею (а.п.14-23);
- полісом обов'язкового страхування №АР/1652700 на автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.п.25);
- тимчасовим дозволом ОСОБА_4 на право керування транспортними засобами серії ПК№104978, виданого 05.11.2019 року замість посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого Дн-вським ВРЕР-1 ДАІ (а.п.26);
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , на автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 (а.п.27);
- Направленням ОСОБА_4 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.06.2025 року о 01.12.год.(а.с.28);
- довідкою КНП «Міська клінічна лікарня №16» від 18.06.2021 року, згідно якої у ОСОБА_8 забій м'яких тканин голови, підшкірна гематома правої половини обличчя (а.п.29);
- довідкою КНП «Міська клінічна лікарня №16» від 18.06.2021 року, згідно якої у ОСОБА_7 забій м'яких тканин голови, забійна рана голови, забійна рана правої гомілки (а.п.30);
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №768884 від 18.06.2021 року, згідно якої відносно ОСОБА_4 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20400 грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП (за порушення п.2.1.а ПДР України - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами) (а.п.33);
- постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3877827 від 06.03.2021 року, згідно якої відносно ОСОБА_4 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування) (а.п.34);
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.06.2021 року, згідно якого, під час проведення огляду 18.06.2021 року о 02.30 год. ОСОБА_4 перебуває у стані наркотичного сп'яніння (а.п.38);
- постановою про визнання речовими доказами від 06.08.2021 року, згідно якої визнано речовим доказом автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.п.41);
- висновком експерта №2141е від 26.08.2021 року, згідно якого внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілій ОСОБА_7 , заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани від середньої третини лівої надбрівної дуги з переходом в надбрівну область та далі до проекції зовнішнього кута лівої надбрівної дуги, закритої травми грудної клітки з переломами 4-го, 5-го та 6-го ребер праворуч по середньо-ключичній лінії, забійної рани правої гомілки, які згідно висновку судово-медичної експертизи за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров?я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. N6 - термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу (а.п.49-52);
- висновком експерта №2121е від 25.08.2021 року, згідно якого внаслідок дорожньо-транспортної події ОСОБА_8 , заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: масивної підшкірної гематоми правої половини обличчя (правої параорбітальної області, виличної області та правої щоки), субкон'юнктивального крововиливу правого ока, з розвитком в посттравматичному періоді гострого етмоїдиту. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що вони отримані незадовго до первинного звернення за медичною допомогою в лікувальні заклади м.Дніпро, тобто в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові. Виявлені у нього тілесні ушкодження на обличчі, не відображають на собі характерологічні особливості та розміри травмуючого предмету, яким були нанесені, можливо лише вказати, що вони спричинені від механічної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі), якими могли бути і виступаючі частини салону транспортного засобу. За своїм характером виявлені у нього тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров?я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день). На підставі п.2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року No6. Тривале амбулаторне лікування понад 21-ну добу пов?язано з загостренням захворювання: «остеохондроз шейного отдела позвоночника, спондилоартроз больше на уровне С6-С7». На підставі пункту 4.7. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» , затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. N6, загострення попередніх захворювань після отримання ушкоджень не враховуються при оцінці ступеню тяжкості(а.п.455-57);
- висновком експерта № СЕ-19/104-21/25874-ІТ від 19.08.2021 року, в якому зазначено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля «CHEVROLET» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху. Технічна можливість запобігти вказаній ДТП для водія автомобіля «CHEVROLET» ОСОБА_4 визначалась виконанням ним вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати зазначені вимоги ПДР. При заданому механізмові події, дії водія автомобіля «CHEVROLET» ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв?язку з настанням даної ДТП.(а.п.71-72).
Всі докази у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_4 отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним Кодексом України порядку, є належні та допустимі, тому суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.Недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або доказів та відомостей, які стосуються особи обвинуваченого не має.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження,тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання судом враховуються вимоги, передбачені ч.1 ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.1 ст.286-1 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.286-1 КК України, який відноситься до категорії нетяжких, при цьому є необережним, визнав вину в повному обсязі.Обставин, що пом'якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлено. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено. Відповідно до даних про особу обвинуваченого, ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
В той же час, суд бере до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, яке є необережним, нетяжким злочином, та характер допущених обвинуваченим ОСОБА_4 порушень вимог Правил дорожнього руху, внаслідок яких наступили суспільно небезпечні наслідки у виді заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Суд зазначає, що вчинений ОСОБА_4 злочин хоча і є необережним, але грубе нехтування ним п.2.9 а) ПДР України, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.
Підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.
Підстави для застосування ст.75 КК України відсутні, оскільки відповідно до Закону України № 1231-IX від 16.02.2021 року, звільнення від відбування покарання з випробуванням не припускається у випадках засудження за кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що у даному конкретному випадку обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити основне покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч.1 ст. 286-1 КК України, яке він повинен відбувати реально. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, справедливим та сприятиме меті, визначеній у ст. 50 КК України.
Крім того, відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов'язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно. Крім того, відповідно до висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа 702/301/20), особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 допустив керування транспортним засобом, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, нехтуючи не лише своєю безпекою, а й безпекою інших учасників руху, вчинив дорожньо-транспортну пригоду в наслідок якої пасажир ОСОБА_7 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Враховуючи характер вчиненого злочину, пов'язаного з правом керування транспортними засобами, особи обвинуваченого, суд визнає за неможливе збереження за ОСОБА_4 права керування транспортними засобами.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні не обирався.
Під час судового розгляду потерпілою ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн., матеріальної шкоди у розмірі 1101,00 грн. В обґрунтування позову зазначила, що спричинені їй в наслідок ДТП тілесні ушкодження потягли за собою необхідність лікування та відновлення стану здоров?я. Під час лікування нею витрачалися кошти на придбання ліків, лікарських засобів, але на жаль збереглися не всі чеки на придбання ліків, а ті що збереглися шкода становить: 1101,00 грн., таким чином підтверджена документально завдана матеріальна шкода у розмірі 1101,00 грн. Окрім матеріальної шкоди, їй було завдано і моральну шкоду. Неправомірними діями ОСОБА_4 їй було спричинені тілесні ушкодження в момент ДТП, вона зазнала значного фізичного болю, та сильно злякалася. В наслідок отриманих травм було порушено її нормальний спосіб життя, вона не може як раніше повноцінно працювати, повинна регулярно відвідувати лікарів, витрачати на це кошти та час. Все це завдає великі труднощі не тільки їй але й її родині, оскільки її сім?я змушена докладати додаткові зусилля для того щоб відбулося її кваліфіковане лікування у закладах охорони здоров'я. В неї з?явилося почуття страху і невпевненості в собі, вона побоюється, що аналогічна ситуація може відбутися із нею знов. ЇЇ постійно турбують болі в зламаних ребрах та пошкодженій нозі, ці проблеми постійно пригнічують її, із-за цього вона нервує, і в неї виникає головний біль, порушився нормальний сон. Також, вона вимушена витрачати кошти та час для захисту її прав у правоохоронних органах та в суді. Вона вважає, що ОСОБА_4 повинен компенсувати їй моральну та матеріальну шкоду за фізичний біль та душевні страждання, які вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана злочином, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до положень ст. ст. 128,129 КПК України, цивільний позов особи, якій злочином завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються в порядку цивільного судочинства.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, що заподіяла його.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до положень ст. 91 КПК України, доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
В результаті повного та всебічного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, перевіривши докази, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги, суд приходить до наступного.
У судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України. Тобто, судом встановлено, що в результаті протиправних дій ОСОБА_4 , який, будучи особою, яка керує транспортним засобом, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, ОСОБА_7 були спричинені середньої тяжкості тілесні ушкодження. Внаслідок чого потерпіла проходила лікування, на яке було витрачено грошові кошти у розмірі 1101,00 грн., що підтверджується наданими потерпілою чеками. Тобто, в судовому засіданні встановлено, що матеріальна шкода, спричинена ОСОБА_7 складає 1101,00 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченого.
Що стосується цивільного позову в частині стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 моральної шкоди, суд приходить наступного.
Згідно ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала.
При вирішенні питання стосовно обґрунтованості вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, слід зазначити, що злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_7 дійсно спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях в наслідок спричинення їй середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило душевні страждання. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, ступінь його вини, глибину душевних страждань потерпілої, що знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із діями обвинуваченого, вимоги розумності та справедливості, а також майновий стан обвинуваченого та приходить до висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого фактичну вартість проведення судової експертизи, згідно наданої довідки.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд-
ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_11 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави фактичну вартість проведення експертизи №СЕ-19/104-21/25874-ІТ від 19.08.2021 року, у розмірі - 686,48 грн.
Речові докази: автомобіль Chevrolet Aveo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 - повернути законному власнику ОСОБА_6 .
Цивільний позов ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1101 грн.00 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_7 - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.
Суддя: ОСОБА_1