Справа № 202/3474/25
Провадження № 2/202/2875/2025
10 листопада 2025 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Мариніна О.В.
за участю секретаря судового засідання Пєшкічевої А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 202/3474/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - старший державний виконавець Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Верхогляд А.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до відповідача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, обґрунтувавши свої вимоги тим, що за виконавчим написом за № НМН 580360 від 19.11.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу з позивача стягується, на користь ТОВ «Фінпром маркет», заборгованість у розмірі 19608,46 грн. Згідно постанови ДВС, заступником начальника відділу Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Манойло Оксаною Валеріївною відкрито виконавче провадження за № 64889361 від 18.03.2021 року, яке відкрито в м. Новогродівка. 16.10.2024 року виконавче провадження передано до старшого державного виконавця Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Верхогляд Анни Вікторівни. Позивач вказав, що в автоматизованій системі виконавчого провадження, за відповідним посиланням, відсутній виконавчий напис № HMH 580360 виданий 19.11.2020 року та заява стягувача про примусове виконання рішення. Позивачем було отримано лист від державного виконавця Верхогляд А.В., відповідно до якого оригінал виконавчого документа зберігається в паперових матеріалах справи в приміщенні відділу за юридичною адресою: Донецька область, Покровський район, м. Новогродівка, вул. Центральна, 17. Отже, позивач вважає, що виконавчий напис № HMH 580360 від 19.11.2020 року здійснено з порушенням вимог ЗУ «Про нотаріат», Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просить напису його таким, що не підлягає виконанню,
Позивач надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.
Представник відповідача надав заяву про визнання позову та зменшення розміру витрат на правову допомогу.
Представник третьої особи Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - Придатько Т. надала заяву про про розгляд справи без її участі.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За нормами ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що за виконавчим написом за № НМН 580360 від 19.11.2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу з позивача стягується, на користь ТОВ «Фінпром маркет», заборгованість у розмірі 19608,46 грн.
Згідно постанови ДВС, заступником начальника відділу Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції Манойло Оксаною Валеріївною відкрито виконавче провадження за № 64889361 від 18.03.2021 року. Виконавче провадження відкрито в м. Новогродівка, що підтверджується наданою позивачем копією Постанови про відкритя провадження вд 18.03.2025 року ВП № 64889361.
23.06.2022 року виконавче провадження передано до Головного державного виконавця Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Пиріг Вікторії Вікторівні.
16.10.2024 року виконавче провадження передано до старшого державного виконавеця Новогродівського міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Верхогляд Анни Вікторівни.
09.04.2025 року позивачем було надано заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Індустріального районного суду від 10.04.2025 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за № 580360 від 19.11.2020 року, у виконавчому провадженні № 64889361 від 18.03.2021року.
Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена гл.14 Закону України «Про нотаріат» та гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більш як 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більш як один рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595 (далі - Порядок).
Відповідно до пп.1, 3 гл.16 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису.
Відповідно до пункту 3.1 глави 16 розділу II Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: - якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; - за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (пункт 3.2 глави 16 розділу II Порядку №296/5).
Пунктом 3.5 глави 16 цього ж Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Як стверджує позивач, виконавчий напис № HMH 580360 від 19.11.2020 року здійснено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу з порушенням вимог ЗУ «Про нотаріат».
Позивач вказує, що вона не була повідомлена, ані про наявність заборгованості перед відповідачем, ані про відкриття виконавчого провадження.
Відомостей на підтвердження того, що позивач була повідомлена про зміну кредитора у зобов'язанні, відповідачем суду не було надано.
Також суду не було надано підтверджень того, що позивачу (боржнику) було надіслано письмову вимогу про усунення порушення виконання зобов'язання, а відтак суд приходить до твердження, що такої вимоги позивач не отримував.
Крім того, детального розрахунку заборгованості, яка стягується з позивача по виконавчому напису, суду не було надано. Відсутні у справі й докази на підтвердження безспірності заборгованості боржника.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі Перелік № 1172).
Постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 26 листопада 2014 року Перелік № 1172 доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та до нього включені кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України№ 662від 26.11.2014року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.
Підставою для скасування вказаного нормативного акту стало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами, відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.
Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України в редакції, що діяла на момент ухвалення вказаного судового рішення, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 набрала законної сили цього ж дня - 22.02.2017 року, отже і п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» також втратив чинність з цього дня.
Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 20.06.2018 року у справі № 826/20084/14 відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
До аналогічних по суті висновків дійшов Верховний Суд й у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 та від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.
Зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав до задоволення позову та визнання виконавчого напису № HMH 580360 від 19.11.2020 року таким, що не підлягає виконанню.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма викладена і в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Зважаючи викладене, з відповідача підлягає до стягнення 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору, що становить 908,40 грн. (605,60+302,8 грн.).
Щодо заявлених витрат на правову допомогу, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 757/13974/21-ц вказав, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (див. пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21)).
Як вбачається з Договору про надання правової допомоги, юридичні послуги надавалися позивачці не адвокатом, а ФОП ОСОБА_2 , отже не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.
Керуючись ст.ст.5,10-13,81- 89,247, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № HMH 580360 від 19.11.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», КОД ЄДРПОУ 43311346 заборгованості у розмірі 19 608,46 грн.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» КОД ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: Київська область, місто Ірпинь, вул. Михайла Стельмаха, буд. 9А., офіс 204 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати в розмірі 908,40 грн.
В задоволенні клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).
Дата складення повного судового рішення 10 листопада 2025 року.
Суддя О. В. Маринін