г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1144/24
Номер провадження 2/213/57/25
10 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
секретарів судового засідання - Куропятник І.О., Бабейкіна Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/, в порядку загального позовного провадження, об'єднану цивільну справу №213/1144/24 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування,
за участі:
представника позивача за первісним позовом/
представника відповідача за зустрічним позовом - адвоката Коваленка Романа Анатолійовича
відповідача за первісним позовом/
позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_2
представника відповідача за первісним позовом/
представника позивача за зустрічним позовом
(в режимі відеоконференції) - адвоката Вацюк Миколи Володимировича
Стислий виклад позиції сторони позивача за первісним позовом.
Адвокат Коваленко А.Ю., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю більше п'яти років, до часу відкриття спадщини, починаючи з лютого 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто по день смерті ОСОБА_3 включно та визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частини двокімнатної квартири, загальною площею 42,9 кв.м. та житловою площею 26,8 кв.м., розташованої на третьому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, квартира під номером АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 з 03.02.2016 проживав разом з бабусею ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство. Позивач був зареєстрований у вказаній квартирі, бабуся була його опікуном на підставі рішення виконкому. ІНФОРМАЦІЯ_4 бабуся позивача померла і він продовжив проживати з ОСОБА_3 , вони мали спільний бюджет, спільне харчування, приймали спільну участь в утриманні житла, надавали один одному допомогу під час хвороби і до дня смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті останнього відкрилась спадщина на частину вищевказаної квартири. Нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , у зв'язку з відсутністю підтвердження факту родинних відносин.
Стислий виклад позиції сторони позивача за зустрічним позовом.
Адвокат Вацюк М.В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , просить встановити факт постійного проживання спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини разом зі спадкоємцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 та визнати за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частини двокімнатної квартири, загальною площею 42,9 кв.м. та житловою площею 26,8 кв.м., розташованої на третьому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, квартира під номером АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позову зазначає, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 є рідним дядьком ОСОБА_2 , і крім нього, інших спадкоємців, пов'язаних родинними відносинами - немає. Після його смерті ОСОБА_2 звернувся до Державного нотаріуса Петрівської районної державної нотаріальної контори щодо подачі заяви про прийняття спадщини для спадкування частки квартири, яка належала померлому згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.06.2012 року. Нотаріусом було роз'яснено, що на момент смерті дядька він не був зареєстрований за його місцем проживання, а саме по АДРЕСА_3 , в результаті чого заявник позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_2 стверджує, що постійно проживав зі спадкодавцем з березня 2022 року по день смерті останнього. ОСОБА_3 був одинокою особою, з початком війни не міг швидко реагувати на тривоги, тому переїхав проживати до племінника. Проживали однією сім'єю, у них був спільний побут та господарство, спадкодавець не мав наміру повертатися у Кривий Ріг.
Процесуальні дії у справі.
07 березня 2024 року до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконкому Інгулецької районної у місті ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування.
07 березня 2024 року Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначений суддя Мазуренко В.В.
14 березня 2025 року суддею постановлена ухвала про залишення позовної заяви без руху.
19 березня 2024 року судом отримана уточнена позовна заява ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі виконкому Інгулецької районної у місті ради, третя особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування.
21 березня 2024 року суддею Мазуренком В.В. постановлена ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Почато підготовче провадження.
18 квітня 2024 року судом постановлена ухвала про відмову у задоволенні заяви третьої особи ОСОБА_2 про відвід головуючого судді та задоволення заяви судді Мазуренка В.В. про самовідвід у цивільній справі №213/1144/24 (пр. 2/213/834/24).
18 квітня 2024 року Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначений суддя Попов В.В.
23 квітня 2024 року суддею Поповим В.В. постановлена ухвала про прийняття справи до свого провадження. Задоволено клопотання представника позивача - адвоката Коваленка Р.А. про витребування доказів.
16 травня 2024 року третя особа ОСОБА_2 та його представник - адвокат Вацюк М.В. подали до суду позовну заяву ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі виконкому Інгулецької районної у місті ради про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
12 червня 2024 року судом, на виконання ухвали в частині витребування доказів, отримана копія спадкової справи №46/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3
26 червня 2024 року судом отримана уточнена позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування та клопотання про виклик свідків.
23 липня 2024 року представник відповідача Вацюк М.В. подав до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
23 липня 2024 року судом постановлена ухвала про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду та об'єднання в одне провадження з первісним позовом.
04 вересня 2024 року судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання сторін про виклик свідків.
12 лютого 2025 року судом постановлена ухвала про зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.
22 квітня 2025 року Дніпропетровським апеляційним судом постановлено скасувати ухвалу Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2025 року. Цивільну справу направлено до суду для продовження розгляду.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Позиція сторін та їх представників під час розгляду справи по суті
Представник позивача за первісним позовом/представник відповідача за зустрічним позовом - адвокат Коваленко Р.А. вимоги первісного позову підтримав у повному обсязі Просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.
Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник - адвокат Вацюк М.В. вимоги зустрічного позову підтримали у повному обсязі Просять у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов - задовольнити в повному обсязі.
Покази свідків, допитаних під час розгляду справи по суті
Свідки, заявлені стороною позивача за первісним позовом:
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що проживає по сусідству з ОСОБА_1 . Знає його з 4 років, спілкувалась з ним дуже часто. У нього померла мама, тому бабуся з дідусем його доглядали. Весь час він проживав по АДРЕСА_2 . Вони дійсно жили однією сім'єю, робили сумісні покупки, оплачували комунальні послуги. Раз у місяць вона точно була у них в квартирі. Заходила просто провідати. Після смерті т.Тасі звичайно рідше заходила до діда Льоні. Бабуся померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , а дідусь помер під час війни. Після смерті бабусі ОСОБА_7 дійсно проживав з дідусем. Вони разом ходили до магазину, до гаражу. Коли на Інгульці була евакуація, то дідусь дійсно виїжджав десь тижня на два. Куди вона не знає. Він їй колись дав ключі від квартири на всякий випадок. А коли вони побачили, що його собачка не заходить додому, а постійно гуляє на вулиці, то відкрили двері і побачили його мертвого на підлозі. ОСОБА_7 на той час не було вдома. Місяці за 2 до його смерті він потрапив до лікарні і з'явився наступного дня після смерті дідуся. Стосовно заповіту чи позбавлення ОСОБА_7 житла, то вона такого нічого не чула. Пенсію ОСОБА_3 отримував у них у касі, знімав завжди однією сумою на руки. Спостерігався він у їхній лікарні. Племінника дідуся вона побачила один раз вже після його смерті, знає, що він здійснював його поховання. Підтвердила, що підписувала акт, який їй дала на підпис голова ОСББ ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що з 1999 року проживає на одному сходовому майданчику з квартирою ОСОБА_1 . ОСОБА_7 тоді ще був малим і мешкав з бабусею та дідусем. Після смерті бабусі він залишився проживати з дідусем. З початку війни ОСОБА_7 також мешкав у дідуся, жив з ним однією сім'єю. Коли на Інгульці була евакуація, то дідусь десь пару тижнів був у свого родича, але потім повернувся, сказав, що вдома краще. Знає, що десь біля тижня дідусь лежав у лікарні, бо впав і травму голови отримав. За пенсією він ходив у банк і знімав на руки з картки. Обслуговувався він теж у їхній лікарні. Хто оплачував комунальні платежі вона не знає. У день смерті ОСОБА_3 вона прийшла пізно з роботи і побачила сусідів, які сказали, що він помер. Їй не відомо, чого його не ховав ОСОБА_7 , а ОСОБА_11 . Акт про фактичне проживання вона не підписувала.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що була колись головою ОСББ, проживає у сусідньому під'їзді з ОСОБА_7 . Коли його мама померла, він проживав з бабусею та дідусем. Бабуся померла і він продовжив жити з дідусем. Стосовно їх сумісного бюджету вона не знає. Коли у них була евакуація, то дідусь виїжджав до родича у село десь тижні на два, але потім повернувся. Помер він у себе в квартирі. ОСОБА_7 дійсно мешкав однією сім'єю з дідусем. Він ніколи не скаржився на ОСОБА_7 .
Свідки, заявлені стороною позивача за зустрічним позовом:
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона працює в сільській раді с. Червонокостянтинівка діловодом, тому знає всіх людей. Знає відповідача - це ОСОБА_15 . ОСОБА_3 теж знала, це його дядько, він вже помер. ОСОБА_3 приїздив до них, питав, чи можна у їхньому окрузі скласти заповіт, казав, що з ОСОБА_7 у нього не дуже гарні стосунки склалися і хотів, щоб його доглядав ОСОБА_2 . Він місяців 5-6 проживав разом з ОСОБА_2 . Бачила, що вони разом ходили до магазину, поралися по господарству. Знає, що він хотів виписатися у себе за місцем реєстрації і зареєструватися разом з ОСОБА_2 . Помер він у Кривому Розі, але поховали його у селі на кладовищі. ОСОБА_1 пам'ятає ще малим. Стан здоров'я у ОСОБА_3 був слабенький вже. В гостях у будинку у них не була, але мимо проїжджала. Довідку про місце проживання ОСОБА_3 видавала вже після його смерті.
Свідок ОСОБА_18 суду показала, що ОСОБА_2 - це її сусід, у них будинки поряд. ОСОБА_1 вона пам'ятає ще малим, коли вони приходили у гості до батька ОСОБА_2 - ОСОБА_20 . ОСОБА_20 вже помер, мешкав він у 25 домі. ОСОБА_3 знає як "дядя ОСОБА_21 ". Він приходиться дядьком ОСОБА_2 . ОСОБА_3 вже теж помер. Десь у березні він приїхав до ОСОБА_2 , і проживав там деякий час, а потім помер. Десь з середини березня 2022 року і поки не помер у липні. Коли вона їздила на лікування, то вона його звичайно не бачила, а так він там проживав постійно. Останні чотири місяці до смерті він проживав у ОСОБА_2 - за містом він сумував, бо ОСОБА_2 казав, що інколи возив його до Кривого Рогу, щоб оплатити комунальні платежі. Але жити він мав бажання у селі з ОСОБА_2 . Відносини у ОСОБА_2 і ОСОБА_23 були дуже гарні. Взагалі ОСОБА_24 з жінкою і хлопчиком ОСОБА_7 жили у Кривому Розі, але де саме вона не знає. ОСОБА_3 вихований, ввічливий, спокійний, врівноважений, собачка завжди була чистенька у нього.
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона є головою ОСББ "Сонячна, 15" із 2018 року. Ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 вона не знає. Знає, що по спірній квартирі 11 були постійні борги за комунальні послуги. ОСОБА_3 стосовно сплати боргів вона не телефонувала. З власниками квартир вона спілкується на зборах. Зазначила, що акт про фактичне проживання померлого ОСОБА_3 з ОСОБА_1 вона набирала на комп'ютері сама, але підписала його тільки як керуюча справами та поставила печатку. Не пам'ятає, хто у неї його просив. Особисто підписи сусідів вона не збирала, їх збирав той, хто замовив цей акт. У її присутності ці підписи сусіди не ставили. Яким нормативним документом передбачені повноваження щодо складання таких актів, вона не знає. Не вважає, що вона перевищила свої повноваження.
Фактичні обставини, встановлені судом.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 19 липня 2022 року Металургійним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 3/4 частки двокімнатної квартири, загальною площею 42,9 кв.м. та житловою площею 26,8 кв.м., розташованої на третьому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, квартира під номером АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 24 листопада 1993 року, виданого Інгулецьким державним гірничо-збагачувальним комбінатом згідно з розпряженням №1/486 від 11 жовтня 1993 року, зареєстрованого в Криворізькому бюро технічної інвентаризації та записаного у реєстрову книгу за №5ПВШ-512-1727 та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер №961, виданого 11.06.2021 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кульбіда Є.М.
Місце відкриття спадщини встановлено приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Черник О.П. на підставі довідки №7391 від 07.004.2023 року, отриманої за допомогою програмного забезпечення Реєстру Криворізької міської територіальної громади, відповідно до якої ОСОБА_3 на час його смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з померлим за цією ж адресою з 03 лютого 2016 року був зареєстрований ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком ОСОБА_4 , 1944 року народження, яка на підставі рішення виконавчого комітету Інгулецької районної ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20 жовтня 2004 року була призначена його опікуном, у зв'язку із смертю батьків.
ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
ОСОБА_4 , 1944 року народження, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як видно із свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 отримав у спадщину після смерті бабусі ОСОБА_4 1/4 частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Свідоцтво про право на спадщину видано ОСОБА_1 28 березня 2023 року.
Як зазначено вище 11 червня 2021 року свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку вказаної квартири видано також ОСОБА_3 .
05 квітня 2023 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Черник О.П. за заявою ОСОБА_1 від 31.03.2023 заведена спадкова справа №46/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , яка зареєстрована у спадковому реєстрі під №70489657.
Своє право на успадкування за законом ОСОБА_1 обґрунтовує проживанням однією сім'єю з померлим ОСОБА_3 .
Із акту складеного мешканцями будинку АДРЕСА_5 та завіреного керуючою справами ОСББ «Інгулець-Сонячна 15» вбачається, що ОСОБА_1 проживав однією сім'єю, вів спільне господарство, мав спільний бюджет, утримував житло разом з бабусею ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_3 з 03 лютого 2016 року і до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Постановою приватного нотаріуса Черник О.П. від 11 квітня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 з тих підстав, що спадкоємцем не надано документів, які підтверджують факт родинних відносин між ним і померлим, наявність яких дає право на спадкування за законом. Роз'яснено право звернутися до суду з заявою про встановлення факту його проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 та/або з позовом про визнання за ним права на успадкування майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року заяву задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини, починаючи з лютого 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто по день смерті ОСОБА_3 , включно (справа №213/1551/23).
24 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до приватного нотаріуса Черник О.П. заяву про те, що в силу встановленого судом факту він спадщину прийняв фактично - проживанням більше п'яти років за однією адресою з ОСОБА_3 до часу смерті останнього і є спадкоємцем четвертої черги. Із зазначенням, що інших спадкоємців по закону, які прийняли б спадщину немає. Заповіту від імені померлого немає.
Однак, 09 травня 2023 року до державного нотаріуса Петрівської районної державної нотаріальної контори з питання щодо подачі заяви про прийняття спадщини для спадкування частки квартири, що належала померлому згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.06.2012 року звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є племінником померлого ОСОБА_3 .
Його батько - ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , був рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 15 березня 2019 року Виконавчим комітетом Червонокостянтинівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.
Відповідно до ч.3 ст.1266 ЦК України ОСОБА_2 є спадкоємцем ОСОБА_3 за правом представлення.
09 червня 2023 року заява отримана приватним нотаріусом Черник О.П. та долучена до спадкової справи № 46/2023.
Листом Вих.№136/02-14 від 20.06.2023 року нотаріусом Черник О.П. роз'яснено ОСОБА_2 , що на момент смерті дядька ОСОБА_3 він не був зареєстрований за його місцем проживання, а саме: АДРЕСА_2 і заяву про прийняття спадщини подав після закінчення 6-ти місячного строку на її подання, в результаті чого позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину.
Після отримання вищезазначеного листа ОСОБА_2 на особистому прийому надав приватному нотаріусу Черник О.П. рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2023 року (справа №941/120/23), згідно якого померлий ОСОБА_3 на час своєї смерті постійно проживав з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Черник О.П. встановлена наявність двох вступивших в законну силу судових рішень, які протирічать одне одному: відповідно до цих рішень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спадщину прийняли і прийняли фактично - спільним проживанням з померлим на час його смерті.
За виявлених обставин 24 липня 2023 року приватним нотаріусом Черник О.П. складено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , із зазначенням, що надані заявним документи не дають можливості встановити коло спадкоємців, які закликаються до спадкування, підстави для закликання їх до спадкоємства, та спосіб прийняття спадкоємцями спадщини.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 листопада 2023 року задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 . Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2023 року - скасовано. Ухвалено нове рішення в справі, яким відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_25 , за участі заінтересованої особи - Держаного нотаріуса Петрівської районної державної нотаріальної контори Кіровоградської області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Постановою приватного нотаріуса Черник О.П. від 21 грудня 2023 року ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 з підстав відсутності документів, які підтверджували б факт його спільного проживання з ОСОБА_3 на час смерті останнього, і ОСОБА_2 пропустив встановлений законом строк для прийняття спадщини.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє Вацюк Микола Васильович . Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 15 червня 2023 року скасовано. Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальна громада в особі виконкому Інгулецької районної у місті ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю - закрито. Роз'яснено ОСОБА_1 , що він має право подати позов на загальних підставах.
Згідно наявної в матеріалах спадкової справи довідки Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області №14 від 24 січня 2023 року, дядько заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , до моменту смерті постійно проживав без реєстрації з ОСОБА_2 та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_3 .
Листом Вих.№47/02-14 від 16.03.2024 року нотаріусом Черник О.П. роз'яснено ОСОБА_2 , що нею були прийняті рішення про відмову у вчиненні нотаріальної дії (постанови від 24 липня 2023 року та від 21 грудня 2023 року), до теперішнього часу вищезазначені постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії заінтересованими особами не оскаржені, і не скасовані у встановленому законом порядку. Обставини, на підставі яких не. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, станом на поточну не змінилися; відсутні докази та документи, що підтверджують факт прийняття спадщини будь-ким із заявлених спадкоємців та факт проживання будь-кого із заявлених спадкоємців за однією адресою з померлим ОСОБА_3 на час смерті останнього.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим фактам відповідають спадкові правовідносини.
Норми права, які застосовує суд.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За приписами ЦК України юридичні факти - це факти з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Згідно з роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, розглядається, якщо такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Статтею 1262 ЦК України визначено, що у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини можливе шляхом подачі заяви про прийняття спадщини у строки, встановлені ст. 1270 ЦК України та видачі відповідного свідоцтва.
За правилами ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно з пунктами 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України підлягає встановленню два юридичних факти: проживання однією сім'єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Отже, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
*.*.*
За приписами частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Згідно з роз'ясненнями в пункті 23 постанови Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Згідно роз'яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, з урахуванням фактично встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного висновку.
За обставин первісного позову необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання позивача разом зі спадкодавцем, і визнання позивача спадкоємцем четвертої черги за законом є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків у період, не менше ніж 5 років до дня смерті спадкодавця.
При цьому, матеріали справи не містять жодного належного та достатнього доказу на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 постійно проживав з померлим за однією адресою, постійно вів з ним спільне господарство.
Повідомлені свідками обставини також не підтверджують, що відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_3 носили характер сімейних, що вони були пов'язані спільним побутом, веденням спільного господарства, бюджету, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
Крім того, показами свідків навпаки підтверджено, що певний період часу, орієнтовно з 10 березня 2022 року, в зв'язку з військовою агресією та оголошеною евакуацією мешканців мікрорайону Інгулець, ОСОБА_3 не проживав за адресою реєстрації: АДРЕСА_2 , а проживав у помешканні свого племінника ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 . Отже, у цей період ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не могли вести спільне господарство.
Слід зазначити, що місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Відповідно до частини 10 статті 6 цього ж Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Аналіз наведених законодавчих норм свідчить про те, що проживання в певному місці буде постійним, якщо особа проживала в ньому понад шість місяців протягом року, та при цьому реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Однак, під час розгляду справи судом не встановлено, який саме період часу ОСОБА_3 перебував у Кіровоградській області, постійне, переважне або тимчасове було таке проживання.
Беззаперечним є лише той факт, що на момент смерті ОСОБА_3 знаходився за місцем своєї реєстрації: АДРЕСА_2 , яке і визначено нотаріусом як місце відкриття спадщини.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які за диспозицією статті 1264 ЦК України дають підстави вважати ОСОБА_1 таким, що проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 не менше п'яти років до смерті останнього.
Оскільки первісні позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частини двокімнатної квартири, загальною площею 42,9 кв.м. та житловою площею 26,8 кв.м., розташованої на третьому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, квартира під номером АДРЕСА_1 , яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , є похідними від позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, вони також не підлягають задоволенню.
За обставин зустрічного позову необхідною умовою для отримання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину після смерті дядька ОСОБА_3 є доведеність факту його постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Судом встановлено і сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 є племінником ОСОБА_3 , має документи, які підтверджують його родинний зв'язок з померлим і відповідно до ч.3 ст.1266 ЦК України є спадкоємцем ОСОБА_3 за правом представлення.
Відповідно до Довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої 23.11.2021 року, за відомостями Відділу реєстрації Петрівської селищної ради місце проживання ОСОБА_2 з 03.07.2007 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .
Як зазначено вище, предметом зустрічного позову, зокрема, є встановлення факту постійного проживання спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на час відкриття спадщини разом зі спадкоємцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3
Проте, як вже встановлено судом та зазначено вище, місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 .
За таких обставин, ОСОБА_2 не міг проживати з ОСОБА_3 в день його смерті за адресою: АДРЕСА_3 .
Отже, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які дають підстави вважати ОСОБА_2 таким, що постійно проживав разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.
Оскільки зустрічні позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частини двокімнатної квартири, загальною площею 42,9 кв.м. та житловою площею 26,8 кв.м., розташованої на третьому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку, квартира під номером АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є похідними від позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, вони також не підлягають задоволенню.
Проте, як зазначив ВССУ в листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при розгляді справ про спадкування, слід звернути увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно п. 3, 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.
У відповідності до листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до ст. 1272 ЦК визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 1272 ЦК України, позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:
1) у разі відсутності письмової згоди всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, на подання спадкоємцем, який пропустив шестимісячний строк, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори;
2) у разі пропуску шестимісячного строку подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори та відсутності інших спадкоємців, які прийняли спадщину та могли б дати письмову згоду на подання цієї заяви.
Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК України, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296 - 1299 ЦК України.
Всупереч вказаним вище нормам чинного законодавства, позивач не звертається до суду з вимогою про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, хоча з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії чітко вбачаються перешкоди у оформленні спадкових прав позивача у нотаріальному порядку у зв'язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини.
У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що обраний позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 спосіб захисту свого порушеного права та позовні вимоги, які позивач просить задовольнити, не відповідають обставинам, які були встановлені судом, оскільки позивачу необхідно було звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог як за первісним, так і за зустрічним позовами.
При цьому, ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, судовий збір необхідно покласти на позивача ОСОБА_1 .
У зв'язку з тим, що у задоволенні зустрічного позову також відмовлено повністю, судовий збір необхідно покласти на позивача ОСОБА_2 .
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 109, 141, 263-265 ЦПК України, суд -
В задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду, в зв'язку з проголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) - адвокат Коваленко Роман Анатолійович, адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_6 .
Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) - адвокат Вацюк Микола Володимирович, адреса: АДРЕСА_7, РНОКПП НОМЕР_7 .
Головуючий суддя В.В. Попов.