Суддя Зайцева М. С.
Справа № 646/1903/25
Провадження № 2/644/2782/25
10.11.2025
10 листопада 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Зайцевої М.С.,
за участю секретаря - Селіхової А.В.,
представника позивача - Тодавчич С.М. (в режимі відеоконференції),
представника відповідача - Михайловина Д.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про стягнення коштів,-
06.03.2025 через систему «Електронний суд» до Червонозавоського районного суду м. Харкова звернулось Моторне (транспортного) бюро України із зазначеним позовом, в якому позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь кошти у розмірі понесених витрат, а саме 138814,45 грн. та витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.10.2023 року о 20:02 год., водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Peugeot Boxer без д.н.з. у м. Харкові, допустив зіткнення з транспортним засобом Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . На дату скоєння цієї пригоди відповідач у справі не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2024 року по справі № 646/3330/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідно відповідача за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. Згідно звіту № 386 з визначення розміру збитків завданих ушкодженням транспортного засобу від 15.11.2023 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , розмір завданих збитків становить 251 754,41 грн. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП, не була відшкодована потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_4 з метою отримання відшкодування звернувся до позивача з відповідною заявою, до якої додано копію поліса обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/212299747 терміном дії з 02.12.2022 року до 01.12.2023 року. 28.10.2024 року позивач здійснив виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 135151,25 грн. за шкоду заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу, крім того позивач поніс витрати на встановлення розмірі збитків та збір документів по справі у розмірі 1760 грн. та 1903,20 грн. Таким чином, позивач виконав покладений на нього Законом обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно - правову відповідальність, тому у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача.
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07.03.2025 року матеріали позовної заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про стягнення коштів, передані на розгляд за територіальною підсудністю до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21.04.2025 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , про стягнення коштів, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
20.05.2025 року через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача - адвоката Михайловина Д.В. на даний позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України; судові витрати (на професійну правничу допомогу) покласти на позивача.
В обґрунтування відзиву вказав наступне. 05.01.2001 ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія автомашини швидкої допомоги ІІІ класу до Куп'янської міської лікарні. Після цього змінювались назви та організаційно-правові форми лікарні, проте ОСОБА_1 продовжував обіймати посаду водія швидкої допомоги. 01.10.2013 ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія швидкої та невідкладної медичної допомоги 1 класу Куп'янського відділення екстреної (швидкої) медичної допомоги по переводу з КЗОЗ "Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". Комунальний заклад охорони здоров'я "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф з 17.02.2020 припинено шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" (далі - КНП "ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", Лікарня). У зв'язку з повномасштабною агресією російської федерації ОСОБА_1 був вимушений виїхати з міста Куп'янськ до міста Харкова. 08.07.2023 ОСОБА_1 переведено на посаду водія автотранспортних засобів (швидкої та невідкладної медичної допомоги) 1 класу відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги №3 КНП "ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". 02.10.2023 ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України. Отже, станом на 01.10.2023 (день ДТП) ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КНП "Харківської обласної ради "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф", працював на посаді водія автотранспортних засобів швидкої та невідкладної медичної допомоги. 01.10.2023, перебуваючи на робочій зміні, ОСОБА_1 отримав на роботі транспортний засіб автомобіль марки "Peugeot Boxer" без номерних знаків, який обладнаний синіми проблисковими маячками, спецсигналом, відповідним фарбуванням машини швидкої допомоги (напис Ambulance, червоні полоси та хрести, а також цифри "310", якими, зазвичай, позначають номер бригади). 01.10.2023 близько 20 год. 00 хв ОСОБА_1 рухався на вказаному автомобілі на екстрений виклик до хворого з вадами серця. На автомобілі були увімкнені сині проблискові маячки. Біля магазину "Клас" за 20 метрів до світлофору умикнув звуковий сигнал та здійснив поворот праворуч, після чого відчув зіткнення. Це підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №518977 від 16.10.2023: " ОСОБА_2 01.10.2023 о 20 год. 02 хв., керуючи в районі домоволодіння №178 по пр. Гагаріна у м. Харкові транспортним засобом автомобілем марки "Renault Mеgane", під час наближення до нього транспортного засобу автомобіля марки "Peugeot Boxer", без реєстраційного номеру, з увімкненим синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом, не надав йому дорогу та скоїв зіткнення з автомобілем марки "Peugeot Boxer", без реєстраційного номеру, чим порушив вимоги п.3.2 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження". Червонозаводський районний суд міста Харкова постановою від 09.04.2024 у справі № 646/3330/24 закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. При цьому, суд не встановив наявність вини ОСОБА_1 . Ця постанова не була оскаржена в апеляційному порядку. Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача. Ключовими питаннями, які має дослідити суд при розгляді цієї справи, є: 1) чи може бути ОСОБА_1 належним відповідачем у цій справі; 2) чи правильно позивач визначив черговість відповідальності за шкоду, завдану внаслідок дорожньо - транспортної пригоди. Не зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 вказаний позивачем як особою, яка безпосередньо завдала шкоду, обов'язок по її відшкодуванню покладається на особу, з якою він перебував у трудових відносинах, на момент коли сталась ДТП, тобто КНП "ХОР "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф". Положення ст. ст. 1172, 1187 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1166 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам. З урахуванням цього, ОСОБА_1 не є суб'єктом, який може нести відповідальність з відшкодування шкоди у порядку регресу з огляду на передчасність заявлення позовних вимог до нього, а отже не є належним відповідачем у цій справі. Це є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні позову (з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, а також вимог закону). Тому, у позовній вимозі МТСБУ про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів має бути відмовлено. Звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові. Окрім того, вказав позовні вимоги в частині стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 є недоведеними та необґрунтованими, відсутні докази вини ОСОБА_1 у дорожньо - транспортній пригоді, розмір понесених позивачем витрат є недоведеним.
Ухвалою суду від 26.06.2025 року задоволено клопотання представника позивача про залучення третьої особи та витребування доказів у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» . Витребувано у Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» завірену належним чином копію свідоцтва про держану реєстрацію транспортного засобу марки “Peugeot Boxer» без номерних знаків; завірену належним чином копію наказу про призначення на посаду водія ОСОБА_1 в КНП ХОР “Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»; документальне підтвердження того, що ДТП скоєне 01 жовтня 2023 року під час виконання ОСОБА_1 трудових обов'язків.
Представник позивача 02.10.2025 року через систему «Електронний суд» звернулася до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача, рішення прийняти відповідно до норм діючого законодавства України за наявними матеріалами справи.
Представник відповідача 30.10.2025 року звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи за його відсутністю, відмовити у задоволенні позову, вирішити питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу.
Третя особа Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» в особі директора звернулась до суду з клопотанням про проведення судового засідання без участі представника третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09.04.2024 року справа № 646/3330/24 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП - закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 899430 від 18.03.2024 року вбачається, що 01.10.2023 року о 20:02 год в м. Харкові по пр-ту Гагаріна, 178. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Peugeot Boxer без д.н.з., під час повороту праворуч не забезпечив безпеку дорожнього руху, в результаті чого відбулося зіткнення з автомобілем Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 . Автомобілі отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки.
03.10.2023 року власник автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , - ОСОБА_4 звернувся із заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України із про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди, що сталася 01 жовтня 2023 року в м. Харкові по проспекту Гагаріна, 178, за участю транспортного засобу Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Peugeot Boxer без д.н.з., під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно звіту № 386 з визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля від 15.11.2023 року складеного суб'єктом оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого у наслідок ДТП 01.10.2023 року, дорівнює ринкової вартості КТЗ до настання пошкоджень та складає 251754,41 грн.
На рахунок власника автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 позивачем у справі перерахована виплата по справі № 965589, згідно наказу № 3.1/21314 від 25.10.2024, т.з. НОМЕР_1 , у розмірі 135 151,25 грн., згідно платіжної інструкції № 941623 від 28.10.2024 року.
Як вбачається з документів, що надійшли на виконання ухвали суду від КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_1 прийнятий по переводу з КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» до Куп'янського відділення екстреної (невідкладеної) медичної допомоги з 01.10.2013 року, на посаду водія швидкої та невідкладеної медичної допомоги 1 класу (наказ № 184-к від 01.10.2013 року).
08.07.2023 року ОСОБА_1 водія автотранспортних засобів (ШНМД) 1 класу Куп'янського відділення Е(Н)МД переведено на посаду водія автотранспортних засобів (ШНМД) 1 класу відділення Е(Н)МД № 3, згідно наказу № 424-к від 07.07.2023 року директора КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».
Згідно наказу № 639-к від 02.10.2023 року директора КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ОСОБА_1 водія автотранспортних засобів (швидкої та невідкладеної медичної допомоги) відділення екстреної (невідкладно) медичної допомоги № 3 звільнено за власним бажанням 02.10.2023 року.
Таким чином, дорожньо - транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1 мала місце під час перебування у трудових відносинах з КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф».
Згідно тимчасового реєстраційного талону ХХР № 125932 Peugeot Boxer, білого кольору, 2022 року випуску, зареєстрований за КНП ХОР «ЦЕМД та МК».
Відповідно до подорожнього листа легкового автомобіля № 135903 від 01.10.2023 року автомобіль Пежо 25460 переданий у розпорядження КНП ХОР «ЦЕМД та МК», водій ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).
Тобто в силу презумпції завдавача шкоди відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить інші обов'язкові складові цивільно-правової відповідальності, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправність поведінки, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Як визначено ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки, серед іншого, є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла станом на день пригоди, є спеціальним та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Вказаним Законом встановлений обов'язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв.
Відповідно до п.п. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Приписами п.п. 22.1., 22.2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» унормовано, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Як на тому наголошено у постанові Верховного Суду від 03.05.2022 у справі № 450/4163/18 деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (ст. 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала. При цьому за ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (ст. 599 ЦК України).
Первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В ході розгляду даної справи підтверджується доказами по справі, що на момент скоєння ДТП власником ТЗ Peugeot Boxer без д.н.з. було - КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», а не ОСОБА_1 ..
Крім цього, в матеріалах справи наявні відомості, надані представником позивача та надані третьою особою на виконання ухвали суду, згідно з якими ОСОБА_1 на момент вчинення вказаної пригоди працював у КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на посаді водія.
Таким чином, вищевказана ДТП сталася за участю службового автомобіля Peugeot Boxer без д.н.з., власником якого є КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», та при виконанні службових обов'язків її працівником (водієм), яким був ОСОБА_1 ..
Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 у справі № 592/7961/18 зробив висновок, що роботодавець несе відповідальність за шкоду, завдану ДТП, якщо його працівник був за кермом службового автомобіля. Верховний Суд підтвердив, що оскільки водій виконував трудові обов'язки під час ДТП, відповідальність за завдану шкоду покладається на роботодавця як на цивільного відповідача.
Також, як зазначає Верховний Суд, відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх службових обов'язків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц також зазначається, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Вищевказана правова позиція також міститься у постановах Верховного Суду від 17.01.2024 у справі №554/4401/22; від 25.11.2022 у справі № 646/3413/19, від 28.10.2022 у справі № 601/278/21; від 18.10.2022 у справі № 592/9529/21; від 10.08.2022 у справі № 635/6868/16-ц; від 05.07.2022 у справі № 511/323/19; від 02.06.2022 у справі № 395/223/21; від 26.01.2022 у справі № 206/1234/19, що свідчить про сталу сформовану судовою практику в аналогічних спорах.
Як встановлено судом ОСОБА_1 не є власником автомобіля Peugeot Boxer без д.н.з., тому не мав законних підстав укладати договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, щодо транспортного засобу Peugeot Boxer без д.н.з., власником якого є КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на яке, в силу положень законодавства, покладено такий обов'язок.
Таким чином, належним відповідачем є КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», а не ОСОБА_1 , який є неналежним відповідачем, що тягне за собою відмову в задоволенні позову відносно нього.
Як наголошує Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Верховний Суд підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача належним, необхідно встановити у нього обов'язок відповідати за даним позовом.
Не встановлення такого обов'язку підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
При цьому, в силу положень ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Як слідує з матеріалів справи позивач не подавав клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Оскільки відповідач на момент вчинення вказаної дорожньо-транспортної пригоди не був власником автомобіля Peugeot Boxer без д.н.з., не мав законних підстав укладати договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо транспортного засобу Peugeot Boxer без д.н.з., а також перебував у трудових відносинах з власником вказаного транспортного засобу, яким є КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», яке повинно було застрахувати свою цивільно-правову відповідальність, тобто ОСОБА_1 не є належним відповідачем по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу документально підтверджених витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування у загальному розмірі 138814,45 грн.
Суд зазначає, що відповідно до вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Указані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 83 ЦПК України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно згідно вимог ст. 141 ЦПК України, якою визначено, що у разі відмови у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Згідно ст. 137 ЦПК України - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, ще до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи встановлено, що на вимогу вказаної норми, представником відповідача було подано до суду відповідну заяву через систему «Електронний суд» 22.10.2025.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу підтверджується копією договору про надання адвокатом правничої допомоги від 30квітня 2025 року; додатком № 1 до вказаного договору про надання правничої допомоги; актом наданих послуг (правничої допомоги) до договору від 30.04.2025 року, складеного та підписаного 19.10.2025 року, з детальним описом наданих послуг на загальну суму 10000 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19.
Дослідивши подані суду документи суд дійшов висновку, про доведеність понесених відповідачем витрат на правову допомогу при розгляді вказаного позову.
Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог судом відмовлено у повному обсязі, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення вимог заяви представника відповідача та стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну допомогу в сумі 10000 грн.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд
У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» про стягнення коштів, - відмовити.
Судовий збір залишити за позивачем.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (код ЄДРПОУ 21647131, місцезнаходження: 02154, м. Київ, б-р Русанівський, буд. 8);
Відповідач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Третя особа: Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (код ЄДРПОУ 38494108, місцезнаходження: 61058, м. Харків, пр. Незалежності, 13).
Головуючий: