Суддя Баронін Д. Б.
Справа № 953/5553/25
Провадження № 2/644/4162/25
10 листопада 2025 р. м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Бароніна Д.Б.,
за участю секретаря Нестеренко А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
1. Позиції сторін, процесуальні дії
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» звернулося до Індустріального районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором № 5933 від 27.02.2024 у розмірі 50625 грн., яка складається з наступного: 5000 грн. заборгованість за кредитом, 45625 грн. заборгованість за відсотками за період з 27.02.2024 по 26.02.2025. В обґрунтування позову позивач посилався на порушення відповідачкою умов договору щодо порядку повернення кредитних коштів.
1.2. Відповідачка надала до суду письмовий відзив, в якому вказала, що згідно з договором строк позики складає 30 днів, але відповідач нарахував відсотки не у межах встановленого строку кредитування. Розмір денної процентної ставки за договором перевищував 1% на день, що не відповідає вимогам Закону. Позивачем не було надано доказів видачі відповідачці кредитних коштів. Умови щодо розміру процентів за користування грошовими коштами є несправедливими, розмір відсотків є непропорційно високим. Комісія у договорі встановлена незаконно, а умови щодо комісії є нікчемними. Штраф та пеня також не можуть стягуватися з відповідачки протягом воєнного стану.
1.3. В судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив розглянути справу без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про причину неявки суд не повідомила, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Заяви про розгляд справи без її участі до суду не надходило.
За клопотанням відповідачки, яке викладено у відзиві, суд вікладав розгляд справи з 15.10.2025 на 10.11.2025, проте відповідачка в судове засідання 10.11.2025 не з'явилася.
2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин
2.1. 27.02.2024 відповідачка ОСОБА_1 підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 277748 кредитний договір № 5933, відповідно до якого ТОВ «КЛТ Кредит» зобов'язується надати їй грошові кошти в розмірі 5000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим Договором.
Згідно з п.п. 1.2., 1.3., 1.4., 1.7., 1.8., 1.10 договору мета отримання Кредиту - на споживчі цілі. Процентна ставка за користування Кредитом становить - 2.5% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912.50%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою. Строк надання Кредиту становить 365 днів зі сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком №1 до цього Договору.
Сума загального розміру кредиту та загальних витрат за Кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору зазначена в Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Товариство здійснює переказ суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить Позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, веб-сайт https://fondy.ua) або іншим способом. Продовження строку надання Кредиту вказаного в п. 1.4 Договору не передбачено.
2.2. Відповідно до довідки директора ТОВ «ФК «Елаєнс» від 04.06.2025, на підставі договору №40076206-1_26/09/23 про надання послуг з переказу грошових коштів (Переказ на картку), про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» перерахувало кошти у розмірі 5000 грн. на карту НОМЕР_2 за договором № 5933 від 27.02.2024 на умовах фінансового кредиту.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №5933 від 27.02.2024 станом на 23.05.2025 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 , на думку представника позивача, становить 50625 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 5000 грн.; прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом становить 45625 грн. З розрахунку видно, що відсотки за користування кредитом нараховувалися за ставкою 2,5 % на день з 27.02.2024 до 26.02.2025.
3. Релевантні джерела права
3.1 Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків, належних йому.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
3.2. Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма була введена в дію на підставі Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
У ч. 5 ст. 12 вищевказаного закону зазначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
3.3. Згідно з п. 53, 79 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Реєстр платіжної інфраструктури (далі - Реєстр) - електронний реєстр, що ведеться Національним банком України за допомогою відповідного комплексу організаційно-технічних засобів, у якому зазначаються відомості про надавачів платіжних послуг та інших осіб, відомості про яких підлягають включенню до Реєстру відповідно до цього Закону.
Відповідно до відкритої інформації з вищевказаного Реєстру (https://surl.lt/nnmiup) про видані ліцензії на надання платіжних послуг ТОВ «ФК «Елаєнс» з 30.04.2023 по 22.07.2024 мало ліцензію на послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
3.4. У постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 291/1352/20 вказано, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
4. Оцінка доказів та аргументів сторін
4.1. Суд вважає, що позивачем доведено укладення кредитного договору між ТОВ «КЛТ Кредит» та відповідачкою, а також доведено факт видачі відповідачці кредиту в сумі 5000 грн. Доказів погашення відповідачкою суми кредиту чи відсотків за користування кредитом до суду надано не було.
Стосовно аргументів відповідачки про відсутність доказів видачі їй кредитних коштів суд зазначає, що факт видачі відповідачці суми кредиту за спірним договором підтверджується довідкою директора ТОВ «ФК «Елаєнс» від 04.06.2025 про те, що на підставі договору №40076206-1_26/09/23, укладеного ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» та ТОВ «ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» перерахувало кошти у розмірі 5000 грн. на карту НОМЕР_2 за договором № 5933 від 27.02.2024 на умовах фінансового кредиту. У вказаній довідці зазначений номер операції з переказу коштів, дата проведення платежу, платіжний метод, статус платежу тощо.
При цьому суд зазначає, що вищенаведена довідка є достовірним доказом перерахування суми коштів від позивача до відповідача, оскільки згідно з відкритими даними Реєстру платіжної інфраструктури ТОВ «ФК «Елаєнс» з 30.04.2023 по 22.07.2024 мало ліцензію на послуги з переказу коштів без відкриття рахунку відповідно до п. 53, 79 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги». Для спростування змісту вищенаведеної довідки відповідачка могла би надати самостійно чи попросити суд витребувати виписку з карткового рахунку відповідачки, проте не зробила цього.
Номер картки, який вказаний у вищенаведеній довідці, збігається з номером картки, який визначено у спірному кредитному договорі для зарахування суми кредиту.
4.2. Вирішуючи питання про обґрунтованість суми відсотків, які позивач просить стягнути з відповідачки, суд зазначає, що аргументи відповідачки про можливість нарахування відсотків лише протягом 30 днів з дня видачі кредиту є неспроможними, оскільки у спірному кредитному договорі строк кредитування погоджено тривалістю у 365 днів.
Разом з тим, з позовної заяви, розрахунку заборгованості та змісту спірного кредитного договору видно, що проценти за договором нараховувалися з 27.02.2024 по 26.02.2025 виходячи з відсоткової ставки 2,5 % на день.
24.12.2023 набрав чинності Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у пункті 2 розділу ІІ вищевказаного Закону № 3498-ХІ вказано, що дія пункту 5 розділу I цього Закону (де перелічені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», в тому числі щодо граничного розміру відсотків) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, з 27.02.2024 (дата укладення договору та надання кредиту) максимальний розмір денної процентної ставки за договором між сторонами цієї справи не міг складати більше 2,5% на день, з 22.04.2024 не міг складати більше 1,5% на день, а з 21.08.2024 не міг складати більше 1% на день.
Під час укладення договору кредитодавець (позивач) міг врахувати вказані вимоги закону, оскільки станом на день укладення договору ці положення закону вже були чинними та мали бути уведені в дію відповідно 22.04.2024 та 20.08.2024. Проте, кредитодавець (позивач) визначив у договорі таку відсоткову ставку, яка завідомо суперечила вимогам Закону з 22.04.2024.
Суд не бере до уваги лист НБУ від 19.02.2024 щодо максимального розміру денної процентної ставки, який додано до позовної заяви, оскільки позиція НБУ з цього питання не є обов'язковою для суду. На думку суду, якщо кредитний договір укладено після набрання чинності Законом № 3498-ХІ в частині змін до Закону України «Про споживче кредитування», тобто 24.12.2023 або пізніше, то умова про нарахування в період з 22.04.2024 відсотків за користування кредитом в розмірі більше 1,5 % на день завідомо обмежує право споживача на сплату відсоткової ставки не більше тієї, яка визначена Законом України «Про споживче кредитування». Така умова також суперечить загальним принципам добросовісності та справедливості, які могли бути враховані позивачем під час складення тексту кредитного договору та які мають враховуватися судом під час розгляду всіх цивільних спорів.
Суд окремо зауважує, що всі зміни, які були внесені Законом № 3498-ХІ до Закону України «Про споживче кредитування» в частині обмеження розміру денної відсоткової ставки за користування кредитними коштами, набрали чинності саме 24.12.2023. Деякі положення щодо поетапного зниження максимальної відсоткової ставки в Законі України «Про споживче кредитування» дійсно вступали в дію пізніше, ніж 24.12.2023, проте ці положення вже були чинними. А тому, пункт 2 розділу ІІ Закону № 3498-ХІ не стосується спірного кредитного договору, оскільки спірний кредитний договір був укладений після набрання чинності Законом № 3498-ХІ в частині змін до Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин судом встановлені підстави для проведення власного розрахунку заборгованості зі сплати процентів за період з 27.02.2024 по 21.04.2024, з 22.04.2024 до 20.08.2024, а також з 21.08.2024 по 26.02.2025 (кінцева дата нарахування процентів) наступним чином:
- з 27.02.2024 до 21.04.2024 за ставкою 2,5 % на день (5000 грн. х 2,5 % х 55 дн = 6875 грн.);
- з 22.04.2024 до 19.08.2024 за ставкою 1,5 % на день (5000 грн. х 1,5 % х 120 дн = 9000 грн.);
- з 20.08.2024 до 26.02.2025 за ставкою 1 % на день (5000 грн. х 1 % х 191 дн = 9550 грн.);
Отже, судом встановлено, що розмір простроченої заборгованості відповідача по процентам за кредитним договором № 5933 від 27.02.2024 складає загалом 25425 грн.
Стосовно аргументу відповідачки про несправедливо великий розмір відсотків суд зазначає, що після проведеного судом перерахунку розмір відсотків відповідає тому розміру, який визначено максимальним згідно із законом. Відповідачка під час укладення договору усвідомлювала його умови, а також могла ознайомитися з положеннями Закону України «Про споживче кредитування», де було чітко визначено максимальний розмір денної відсоткової ставки, яку дозволяється вказувати у договорах про споживчий кредит.
4.3. Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та частково обґрунтованими, а тому суд вважає, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню на загальну суму 30425 грн.
5. Розподіл судових витрат
5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією від 26.05.2025 про сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково (задоволено 60,09% вимог), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 1455 грн. 62 коп. (2422,40 х 0,6009).
5.2. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України, передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 у справі № 910/12591/18 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п'ятою, дев'ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Представником позивача було надано договір про надання правової допомоги № 16/09/2024 від 16.09.2024 між позивачем та фізичною особо-підприємцем ОСОБА_2 (який також має статус адвоката), відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику наступні юридичні послуги: складання проектів процесуальних документів, складання листів, адвокатських запитів, претензій, заперечень, позовних заяв, пояснень, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, представництво інтересів замовника у органах державної влади місцевого самоврядування, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах визначених цим договором.
Відповідно до витягу з реєстру №1 до акту прийманні-передачі наданих послуг №18 до договору 16/09/2024 від 16.09.2024 виконавець підготував позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №5933 від 27.02.2024 та клопотання про витребування доказів, а також склав адвокатський запит про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 . Загальна вартість роботи складає 10000 грн.
На думку суду, всі вказані у акті роботи входять до обсягу правової допомоги по цій справі. Однак, розмір витрат на правову допомогу не відповідає критерію пропорційності, враховуючи невисоку складність та певну типовість цієї справи. На думку суду, пропорційним розміром таких витрат з урахуванням часткового задоволення позову, складності справи і складності виконаних адвокатом робіт є сума в розмірі 4000 грн.
Враховуючи вищевказані обставини та факт задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути суму в розмірі 4000 грн. в порядку відшкодування витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце прожтивання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» (код в ЄДРПОУ 40076206, місцезнаходження: Україна, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 2, прим. 04) заборгованість за кредитним договором № 5933 від 27.02.2024 у загальному розмірі 30425 (тридцять тисяч чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп., яка складається з наступного: 5000 грн. тіло кредиту, 25425 грн. проценти за користування кредитом.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» (код в ЄДРПОУ 40076206, місцезнаходження: Україна, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 2, прим. 04) судові витрати в розмірі 1455 грн. 62 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Денис БАРОНІН