Суддя ОСОБА_1
Справа № 644/960/25
Провадження № 1-кп/644/511/25
10.11.2025
10 листопада 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали об'єднаного кримінального провадження № 12025221180000071 від 15 січня 2025 року, № 12025221180000201 від 15 лютого 2025 року за обвинуваченням :
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, утриманців не має, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , неодноразово засудженого: 1) 04.10.2005 року Дзержинським районним судом м. Харкова ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; 2) 18.06.2007 року Київським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 11.01.2013 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік; 4) 19.11.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 190 КК України, до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 5) 20.11.2014 Московським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185,71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 6) 26.12.2014 Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185, ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі; 7) 29.07.2020 року Харківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 395 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; 8) 26.01.2023 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст.185, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 1 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі, 10.10.2024 звільнений від відбування покарання умовно-достроково, невідбутий строк 02 місяці 18 днів; 9) вироком Київського районного суду міста Харкова від 07 травня 2025 року за ч.4 ст.185 КК України до п'яти років семи місяців позбавлення волі; 10) вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 05.06.2025 року за ч.4 ст.185 КК України, із застосуванням ч.4 ст.70,72 КК України до п'яти років дев'яти місяців позбавлення волі,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
14.01.2025 приблизно о 14:38 год., ОСОБА_4 , перебував біля магазину «АТБ-маркет», що розташований за адресою: м. Харків, пр-т Героїв Харкова, 268А, де на велопарковці у торці приміщення магазину побачив велосипед сіро-зеленого кольору марки «Scott» моделі «Aspect660», що належить ОСОБА_5 , і в цей час у останнього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Далі, ОСОБА_4 , 14.01.2025 приблизно о 14.41 год., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, що введений на території України на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами), з корисливих мотивів, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді порушення суспільних відносин у сфері власності та бажаючи їх настання, будучи упевненим, що його дії залишаться непоміченими, за допомогою заздалегідь підготовлених щипців перекусив велозамок, яким велосипед був прикріплений до велопарковки, та таємно викрав міський велосипед сіро-зеленого кольору TM «Scott» модель «Aspect660», рама L, вартістю згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-25/1834 від 27.01.2025 - 6720 грн., що належить потерпілому ОСОБА_5 . Після чого, ОСОБА_4 , з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 , матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 14.02.2025 приблизно о 10:27 год., ОСОБА_4 , перебував біля супермаркету «Чудо», що розташований за адресою: м. Харків, проспект Олександрівський 99, де біля входу на велопарковці побачив велосипед марки «Jamis DragonsLayer 27.5+S2», блакитного кольору, серійний номер рами - 018XU07299, 2019 року випуску, що належить потерпілому ОСОБА_6 , в цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, в умовах воєнного стану, що введений на території України на підставі Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ (зі змінами), з корисливих мотивів, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді порушення суспільних відносин у сфері власності та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , цього ж дня, приблизно о 10:29 год., будучи упевненим, що його дії залишаться непоміченими, підійшов до належного потерпілому ОСОБА_6 велосипеду марки Jamis DragonsLayer 27.5+S2», блакитного кольору, серійний номер рами - 018XU07299, 2019 року випуску, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 492 складає 32858 гривень 45 копійок, та за допомогою заздалегідь підготовлених щипців перекусив велозамок, яким велосипед був прикріплений до велопарковки, після чого сів на нього та з місця вчинення кримінального правопорушення поїхав, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_4 , своїми умисними та протиправними діями вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, повторно.
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред'явленого йому обвинувачення, щиро розкаявся та розповів про обставини вчинення злочинів за обставин, викладених вище у даному вироку. Також вказав, що викрадені велосипеди здавав до ломбарду, отриманими коштами розпоряджався на власний розсуд.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 надали до суду заяви, де просили справу розглядати за їх відсутності, просили покарання ОСОБА_4 призначити на розсуд суду, цивільні позови не заявлені.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.
Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України кваліфіковані вірно, так як він, своїми умисними діями вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, повторно.
Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в повному обсязі обвинувачення та відвертому визнанні своєї провини, осуду своїх дій та активне сприяння розкриттю злочину, про що зазначено органом досудового розслідування.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченому, суд встановив рецидив злочинів.
Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше неодноразово судимий, зокрема за вчинення злочинів проти власності, має середню спеціальну освіту, неодружений, не працює, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд також враховує, що дане кримінальне провадження відповідає загальним засадам кримінального провадження. Дотримані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженого, так і іншими особами.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу ОСОБА_4 , обставин вчинення кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання, у межах санкцій інкримінованої йому статті.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.ст. 65, 68 КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, дані про особу обвинуваченого, що вказані вище, наявність обтяжуючої та наявність пом'якшуючої покарання обставин, вважає, що для виправлення та перевиховання йому слід призначити покарання в межах санкцій інкримінованої статті.
Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про визнання тих чи інших обставин такими, що пом'якшують або обтяжують покарання, «має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку».
Таким чином, підвищена ступінь індивідуальної тяжкості з урахуванням вчинення умисного кримінального правопорушення проти власності, який характеризується умисною формою вини та корисливою мотивацією, зухвалим характером, а також небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та законослухняної поведінки, дає підстави суду призначити йому покарання у виді позбавлення волі, яке ОСОБА_4 має відбувати реально.
Обране судом покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а відтак забезпечать дотримання засад призначення покарання, в тому числі його індивідуалізації, є справедливими, адекватними і співмірними.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до положень ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, обставини вчинення кримінальних правопорушень та кількість епізодів злочинної діяльності, яка є значною.
Підстав для призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст.75, ст.69 КК України судом не встановлено.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув'язнення» попереднє ув'язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 за вказаним кримінальним провадженням запобіжний захід не обирався.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів по кримінальному провадженню відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави.
Цивільні позови в даному кримінальному провадженні відсутні.
Підстави для застосування спеціальної конфіскації відсутні.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 8 (вісім) місяців.
Відповідно до ч.4 ст.70,72 КК України остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 червня 2025 року, у виді 5 (п'яти) років 10 (десяти) місяців позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 03 березня 2025 року.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 за вказаним кримінальним провадженням не обирався.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів по проведенню судово - товарознавчої експертизи № СЕ-19/121-25/1834-ТВ від 27.01.2025 року в сумі 1591,80 гривень.
Речові докази: флеш - носій «Sandisk» з відеозаписами з супермаркету «Чудо», флеш - носій «Sandisk» з відеозаписом з ПТ «Ломбард Перший», лазерний носій формату DVD-R торгової марки Emtec, на якому містяться шість відеофайлів з камер спостереження із магазину «АТБ-маркет», лазерний носій формату CD-R торгової марки Verbatin, на якому містяться два відеофайли з назвами «К144 ЛО Харківська обл., м. Харків, пр. Аерокосмічний, буд. 244 14.01.2025» та «К144 ЛО Харківська обл., м. Харків, пр. Аерокосмічний, буд. 244» з камер спостереження із відділення ломбарду ПТ «Ломбард «Компроміс» Нікітіч Н.В. і компанія» за адресою: м. Харків, пр. Аерокосмічний, 244 за 14.01.2025 - зберігати з матеріалами кримінального провадження; велосипед TM «Scott» модель «Aspect660», рама L, що переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 - вважати переданим за належністю; велосипед марки Jamis DragonsLayer 27.5+S2», блакитного кольору, серійний номер рами - НОМЕР_1 , 2019 року випуску, що переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - вважати переданим за належністю.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а обвинуваченим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий