"10" листопада 2025 р. Єдиний унікальний номер судової справи: 150/398/25
Номер провадження: 2/150/185/25
30 жовтня 2025 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Суперсона С.П.,
за участі секретаря Дудки А.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Поліщука О.В.
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Середюк О.В.,
представника органу опіки та піклування Юрковської Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Орган опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -
В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що 20 лютого 2011 року між ним та відповідачем було зареєстровано шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_4
12 квітня 2017 року за рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей.
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням суду від 30 серпня 2017 року визначено місце проживання дітей з батьком.
З часу розірвання шлюбу, мати взагалі відсутня у житті дітей, не піклується про їхній духовний та фізичний розвиток, навчання, лікування. Крім цього має заборгованість зі сплати аліментів.
Психологом КУ "ЦНСП" здійснено психологічне дослідження дітей, відповідно до якого діти виявляють емоційну прихильність до батька, сестри/брата та бабусі. До матері проявляють емоційну відстороненість (не бажають зустрічатися).
Органом опіки та піклування Чернівецької селищної ради складено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до дітей.
З огляду на наведене та з метою захисту інтересів своїх дітей позивач просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 .
В ході судового розгляду справи позивач позовні вимоги підтримував у повному обсязі. Посилався на те, що коли сину було 2 роки 5 місяців, а доньці близько 8 місяців, відповідач залишила їхню сім'ю та поїхала до Києва влаштовувати власне життя. З того часу вона відсутня у житті дітей, вона дає про себе знати лише тоді, коли позивач звертається до суду з позовом про позбавлення батьківських прав. Після чого знову зникає з життя дітей. Вона не бажає та не вміє з ними спілкуватися, не проявляє до них тепла, любові та турботи, діти її не знають та побоюються.
Представник позивача - адвокат Поліщук В.О. в ході судового розгляду підтримав позов свого довірителя та зауважив, що ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, вона виявляє повну байдужість до дітей, не знає коли діти хворіють, хто та як їх лікує. Їй нічого не відомо про навчання дітей. Та усе це через те, що вона просто цього не бажає. Відповідач починає шукати зустрічей з дітьми лише після ініціювання позивачем позовів про позбавлення її батьківських прав, вперше у 2018 році та вдруге зараз. Її ставлення до дітей призвело до повної відстороненості дітей по відношенню до матері. У них відсутні будь-які сімейні зв'язки.
Відповідач в ході судового розгляду заперечила проти позбавлення її батьківських прав. Подала до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого після розірвання шлюбу з позивачем вона вимушена була їхати на заробітки до м. Київ. Діти залишились проживати разом з батьком. За той час, що відповідач перебувала у м. Києві, вона постійно телефонувала до дітей, колишнього чоловіка, цікавилась життям та здоров'ям дітей, купувала одяг та взуття, продукти харчування. Проте , позивач бажав, щоб ОСОБА_2 надавала кошти йому особисто, саме тому звернувся до суду з позовом про стягнення аліментів. Рішенням суду було присуджено до сплати аліменти у розмірі по 600,00 грн. щомісячно на кожну дитину. Вказані аліменти вона сплачувала, що на її думку свідчить про небайдужість до дітей.
Згодом ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про збільшення розміру аліментів, про що їй не було відомо. Лише в органі Державної виконавчої служби повідомили про таке рішення суду, але вже утворилась заборгованість, яку ОСОБА_2 намагається погасити.
Стверджує, що при особистому спілкуванні діти вільно спілкуються з матір'ю, приймають від неї подарунки. При цьому, якщо присутній батько, вони не багатослівні, стримані по відношенню до матері.
Зауважує, що вказаний позов ОСОБА_1 ініційовано виключно з метою отримання відстрочки від мобілізації. Позивач та представники органу опіки та піклування неодноразово зверталися до неї, щоб ОСОБА_5 визнала позов, навіть 26 травня 2025 року ОСОБА_1 дав побачитися з дітьми, вони ходили разом до магазину та купували солодощі. Проте відповідач відмовилася визнати даний позов, та з того часу позивач позбавив її можливості зустрічей з дітьми.
В ході судового розгляду відповідач додатково показала, що вона приходила до садочку та до школи аби зустрітися з дітьми, але такої нагоди не випало. У новій школі сина, між нею, директором та вчителями сталась суперечка, в ході якої до неї в грубій формі було висловлено зауваження щодо неналежного виконання нею батьківських обов'язків. Після чого в неї відпало бажання приходити до школи.
Відповідач також приходила додому до позивача аби зустрітися з дітьми, але він їй цієї можливості не надав, тому ОСОБА_2 викликала поліцію.
Обмеження зустрічей з дітьми сталося після того як відповідач відмовилася нотаріально засвідчити відмову від батьківських прав.
Щодо перешкод у спілкуванні з дітьми вона також зверталася до органу опіки та піклування. В цьому році таких випадків було близько п'яти.
В той же час не зверталася із відповідним позовом до суду так як не вважала, що ситуація дійде до даного судового провадження.
Представник відповідача ОСОБА_6 в ході судового розгляду зазначала, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вони можуть погодитися на встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей батьком ОСОБА_1 .
В ході судового розгляду представник служби у справах дітей - ОСОБА_7 показала, що знає про ситуацію в родині ОСОБА_8 давно. Діти зовсім маленькими були залишені з батьком. Увесь цей час він самостійно їх доглядає, виховує, лікує та увесь тягар батьківського піклування ліг виключно на його плечі. Діти завжди чемні, привітні та охайні. Питання щодо зустрічей ОСОБА_2 з дітьми виникає лише тоді, коли позивачем подається до суду позов про позбавлення батьківських прав. Тоді вона активно починає "штрумувати" усі служби, створюючи враження зацікавленості дітьми. 04 квітня 2025 року комісією розглядалося питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Напередодні вона з працівником поліції приїздили до будинку, де проживає позивач із дітьми та як з'ясувалося того дня у сина ОСОБА_9 був день народження. На запитання ОСОБА_7 чи мати привітала його зі святом, син відповів ні. Комісію встановлено та підтверджено висновком психолога, що діти відчувають відстороненість від матері. Класні керівники матері не бачать, усі "поробки" в садочку дочка робить лише для бабусі. В картині життя дітей мати відсутня, вона ніби є але десь далеко. Натомість з батьком у дітей дуже гарні та теплі відносини.
На запитання суду щодо мотивів звернення ОСОБА_1 з даним позовом, відповіла, що батько діє виключно в інтересах дітей і також не заперечила, що прийняте рішення на користь позивача надасть йому підстави для отримання відстрочки від мобілізації. Також зазначила, що відсутність батька в житті дітей призведе до непоправної травми їхньому психологічному здоров'ю.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що є сусідкою позивача знає сім'ю ОСОБА_1 ще з 2010 року. Їй відомо як позивач залишився сам з малесенькими дітьми на руках. Може його охарактеризувати як турботливого батька. Натомість мати дітей бачить вперше в судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що є сусідкою позивача. Вихованням дітей займається лише батько. Матері з дітьми вона ніколи не бачила і взагалі її не знає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що є сусідом позивача та знає його як дуже порядну людину, турботливого батька. Йому відомо, що відповідач ще маленькими залишила дітей на позивача. Чув від матері позивача, що за усі роки, що ОСОБА_1 сам виховує дітей, лише декілька разів була їхня мати, привізши як гостинець дрібку цукерок. Чув по селі, що ОСОБА_2 не бажає позбавлення батьківських прав лише з корисливих мотивів, бажаючи, щоб позивача забрали на війну та вона отримала великі виплати після його загибелі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що вже другий рік є класним керівником сина ОСОБА_14 - ОСОБА_9 , який навчається у 6 класі. За цей час може повідомити, що вихованням дитини займається лише ОСОБА_1 . На батьківські збори також приходить лише батько. Матір ОСОБА_9 в школу не приходила та не цікавилась шкільним життям сина. Свідок жодного разу не чула від ОСОБА_9 слово "мати". Натомість батько у нього авторитет. Батько допомагає сину робити уроки. Дитина навчається по мірі можливостей. Без поважних причин школу не пропускає.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала, що була першою вчителькою ОСОБА_16 , яку навчала з 1 по 4 клас. За увесь період навчання дитини, нею переймався батько, матері вона ніколи не бачила. Дитина завжди говорила про батька, слова "мама" дитина не вживала. Готували листівки до Дня матері чи до 8 березня, вона підписувала листівку лише для бабки. Діти охайні, дівчинка постійно зачесана та заплетена, саме батько робив зачіску дитині. Одного разу ОСОБА_16 повідомила, що має зустрітися з матір'ю. Але наступного дня дитина жодним словом не обмовилася про цю зустріч та про матір. За час навчання ОСОБА_16 у класі свідка, жодних засобів зв'язку з матір'ю не було, починаючи з дня подання заяви про зарахування дитини до навчального закладу.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала, що є сусідкою відповідачки. Їй відомо про події, що були впродовж останніх пів року. Декілька разів у присутності свідка відповідач купувала якісь солодощі, зупинялася біля дітей аби їх передати але діти відмовлялися їх приймати. Якось свідок почула, що тато не дозволяє їм брати від матері пакуночки. При особистому спілкуванні, відповідач свідку казала, що хоче бачитися з дітьми, хоча б у ті часи, що їй визначені. Якось вони їхали повз вулицю та повернули додому до ОСОБА_1 , ОСОБА_18 казала, що хоче піти побачитися з дітьми але не знає чи її приймуть. Пробула вона там кілька хвилин та повернулася. Що за цей час відбувалося свідку не повідомляла.
Також свідок повідомила, що орієнтовно 2 роки тому вона працювала в магазині, що розташований на території ринку в селищі Чернівці та не один раз бачила відповідачку з дітьми.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 , яка є бабкою дітей по материнській лінії, суду показала, що дочка бажає бачитися з дітьми та брати участь у їхньому житті. Зі слів дочки знає, що позивач не давав їй бачитися з дітьми. На запитання суду чи бабка вживала заходів щодо зустрічей з дітьми та те чи знає вона де проживаються діти, відповісти свідок не змогла. Крім цього, на запитання суду щодо дат народження своїх онуків, свідок не змогла пригадати, коли вони народилися.
Також на запитання учасників процесу, свідок повідомила, що близько 8 років тому вона намагалася змінити поведінку дочки щодо ставлення останньої до сімейного життя та дітей, а тому виганяла ОСОБА_2 з будинку та допомогла позивачеві забрати у неї дітей, аби діти почувалися з безпеці та були належним чином доглянуті.
В ході судового розгляду було отримано пояснення сина сторін ОСОБА_9 , який самостійно виявив бажання їх надати в ході розгляду даної справи. Дитина пояснила, що навчається в 6 класі. Також в нього є молодша сестричка ОСОБА_16 . Вони постійно проживають з батьком, який і займається їхнім вихованням та навчанням. Він до батька дуже прив'язаний та любить його. Щодо матері він не хоче на цю тему розмовляти, не знає, де вона увесь час була і не пам'ятає, щоб вона була присутня в його житті. За всі роки, які він пам'ятає, вона взагалі до нього не приходила. Можливо лише декілька разів, однак не пам'ятає, щоб приносила якісь гостинці чи подарунки. З батьком розмов щодо матері не веде, він проти неї його не налаштовує. З матір'ю він спілкуватися не бажає, так як на неї дуже ображений.
Суд, заслухавши пояснення сторін та думку їхніх представників, покази свідків та думку дитини, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що з 20 лютого 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 сторони є батьками сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 сторони є батьками дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 26 квітня 2017 року по справі № 150/682/16-ц шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 10 серпня 2017 року по справі № 150/148/17 визначено місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 з батьком ОСОБА_1 .
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей - відмовлено.
На підставі виконавчого листа, виданого Чернівецьким районним судом Вінницької області 10 травня 2017 року по справі № 150/83/17 з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дітей у розмірі по 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як свідчить розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, остання складає 33 757,00 грн.
Згідно довідок, виданих КНП "Чернівецький центр первинної медико-санітарної допомоги" 02 квітня 2025 року № 599 та № 600, діти здорові, періодично хворіють ГРВІ, простудними захворюваннями. За медичною допомогою зверталися з батьком ОСОБА_1 .
Згідно характеристики учня 5 класу Чернівецького ліцею № 1 ОСОБА_20 , наданої класним керівником та директором школи, слідує, що фізичний розвиток дитини в межах норми, навчається на середньому рівні, має певні дефекти в мовленні, але інтелектуальний рівень в нормі. Моральним та матеріальним вихованням цілком опікується батько ОСОБА_1 . Він відвідує батьківські збори, цікавиться успіхами сина. З матір'ю класний керівник та директор не знайомі, його справами в школі вона не цікавиться.
Згідно характеристики учениці 4 класу Чернівецького ліцею № 1 ОСОБА_21 , наданої класним керівником та директором школи, слідує, що за час навчання дитина зарекомендувала себе як старанна, уважна, здібна, відповідальна учениця. Має хороші здібності по засвоєнню навчального матеріалу. Пам'ять розвинена, до уроків готується старанно, проявляє інтерес до навчання. Має середній рівень навчальних досягнень. Переважають такі риси характеру як ввічливість, врівноваженість, коректність, працелюбність, справедливість, чуйність, щирість, турботливість. Дитина користується авторитетом у класі. Бере активну участь у шкільному житті та житті класу.
Навчанням доньки цікавиться батько, відповідально ставиться до їх виховання. Відкликається на прохання класного керівника, регулярно відвідує ліцей. Мати за 4 роки навчання доньки, не цікавилась її навчанням у класного керівника. Всі листівки, що присвячуються мамі, ОСОБА_16 робить тільки бабусі ОСОБА_22 .
Згідно психологічного дослідження ОСОБА_3 , складеного КУ "Центр надання соціальних послуг Чернівецької територіальної громади" 01 квітня 2025 року слідує, що 31 березня 2025 року проведено психологічне дослідження ОСОБА_3 на визначення рівня розвитку та тривожності дитини. Встановлено, що ОСОБА_9 має достатній рівень інтелектуального та фізичного розвитку, гарно орієнтується в просторі. Харчування та режим дня не порушені. Під час бесіди ОСОБА_9 комунікабельний та контактує з дорослими. Мова не чітка, має порушення вимови звуків. Мовлення розвинене, відповіді повні. Хлопчик пише, читає, в школі має друзів, не конфліктний. ОСОБА_9 виявляє емоційну прихильність до батька, сестрички та бабусі; до матері проявляє емоційну відстороненість ( не бажає зустрічатися). З ОСОБА_23 проведено дослідження за методикою СКС: І рівень - батько, сестра та бабуся, мама за колами спілкування. З висновку слідує, що у дитини розірвані соціальні зв'язки з мамою.
Згідно психологічного дослідження ОСОБА_4 , складеного КУ "Центр надання соціальних послуг Чернівецької територіальної громади" 01 квітня 2025 року слідує, що 31 березня 2025 року проведено психологічне дослідження ОСОБА_4 на визначення рівня розвитку та тривожності дитини. Встановлено, що ОСОБА_16 має достатній рівень інтелектуального та фізичного розвитку, гарно орієнтується в просторі, контактує з дорослими, мовлення розвинене, але має порушення вимови звуків, мова не чітка, відповіді повні, мислення розвинене на належному рівні. Харчування та режим дня не порушені. Зі слів ОСОБА_16 , вона має дружні відносини з однолітками, виявляє емоційну прихильність до батька та бабусі, до мами проявляє емоційну відстороненість ( не бажає зустрічатися). З ОСОБА_24 проведено дослідження за методикою КМС: позитивні, відкриті стосунки з батьком, братом та бабусею, мама на малюнку відсутня. З висновку слідує, що соціальні зв'язки дитини з мамою розірвані.
З акту обстеження умов проживання дітей слідує, що умови проживання дітей відповідають їхнім потребам, діти забезпечені нормальним харчуванням. Стосунки в сім'ї дружні, теплі, безконфлікті. Мати участь у вихованні дітей не бере.
Органом опіки та піклування складено висновок від 08 квітня 2025 року № 370 про доцільність позбавлення ОСОБА_2 по відношенню до малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Зі змісту висновку зокрема слідує, що стан задоволення потреб дітей задовільний, вплив факторів сім'ї та середовища позитивно впливають на дітей. Діти спокійні, легко контактують з дорослими, батько намагається виховувати в дітей порядність, враховує їх інтереси та цікавиться їхніми успіхами в школі.
Визначення місця проживання дітей з батьком не позбавляє мати права брати участь у вихованні і житті дітей. Однак, ОСОБА_2 самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків. Свідоме нехтування своїми материнськими обов'язками, відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, відсутність спілкування з дітьми, можна розцінювати як ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов'язків. Тому орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підставою для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітніх дітей позивач вказує п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (див. постанову Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19).
Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з'ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (див. постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №404/3499/17).
У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 зазначено, що суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.
В ході судового розгляду було заслухано думку сина сторін ОСОБА_9 , який зазначив про теплі, щирі та довірительні стосунки із батьком, з яким і надалі бажає залишатися проживати. Щодо матері, дитина не бажає навіть спілкуватися із нею. Він її не знає. Дитині було боляче відповідати на запитання ОСОБА_2 .
Під час отримання пояснень дитини, спосіб та стиль спілкування ОСОБА_2 із сином беззаперечно свідчив про те, що вона взагалі не розуміється як із ним говорити та як себе поводити із сином. В ставленні, в словах ОСОБА_2 не було жодної теплоти до сина, навпаки спосіб постановки запитань був очевидно грубим та з притиском. Відповідач намагалася змусити дитину згадати їхні спільні поїздки до міста Києва, які відбулися коли дитині було близько 2,6 років, при цьому не було випадків, про які вона б запитала з приводу подій, які можливо відбувалися впродовж останнього року чи років.
Те нетривале спілкування в ході судового засідання показало суду те, що ОСОБА_2 не знає своєї дитини. Маючи усвідомлювати, що для сина як для будь-якої дитини, подібна ситуація як судовий процес, є травмуючою дією, вона не змогла побудувати із сином психологічно сприятливого спілкування.
Допитані в ході судового розгляду свідки спростували твердження ОСОБА_2 про те, що до ініціювання позивачем даного позову та її відмови підписати заяву про відмову від батьківських прав, остання безперешкодно зустрічалася із дітьми. Усі свідки показали, що матері дитини вони впродовж багатьох років не бачили.
Теж саме суду повідомила представник органу опіки та піклування, яка серед іншого також зауважила на тому, що ОСОБА_2 починає створювати вигляд зацікавленості своїми дітьми тільки тоді, коли ОСОБА_1 подає до суду позов про позбавлення батьківських прав.
Слід зазначити, що перше звернення позивача з позовною вимогою про позбавлення відповідача батьківських прав по відношенню до їхніх дітей відбулося у 2018 році та тоді позивач клопотав про залишення позову без розгляду. Вказані обставини, мали б змусити відповідача переглянути своє ставлення до їхніх дітей, однак цього не відбулося.
В ході заслуховування думки дитини ОСОБА_9 , додатково підтверджено той факт, що відповідача в житті дітей немає, ані дитина не знає матері, ані мати не знає дитини.
З показів допитаних в судовому засіданні класних керівників було також спростовано доводи відповідачки про те, що вона приходила до школи, бачилася з учителями. Класні керівники обох дітей категорично заперечили будь-які контакти матері із ними, із дирекцією школи, її навідування дітей у будівлі чи на території школи. Зазначивши також, що діти за роки навчання не застосовують у спілкуванні слова мама, та на цю тему не розмовляли та не розмовляють. Твердження допитаних судом класних керівників повністю підтверджуються наданими суду характеристиками із навчальних закладів.
Суд додатково зауважує й на тому, що наявність у дітей порушень вимови звуків відповідач дізналася лише після ініціювання позивачем даного позову та долучення до нього висновків психолога. Вказане додатково свідчить про відсутність між нею та дітьми будь-якого спілкування.
Відповідач перед судом стверджувала про те, що позивач чинить їй перешкоди у особистих зустрічах з дітьми, втім це не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду та є лише голослівними висловами самої відповідачки.
Покази матері ОСОБА_2 про їхню любов до онуків та бажання із ними спілкуватися суд не приймає до уваги враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено, що бабка не знає дат народжень обох онуків, не знає, де вони проживають, не навідує їх, між ними відсутнє будь-яке спілкування та родинні зв'язки.
Щодо показів свідка ОСОБА_17 суд зауважує на тому, що її покази були неоднозначними та піддаються об'єктивним сумнівам, адже стверджуючи про те, що вона чула якісь фрази сина сторін "батько забороняє від тебе щось брати", вона одразу повідомляє, що спілкування ОСОБА_2 із сином свідок не чула, так як ОСОБА_2 спілкувалася із сином далі від автомобіля, в якому свідок на той момент перебувала.
Суд зауважує й на тому, що сплата аліментів на утримання дітей є не правом, а обов'язком батьків, в тому числі позбавлених батьківських прав. При цьому стверджуючи про необізнаність щодо рішення суду про зміну розміру стягуваних аліментів, що за твердженнями відповідача призвело до наявності боргу, який вона активно погашає та найближчим часом має закрити, відповідач не надає жодних пояснень тому, що згідно довідки Могилів-Подільського ВДВС від 08 квітня 2025 року № 28155, заборгованість за аліментами станом на 31 грудня 2024 року становила 26219,00 грн., в той час як на день видачі довідки борг становив вже 33 757,00 грн.
Згідно довідок наданих самим відповідачем слідує, що в січні, травні, червні, липні, серпні та грудні 2024 року та січні, травні 2025 року аліменти нею не сплачувалися взагалі.
Загалом слід зауважити на тому, що заперечення проти позову зводяться до претензій чи-то в бік органу опіки та піклування чи-то позивача, які відповідач жодним належним та допустими доказом не підтвердила. Натомість вони спростовані дослідженими судом доказами.
Крім того, ОСОБА_2 ніколи не зверталася за допомогою до органів опіки та піклування чи судів для організації доступу та контактів з дітьми, доказів чого суду надано також не було.
Слід констатувати, що ОСОБА_2 без поважних та обґрунтованих причин в повній мірі самоусунулася від належного виконання своїх батьківських обов'язків. При цьому заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вона не навела аргументів та не надала доказів виконання нею обов'язків щодо догляду, розвитку, піклування про дітей, а також їхнього фінансового забезпечення.
Байдужість та бездіяльність відповідачки призвела до розриву зв'язків між нею та дітьми.
Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17 звертав увагу, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав недостатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними, наприклад, це може бути пов'язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.
Також у постанові від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 Верховний Суд вказав, що лише зазначення відповідачем в апеляційній скарзі про його бажання піклуватися про дитину не спростовує факту його ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. […] Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав, здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.
У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, виходив із того, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов'язками батька щодо дочки. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
З урахуванням наведених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, саме лише заперечення відповідачки проти позбавлення її батьківських прав не може розцінюватися як достатня підстава для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, при вирішенні спору у цій справі суд, на підставі досліджених та оцінених доказів, з урахуванням найкращих інтересів дітей, дійшов висновку про те, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками з виховання сина ОСОБА_9 та дочки ОСОБА_16 , а тому наявні виключні обставини для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
У справі «Мамчур проти України» (рішення від 16 липня 2015 року, заява № 10383/09) ЄСПЛ зазначив, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до висновків ЄСПЛ у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене статтею 8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов'язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення ЄСПЛ від 30 листопада 2017 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії», заява № 37283/13, від 18 червня 2019 року у справі «Хаддад проти Іспанії», заява № 16572/17).
У рішенні ЄСПЛ від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», заява № 8793/79, Суд вважає, що захід має бути як відповідним поставленій меті, так і пропорційним їй. Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
На думку суду, відповідачка могла і повинна була усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з дітьми, враховуючи вік дітей, коли відбулося розставання із матір'ю, а саме 2,6 роки сину та до 10 місяців дочці, коли їхній контакт з матір'ю припинився, може призвести до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв'язку між ними і відчуження дітей від матері.
Саме бездіяльність відповідачки призвела до розриву зв'язків між нею і її дітьми, і таким чином, підштовхнула думку дітей проти неї.
Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин між дитиною та матір'ю, що є найважливішою складовою поняття «сімейне життя», протягом більш ніж семи років, що передували прийняттю судом даного рішення, відсутні підстави вважати, що анулювання юридичного зв'язку між матір'ю і дітьми негативно вплине на ці відносини.
Отже, позбавлення відповідачки батьківських прав відносно сина ОСОБА_9 та дочки ОСОБА_16 відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.
Вирішуючи даний спір суд враховує й пояснення свідків та представника органу опіки та піклування, згідно яких дітьми опікується лише батько. Можлива мобілізація позивача призведе до того, що діти будуть позбавлені любові та турботи єдиної для них рідної людини. Вказане призведе до непоправної шкоди психологічному здоров'ю дітей, їхньому подальшому зростанню та сприйняттю інституту сім'ї та батьківства. Тому, задоволення даного спору в тому числі, у разі якщо це надасть позивачеві можливість отримати відстрочку від мобілізації, за обставин даної справи, в першу чергу відповідає якнайкращим інтересам його дітей та покликане на забезпечення їм зростання у безпечній, спокійній та психологічно стабільній обстановці.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, понесенні ним судові витрати по сплаті судового збору за звернення до суду із цим позовом.
Керуючись ст.ст. 14, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ) понесені ним судові витрати у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Вінницького апеляційного суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст судового рішення виготовлено у відповідності до ст. 259 ЦПК України.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Відповідач ОСОБА_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача орган опіки та піклування Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, юридична адреса вул. Святомиколаївська, буд. 103/1, селище Чернівці, Могилів-Подільський район, Вінницька область, інд. 24100, код ЄДРПОУ 04326856.
Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН