"10" листопада 2025 р.
Справа №150/680/25
Провадження по справі №2/150/276/25
(заочне)
10 листопада 2025 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,
при секретарі Савковій С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_1 звернулася до районного суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що шлюб з відповідачем розпався остаточно і подальше збереження сім'ї є неможливим.
Позивач в судове засідання не з'явилася, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подала заяву про розгляд справи у її відсутність. Свої вимоги підтримує на умовах, викладених в позовній заяві, просить їх задоволити. Не заперечує проти заочного розгляду цивільної справи.
Відповідачу за зареєстрованим місцем проживання було надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками та судову повістку.
Однак, на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення «неправильно зазначена (відсутня адреса », що підтверджується рекомендованим повідомленням №0610275285628, яке повернулося до суду 02.09.2025 (а.с. 16).
Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Окрім того, про дату, час і місце судового засідання відповідача повідомлено повторно шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України та надісланням за зареєстрованим місцем проживання судової повістки. Однак, вдруге на адресу суду повернувся конверт із відміткою на довідці Укрпошти про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується рекомендованим повідомленням №R067021019981.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи згідно з положеннями частин 7 та 8 статті 128 ЦПК України, і судом вжиті всі передбачені законом заходи для можливості реалізації ним права судового захисту своїх прав і свобод з метою дотримання принципу рівності усіх перед законом.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про розгляд справи судом.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ухвали Чернівецького районного суду Вінницької області від 10.11.2025 постановлено про проведення заочного розгляду даної справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи суд відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України не вбачає підстав для здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши в сукупності всі обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстровано 02 серпня 2018 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №2095, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 02.08.2018 Львівським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області (а.с. 14).
В подружжя від даного шлюбу дітей немає.
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України встановлено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Причиною розпаду сім'ї є те, що відповідач поїхав на заробітки, з огляду на що спілкування в телефонному режимі між подружжям ставало рідшим, протягом останніх п'яти років сторони взагалі не спілкуються, втратили інтерес один до одного, теплоту почуттів та позитивних емоцій. На даний час позивач має намір одружитися та створити сім'ю з іншим чоловіком. За наведених обставин подальше перебування у шлюбних відносинах стало неможливим, шлюб існує лише формально, шлюбні відносини не підтримують.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч.3 та ч.4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за спільною заявою подружжя або одного з них на підставі постанови державного органу реєстрації актів цивільного стану, відповідно до статей 106 та 107 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Судом встановлено, що відносини в сім'ї ускладнились, вони не ведуть спільного господарства, шлюб існує лише формально.
Крім того, ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Крім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні.».
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 1 передбачено, що охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Згідно п.10 вище зазначеної Постанови, суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Відповідно до ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї суперечитиме інтересам одного з них.
Частина перша ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647/98).
При вирішенні спору про розірвання шлюбу суд враховує, що сторони не бажають проживати однією сім'єю, шлюб існує лише формально. Позивач наполягає на розірванні шлюбу.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя й дійсні причини позову, суд вважає, що спільне подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України дає підстави для розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позовна заява містить волевиявлення позивача ОСОБА_1 щодо зміни після розірвання шлюбу прізвища, яке було до укладення шлюбу - ОСОБА_3 .
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 968 гривень 96 копійок, про що свідчить квитанція про сплату №4448-2119-7886-2090 від 19.08.2025 (а.с. 1), оскільки, позовну заяву подано до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому позивачем сплачено судовий збір у відповідності до підпункту 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та розраховано з урахуванням положень ч.3 ст.4 вище вказаного Закону, тобто із застосуванням пониженого коефіцієнту 0,8 (1211,20 грн. х 0,8=968,96 грн.).
При вирішенні питання про стягнення із відповідача на користь ОСОБА_1 судових витрат, судом враховується те, що відповідачем не подано до суду відзиву щодо визнання позовних вимог про розірвання шлюбу, що виключає можливість вирішення питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, як те передбачено частиною першою статті 142 ЦПК України.
З врахуванням того, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд в силу ст.141 ЦПК України приходить до висновку про присудження позивачу судових витрат, зокрема, судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст., ст. 105, 110, 112, 235 ч.8 СК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 113, 141, 206 ч.4, 223, 263 - 265, 274, 279, 280, 353-355 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 02 серпня 2018 року Львівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис №2095.
За вибором позивача змінити їй прізвище із « ОСОБА_4 », яке взято нею при укладенні шлюбу, що розірвано, на дошлюбне - « ОСОБА_3 ».
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесяти восьми) гривень 96 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК