Справа № 147/2022/25
Провадження № 3/147/1033/25
06 листопада 2025 року с-ще Тростянець
Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Почкіна О. М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.173-2 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №673870 від 30.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 30.10.2025 близько 01 год. 27 хв. за адресою АДРЕСА_1 , умисно висловлювався нецензурною лайкою, розмовляв на підвищених тонах, висловлював слова образ в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає разом з ним, чим вчинив домашнє насильство.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Судом вживалися заходи щодо повідомлення особи про час і місце судового розгляду справи, шляхом сповіщення за номером телефону НОМЕР_1 , який зазначено в протоколі та заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень, зокрема скеровувалася судова та судова повістка в електронному вигляді через SMS-повідомлення з отриманням підтвердження про доставлення через АСДС, яку порушник отримав. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року) неодноразово зазначав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Окрім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях наголошує на тому, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 відомо про розгляд справи судом, він свідомо вказав свій контактний номер телефону, зазначений в заяві на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлень, скористався своїми процесуальними правами та повідомив суд про порядок оповіщення його про час і місце судового розгляду шляхом скерування судової повістки за допомогою SMS-повідомлень та розгляд справи без його участі.
Враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, з метою усунення зловживань процесуальними правами особи, щодо якої вирішується питання про її притягнення до адміністративної відповідальності, уникнення затягування розгляду справи з огляду на строки накладення адміністративного стягнення, що можуть бути спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене, а також на строки розгляду даної категорії справи про адміністративне правопорушення (ст. 277 КУпАП), вважаю, що відповідно до ст. 268 КУпАП, можливо розглядати справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності, суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положення КУпАП передбачають, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність за даною нормою настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», під домашнім насильством розуміється діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Крім того, ч. 2 ст.251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
При цьому важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність повторюваних в часі інцидентів множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
При цьому, психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії чи бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку третіх особі, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи, а також економічне насильство це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру
Як вбачається з матеріалів справи, доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП є:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №673870 від 30.10.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_1 30.10.2025 близько 01 год. 27 хв. за адресою АДРЕСА_1 , умисно висловлювався нецензурною лайкою, розмовляв на підвищених тонах, висловлював слова образ в сторону своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає разом з ним, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю та вчинив домашнє насильство.
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 30.10.2025 про прийняття усної заяви від ОСОБА_3 про вчинення щодо неї насильства фізичного та психологічного характеру її чоловіком ОСОБА_1
- пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що за місцем свого проживання вживав алкогольні напої, внаслідок чого виникла сварка на побутовому грунті через ревнощі;
- протоколом встановлення тимчасового заборонного припису серії АА №518119 від 30.10.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено тимчасовий заборонний припис протягом доби.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення ВАД №673870 від 30.10., інші матеріали справи, суддя встановила, що в протоколі зазначено суть адміністративного правопорушення, а саме «умисно висловлювався нецензурною лайкою, розмовляв на підвищених тонах, висловлював слова образ в сторону своєї дружини ОСОБА_2 ». В поясненнях порушник зазначив, що у них з дружиною виникла сварка на побутовому грунті. В своїх пояснення потерпіла зазначає, що чоловік вчинив щодо неї дії фізичного та психологічного характеру, що не узгоджується з суттю адміністративного правопорушення зазначеного в протоколі.
Отже, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у діях ОСОБА_1 не доведено.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 прослідковуються ознаки побутового конфліку між ним та ОСОБА_3 , який не підпадає під ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення, працівники поліції не зазначили, у чому полягали наслідки, що є об'єктивними ознаками складу правопорушення та обов'язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності і визначені диспозицією ч. 1ст. 173-2 КУпАП.
Доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій матеріали справи не містять.
Згідно з усталеною судовою практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно з частиною 2 статті 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Зазначене узгоджується із судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати з сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Тому враховуючи наведені вище обставини, вважаю, що матеріали про адміністративне правопорушення, не містять належних та допустимих доказів наявності в діях події і складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, провадження у справі щодо дій ОСОБА_1 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 172-15, 247, 280, 284 КУпАП, суддя,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Тростянецький районний суд Вінницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Почкіна