Справа № 930/2673/25
№ 2-о/930/146/25
про відмову у відкритті провадження
07.11.2025 року м. Немирів
Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Алєксєєнко В.М. вирішуючи питання про відкриття провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 до Погребищенської ОТГ Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Перевіривши матеріали заяви, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за заявою з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Зі змісту ч. 2 ст. 315 ЦПК України вбачається, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичні значення" від 31.03.95 N 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 N 7 роз'яснено, якщо постійне проживання особи із спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.
Зі змісту заяви вбачається, що заявник звернулась до суду із заявою в порядку окремого провадження згідно з нормами ЦПК України, в якій просить суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом спільного проживання з спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини та факт прийняття спадщини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом спільного проживання з спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини. Тобто встановлення вказаних фактів безпосередньо пов'язано з виникненням у заявниці права на отримання та оформлення спадщини, а тому саме виникнення такого права передбачає спір, який має бути розглянутий в порядку позовного провадження за участю спадкоємців померлого, а в разі відсутності таких органу місцевого самоврядування в особі територіальної громади.
Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Таким чином, заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження, оскільки не є безспірними і пов'язані із вирішенням спору про право, а тому суддя приходить висновку про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту прийняття спадщини, роз'яснивши заявниці, що вона вправі звернутися до суду з позовом у порядку позовного провадження.
Керуючись ст. ст. 260, 261, 293, 315, 353, 354 ЦПК України, суддя,-
У відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 до Погребищенської ОТГ Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, - відмовити.
Роз'яснити заявнику право звернення до суду в порядку позовного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: В.М. Алєксєєнко