Справа № 947/35132/25
Провадження № 1-кс/947/16451/25
05.11.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , представника особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , під час розгляду у судовому засіданні в місті Одесі клопотання прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000001006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.361 КК України,
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за №12025160000001006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.361 КК України.
Обставини вчинення кримінального правопорушення викладені прокурором письмово в клопотанні.
В ході досудового розслідування кримінального провадження, 22.09.2025 за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 був проведений обшук, в ході якого було виявлено і вилучено майно, перелік якого зазначено у клопотанні прокурора, яке постановою слідчого від 22.09.2025 року визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
За результатами розгляду відповідного клопотання, слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси було винесено ухвалу від 01.10.2025 про повернення клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025160000001006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.361 КК України - прокурору із встановленням строку для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
У зв'язку з розглядом відповідного клопотання за відсутності прокурора, ухвалу було отримано прокурором 22.10.2025.
Процесуальний керівник повторно звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав викладених письмово.
Представник особи, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , надала письмові заперечення, які підтримала в судовому засіданні окремо зазначила, що клопотання прокурора є необґрунтованим, у слідчого було достатньо часу для огляду вилучених мобільного телефону та ноутбуку. Зауважила, що ОСОБА_4 не має жодного відношення до кримінального провадження, останній не допитувався у якості свідка, про підозру йому не повідомлено. Звернула увагу на порушення прокурором строків звернення з клопотанням до слідчого судді. У зв'язку із свавільним вилученням майна у ОСОБА_4 , просила відмовити у задоволенні клопотання, повернути майно власнику.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення представника власника майна, вислухавши доводи учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке: прокурором в клопотанні не було наведено відповідного обґрунтування необхідності арешту майна, вилученого під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , посилання причетності такого майна до кримінального провадження №12025160000001006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2025 та, як наслідок, його відповідності критеріям, передбачених ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів.
Водночас, слідчий суддя враховує надані прокурором відомості з приводу надання слідчим доручення про проведення слідчих дій у порядку ст.40 КПК України, а саме огляду вилученого під час обшуку майна, однак зазначена обставина не виправдовує безумовно необхідність накладення арешту за відсутності у матеріалах будь-яких інших відомостей на підтвердження відношення власника майна до зазначеного кримінального провадження.
Вказані обставини унеможливлюють в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
Згідно вимог ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 КПК України, оскільки не підтверджують підстави, мету та відповідного обґрунтування необхідності арешту майна.
За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути його.
Крім того, слідчий суддя зауважує, що 01.10.2025 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси вказане клопотання вже поверталося прокурору для усунення недоліків, саме з цих підстав, однак останні не були усунуті.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час наявні всі правові підстави для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000001006, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.361 КК України - повернути прокурору для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1