Справа № 947/37670/25
Провадження № 1-кс/947/16835/25
04.11.2025 року місто Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Одеси, українець, громадянин України, з середньою освітою, неодруженого, без дітей, студента 2-го курсу Національного університету «Одеська юридична академія», раніше не судимого, який зареєстрований: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 ,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України
І. Суть клопотання
30 жовтня 2025 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській областіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000001089 від 04.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1КК України.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання та послався на співробітництво підозрюваного зі слідством, наявність травм, позитивних характеристик. У зв'язку з цим просив застосувати запобіжний захід, що не пов'язаний із триманням під вартою.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшов таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
30 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.286-1 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
В ході досудового розслідування встановлено, що 03.10.2025 (точний час органами досудового розслідування не встановлений), ОСОБА_4 у невстановленому місці вживав спиртні напої, після чого, достеменно знаючи, що керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння заборонено, не маючи при собі посвідчення водія, оскільки ніколи його не отримував, приступив до керування технічно справним автомобілем «BMW 535І», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить його матері ОСОБА_7 .
Тієї ж ночі, 04.10.2025 о 00 годині 26 хвилин, водій ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеня важкості (1,29 ‰ етилового спирту в крові), чим позбавив себе можливості адекватно сприймати навколишню дорожню обстановку, своєчасно реагувати на її зміну, контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним, здійснював рух у темний час доби, на неосвітленій вуличним ліхтарним освітленням ділянці, по асфальтованому, сухому дорожньому покриттю проспекту Шевченка в Приморському районі міста Одеси, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по дві попутній смуги для руху в протилежних напрямках, що позначені горизонтальною дорожньою розміткою 1.3. (розділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2+1) смугами) і розміткою 1.5. (поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають дві або три смуги. Позначає межі смуг руху, за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку), зі сторони вулиці Семінарська у напрямку проспекту Лесі Українки, у смузі свого напрямку руху, зі швидкістю не менше 100 км/год (фактична швидкість руху органами досудового розслідування на даний час не встановлена), з увімкненим світлом фар, при цьому, за відсутності достатніх практичних навичок і досвіду керування транспортними засобами на дорогах загального користування, - свідомо наражав на небезпеку як себе, так і інших учасників дорожнього руху, в особі переднього пасажира цього автомобіля ОСОБА_8 .
Наближаючись до будинку № 4 по проспекту Шевченка, де проїзна частина мала круте заокруглення дороги ліворуч, а максимальна швидкість руху на цій ділянці дороги була обмежена до 30 км/год, про що водіїв попереджали завчасно установлені над проїзною частиною попереджувальний дорожній знак 1.2. «Небезпечний поворот ліворуч» і заборонний знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», видимість яких з місця водія не обмежувалась, водій ОСОБА_4 грубо проігнорував вимоги цих дорожніх знаків, вкрай уважним не був, постійно за дорожньою обстановкою та її зміною не стежив, рухаючись з перевищенням більше ніж удвічі допустимої в населеному пункті швидкості, проявив кримінальну протиправну недбалість, тобто не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків, у вигляді спричинення тілесних ушкоджень іншій особі, як наслідку своєї дії, що утворювала реальну загрозу для життя і здоров'я цієї особи, хоча повинен був і міг передбачити ці наслідки, якщо б діяв більш обачливо.
При наближенні до небезпечного повороту ліворуч, водій ОСОБА_4 , отримуючи об'єктивні ознаки зміни дорожньої обстановки, з метою безпечного проїзду цієї ділянки дороги, відмовився від застосування штатного гальмування, як найбільш ефективного заходу, що виключає виникнення і розвиток аварійної ситуації, хоча мав таку технічну можливість, не зменшив швидкість руху і, як наслідок, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, не впорався з керуванням, під час виїзду із заокруглення дороги допустив занос задньої частини автомобіля, що призвело до втрати його курсової стійкості і некерованого виїзду за межі проїзної частини на праве за ходом руху узбіччя, з наїздом передньою частиною автомобіля на нерухому перешкоду у вигляді придорожнього дерева.
Своїми необережними діями у формі злочинної недбалості водій ОСОБА_4 грубо порушив вимоги пунктів: 1.5.; 2.1. а); 2.3. б), 2.9. а); 12.1.; 12.9 і розділу 33 «Дорожні знаки» «Правил дорожнього руху», введені в дію з 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що призвело до заподіяння пасажиру цього автомобіля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинному зв'язку з його смертю на місці пригоди.
Отже, водій ОСОБА_4 , шляхом належного виконання вимог пунктів: 1.5.; 2.1. а); 2.3. б); 2.9. а); 12.1.; 12.9 б); розділу 33 «Дорожні знаки» «Правил дорожнього руху», гарантовано мав технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді і його фактичні дії знаходяться у причинному зв'язку з настанням події цієї пригоди, а також настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого.
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленого ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема:
- протоколом огляду місця ДТП від 04.10.2025, схемою до нього;
- показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 від 22.10.2025;
- показаннями підозрюваного ОСОБА_4 від 30.10.2025;
- протоколом тимчасового доступу до речей і документів (вилучення зразків крові ОСОБА_4 з КНП «МКЛ-1» ОМР) від 08.10.2025;
- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів (вилучення відеозапису з камер відеоспостереження) від 13.10.2025;
- висновком судово-токсикологічної експертизи № 3315 від 21.10.2025;
- висновком судової автотехнічної експертизи дослідження обставин та механізму ДТП № 4562-34-25 від 27.10.2025;
- залученими до провадження речовими доказами (транспортним засобом-учасником ДТП);
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч. 3 ст. 286-1 КК України за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України.
Крім того, підозрюваний з врахуванням віку не має обмежень щодо виїзду за кордон.
У разі визнання підозрюваного винним за вказаною кваліфікацією до нього неможливе буде застосування ст. 75 КК України щодо звільнення від реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Також зазначений ризик підвищений тим, що підозрюваний проживає в орендованому житлі, не має легальних джерел доходів.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
3.7 Щодо ризику вчинення нового злочину
За матеріалами досудового розслідування ОСОБА_4 інкримінується вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та керування автомобілем без посвідчення водія, що вказує на схильність особи до вчинення правопорушень, порушень громадської безпеки та нехтування соціальними цінностями та правами інших громадян. Наразі підозрюваний не відсторонений від здійснення права керування.
3.8. Щодо інших ризиків
На переконання слідчого судді, стороною обвинувачення не доведена наявність інших зазначених у клопотанні ризиків.
3.9. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні слідчого, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Надані стороною захисту медичні документи щодо стану здоров'я підозрюваного не свідчать про неможливість його утримання під вартою.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який відповідає верхній межі, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, досудове розслідування знаходиться на початковому етапі, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.10. Щодо визначення розміру застави
У відповідності до положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого щодо злочину, який спричинив загибель людини, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги вказані вимоги та те, що кримінальне правопорушення у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 призвело до загибелі людини, а також високий ступінь встановлених процесуальних ризиків, то наразі відсутні підстави для визначення відносно ОСОБА_4 застави.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з врахуванням строків досудового розслідування підлягає частковому задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 29 грудня 2025 року включно в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання..
Слідчий суддя ОСОБА_1