07 листопада 2025 року Єдиний унікальний № 501/3543/24 Провадження № 1-кс/501/912/25
Іменем України
03 листопада 2025 року м. Чорноморськ
Слідчий суддя Чорноморського міського суду Одеської області ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_2
номер справи 501/3543/24 провадження 1-кс/501/912/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Професіонал 2017» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162160000716 від 19 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України,-
участь у справі приймав: заявник ОСОБА_3
Стислий виклад клопотання.
10 жовтня 2025 року адвокат ОСОБА_3 звернувся до Чорноморського міського суду Одеської області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Професіонал 2017»з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162160000716 від 19 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що слідчим СВ ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024162160000716 від 19 серпня 2024 року, розпочатому за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 18 серпня 2024 року близько 12 год. 00 хв. по вулиці Віталія Шума в м. Чорноморськ Одеського району Одеської області. У зазначений час відбулося зіткнення автомобіля LEXUS RX350, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та мотоцикла SYM AE/12W6 X-PRO 125, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня тяжкості та перелому лівого передпліччя. Відомості за даним фактом внесено до Єдиного обліку за №10842 від 18 серпня 2024 року. 20 серпня 2024 року слідчим суддею Іллічівського міського суду Одеської області задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 1 ОРПУ № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12024162160000716 від 19 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України накладено арешт на мотоцикл SYM X-Pro 125, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ТОВ “ПРОФЕСІОНАЛ 2017».
Позиція учасників судового процесу.
Адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання з підстав зазначених у ньому. Окремо зазначив, що 19 грудня 2024 року Іллічівським міським судом Одеської області винесено ухвалу, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 Кримінального кодексу України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Слідчий та прокурор в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені, про причини неявки не повідомили.
Згідно до ч. 3 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши матеріали клопотання та додані до нього письмові документи, вважаю, що в задоволені клопотання слід відмовити виходячи з наступних підстав.
Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.
Відповідно до ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Так, арешт на майно, що є речовим доказом у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України може бути накладений незалежно від суб'єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.
Під процесуальним керівництвом Чорноморської окружної прокуратури перебувало кримінальне провадження № 12024162160000716 від 19 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.
19 грудня 2024 року Іллічівським міським судом Одеської області винесено ухвалу, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 46 Кримінального кодексу України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Будь-яких даних про вирішення питання щодо речових доказів, матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення ЄСПЛ у справі «Суханов та Ільченко проти України»).
Так, у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.), ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Згідно зі статтями 7, 16 Кримінального процесуального кодексу України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частини 3 та 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Натомість у ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою органу досудового розслідування на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.
Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року),ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст.132 Кримінального процесуального кодексу України є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України є нормою, за якою в Кримінального процесуального кодексу України встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому Кримінального процесуального кодексу України. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном.
Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.
У вказаній справі кримінальне провадження № 12024162160000716 від 19 серпня 2024 року закрито 19 грудня 2024 року Іллічівським міським судом Одеської області, і з цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді про арешт майна в межах кримінального провадження, наслідком чого є скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження.
У разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому Кримінального процесуального кодексу України, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала слідчого судді про скасування арешту майна або відмову у його скасуванні, постановлена після закриття кримінального провадження, не передбачена кримінальними процесуальними нормами.
До такого ж правового висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у Постанові від 15 квітня 2024 року по справі № 554/2506/22.
Висновок суду.
З огляду на встановлені обставини, слідчий суддя приходить до висновку про те, що правові підстави для задоволення клопотання про скасування арешту майна у вказаному кримінальному провадженні, яке на теперішній вже закрито, відсутні.
Проте заявник не позбавлений права звернутися до органу досудового розслідування , щодо повернення арештованого майна , після втрати законної сили ухвали суду про його арешт.
Керуючись ст. ст. 100, 117, 132, 170-173, 309, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Професіонал 2017» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162160000716 від 19 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України - залишити без задоволення.
Повний текст ухвали проголошено 07 листопада 2025 року о 08:45 годині.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
Слідчий суддя