Дата документу 03.11.2025
Справа № 501/934/25
2/501/988/25
27 жовтня 2025 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі головуючого судді Петрюченко М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Тейбаш Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Чорноморську Одеської області цивільну справу за
позовом представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Лазурна 1»
до
відповідача ОСОБА_1
предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості по платежам та внескам за утримання будинку та прибудинкової території, постачання холодної води та водовідведення, інших платежів,
учасники справи не з'явились
І. Виклад позиції заявника та представника позивача.
Представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Лазурна 1» 07.03.2025 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по платежам та внескам за утримання будинку та прибудинкової території, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), інших платежів за період з 01.01.2022 по 01.01.2025 у загальному розмірі 26 776,39 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Житлово-будівельний кооператив «Лазурна 1» здійснює функції з управління багатоквартирним будинком.
В період з 01.01.2022 відповідач не виконував належним чином своїх обов'язків з оплати членських внесків, до яких входять оплата витрат з утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання, опалення та інші платежі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 26 776,39 згідно довідки № 3 від 17.01.2025.
Позивач стверджує в позові, що ЖБК «Лазурна 1» належним чином виконує свої зобов'язання, зокрема в частині забезпечення комунальних послуг та інших витрат з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Надання комунальних послуг та послуг з утримання та обслуговування багатоквартирного житлового будинку згідно наступного переліку здійснюється на підставі таких актів:
- за договором розподілу електроенергії № 1142 від 01 січня 2019 року, укладеного AT «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» - за розподіл електроенергії;
- договору з ФО-П ОСОБА_2 № 10/2021 від 01 березня 2021 року - послуги з технічного обслуговування та експлуатації ліфтів;
- колективного договору з КП «Чорноморськводоканал» № б/н від 22 квітня 2024 року та №238 від 01 листопада 2009 року - послуги централізованого водопостачання та водовідведення;
- колективного договору з ТОВ «ТВ-Серрус» № 724-И від 01 січня 2021 року - послуги з вивезення сміття;
- колективного договору з КП «Чорноморськтеплоенерго» № 12Д-Ж799 від 03 квітня 2024 року та №12-Ж 18 від 23 березня 2020 року - послуги з постачання теплової енергії.
Всі укладені колективні договори погоджені протоколами правління, а також погоджені рішенням зборів уповноважених ОК «ЖБК «Лазурна 1», протокол № 03/2024 від 21 квітня 2024 року.
Крім цього, рішенням загальних зборів кооперативу, оформленим протоколом №1/05/2024 від 26 травня 2024 року, затверджено розмір внесків на утримання будинку.
На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по платежам та внескам за утримання будинку та прибудинкової території, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), інших платежів у загальному розмірі 26 776,39 грн. та судові витрати пов'язані з розглядом справи, документально підтверджені, в розмірі 6828,00 грн.
Відповідач 01.05.2025 надав до суду відзив на позов (а.с.79-85), просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не надав детальної калькуляції заборгованості, квитанції чи інших документів, що підтверджують нарахування боргу, доказів виникнення боргових зобов'язань.
Також, відповідач вказує, що вона не є учасником ОК ЖБК «Лазурна 1», оскільки з травня 2024 вона уклала договір з ОК ЖБК «Чорномор», вона є членом цього кооперативу та користується його послугами. Відповідач регулярно сплачує кошти за комунальні послуги та обслуговування свого під'їзду на розрахунковий рахунок ЖБК «Чорноморець - 1», на усі засідання членів ОК ЖБК «Лазурна-1» її не запрошували, вона є членом цього кооперативу, тощо.
Представник позивача 27.05.2025 надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.102-104), просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 10.09.2025 надала до суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.128-130), посилаючись на те, що строк позовної давності до виниклого зобов'язання сплив 01.01.2025.
Представник позивача 24.02.2025 надав до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, просить суд відмовити у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що на період воєнного стану, а до його введення - на період карантину, строки позовної давності було зупинено, тощо.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача в судове не з'явився, 27.10.2025 надав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.
Окремо суд звертає увагу щодо участі в судових засіданнях відповідача, його виклику (повідомлень) в судові засідання.
Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
В матеріалах справи містяться докази, в яких відповідач належним чином повідомлявся про судові засідання, його повідомлення здійснювалось з дотриманням процесуального законодавства (а.с.78, 112, 125, 126, 133, 134).
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Сторони по справі до суду не з'явилися, що не перешкоджає продовженню розгляду справи без їх участі на підставі доказів наявних в матеріалах даної цивільної справи з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Розгляд справи здійснювався судом в порядку спрощеного позовного провадження, явка сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з'явились до судового засідання.
Крім того, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Суд звертає увагу, що провадження в цій справі відкрито ще 24.03.2025 (існує тривалий розгляд справи), тому з метою уникнення порушень вимог ст.6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна та яка гарантує кожному учаснику процесу право на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, суд дійшов до висновку про продовження розгляду справи без участі сторін на підставі доказів, наявних в матеріалах даної цивільної справи.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 07.03.2025 справа розподілена для розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.72).
Ухвалою судді Іллічівського міського суду Одеської області Петрюченко М.І. від 24.03.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.75-76).
Ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 26.05.2025 у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено (а.с.100-101).
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Вказані обставини не заперечувались відповідачем.
ЖБК «Лазурна 1» забезпечує надання комунальних послуг та інших витрат з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території на підставі таких актів:
- за договором розподілу електроенергії № 1142 від 01 січня 2019 року, укладеного AT «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» - за розподіл електроенергії;
- договору з ФО-П №10/2021 від 01 березня 2021 року - послуги з технічного обслуговування та експлуатації ліфтів (а.с.27-31);
- колективного договору з КП «Чорноморськводоканал» № б/н від 22 квітня 2024 року та №238 від 01 листопада 2009 року - послуги централізованого водопостачання та водовідведення (а.с.35-38);
- колективного договору з ТОВ «ТВ-Серрус» № 724-И від 01 січня 2021 року - послуги з вивезення сміття (а.с.39-40);
- колективного договору з КП «Чорноморськтеплоенерго» № 12,1-Ж799 від 03 квітня 2024 року та №12-Ж 18 від 23 березня 2020 року - послуги з постачання теплової енергії (а.с.43-47, 48-52).
В період з 01.01.2022 відповідач не виконував належним чином своїх обов'язків з оплати членських внесків, до яких входять оплата витрат з утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання, опалення та інші платежі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед в загальному розмірі 26 776,39 згідно довідки № 3 від 17.01.2025 (а.с.22).
V. Оцінка Суду.
Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексуУкраїни визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Кожна особа згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексуУкраїни має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства» № 4451/70).
Згідно ст.322 Цивільного кодексу України на власника покладено обов'язок утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Із позову вбачається, що відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку повинен сплачувати цільові внески, проте не виконує своїх обов'язків, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка за період з 01.01.2022 по 01.01.2025 згідно розрахунку, який є в матеріалах справи становить суму в розмірі 26 776,39 гривень.
Статтею 385 Цивільного кодексу України, передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таким чином, об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Згідно ст.ст.4, 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку'передбачено, що управління багатоквартирним будинком полягає у вчиненні співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» також передбачено, що балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Балансоутримувач зобов'язаний в т.ч. забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
Згідно п.п.1, 2, 5, 6 ст.7 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласники зобов'язані забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; виконувати рішення зборів співвласників; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Частиною 2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
З положень п.11 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» вбачається, що рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані виконувати рішення загальних зборів.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
За ч.6 ст.22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», передбачено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно частині 2 статті 8 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Таким чином, законодавство, яке регулює порядок забезпечення співвласниками багатоквартирного будинку утримання та експлуатацію багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку (управління багатоквартирним будинком), передбачає, що внески і платежі на утримання, експлуатацію та ремонт спільного майна є складовою частиною внесків та платежів співвласників як витрат на управління багатоквартирним будинком.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 4 червня 2018 року по справі №753/10763/17 акцентував увагу, що визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків та платежів співвласників, відноситься до виключної компетенції загальних зборів співвласників.
Крім того, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2020 року у справі 522/2173/14, зазначив, що особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, однак не є членом цього об'єднання, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст.612 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Між тим, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів, що за значеною адресою відповідач не користувався такими послугами, у зв'язку з не проживанням або за будь-яких інших причин.
Також, судом не встановлено оскарження та визнання недійсними рішень позивача, оформлених зазначеними протоколами.
Твердження відповідачки про те, що оплата послуг здійснюється нею на користь ОК «ЖБК «Чорномор», не має відношення до сплати боргів, що утворились у відповідачки перед позивачем, не приймаються судом до уваги, оскільки датою заснування вказаної юридичної особи ОСББ «ЖБК «Чорномор» (код ЄДРПОУ 45552812) є 06.05.2024 року (а.с.86), тоді як позивач ОСББ «ЖБК «Лазурна 1» утворений 28.03.2024 (а.с.55).
Відповідач не надав до суду актів передачі майна, прав та обов'язків між ЖБК «Лазурна-1» та ЖБК «Чорномор».
З урахуванням наведеного суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та.
Щодо заявлення 10.09.2025 відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд керується наступним.
Заява відповідача обґрунтована тим, що зобов'язання виникло 01.01.2022, тоді як позивач звернувся до суду 03.03.2025, тобто після встановленого законодавством строку позовної давності.
Так, позовна давність - це строк, протягом якого особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного цивільного права або інтересу (ст.256 ЦКУ).
На період воєнного стану, а до його введення - на період карантину, строки позовної давності призупинено.
Зокрема на період карантину позовна давність призупинялася з 02.04.2020 відповідно до п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Після запровадження воєнного стану такі ж зміни були внесені до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» з 17.03.2022. Остання редакція цього пункту передбачала, що у період дії воєнного стану строки позовної давності призупиняються. Тобто, час, протягом якого можна подати позов до суду, не рахується з 24 лютого 2022 року і до завершення воєнного стану.
У вказані періоди діяли такі норми закону щодо окремих періодів:
- з 02.04.2020 по 30.06.2023 - п.12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який визначав: «Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину»;
- з 17.03.2022 по 29.01.2024 - п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК, в редакції, яка діяла до 29.01.2024. Цей розділ ЦК доповнено п.19 на підставі із Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який визначав: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк його дії»;
- з 30.01.2024 по 03.09.2025 - п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції, що діє з 30.01.2024 на підставі Закону від 08.11.2023 № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», який визначав: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану».
03 червня офіційно опубліковано Закон України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності».
Цей Закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану.
Новий Закон №4434 набрав чинності з 4 вересня 2025 року, тобто через три місяці з дня, наступного за днем опублікування.
Оскільки борг обліковується з 01.01.2022, а позов подано 03.03.2025, тобто під час дії норм, що призупиняли перебіг строків позовної давності, то суто юридично перебіг строку позовної даності для даного спору на момент подачі спору ще не почався.
Таким чином, перебіг строку позовної давності для даного спору почався б 04.09.2025, однак на той момент справа вже перебувала на розгляді у суді.
З огляду на вказане, доводи відповідача в цій частині не заслуговують на увагу.
Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Зокрема, згідно платіжної інструкції №677 від 01.03.2025 (а.с.1) позивачем при подачі позову сплачено 3028,00 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.
Представник позивача у позові просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3800,00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтвердженні та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
В матеріалах справи наявні:
- копія договору про надання правничої допомоги №78/06 від 01.11.2024 (а.с.64-66);
- ордеру на надання правничої допомоги серії ВН №1482451 (а.с.67);
- детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом за договором від 01.03.2025 (а.с.69);
- акту прийняття-передачі наданих послуг (а.с.70);
- платіжна інструкція №681 від 01.03.2025 про сплату послуг адвокату Станіславській А.В. у розмірі 3800,00 грн. (а.с.71).
Отже, витрати на правничу правову допомогу підтверджені належним чином, томуу зв'язку із задоволенням позову у повному обсязі, їх слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 5, 10-13, 18, 141, 158, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд
Позов представника Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Лазурна 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по платежам та внескам за утримання будинку та прибудинкової території, постачання холодної води та водовідведення, інших платежів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Лазурна 1» (ЄДРПОУ 22489835) заборгованість по платежам та внескам за утримання будинку та прибудинкової території, постачання холодної води та водовідведення, інших платежів за період з 01.01.2022 по 01.01.2025 у загальному розмірі 26 776,39 грн., понесені судові витрати у справі: судовий збір у розмірі 3028,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3800,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя Чорноморського міського
суду Одеської області М.І.Петрюченко