Справа № 465/5489/24 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В
Провадження № 22-ц/811/2223/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
31 жовтня 2025 року м.Львів
Справа № 465/5489/24
Провадження №22-ц/811/2223/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Захід Бош Сервіс», яка підписана його представником Панкевичем Ярославом Володимировичем, на рішення Франківського районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 15 травня 2025 року у складі судді Величка О.В. у справі за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «Захід Бош Сервіс», про стягнення заборгованості по заробітній платі,-
встановив:
5 липня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Захід Бош Сервіс» про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування позову посилається на те, що він (позивач) перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді механіка по ремонту електроінструменту з 1 квітня 2005 року, а з 4 травня 2009 року - на посаді старшого механіка по ремонту електроінструменту. З червня 2024 року він (позивач) звільнений відповідно до наказу № 7-К від 3 червня 2024 року за п. 1 ст.36 КЗпП України (за угодою сторін). При звільненні йому (позивачу) була видана трудова книжка, але не було проведено остаточного розрахунку. До часу звернення до суду йому ( ОСОБА_3 ) не виплачено заборгованості по заробітній платі та не проведено повний розрахунок, чим порушено вимоги ст. 47 та ст. 116 КЗпП України. Стверджує, що відповідач у день його (позивача) звільнення не виплатив всі суми, що належать йому від підприємства в день звільнення, та відмовив у видачі довідки про нараховані, але не виплачені йому суми при звільненні, пославшись на те, що це конфіденційна інформація. Заборгованість відповідача перед ним (позивачем) по заробітній платі з березня 2023 року по травень 2024 року становить 103 311, 55 грн. Оскільки відповідач неправомірно відмовився виплатити йому (позивачу) всі суми, що належали йому ( ОСОБА_3 ) від підприємства, у день звільнення, то з відповідача підлягає стягненню також середній заробіток за час затримки розрахунку. Згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії та довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, наданих відповідачем йому (позивачу) 6 червня 2024 року, за останні два місяці роботи, що передували звільненню, йому нараховано заробітну плату: за квітень 2024 року - 8 000 грн., за травень 2024 року - 8 000 грн. Таким чином, його (позивача) середньоденна заробітна плата за два відпрацьовані місяці перед звільненням (квітень-травень) становила: 355,60 грн. (8000 +8000 = 16 000 грн. : 45 робочих днів у квітні-травні 2024 року = 355,60). За період невиплати з вини відповідача належних сум з 3 червня 2024 року до 3 липня 2024 року (день подання позову) число робочих днів становить: червень 2024 року - 20 робочих днів; липень 2024 року - 3 робочих дні, а разом: 23 робочих дні. Сума, яка підлягає до виплати за час затримки розрахунку при звільненні за період з 3 червня 2024 року до 3 липня 2024 року становить: 8 178,80 грн. (23 робочих дні х 355,60 грн. = 8 178,80). Просить стягнути з ТзОВ «Захід Бош Сервіс» заборгованість по заробітній платі з квітня 2023 року до травня 2024 року у розмірі 102 067,95 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 3 червня 2024 року до 3 грудня 2024 року у розмірі 46 939, 20 грн.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 15 травня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ТзОВ «Захід Бош Сервіс» на користь ОСОБА_3 суми, належні до сплати працівникові при звільненні, в загальному розмірі 102 067,95 грн., з яких: 96 611,55 грн. - заборгованість по заробітній платі за квітень 2023 року - травень 2024 року, 5 456,40 грн. - розрахункові за червень 2024 року; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців (з 3 червня 2024 року до 3 грудня 2024 року) у розмірі 46 939,20 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць. Проведено розподіл судових витрат.
Рішення суду через свого представника ОСОБА_1 оскаржує ТзОВ «Захід Бош Сервіс». Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що 16 травня 2024 року ТзОВ «Захід Бош Сервіс» погасило заборгованість перед працівниками фірми з виплати заробітної плати за березень 2023 року. Отже, заборгованість підприємства перед ОСОБА_3 підлягає розрахунку за період з 1 квітня 2023 року по 3 червня 2024 року. Відповідно до наказу № 1-К від 17 лютого 2023 року ОСОБА_3 з 20 лютого 2023 року переведено на ставку тривалістю 40 годин на тиждень з оплатою праці згідно відпрацьованого часу. З цього часу позивачу рахувався робочий тиждень по 40 годин, однак, це призвело до порушення фактичного нарахування заробітної плати позивачу згідно Кодексу законів про працю України, адже позивач не повністю відпрацьовував свій робочий час. Зазначає, що відповідно до наказу № 1-К від 17 лютого 2023 року та табеля обліку робочого часу, роботодавцем було проведено перерахунок ОСОБА_3 заробітної плати згідно відпрацьованих працівником годин, про що було повідомлено органи Пенсійного Фонду України та податкової інспекції Франківського району м. Львова шляхом подання уточнюючих розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2023 та 2024 роки. Після проведеного перерахунку заробітної плати сукупний оподаткований дохід позивача склав 79 602,83 грн. При цьому, органи Пенсійного Фонду України та податкова інспекція Франківського району м. Львова перевірила уточнюючий звіт ТзОВ «Захід Бош Сервіс» та, не виявивши помилок, прийняли звіти, про що свідчать квитанції №2. За здійсненими відповідачем розрахунками заборгованість ТОВ «Захід Бош Сервіс» перед ОСОБА_3 по заробітній платі складає 63 664,67 грн. Посилається на те, що згідно табелів обліку робочого часу за період з квітня 2023 року по травень 2024 року ОСОБА_3 відпрацював 1 831 год. при нормі 2 432 год. Стверджує, що розрахунок середньоденної заробітної плати проведено відповідачем відповідно до п.8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, а нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, підлягає здійсненню шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Виходячи з нарахувань позивачу за останні два місяці, розрахунок середнього заробітку, здійснений відповідачем, має наступний вираз: (2181,60+5913,28):(48+136)=43,99 грн., з яких підлягає вирахуванню 25% у зв'язку з втратою працездатності позивачем, та в результаті такий заробіток складає 32,99 грн. За період з 3 червня 2023 року до 25 вересня 2024 року наявні 83 робочих дні, а це 664 год. по 32,99 грн. за 1 год., що в підсумку складає загальну суму 21 905,36 грн. Після утримання обов'язкових податків сума до виплати позивачу складає 17 633,82 грн. Вказує, що ТзОВ «Захід Бош Сервіс» не знімає із себе зобов'язання по виплаті ОСОБА_3 заборгованості щодо заробітної плати, але не погоджується із розміром таких виплат за позовом.
11 вересня 2025 року ОСОБА_3 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу ТзОВ «Захід Бош Сервіс» залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
З трудової книжки ОСОБА_3 вбачається, що він (позивач) з 1 квітня 2005 року працював у ТзОВ «Захід Бош Сервіс» на посаді механіка по ремонту електроінструменту, а з 4 травня 2009 року - на посаді старшого механіка по ремонту електроінструменту.
Відповідно до наказу № 7-К від 3 червня 2024 року ОСОБА_3 звільнено з посади старшого механіка ТОВ «Захід Бош Сервіс» за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.
Згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, виданої ОСОБА_3 директором ТОВ «Захід Бош Сервіс» Панкевичем Я.В., сума заробітної плати позивача за 2022 рік склала 28 188,11 грн., за 2023 рік - 71 120, 30 грн., за 2024 рік - 37 300 грн.
Відповідно до довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виданої ОСОБА_3 керівником ТОВ «Захід Бош Сервіс» Панкевичем Я.В., заробітна плата позивача за період з січня 2022 року по травень 2024 року становить 135 446, 76 грн.
Згідно наказу № 1-К від 17 лютого 2023 року ОСОБА_3 встановлено режим повного робочого часу з 20 лютого 2023 року тривалістю 40 годин на тиждень з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.
Відповідачем долучено до матеріалів справи довідку про доходи ОСОБА_3 з квітня 2023 року по червень 2024 року.
Судом встановлено, що з такою довідкою позивач не ознайомлений, оскільки відсутній відповідний запис про ознайомлення та вручення такої ОСОБА_3
ТзОВ «Захід Бош Сервіс» надано суду квитанції про перерахування позивачу заробітної плати за відповідні попередні відпрацьовані місяці, в тому числі за березень 2023 року.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожному гарантовано право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Відповідно до ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Згідно із ст. 115 цього Закону заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №905/361/19, зобов'язання з виплати заробітної плати мають пріоритет перед іншими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, у тому числі тими, які виконуються в примусовому порядку виконання судових рішень.
Згідно постанови Верховного Суду від 18 січня 2021 року у справі № 607/2699/17, системний аналіз норм законодавства дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів; усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Встановлено, що з часу звільнення ОСОБА_3 відповідач не виплатив йому заборгованість по заробітній платі за період з квітня 2023 року до травня 2024 року в розмірі 96 611,55 грн., тобто в сумарному розмірі заробітку за кожен з місяців вказаного періоду, згідно довідки про заробітну плату для обчислення пенсії та довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, наданих відповідачем позивачу 6 червня 2024 року, та розрахункові за червень 2024 року в розмірі 5 456,40 грн., які визначено згідно довідки про доходи, долученої відповідачем до матеріалів справи.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ТзОВ «Захід Бош Сервіс» не виплатив всі належні позивачу при звільненні (заборгованість по заробітній платі з квітня 2023 року до травня 2024 року та розрахункові за червень 2024 року) в розмірі 102 067,95 грн.
Позивачем надано суду довідку про заробітну плату для обчислення пенсії та довідку про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, які видані керівником ТзОВ «Захід Бош Сервіс» ОСОБА_1 , скріплені його підписом, які підтверджують наявність заборгованості по виплаті заробітної плати перед позивачем.
Довідка про доходи ОСОБА_3 , яка надана суду відповідачем, сформована після звернення позивача до суду та не надавалася ОСОБА_3 під час звільнення з ТзОВ «Захід Бош Сервіс».
Відповідач посилається на те, що у позивача був невідпрацьований робочий час через його прогули та відсутність на роботі через непрацездатність.
Надані відповідачем табелі обліку робочого часу не бралися до уваги при проведенні роботодавцем розрахунку заробітної плати ОСОБА_3 , що підтверджується долученими ОСОБА_3 розрахунками.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено відсутність будь-яких наказів та дисциплінарних стягнень, які б застосовувалися до позивача за прогули.
Впродовж всього періоду роботи ОСОБА_3 в ТзОВ «Захід Бош Сервіс» роботодавець не застосовував жодних заходів реагування до працівника ОСОБА_3 при тому, що відповідач заявляв про прогул ОСОБА_3 601 робочого дня.
Згідно із ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Згідно з п. 20 цієї постанови, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів і не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку, але з урахуванням положень ст.117 КЗпП не більше як за шість місяців, тобто з 3 червня 2024 року до 3 грудня 2024 року.
Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Відповідно до ч. 3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з п.3 цього Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.
Відповідно до п.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно із п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки про заробітну плату для обчислення пенсії та довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, наданих ТзОВ «Захід Бош Сервіс» ОСОБА_3 , за останні два місяці роботи, що передували звільненню, позивачу нараховано відповідачем заробітну плату: за квітень та травень 2024 року по 8 000 грн. за кожен місяць.
Середньоденна заробітна плата позивача за два відпрацьовані місяці перед звільненням (квітень-травень 2024 року) становила: 355,60 грн. (8000 +8000 = 16 000 грн. : 45 роб. днів у квітні-травні 2024 року = 355,60).
За період невиплати ТзОВ «Захід Бош Сервіс» ОСОБА_3 належних йому сум за період з 3 червня 2024 року до 3 грудня 2024 року число робочих днів становить 132, а саме: червень 2024 року - 20 робочих днів; липень 2024 року - 23 робочих дні; серпень 2024 року - 22 робочих дні; вересень 2024 року - 21 робочий день; жовтень 2024 року - 23 робочих дні; листопад 2024 року - 21 робочий день; грудень 2024 року - 2 робочих дні.
Встановлено, що загальний розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача за час затримки розрахунку з позивачем при звільненні за шість місяців (з 3 червня 2024 року до 3 грудня 2024 року) складає: 132 робочих дні х 355,60 грн. =46939,20 грн.
Для обрахування сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідачем бралися довідки про доходи, які не відповідають тим, що надані ОСОБА_3 при звільненні із займаної посади в ТзОВ «Захід Бош Сервіс».
Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, який застосовується для розрахунку середньої заробітної плати, не передбачено застосування коефіцієнтів втрати працездатності для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційно скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Бош Сервіс», яка підписана його представником Панкевичем Ярославом Володимировичем, залишити без задоволення.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 31 жовтня 2025 року.
Головуючий
Судді