Справа № 465/4317/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мигаль Г.П.
Провадження № 22-ц/811/2067/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
30 жовтня 2025 року м.Львів
Справа № 465/4317/16-ц
Провадження № 22-ц/811/2067/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретарі Іванова О.О., Заяць Я.В.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова, ухвалене у м.Львові 16 травня2025 року у складі судді Мигаль Г.П. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , з участю третьої особи: ОСОБА_5 , про поділ спільного майна подружжя,-
встановив:
14 липня 20216 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 (після укладення шлюбу 19 вересня 2017 року - ОСОБА_1 ), ОСОБА_5 , з урахуванням відмови від частини позовних вимог та зміни предмета позову, прийнятих судом, про поділ спільного майна подружжя, просив стягнути з ОСОБА_6 на його користь частину вартості транспортного засобу марки «Porsche Cayenne», номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску, в розмірі 266 306,76 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що під час перебування в шлюбі ними (сторонами) набуто ряд майна, зокрема автомобіль марки «Porsche Cayenne», 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідач відчужила спірний автомобіль без його (позивача) згоди та відома. Такий автомобіль вибув з його володіння поза його згодою. Згідно довідки №445_17 про оцінку колісного транспортного засобу від 19 травня 2017 року, складеної СОД ОСОБА_7 , середня вартість автомобіля марки «Porsche Cayenne», 2008 року випуску, з об'ємом двигуна 3,6 на момент дослідження може станови 532 613, 53 грн., а отже стягненню підлягає частина вказаної суми. Просив позов задовольнити.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 16 травня 2025 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості астки автомобіля марки Porsche Cayenne, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 266 306, 76 грн. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує, що суд визнав спірний автомобіль спільним майном подружжя через те, що такий набутий в шлюбі. Посилається на те, що судом при ухваленні рішення у справі не враховано майновий стан кожного із подружжя до шлюбу і той факт, що з моменту укладення шлюбу (25 вересня 2015 року) і до купівлі спірного автомобіля (18 листопада 2015 року) пройшло менше двох календарних місяців, що, фактично, підтверджує купівлю такого автомобіля за кошти, отримані нею (відповідачем) до укладення шлюбу. Оцінюючи майновий стан подружжя, є безспірним те, що вони не могли накопичити такі кошти менше ніж за два місяці після укладення шлюбу. Твердження позивача про його значні заощадження та доходи є голослівними, оскільки не підтвердженні жодними доказами та суперечать його поясненням, зокрема, у відповіді на відзив ним зазначено, що позивач не оформляв на себе жодного майна, оскільки тривав розгляд судових спорів про стягнення з нього заборгованостей перед банківськими установами. Це підтверджує його неплатоспроможність та відсутність належних доходів. Суд без належного обґрунтування не взяв до уваги вартість автомобіля згідно висновку експерта №176/17 від 22 грудня 2017 року. Суд прийняв до уваги вартість на підставі розрахунку, здійсненого на веб-сторінці Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (650 337,69 грн.) та визначив належною вартість згідно довідки №445_17 від 19 травня 2017 року, що складена СОД ОСОБА_7 - 532 613,53 грн., що здійснено без огляду автомобіля. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.
18 серпня 2025 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
З аслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_3 від 25 вересня 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 4 березня 2016 року (актовий запис №22), що стверджується відповідним свідоцтвом.
18 листопада 2015 року за ОСОБА_6 зареєстровано спірний автомобіль Porsche Cayenne, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що стверджується витягом з з Єдиного державного реєстру МВС України.
З договору купівлі-продажу транспортного засобу № 2873 від 20 лютого 2016 року вбачається, що ОСОБА_6 продала ОСОБА_9 зазначений автомобіль Porsche Cayenne, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
З відповіді регіонального сервісного центру у Львівській області від 8 грудня 2018 року вбачається, що спірний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу №4641/2016/00416.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Аналогічне положення міститься й в частині третій статті 368 ЦК України.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що автомобіль Porsche Cayenne, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , був придбаний у шлюбі, був спільною сумісною власністю колишнього подружжя та відчужений відповідачем без згоди позивача.
При визначенні вартості спірного автомобіля, що підлягає поділу, та розміру грошової компенсації вартості частини спільного майна, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , суд виходив з такого.
Відповідно до довідки №445_17 про оцінку колісного транспортного засобу від 19 травня 2017 року, складеної СОД ОСОБА_7 , середня вартість автомобіля марки «Porsche Cayenne», 2008 року випуску, з об'ємом двигуна 3,6 на момент дослідження може становити 532 613,53 грн.
Згідно з висновком експерта №176/17 від 22 грудня 2017 року, долученим до матеріалів справи представником відповідача, ринкова вартість автомобіля марки Porsche Cayenne, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , станом на дату оцінки становить 377 063 грн.
Відповідно до долученого представником позивача до матеріалів справи розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу, здійсненого на веб-сторінці Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо розрахунку вартості транспортних засобів, вартість транспортного засобу Porsche Cayenne, 2008 для цілей оподаткування транспортним податком відповідно до пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року зі змінами, станом на 28 грудня 2017 року становить: 650 337,69 грн. Розрахунок здійснюється системою автоматично, за методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
22 серпня 2017 року судом було призначено товарознавчу експертизу для визначення вартості спірного автомобіля. Зазначена експертиза не була проведена у зв'язку з тим, що експерту не надано для дослідження спірний автомобіль, а сам автомобіль був відчужений відповідачем без згоди одного із подружжя. Вартість спірного автомобіля, відповідно до висновку експерта №176/17 від 22 грудня 2017 року, долученого до матеріалів справи представником відповідач становить 377 063 грн.
Суд першої інстанції вважав таку вартість заниженою, оскільки відповідно до розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу, здійсненого на веб-сторінці Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо розрахунку вартості транспортних засобів, вартість транспортного засобу Porsche Cayenne, 2008 року випуску, для цілей оподаткування транспортним податком відповідно до пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України за Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18 лютого 2016 року зі змінами, становить 650 337,69 грн.
Судом взято до уваги середньоринкову вартість автомобіля Porsche Cayenne, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , зазначену у Довідці №445_17 про оцінку колісного транспортного засобу від 19 травня 2017 року, складену СОД ОСОБА_7 (532 613,53 грн.) без огляду автомобіля.
Суд першої інстанції вважав, що позивач має право на грошову компенсацію у розмірі вартості відчуженого майна у розмірі 266 306,76 грн., як половини вартості майна, набутого сторонами у шлюбі, становив їх спільну сумісну власність та був відчужений відповідачем без згоди позивача.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно із ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 цього Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини 1 статті 57 СК України).
Набуття майна у період шлюбу не є імперативним визнанням того, що майно є спільним, адже необхідно врахувати не тільки те, що майно придбано у період шлюбу, але й ту обставину, за чиї кошти це майно придбано і чи ці кошти були набуті спільно, спільною працею та зусиллями обох з подружжя.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (№ 14-130цс19) зазначила, що, вирішуючи спір про поділ майна подружжя, необхідно установити обсяг спільно нажитого майна, з'ясувати час та джерела його придбання.
Постановою Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 331/8757/14-ц (провадження № 61-20010св19) визначено, що статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: (1) час набуття майна; (2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.
Для того щоб визначити джерело придбання майна, необхідно встановити не лише факт спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю, але й участь у його придбанні шляхом формування спільного бюджету та ведення спільного господарства, а також виключити можливість залучення особистих коштів будь-кого з них (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).
Особисті кошти - це грошові кошти, що належать одному з подружжя і не є результатом спільної праці або спільних доходів подружжя під час шлюбу.
Встановлено, що шлюб сторін зареєстровано 25 вересня 2015 року (т.1 а.с.4 зворот).
18 листопада 2015 року за ОСОБА_6 зареєстровано спірний автомобіль Porsche Cayenne, 2008 року випуску (т.1 а.с.5).
Із свідоцтва про розірвання шлюбу від 4 березня 2016 року вбачається, що шлюб сторін розірвано Франківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції. З листа Франківського районного у м.Львові відділу державної реєстрації актів цивільного стану №411 від 10 вересня 2016 року вбачається, що державна реєстрація розірвання шлюбу сторін проведена 4 березня 2016 року, про що складено актовий запис № 22, кожному з подружжя видано свідоцтво про розірвання шлюбу відповідно до абз.3 пункту 16 глави 3 розділу Ш Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні (т.1 а.с.61).
ОСОБА_3 у своїй позовній заяві просив стягнути із ОСОБА_4 на його (позивача) користь частину вартості автомобіля марки «Porsche Cayenne», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 266 306,07 грн. з підстав придбання спірного автомобіля під час перебування сторін у шлюбі.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі N?442/2219/11, сам факт перебування у шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту, наявності спільного бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожним із сторін.
Встановлено, що на час розірвання шлюбу у органах реєстрації актів цивільного стану позивач не заявляв про наявність спору щодо майна подружжя.
Матеріалами справи, зокрема, довідками про доходи ОСОБА_11 стверджується, що у 2008 - 2016 роках вона була працевлаштована за основним місцем праці та отримувала доходи (т.1 а.с.186-189).
Із наявної в матеріалах справи розписки від 11 листопада 2015 року вбачається, що безпосередньо перед купівлею спірного автомобіля ОСОБА_6 отримала від ОСОБА_9 кошти в розмірі 12 000 доларів США , які зобов'язалася повернути до 1 січня 2016 року. На звороті цієї розписки міститься запис про повернення зазначених коштів 1 грудня 2015 року (т. 1 а.с.60). Ці обставини підтверджені у нотаріально посвідченій заяві свідка ОСОБА_9 , який також пояснив, що ОСОБА_6 позичила у нього зазначені кошти для придбання автомобіля «Porsche Cayenne», 2008 року випуску; борг за розпискою ОСОБА_6 повернула йому після продажу належного їй автомобіля Фольксваген-Пассат у грудні 2015 року, який був придбаний нею до шлюбу з ОСОБА_3 (т.1 а.с.191).
У період 2013-2015 років ОСОБА_6 мала депозитні рахунки у банківських установах (т.1 а.с.66-67).
Із довідки АТ «Державний експортно-імпортний банк України» № 060-12/2473 від 5 вересня 2016 року вбачається, що у цьому банку ОСОБА_6 відкрито рахунок у національній валюті на суму 50 000 грн. Довідкою ПАТ «ПУМБ» № 357 від 6 вересня 2016 року стверджується, що у цьому банку ОСОБА_6 у період з 1 липня 2011 року до 17 жовтня 2014 року мала 7 депозитних рахунків (т 1 а.с.58, 58 зворот).
З наданої Залізничною об'єднаною державною податковою інспекцією інформації від 16 березня 2018 року вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи і перебуває на обліку у зазначеному податковому органі. Згідно податкових декларацій за 2011-2017 роки його доходи дорівнюють нулю (т.1 а.с.203).
Позивач ОСОБА_3 не заперечив твердження ОСОБА_11 , що до укладення шлюбу із нею він ( ОСОБА_3 ) перебував у шлюбі з іншою жінкою, з якою проживав разом із їх дитиною, 2006 року народження. Посилання позивача ОСОБА_3 на наявність у нього значних заощаджень та доходів не підтверджені належними та допустимими доказами.
У відповіді на відзив, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_12 посилалася на те, що позивач не оформляв на себе жодного майна, оскільки тривав розгляд судових спорів про стягнення із нього заборгованостей перед банківськими установами.
Із рішення Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2016 року (справа № 462/2727/14, проваження № 22-ц/783/3188/16) вбачається, що ОСОБА_3 допустив заборгованість по кредитному договору від 12 листопада 2007 року, яка була предметом спору з його кредитором, і стягнута цим рішенням апеляційного суду.
Із наявної в матеріалах справи розписки від 1 вересня 2014 року (до укладення шлюбу сторін) вбачається, що ОСОБА_3 позичав 50 000 доларів США, які зобов'язався повернути до жовтня 2016 року. Відомості про повернення ОСОБА_3 цих коштів не надані.
З довідки АТ «УкрСиббанк» вбачається, що ОСОБА_3 був клієнтом цього банку, у якому мав картковий рахунок, за яким у період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2015 року дебетові операції загалом складають 213 014,01 грн., кредитові операції - 213 088,64 грн., тобто проведені у розмірах з незначною різницею.
Судом першої інстанції визнано автомобіль марки «Porsche Cayenne» спільним майном подружжя з мотивів, що такий набутий під час перебування сторін в шлюбі.
Суд не врахував, що з моменту укладення шлюбу сторін (25 вересня 2015 року) до купівлі спірного автомобіля (18 листопада 2015 року) пройшов незначний час (менше двох календарних місяців). Докази набуття сторонами спільних коштів для придбання спірного автомобіля у такий незначний час перебування у шлюбі не надані. Також не враховано майновий стан кожного із подружжя до укладення шлюбу.
Таким чином, належить зробити висновок, що до шлюбу із ОСОБА_3 . ОСОБА_6 володіла коштами, а також під час шлюбу набула кошти, які не є результатом спільної праці подружжя. Отримані в борг кошти за розпискою вона ( ОСОБА_6 ) повернула за рахунок продажу іншого майна (автомобіля), яке належало їй до шлюбу. Докази про набуття сторонами спільно коштів для придбання спірного автомобіля за короткий період після укладення шлюбу відсутні.
Оцінивши хронологію та послідовність дій (придбання автомобіля у короткий проміжок часу після укладення шлюбу, одержання коштів у борг, який погашено за рахунок продажу майна, придбаного відповідачем до шлюбу, належить зробити висновок, що спірний автомобіль придбаний під час шлюбу сторін, але за особисті кошти відповідача та не набув статусу спільного майна подружжя (сторін). З цих підстав позов не підлягає до задоволення.
Зурахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3 .
Відповідно до ст.141 ЦПК України з позивача в користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги в розмірі 4 408, 01 грн.
Керуючись: ст. 141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 16 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_6 на користь позивача частини вартості транспортного засобу марки «Porsche Cayenne», номер кузова НОМЕР_1 , 2008 року випуску в розмірі 266 306,76 грн.
Стягнути із ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 4 408, 01 грн. (чотири тисячі чотириста вісім грн. 01 коп.).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2025 року.
Головуючий -______________________Т.І.Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________ Р.В. Савуляк