Справа № 463/9855/24 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/811/1357/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
27 жовтня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючої судді: Мікуш Ю.Р.,
Суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,
Секретар Заяць І.І.
розглянувши у відсутності сторін в м. Львові цивільну справу №463/9855/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 24 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно,-
24 жовтня 2024 року ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_3 звернулася в суд із позовною заявою до відповідача, в якому просить стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 59230 грн. (п?ятдесят дев?ять тисяч двісті тридцять гривень) компенсації вартості 1/2 автомобіля марки «DAIHATSU SIRION», номер кузова НОМЕР_1 , 2003 року випуску, синього кольору, об?єм двигуна 989 см, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони з 06.11.2012 перебували у зареєстрованому шлюб, який рішенням Галицького районного суду м.Львова від 15.11.2019 у справі №461/5607/19 розірвано.
Під час перебування у шлюбі, а саме 11.05.2018 сторони за спільні кошти придбали автомобіль марки «DAIHATSU SIRION», номер кузова НОМЕР_1 , 2003 року випуску, синього кольору, об?єм двигуна 989 см, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який було зареєстровано за відповідачем та без згоди позивача відчужений ним.
Оскільки вказане майно належало сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, позивач бажала отримати компенсацію за відчуження цього майна, однак відповідач не бажав зустрічатися з нею для вирішення цього питання, тому позивач змушена звертатися до суду із вказаними позовними вимогами, які просить задовольнити.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 59230 грн. (п?ятдесят дев?ять тисяч двісті тридцять гривень) компенсації вартості 1/2 автомобіля марки «DAIHATSU SIRION», номер кузова НОМЕР_1 , 2003 року випуску, синього кольору, об?єм двигуна 989 см, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6211 грн. 20 коп. (шість тисяч двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судових витрат.
Рішення оскаржив відповідач ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення суду незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права. Звертає увагу, що автомобіль був перереєстрований на іншого власника під час перебування сторін у шлюбі, а саме 09 серпня 2019 року. Відчуження автомобіля відбулося за погодженням позивачки. Грошові кошти отримані від прожаду автомобіля були витрачені в інтересах сім'ї, зокрема на придбання продуктів харчування, оплату комунальних послуг та задоволення потреб спільної дитини. Стверджує, що проживав разом з позивачкою у м.Львові до лютого 2020 року, про подання нею позову про розірвання шлюбу у липні 2019 року йому не було відомо. Про продаж автомобіля за згодою позивачки свідчить і той факт, що протягом більш ніж п'яти років після розірвання шлюбу, вона не пред'являлала жодних претензій. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивачки-адвокат Дума Ростислав Ігорович подав відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначає, що вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а рішення суду законним та обгрунтованим. Стверджує, що про продаж автомобіля позивачці стало відомо лише у травні 2024 року з відповіді Сервісного центру МВС. Твердження відповідача про те, що кошти від продажу автомобіля були витрачені в інтересах сім'ї вважає безпідставними, оскільки жодними належними доказами відповідач це не підтверджує. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час та місце судвого засідання, що стверджується довідками про доставку електронного дакументу до електронного кабінету та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Судом встановлено такі обставини.
Позивач та відповідач перебували у шлюбі який зареєстровано Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 2707 від 06 листопада 2012 року.
З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що 11.05.2018 за відповідачем зареєстровано транспортний засіб марки «DAIHATSU SIRION», номер кузова НОМЕР_1 , 2003 року випуску, синього кольору, об?єм двигуна 989 см, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 15.11.2019 у справі №461/5607/19 шлюб укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано. Позов про розірвання шлюбу пред'явлений до суду 29.07.2019 року.
09.08.2019 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного в ТСЦ МВС, від 09.08.2019 №3246/2019/1607396 транспортний засіб «DAIHATSU SIRION», номер кузова НОМЕР_1 , 2003 року випуску, синього кольору, об?єм двигуна 989 см, перереєстрований на іншого власника, що підтверджується листом РСЦ ГСЦ МВС у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях від 28 травня 2024 року, який наданий у відповідь на звернення представника позивачки - адвоката Думи Р.
З представленого позивачем висновку експерта №22639 від 30.09.2024 вбачається, що середня ринкова ціна транспортного засобу «DAIHATSU SIRION», номер кузова НОМЕР_1 , 2003 року випуску, становить 118460 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб марки «DAIHATSU SIRION», номер кузова НОМЕР_1 , 2003 року випуску, синього кольору, об?єм двигуна 989 см, реєстраційний номер НОМЕР_2 , набутий сторонами за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу між сторонами. Враховуючи те, що відповідачем такий відчужено без згоди позивача, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація замість її частки у спільній сумісній власності в розмірі 1/2 вартості цього транспортного засобу в сумі 59230 грн. (118460грн./2).
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Стаття 63 СК України визначає, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до положень ч.1,3 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Відповідно до ст.68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
З метою захисту прав співвласників майна, у тому числі майна подружжя, норми цивільного та сімейного законодавства (ст. 369 ЦК України, частина 3 та 4 ст. 60 СК України) містять приписи, згідно з якими для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Зазначені приписи не тільки забезпечують права одного з подружжя, а й обмежують права іншого з подружжя у відчуженні спільного подружнього майна, оскільки ставлять правомочності одного з подружжя на відчуження майна в залежність від наявності належним чином оформленої згоди іншого з подружжя на таке відчуження. Відсутність такої згоди свідчить про відсутність повноважень в одного з подружжя (відчужувача) на відчуження подружнього майна.
Такий висновок висловлений у п.п.72,73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19.
Наведене свідчить про те, що при продажу автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Відповідач не надав суду доказів про те, що відчужуючи автомобіль він отримав письмову згоду позиваки, що свідчить про безпідставність доводів відповідача, що автомобіль проданий за згодою позивачки.
Встановиши, що набутий у шлюбі автомобіль був відчужений без згоди позивачки, після ініціювання питання про розірвання шлюбу, суд дійшов правильного висновку про стягнення 1/2 його вартості. При цьому суд правильно врахував вартість автомобіля визначену висновокм експерта за результатми проведення експертного автотоварозначого дослідження.
У п.76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19 (провадження № 14-40цс21), зроблено висновок, що якщо сторона договору про відчуження майна, що є спільною власністю, або інша особа (зацікавлена особа) хоче отримати еквівалент вартості своєї частки у спільному майні, яке було відчужено без її згоди, вона має право подати позов про стягнення компенсації в розмірі частки відчуженого спільного майна, що є ефективним способом захисту без визнання правочину недійсним та застосування реституції. У цьому випадку важливим є встановлення на час вирішення спору ринкової вартості спільного майна, яке було відчужено, а в разі неможливості визначення такої вартості саме цього майна - ринкової вартості майна, подібного за якостями (технічними характеристиками) до відчуженого.
Судом першої інстанції обгрунтовано зазначив, що відповідач відчужив автомобіль марки «DAIHATSU SIRION», який був спільною сумісною власністю подружжя, без згоди позивачки, як другого з подружжя. Відчуження відповідачем спірного автомобіля відбулося через місяць після подання позивачкою позовної заяви про розірвання шлюбу. Наведене свідчить, що відповідач розпорядився спільним рухомим майном на власний розсуд без згоди позивачки.
Посилання відповідача на те, що отримані за продаж автомобіля грошові кошти він використав в інтересах сім'ї не підтверджене жодними належними доказами.
Крім цього,як вбачається з рішення суду про розірвання шлюбу, до звернення позивачки з позовом сторони не проживали разом пів року.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На підтвердження обставин, викладених в апеляційний скарзі,зокрема про те, що відповідач і позивач проживали разом до лютого 2020 року скаржник належних та допустимих доказів не надав.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що автомобіль відчужений за згодою позивачки свідчить той факт, що протягом більш ніж п'ять років після розірвання шлюбу вона не пред'являла жодних претензій , колегія суддів визнає безпідставними.
Відповідно до ч.2 ст.72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.
Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
З матеріалів справи встановлено, що про порушення свого права власності позивачці стало відомо у травні 2024 року після отримання відповіді з Сервісного центру МВС про відчуження відповідачем автомобіля.
В свою чергу, відповідач не надав суду жодних доказів про те, що про відчуження автомобіля позивачці було відомо раніше.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку обставинам справи в межах заявлених позовних вимог, правильно вирішив спір.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення є голослівними, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1;375;383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 24 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 10 листопада 2025 року.
Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш
Судді: Т.І. Приколота
Р.В. Савуляк