Справа № 2-3144/10 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.
Провадження № 22-ц/811/2207/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
31 жовтня 2025 року м.Львів
Справа № 2-3144/10
Провадження № 22-ц/811/2207/25
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), яка підписана керівником - Баб'як Лідією Володимирівною, на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, постановлену у м. Дрогобичі 9 червня 2025 року у складі судді Крамара О.В. у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби - начальника Сколівського відділу Державної виконавчої служби Стрийського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баб'як Л.В., -
встановив:
9 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баб'як Л.В., у якій просив зняти арешт з майна боржника у ВП №35560759; зобов'язати начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Баб'як Л.В. зняти арешт, накладений постановою головного державного виконавця ВДВС Сколівського РУЮ 14 березня 2012 року у ВП №31672889 на все його (заявника) нерухоме майно. В обґрунтування скарги посилається на те, що на примусовому виконанні у Сколівському ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ перебував виконавчий лист №2-3144/2010, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 2 грудня 2010 року про стягнення з нього ( ОСОБА_1 ) на користь ПАТ «Універсал Банк» 870 625,08 грн. боргу (АСВП 31672889). 27 червня 2012 року державним виконавцем у межах цього виконавчого провадження винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій). 29 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. відкрито ВП №66324245 відносно нього ( ОСОБА_1 ) на користь стягувача - АТ «Таскомбанк» (правонаступника ПАТ «Універсал Банк») на примусове виконання виконавчого листа №2-3144/2010, виданого 2 грудня 2010 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 7 листопада 2023 року у справі №2-3144/10 затверджено мирову угоду між АТ «Таскомбанк» (правонаступником ПАТ «Універсал Банк») і ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у процесі виконання цього рішення. 16 листопада 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення ВП №66324245 на підставі п.2 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення. Надалі він ( ОСОБА_1 ) повідомив керівника Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ про наявність підстави, передбаченої п. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника. 11 квітня 2025 року начальник Сколівського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ Баб'як Л.В. надала відповідь за №15349, у якій повідомила про відсутність підстав для зняття арешту з майна боржника, яку заявник вважає неправомірною. Просить скаргу задовольнити.
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 9 червня 2025 року скаргу задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Л. Баб'як щодо не зняття арешту з майна боржника у ВП №31672889. Зобов'язано начальника Сколівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Л. Баб'як зняти арешт, накладений 14 березня 2012 року постановою головного державного виконавця ВДВС Сколівського РУЮ у виконавчому провадженні №31672889 на все нерухоме майно боржника ОСОБА_1 .
Ухвалу суду оскаржує керівник Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Баб'як Л.В. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення про відмову у задоволенні скарги. Вказує, що у відділі на виконанні перебувало ВП (АСВП 31672889) з виконання виконавчого листа №2-3144/2010 від 2 грудня 2010 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 870 625,08 грн. боргу. 27 червня 2012 року державним виконавцем у даному виконавчому провадженні винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій). У відділі перебувало на виконанні виконавче провадження (АСВП 36192023) з виконання вказаного виконавчого листа. 30 грудня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час вчинення виконавчих дій). Крім того, у відділі перебувало на виконанні виконавче провадження (АСВП 33274311) з виконання виконавчого листа №2-3144/2010. 28 грудня 2012 року державним виконавцем у даному виконавчому провадженні винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій). У відділі перебувало на виконанні виконавче провадження (АСВП 43211259) з виконання виконавчого листа №2-3144/2010, 23 жовтня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій). Зазначає, що крім того, у відділі перебувало на виконанні виконавче провадження (АСВП 48492508) з виконання виконавчого листа №2-3144/2010 від 2 грудня 2010 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 870 625,08 грн. боргу. 22 жовтня 2015 року державним виконавцем у даному виконавчому провадженні винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент вчинення виконавчих дій) та виконавчий документ скеровано за належністю до ВДВС Дрогобицького МРУЮ. Надалі вконання проводилося ВДВС Дрогобицького МРУЮ. Вищевказані виконавчі провадження знищено. Станом на 23 червня 2025 року у відділі не перебуває виконавчих проваджень, у яких боржником є ОСОБА_1 . Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в цій статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до ст. 74 цього Закону рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Зазначає, що 26 березня 2025 року Сколівським відділом державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповіді на звернення за вих. № 11765 представнику заявника та 11 квітня 2025 року за вих. № 15349. Скаргу подано 9 травня 2025 року. Скаржник у скарзі не просить поновити строк на оскарження, тому строк на оскарження пропущено. Згідно Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець. Вимоги скарги щодо зобов'язання начальника виконавчої служби вчинити дії щодо зняття (скасування) арешту з майна також не підлягають задоволенню, оскільки суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення, зокрема вчинити дії щодо скасування (зняття арешту) лише за умови встановлення обґрунтованості скарги і визнання бездіяльності неправомірною.
Належно повідомлені про час та місце розгляду справи її учасники в судове засідання не з'явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подали.
Неявка належним чином повідомлених учасників справи в судове засідання без повідомлення причин не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч.2 ст.37 ЦПК України. Суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності її учасників.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Судом встановлено наступне.
Сколівським ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ було відкрито ВП №31672889 на примусове виконання виконавчого листа №2-3144/2010 від 2 грудня 2010 року, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Універсал Банк» 870 625,08 грн.
Згідно з базою даних АСВП державним виконавцем 27 червня 2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній на момент вчинення таких дій редакції). Зазначене виконавче провадження знищено.
Станом на 26 березня 2025 року у Сколівському ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ відсутні відкриті виконавчі провадження стороною (боржником) яких є ОСОБА_1
29 липня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М відкрито ВП №66324245 відносно боржника ОСОБА_1 , у якому стягувачем є АТ «Таскомбанк», (правонаступник ПАТ «Універсал Банк») про примусове виконання виконавчого листа №2-3144/2010, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області 2 грудня 2010 року.
7 листопада 2023 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області у справі №2-3144/10 затверджено мирову угоду між АТ «Таскомбанк», правонаступником ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2
16 листопада 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення ВП №66324245 на підставі пункту 2 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із затвердженням судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
1 квітня 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , звернулася із заявою до начальника Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ про зняття арешту з усього нерухомого майна боржника, однак отримала відмову.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наступним.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
До суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.
Відповідно до постанов Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 760/19348/20, від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 та від 8 липня 2020 року у справі № 589/6044/13, бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу.
Суд першої інстанції вірно не погодився із твердженням начальника Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ про те, що ОСОБА_1 звернувся із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого для оскарження дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.
Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов'язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.
Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції), підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу.
Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа.
У разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Згідно із постановою Верхового Суду від 13 липня 2022 року у справі №2/0301/806/11 застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 353 цього Кодексу.
З урахувангням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки не зняття начальником Сколівського ВДВС у Стрийському районі Львівської області ЗМУ МЮ арешту з майна боржника у виконавчому провадженні після добровільного погашення боржником боргу за погодженням з кредитором, відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Оскаржувана ухвала відповідає вимогам закону, підстави для її скасування не встановлені.
Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391, 447 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Сколівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), яка підписана керівником Баб'як Лідією Володимирівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 9 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено і підписано 31 жовтня 2025 року.
Головуючий-______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк