Справа № 452/10/25 Головуючий у 1 інстанції: Бікезіна О. В.
Провадження № 22-ц/811/285/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
31 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
секретаря: Заяць Я.І.
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту батьківства,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, в порядку окремого провадження, в якій просила встановити факт батьківства ОСОБА_5 , зниклого безвісті 06 липня 2024 року в ході виконання обов'язків щодо захисту Батьківщини, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Ухвалою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2025 року у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Самборі Самбірського району Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про встановлення факту батьківства - відмовлено.
Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2025 року оскаржила ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що ОСОБА_5 є біологічним батьком ОСОБА_6 , однак внести відповідний запис про батька можливо виключно за рішенням суду, оскільки ОСОБА_5 зник безвісти в районі бойових дій під час виконання обов'язків з військової служби.
Висновок суду про наявність спору про право є передчасним, оскільки ОСОБА_5 вважається зниклим безвісти, що не є автоматичним визнанням його загиблим, а спір про право на спадщину може бути лише у разі її відкриття, тобто після визнання ОСОБА_5 загиблим.
Сама по собі та обставина, що встановлення факту батьківства буде породжувати право на соціальний захист та виплати, не дає підстав вважати, що наявний спір про таке право.
Суд першої інстанції не позбавлений можливості з'ясувати після відкриття провадження у справі, чи наявний про право та чи зацікавлені особи оспорюють цей факт.
Просить ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 31 жовтня 2025 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення заявниці до суду ОСОБА_5 є особою, яка зникла безвісті, а тому дана справа не може бути розглянута в порядку окремого провадження та повинна розглядатися в порядку позовного провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства за особою, яка зникла безвісти.
На обґрунтування вимог заяви посилалася на те, що вона із квітня 2023 року фактично проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 . У період спільного проживання у них народився син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Запис про батька ОСОБА_6 вчинено відповідно до частини першої статті 135 СК України, оскільки ОСОБА_5 на цей момент вже рахувався зниклим безвісти.
Вказувала, що батьком дитини є громадянин України ОСОБА_5 , який як під час її вагітності, визнавав, що ненароджена дитина, є його сином.
Вказувала, що згідно з витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин № 20241209-993, сформованого 09 грудня 2024 року Міністерством внутрішніх справ України, та сповіщення про зникнення безвісті, складеного та підписаного 08 липня 2024 року за вих. № 932/МП3, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Харкова., ОСОБА_5 в ході виконання обов?язків щодо захисту Батьківщини, суверенітету та територіальної цілісності України зник безвісті 07 серпня 2024 року в н.п. Глибоке, Харківської області.
Згідно з сповіщення сім'ї № 009/07 від 08 липня 2024 року солдат ОСОБА_5 06 липня 2024 року, зник безвісті під час виконання бойового завдання н.п. Глибоке, Харківської області (а.с. 30).
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10 липня 2024 року за фактом зникнення ОСОБА_5 зареєстроване кримінальне провадження за №12024221140000803 за ч. 1 ст. 115 КК України (а.с. 57).
Таким чином, на теперішній період часу ОСОБА_5 вважається зниклим безвісти.
Згідно з висновком результатів молекулярно-генетичного дослідження - результати тесту ДНК показали, що родинна спорідненість 2-го ступеня не виключена. У передбачуваних бабусі ОСОБА_2 (матері ОСОБА_5 ) і внука - ОСОБА_6 у 17 із досліджуваних локусів виявлено спільні алелі, імовірність спорідненості 2-го ступеня становить 99,71678%.
Встановлення факту батьківства ОСОБА_5 , стосовно їх малолітнього сина заявнику необхідно для реалізації права дитини - знати свого батька, шляхом внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України та видачі нового свідоцтва про народження дитини.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила встановити факт батьківства ОСОБА_5 , зниклого безвісті 06 липня 2024 року в ході виконання обов'язків щодо захисту Батьківщини, стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи
в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Змістом частини четвертої статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду.
Спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право. Вказаний правовий висновок викладено у змісті постанови Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22).
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21 (провадження № 61-15630св23).
Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у змісті постанови від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22): «згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права».
Таким чином, у порядку окремого провадження підлягають розгляду справи про встановлення фактів, за наявності наступних умов:
згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
На переконання суду першої інстанції, для розгляду судом в порядку окремого провадження справи про встановлення батьківства необхідною умовою є встановлений факт смерті чоловіка (батька) дитини, а відсутність відомостей щодо смерті ОСОБА_5 , в свою чергу, виключає можливість розгляду заяви саме в порядку окремого провадження.
Змістом статті 128 СК України передбачено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Водночас частиною першою статті 135 СК України встановлено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
Комплексний аналіз змісту статті 130 СК України свідчить, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері, а також смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення такої особи померлим, що, в свою чергу, узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21), від 06 червня 2024 року в справі № 672/915/23 (провадження № 61-3583св24), від 09 квітня 2025 року в справі № 213/1448/24 (провадження № 61-12171св24).
Зважаючи на підстави та предмет заяви, з урахуванням фактично встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що особа, яка зникла безвісти - це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місце перебування на момент подання заявником заяви про її розшук.
Особа, яка зникла безвісти за особливих обставин - це особа, яка зникла безвісти у зв'язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Згідно з частиною 1-3 статті 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому вказаним Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Статтею 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначено, що набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.
Зокрема, факт батьківства чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини може бути встановлений за рішенням суду у разі його смерті (частина перша статті 130 СК України).
Відтак, у разі відсутності відомостей про смерть особи, батьківство якої встановлюється, необхідним є безпосереднє звернення до суду саме із позовом про визнання батьківства (стаття 128 СК України).
Такі правові висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 09 липня 2025 року у справі № 201/1017/25.
Таким чином, на переконання колегії суддів, відсутність судового рішення про визнання ОСОБА_5 померлим або належних доказів його смерті виключає саму можливість звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства саме в порядку окремого провадження на підставі статті 130 СК України.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі за заявою ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 10 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.