Справа № 442/1019/25 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В
Провадження № 22-ц/811/1501/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.
09 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючого судді: Савуляка Р.В.
суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.
секретаря: Іванової О.О.
з участю: ОСОБА_1 та її представника Возняка В.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа Комунальне підприємство «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради,-
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа Комунальне підприємство «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради.
Позов мотивувала тим, що на підставі свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 липня 2024 року реєстровий № 449 та реєстровий № 450 вона є власницею земельної ділянки кадастровий номер 4610600000:01:019:0229, площею 0.1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також власницею розташованого на цій земельній ділянці житлового будинку АДРЕСА_1 .
За вищезазначеним будинковолодінням закріплена також земельна ділянка орієнтовною площею 0.1200 га, цільове призначення - садівництво з фруктовим садом, яка є продовженням земельної ділянки кадастровий номер 4610600000:01:019:0229.
Рішенням виконкому Дрогобицької міської ради Львівської області № 24 від 21 січня 2025 року «Про вивільнення земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, від металевої огорожі за адресою: АДРЕСА_1 » зобов'язано КП «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради демонтувати металеву огорожу земельної ділянки орієнтовною площею 0.1200 га, цільове призначення - садівництво з метою розширення заїзду.
Зазначала, що рішення виконкому Дрогобицької міської ради Львівської області № 24 від 21 січня 2025 року є незаконним, оскільки згідно з перспективною містобудівною діяльністю у м. Дрогобичі не передбачено розширення заїзду на вул. Вітовського.
Крім того, демонтаж огорожі не призведе до розширення дороги на вулиці Вітовського, оскільки вздовж огорожі розташовані електричні опори, відтак виконати вищезазначене рішення виконкому Дрогобицької міської ради неможливо.
Оскаржуваним рішенням відповідач порушує її право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться належний їй фруктовий сад.
Дрогобицька міська рада вправі розпоряджатися спірною земельною ділянкою лише після її вилучення з постійного користування, однак рішень про вилучення у неї спірної земельної ділянки Дрогобицька міська рада не приймала, що свідчить про відсутність відповідної правової підстави для розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у її користуванні.
З наведених підстав просила скасувати рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області № 24 від 21 січня 2025 року «Про вивільнення земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, від металевої огорожі за адресою: АДРЕСА_1 ».
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2025 рокув задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа Комунальне підприємство «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 24 від 21 січня 2025 року «Про звільнення земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, від металевої огорожі за адресою: АДРЕСА_1 » - відмовлено.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2025 рокуоскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі покликається на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково виходив з того, що предметом спору є право користування земельною ділянкою, а не рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 24 від 21 січня 2025 року, яким зобов'язано КП «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради демонтувати металеву огорожу, що є власністю позивачки, відтак вчинено незаконне втручання в приватну власність позивачки.
ОСОБА_1 в порядку спадкування набула у власність будинок АДРЕСА_1 та належні до нього господарські будівлі та споруди, а саме: сарай - «Б», сарай - «В», сарай - «Г», вбиральня, огорожа - «1-3», а також фруктовий сад, що налічує понад 40 дерев.
Не маючи законних підстав, працівники КП «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради демонтували металеву огорожу, яка є власністю ОСОБА_1 , заволоділи демонтованою металічною огорожею, а саме: металічною трубою та металічною сіткою на довжину понад 100 метрів , висотою близько 2 метрів, яку завантажили на вантажний автомобіль та вивезли в невідомому напрямку, завдавши шкоду ОСОБА_1 шкоду на суму 41000 грн.
Рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 24 від 21 січня 2025 року «Про звільнення земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, від металевої огорожі за адресою: АДРЕСА_1 » прийнято без вчинення дій щодо вилучення згаданої земельної ділянки компетентним органом в порядку, передбаченому ст. 149 ЗК України, відтак Дрогобицька міська рада не набула права розпоряджатися спірною земельною ділянкою.
Крім того, демонтаж огорожі не призведе до розширення дороги на АДРЕСА_1 , оскільки вздовж огорожі розташовані електричні опори .
Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради депутатів трудящих від 04 травня 1954 року № 688 «Про результати обміру земель по будівельному кварталу № 37» затверджено представлені матеріали Дрогобицького міжміського бюро технічної інвентаризації по обміру земель будівельного квартала № 37 загальною площею 55321 кв.м. і пропозиції комісії. та зареєстровано за землекористувачами будівельного кварталу № 37 51772 кв.м., виявлені лишки земельних дільниць в розмірі 1753.0 кв.м. залишено в тимчасовому користуванні землекористувачів згаданого квартала до фактичного вилучення і передано в міський, виявлені лишки земельних дільниць в розмірі 1796 кв.м. вилучено і передано в міськземфонд для використання під будівництво, згідно з додатком № 1.
Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради депутатів трудящих № 147 від 18 березня 1959 року зобов'язано міжміське бюро технічної інвентаризації видати план гр. ОСОБА_3 на закріплену площу відповідно до рішення міськвиконкому № 688 від 04 травня 1954 року.
Зі змісту рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради депутатів трудящих № 147 від 18 березня 1959 року вбачається, що за гр. ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 рішенням міськвиконкому № 688 від 04 травня 1954 року закріплено 1883 кв.м. землі, однак бюро техінвентаризації видано гр. ОСОБА_3 план на землекористування 2186 кв.м., при цьому лишків показано не було.
Свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок, виданим 28 квітня 1973 року Дрогобицьким відділом комунального господарства на підставі рішення виконкому Дрогобицької міської ради депутатів трудящих № 423/I від 03 серпня 1972 року, зареєстрованим в реєстрову книгу № 23 за реєстровим № 2546, підтверджується, що ОСОБА_3 належав будинок АДРЕСА_1 .
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, посвідченим 22 січня 2022 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Момот М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 68, на підставі заповіту, посвідченого нотаріусом Другої Дрогобицької державної нотаріальної контори Львівської області Зумською Г.М. 27 серпня 1968 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4532, ОСОБА_4 є спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: 3/4 часток у власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , позначений за планом літерою «А-1», що складається з п'яти житлових кімнат, житловою площею 88.2 кв.м., загальною площею будинку - 136.0 кв.м., до якого належать господарські будівлі та споруди: сарай - «Б», сарай - «В», сарай - «Г», вбиральня - «Д», огорожа - «1-3».
В той же час ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 22 січня 2022 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Момот М.О., зареєстроване в реєстрі за № 69, на 1/2 частку у спадщині, що становить 1/8 частку у власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , позначений за планом літерою «А-1», що складається з п'яти житлових кімнат, житловою площею 88.2 кв.м., загальною площею будинку - 136.0 кв.м., до якого належать господарські будівлі та споруди: сарай - «Б», сарай - «В», сарай - «Г», вбиральня - «Д», огорожа - «1-3», після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з відомостями про встановлені межові знаки, погодженими суміжними землекористувачами, земельна ділянка гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_6 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 на території Дрогобицької міської територіальної громади Львівської області на місцевості межує з: від А до Б - землі Дрогобицької міської територіальної громади (вул. Війтівська Гора), від Б до В - землі ОСОБА_7 (кадастровий номер не визначено), від В до Г - землі Дрогобицької міської територіальної громади (вул. Вітовського), від Г до Д - землі Дрогобицької міської територіальної громади (кадастровий номер не встановлено) від Д до Е - землі ОСОБА_8 (кадастровий номер 4610600000:00:019:0050) від Е до Є - землі гр. ОСОБА_9 (кадастровий номер 4610600000:01:019:0191) від Є до А - землі Дрогобицької територіальної громади (заїзд).
Таким чином, земельна ділянка, що перебувала у власності ОСОБА_4 , межує в тому числі із землями Дрогобицької міської територіальної громади.
Листом виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 11 січня 2022 року № З-24/140 ц у відповідь на звернення ОСОБА_4 № 07/Х-5978 від 29 грудня 2021 року повідомлено заявника про те, що його звернення із земельних питань буде розглянуто на засіданні постійної комісії ради з питань регулювання земельних відносин, а остаточне рішення приймається сесією міської ради.
31 січня 2022 року ОСОБА_4 звернувся до Дрогобицької міської ради із заявою, в якій просив надати йому дозвіл на виготовлення технічної документації на земельну ділянку під садівництво по АДРЕСА_1 орієнтовною площею 0.1200 га, однак в матеріалах справи відсутні докази прийняття Дрогобицькою міською радою відповідного рішення щодо цього звернення.
При цьому матеріали справи не місять доказів, які б підтверджували, що за життя ОСОБА_4 оскаржував дії чи бездіяльність Дрогобицької міської ради щодо розгляду його заяви про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку.
Однак, сам факт звернення ОСОБА_4 до Дрогобицької міської ради із вищезазначеною заявою свідчить про те, що ОСОБА_4 не успадкував земельну ділянку площею 0.1200 га з цільовим призначенням для садівництва, не був власником такої земельної ділянки, а лише мав намір отримати її у власність.
Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 13 липня 2024 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Момот М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 449, спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його дружина ОСОБА_1 , яка отримала спадщину, що складається з 7/8 часток земельної ділянки, кадастровий номер: 4610600000:01:019:0229, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його дружина ОСОБА_1 успадкувала 7/8 часток у власності житлового будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим 13 липня 2024 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Момот М.О., зареєстрованим в реєстрі за № 450.
17 липня 2024 року між ОСОБА_6 , в інтересах якого діє ОСОБА_9 , та ОСОБА_1 , укладено договір довічного утримання (догляду), за умовами якого ОСОБА_6 передає у власність ОСОБА_1 належне йому майно, а саме 1/8 частку у власності житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/8 частку у власності земельної ділянки кадастровий номер: 4610600000:01:019:0229, площею 0,1000 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , взамін чого набувач забов'язується забезпечувати відчужувача доглядом довічно, на умовах, встановлених договором.
04 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицької міської ради із заявою, в якій просила передати їй у власність земельну ділянку орієнтовною площею 0.1200 га під садівництво, яка згідно рішення Дрогобицького міськвиконкому № 688 від 04 травня 1954 року знаходиться у користуванні будинковолодіння АДРЕСА_1 , що є продовженням належної їй земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 .
Рішенням Дрогобицької міської ради від 20 березня 2025 року № 3081 «Про відмову у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у наданні дозволу на виготовлення технічної документації земельної ділянки, у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж частини земельної ділянки, у наданні дозволу на викуп земельної ділянки, у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), у наданні в оренду земельної ділянки, у передачі у приватну власність земельної ділянки, у наданні дозволів на виготовлення технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у затверджені проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під об'єктом нерухомого майна, у припиненні права користування земельною діяльною та передачі у постійне користування» відмовлено ОСОБА_1 у передачі у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 1200 кв.м. на АДРЕСА_1 для індивідуального садівництва у зв'язку із забороною безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану.
Однак, це не позбавляє ОСОБА_1 права повторно звернутися до Дрогобицької міської ради із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки після закінчення воєнного стану.
Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_4 жителі АДРЕСА_1 звернулися до міського голови міста Дрогобича із зверненням в якому просили відновити прохід з АДРЕСА_3 та розширити ширину проїзду по Вітовського в районі будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 до 6 м. за рахунок комунальної землі, як передбачено в проекті забудови від 25 лютого 1972 року за адресою: АДРЕСА_8 .
Згідно із службовою запискою Департаменту міського господарства Дрогобицької міської ради від 10 січня 2025 року № 586, розглянувши колективне звернення мешканців АДРЕСА_1 щодо ймовірного самовільного встановлення металевої огорожі напроти будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 та АДРЕСА_7 , виявлено що земельну ділянку позаду будинку АДРЕСА_1 огороджено металевою сіткою, однак відповідальну особу за влаштування огородження не встановлено.
В листі Управління майна громади виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області від 10 січня 2025 року № 18 у відповідь на запит відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради зазначено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 згідно із поданим схем-планом відсутні об'єкти нерухомого майна приватної чи державної власності і земельна ділянка не сформована, а відтак перебуває в комунальній власності.
Рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 21 січня 2025 року №24 «Про вивільнення земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, від металевої огорожі за адресою: АДРЕСА_1 » зобов'язано КП «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради демонтувати металеву огорожу за адресою: АДРЕСА_1 у двотижневий строк від публікації даного рішення на сайті Дрогобицької міської ради.
З матеріалів справи вбачається, що 07 лютого 2025 року працівники Комунального підприємства «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради демонтували металеву огорожу, що відмежовувала земельну ділянку орієнтовною площею 0.1200 га, цільове призначення: садівництво.
13 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дрогобицького районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, що полягало у самовільному демонтажі металевої огорожі, яка відмежовувала земельну ділянку орієнтовною площею 0.1200 га, цільове призначення: садівництво, та заволодінні демонтованою металевої огорожею, яка належить їй на праві власності.
Оскаржуючи рішення виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 21 січня 2025 року №24 «Про вивільнення земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, від металевої огорожі за адресою: АДРЕСА_1 », ОСОБА_1 вважає, що цим рішенням порушуються її права на володіння та користування належною їй земельною ділянкою.
Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Згідно з частинами першою, другою статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).
Відповідно до пунктів а, б, в, г статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
До виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до частин другої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ч. 1 ст. 155 ЗК України).
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч.1 ст. 21 ЦК України).
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись з позовними вимогами, позивачка не надала доказів правомірного користування спірною земельною ділянкою площею 0.1200 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташованою на АДРЕСА_1 .
Оскільки рішенням Дрогобицької міської ради від 20 березня 2025 року № 3081 відмовлено ОСОБА_1 у передачі у приватну власність вищезазначеної земельної ділянки, вона не набула у власність земельну ділянку площею 0.1200 га і після отримання нею у власність майна в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 .
З долучених до матеріалів справи світлин вбачається наявність двох огорож на земельній ділянці поблизу будинковолодіння АДРЕСА_1 , одна з яких огороджує земельну ділянку безпосередньо біля будинку, що дає підстави для висновку про те, що нею огороджено земельну ділянку кадастровий номер 4610600000:01:019:0229, площею 0.1000 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а інша огорожа, що складається з металевих труб та металевої сітки огороджує земельну ділянку з деревами, що свідчить про те, ще нею огороджено саме спірну земельну ділянку.
При цьому, в свідоцтвах про право на спадщину № 68 від 22 січня 2022 року № 69 від 22 січня 2022 року та № 450 від 13 липня 2024 року зазначено, що до будинку АДРЕСА_1 належить лише одна огорожа «1-3».
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи позивачки, що вона успадкувала саме металеву огорожу, яку демонтовано працівниками Комунального підприємства «Служба муніципального управління» Дрогобицької міської ради, не підтверджуються матеріалами справи.
Позивачка успадкувала огорожу, що огороджує земельну ділянку для обслуговуванн житлового будинку, яка не була демонтована відповідачем.
Встановивши, що рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 21 січня 2025 року № 24 зобов'язано демонтувати металеву огорожу, розташовану на земельній ділянці комунальної власності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що доводи позивачки не свідчать про незаконність оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка не довела належними та допустимими доказами порушення її прав оскаржуваним рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 21 січня 2025 року №24 «Про вивільнення земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності, від металевої огорожі за адресою: АДРЕСА_1 », що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги про те, що Дрогобицька міська рада розпорядилася земельною ділянкою без її вилучення із постійного користування, є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів передачі у користування будинковолодіння АДРЕСА_1 земельної ділянки для садівництва площею 0.1200 га.
Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно нормст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 квітня 2025 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 31 жовтня 2025 року.
Головуючий: Савуляк Р.В.
Судді: Мікуш Ю.Р.
Приколота Т.І.