10 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 15/8-10
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Картере В.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід головуючого судді Огородніка К.М. та судді Жукова С.В. від розгляду справи № 15/8-10
за заявою Липовецького районного центру зайнятості
до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Промінь"
про банкрутство,
До Верховного Суду 25.07.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.03.2025 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі № 15/8-10.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №15/8-10 визначено колегію суддів у складі: Огородніка К.М. - головуючого, Жукова С.В., Картере В.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 14.08.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.03.2025 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 у справі № 15/8-10, залишено без руху, надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання касаційної скарги та навести поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обґрунтуванням поважності підстав його пропуску.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В. розпорядженням В.о. заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 15.09.2025 № 32.2-01/2271 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 15/8-10.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 15/8-10 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Картере В.І. Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2025 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 та ухвали Господарського суду Вінницької області від 14.03.2025 у справі №15/8-10, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі № 15/8-10 та призначено її до розгляду на 22 жовтня 2025 року.
У зв'язку з відпусткою судді Картере В.І. розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 20.10.2025 № 32.2-01/2632 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 15/8-10.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 15/8-10 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Жуков С.В., Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2025 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 15/8-10 з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.03.2025 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 до 12 листопада 2025 року.
До Верховного Суду 05.11.2025 надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів, а саме: суддів Огородніка К.М. - головуючого та Жукова С.В. від розгляду справи № 15/8-10.
Заявлений відвід мотивовано тим, що на думку заявника вказані судді безпідставно відклали розгляд касаційної скарги з 22.10.2025 на 12.11.2025, щоб «підняти ціну вартості прийняття незаконного рішення на користь фермерів Кравчуків». Заявник вважає, що «судді Огороднік К.М. та Жуков С.В. взяли хабар від голови Північно-західного апеляційного господарського суду ОСОБА_2 , тому що мова йде про фермерів Кравчуків та ухвалять незаконне рішення».
Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2025 у справі № 15/8-10 визнано доводи, викладені в заяві ОСОБА_1 про відвід суддів Огородніка К.М. - головуючого та Жукова С.В. необґрунтованими; матеріали заяви про відвід суддів у справі № 15/8-10 разом з матеріалами касаційної скарги ОСОБА_1 передано на автоматизований розподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 07.11.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Огородніка К.М. - головуючого та Жукова С.В. у справі №15/8-10 передано на розгляд судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Картере В.І.
Розглянувши матеріали заяви про відвід суддів Огородніка К.М. - головуючого та Жукова С.В., Верховний Суд зазначає про таке.
Відповідно до приписів частин восьмої та одинадцятої статті 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід колегії суддів.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 38 ГПК України, з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.
Частиною першою статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Наведеними нормами передбачено обов'язкові підстави для відводу (самовідводу) судді. Посилання на відповідну обставину повинно бути обґрунтованим, а сама обставина - такою, що дійсно викликає сумнів в неупередженості або об'єктивності судді, колегії суддів.
Приписами частини першої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 9901/22/17).
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має встановлюватися згідно з:
- "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду; позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
- "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій, поведінки судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність; особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Особа, яка подала заяву про відвід судді (суддів), повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді (суддів) у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Європейський суд з прав людини зазначає, що у кожній окремій справі потрібно вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Верховний Суд виходить з того, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного", а заявник не надав жодних доказів, які б підтверджували, що судді: Огороднік К.М. - головуючий та Жуков С.В. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №15/8-10.
Крім того, слід зазначити, що фактично заява ОСОБА_1 зводиться до його незгоди із постановленням ухвали Верховного Суду від 22.10.2025 про оголошення перерви у судовому засіданні у справі №15/8-10 з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 14.03.2025 та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025.
Верховний Суд звертає увагу, що частина четверта статті 35 ГПК України містить імперативний припис, відповідно до якої незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя і у протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому.
А тому доводи заявника щодо необхідності відводу колегії суддів саме з підстав незгоди з процесуальними рішеннями суддів, ухваленими у справі №15/8-10, прямо порушують один з найважливіших принципів судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.
Враховуючи викладене, розглянувши доводи в обґрунтування заяви ОСОБА_1 про відвід суддів : Огородніка К.М. - головуючого та Жукова С.В., від розгляду справи № 15/8-10, Верховний Суд дійшов висновку, що вказана заява не містить обґрунтованого посилання на дійсні обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів та можуть бути підставою для відводу відповідно до статей 35, 36 ГПК України. Підстави для задоволення заяви відсутні.
Керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Огородніка К.М. - головуючого та Жукова С.В. від розгляду справи № 15/8-10.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Картере