07.11.2025 Справа №607/10457/20 Провадження №1-кп/607/732/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
під час відкритого судового засідання з розгляду кримінального провадження №12019210010001451 про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 ,
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №12019210010001451 (ЄУНСС №607/10457/20) про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 5 ст.191 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав подане ним клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 зазначивши про те, що останній обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, при цьому обвинувачений ОСОБА_3 ухиляється від явки до суду, адже 22.03.2023 виїхав за межі України, у зв'язку з чим ухвалою суду від 04.11.2025 його оголошено у міжнародний розшук. При цьому здійснення міжнародного розшуку обвинуваченого ОСОБА_3 каналами Інтерполу можливе лише за умови отримання ухвали про обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також зазначив, що метою та підставами застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а саме спробам переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. За вказаних обставин, з урахуванням вимог ч.6 ст. 193 КПК України, просить клопотання задовольнити.
Подане прокурором клопотання у відповідності до ч. 6 ст. 193 КПК України розглядається за відсутності обвинуваченого ОСОБА_3 .
Заслухавши клопотання прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою обрання запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В даному випадку сторона обвинувачення поставила перед судом питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Це можна вважати особливим порядком попереднього вирішення питання про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Отже, у разі оголошення особи у міжнародний розшук, КПК України встановлює процедуру, за якою спочатку може бути розглянуте за відсутності підозрюваного, обвинуваченого клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в порядку передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, і рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, за своєю правовою природою є дозволом на затримання останнього з метою приводу, що передбачено ч. 3 ст. 187 КПК України, і відрізняється від останнього тільки тим, що підозрюваний, обвинувачений знаходиться за межами України. Оскільки до підозрюваного, обвинуваченого не застосовується запобіжний захід, він не може утримуватися під вартою. Після затримання підозрюваного, обвинуваченого (не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження) - слідчий суддя, суд розглядає за його участю клопотання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. Використані формулювання свідчать про те, що в умовах переховування підозрюваного, обвинуваченого від органу досудового розслідування або суду та оголошення у зв'язку з цим його у міжнародний розшук, КПК України розрізняє процедури обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою від процедури застосування такого обраного запобіжного заходу.
Також, судом при вирішенні питання про його обрання не досліджується можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, оскільки тримання під вартою - це єдиний запобіжний захід, передбачений в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України. Питання про більш м'який запобіжний захід відносно підозрюваного, обвинуваченого стає предметом дослідження при застосуванні запобіжного заходу після його затримання і доставлення до слідчого судді, суду.
Отже, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, та що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Так, при вирішенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, суд враховує те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованої підозри останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
Разом з тим слід зазначити, що положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання суду належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).
При цьому, факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
На даному етапі судового провадження висновки органу досудового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, не є явно необґрунтованим чи очевидно недопустимим, тому суд приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати обрання заходів забезпечення кримінального провадження.
Щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України (п.1,3 ст. 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним, обвинуваченим зазначених дій. При цьому Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, суд погоджується з доводами прокурора про наявність ризику того, що ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, що є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, з огляду на санкцію статті обвинувачення, усвідомлюючи тяжкість скоєного злочину та у разі доведеності його вини, можливість призначення йому судом покарання, пов'язаного з позбавленням волі, зможе переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Суд погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Окрім того про наявність вказаного ризику свідчить і те, що вжитими на даний час заходами не вдалося встановити точне місцезнаходження ОСОБА_3 , відомо лише те, що останній виїхав за межі території України, що свідчить про те, що він переховується від суду.
Також на думку суду прокурором доведено існування ризику можливого незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, адже кримінальне провадження перебуває на початковій стадії судового розгляду і на даний час перебуваючи на волі ОСОБА_3 може здійснювати на них тиск, а також висловлювати погрози, з метою дачі вказаними особами неправдивих показів, або ж відмовитися від наданих ними показів, задля уникнення покарання.
Щодо оголошення ОСОБА_3 у міжнародний розшук суд зазначає наступне.
Кримінальний процесуальний кодекс України жодним чином не обумовлює ухвалення судового рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого доведеністю факту перебування такої особи у міжнародному розшуку, а лише визначає необхідність оголошення такого розшуку (ч. 6 ст. 193, ч. 2 ст. 281 КПК України).
Із матеріалів кримінального провадження встановлено, що ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 листопада 2025 року ОСОБА_3 оголошено в міжнародний розшук.
За змістом Розділу IV Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17.08.2020 р., для звернення із запитом про публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в України, правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу визначений пакет документів, у тому числі, завірені копії ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про оголошення розшуку особи на стадії судового розгляду.
Таким чином, розгляд судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передує вирішенню питання про публікацію Червоного оповіщення Генеральним секретаріатом Інтерполу.
Отже, момент, з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук, відповідає часу винесення ухвали суду про оголошення особи у міжнародний розшук, а доказом того, що обвинувачений оголошений у міжнародний розшук, є наявність у матеріалах кримінального провадження ухвали про оголошення розшуку особи.
Таким чином, постановлення судом ухвали про оголошення обвинуваченого в міжнародний розшук, на переконання суду, є достатнім для підтвердження факту оголошення ОСОБА_3 у міжнародний розшук в розумінні вимог ч. 6 ст. 193 КПК України.
Враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , доведення прокурором наявності обґрунтованої підозри, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає доведеною та обґрунтованою необхідність обрання до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Частиною 6 ст. 193 КПК України передбачено, що у випадку розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання такого запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, обвинуваченого після затримання цієї особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України строк дії такої ухвали не зазначається.
Також суд при постановленні ухвали враховує положення абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України, де зазначено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, розмір застави не визначається.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає задоволенню. Разом з тим у зв'язку із оголошенням обвинуваченого у розшук, судове провадження відносно ОСОБА_3 підлягає зупиненню відповідно до ст. 335 КПК України.
Керуючись главою 18 КПК України, ст.ст. 318, 335, 372, 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Провадження у справі відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 України, зупинити до розшуку обвинуваченого.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід розглядається судом після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_4 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1