06 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 922/5162/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.
та представників:
позивача - Радченко Є. В.
відповідача - Хоміч А. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Садівничого товариства "Світанок"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 (головуючий - Тарасова І. В., судді Крестьянінов О. О., Шутенко І. А.)
додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 (головуючий - Тарасова І. В., судді Крестьянінов О. О., Шутенко І. А.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 (суддя - Усата В. В.)
і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 (суддя - Усата В. В.)
у справі № 922/5162/23
за позовом ОСОБА_1
до Садівничого товариства "Світанок"
про визнання недійсним та скасування рішення
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Садівничого товариства "Світанок", в якому, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмету позову, просила визнати недійсним та скасувати рішення Правління та Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "Світанок" від 01.07.2023, оформлене протоколом № 2, у частині виключення користувача земельної ділянки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 , зі складу членів Садівничого товариства "Світанок".
2. Позовні вимоги обґрунтовано неповідомленням/неналежним повідомленням позивача про час, місце, дату засідання правління та загальних зборів (зборів уповноважених) членів товариства, на якому прийнято рішення про виключення позивачки з членів Садівничого товариства "Світанок", що позбавило останню права на участь в управлінні товариством.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
4. Так за наслідками нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 28.04.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 позов задоволено.
5. Визнано недійсним та скасовано рішення Правління та Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "Світанок" від 01.07.2023, оформлене протоколом № 2, у частині виключення користувача земельної ділянки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 , зі складу членів Садівничого товариства "Світанок".
6. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд виходи з того, що вирішення питання про виключення з членів товариства віднесено Статутом до компетенції Правління з подальшим затвердженням прийнятого Правлінням рішення на чергових Загальних зборах (зборах уповноважених) членів товариства. Статутом Садівничого товариства "Світанок" визначено алгоритм вирішення керівними органами товариства питання про виключення з членів товариства, порядок попередження члена товариства про наявну заборгованість та повідомлення члена товариства про місце і дату проведення засідання Правління, загальних зборів та час, який дається члену товариства на усунення порушень та або сплати усіх необхідних внесків та штрафних санкцій.
7. Суди встановили, що відповідачем рекомендованим листом на адресу реєстрації ОСОБА_1 направлено повідомлення № 12/04-53 від 12.04.2023, в якому зазначено про наявну заборгованість позивачки за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та необхідність її погашення у строк до 01.05.2023, також зазначено, що у разі не сплати заборгованості питання щодо виключення позивачки з членів товариства буде розглянуто на зборах 01.07.2023. Вказане повідомлення повернулось 20.05.2023 не врученим з відміткою поштового оператора - "за закінченням терміну зберігання".
8. Суди зазначили, що Закон України "Про кооперацію" та Статут відповідача не містять особливих вимог щодо форми та способу повідомлення членів кооперативу про проведення засідання Правління та Загальних зборів. У такому разі відповідач повинен вжити усіх розумних заходів, які б забезпечували реальне повідомлення членів кооперативу про засідання Правління та Загальні збори, особливо у випадку, коли на розгляд цих органів винесені питання, які безпосередньо зачіпають права конкретного члена кооперативу. Обраний відповідачем спосіб повідомлення повинен забезпечити реальне повідомлення члена кооперативу і не бути лише формальним. У випадку заперечення членом кооперативу факту повідомлення його про проведення засідання Правління та Загальних зборів, обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення Загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.
9. Господарські суди зазначили, що оголошення, в якому повідомляється про те, що 01.07.2023 о 14:00 год. на Олексіївському пляжі буде розглядатися питання про виключення членів товариства, які мають заборгованість по обов'язковим внескам більше одного року, у тому числі за ділянкою № НОМЕР_4 , в якому, зокрема, вказується, що воно розміщено на інформаційних дошках та продубльовано в групі Viber "Мирне небо", не містить дати його складання. Перевірити дату та місце розміщення оголошення про майбутні збори лише з наявного у справі аркуша оголошення є неможливим. Тому з даного оголошення неможливо встановити - чи дотримано Правлінням СТ "Світанок" 30 - денний термін доведення до відома членів товариства інформації про проведення Загальних зборів. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивачки про запрошення на засідання Правління, наявності у позивачки такого мобільного застосунку як Viber та надсилання відповідачем ОСОБА_1 будь-яких повідомлень до Viber.
10. Також суди не взяли до уваги як належні та допустимі докази заяви свідків щодо оповіщення за відомим номером телефону ОСОБА_1 кожної неділі, починаючи з 15.01.2023 по 26.03.2023, про наявність заборгованості, дату, час та порядок денний зборів від 01.07.2023, оскільки викладені у заявах обставини не підтверджені жодними іншими доказами, зокрема, роздруківкою телефонних дзвінків, скріншотом з телефону тощо. При цьому викладені в заявах обставини є абсолютно ідентичними за змістом та заявлені уповноваженими товариства, тобто заінтересованими особами по відношенню до Правління. Отже, відповідачем не підтверджено обставини щодо належного повідомлення позивачки про проведення засідання Правління та проведення зборів.
11. Засідання Правління, на якому вирішено питання щодо виключення позивачки із членів кооперативу та загальні збори кооперативу проведені в один день та оформлені протоколом № 2 від 01.07.2023. За таких умов, відповідачем порушено вимоги порядку та строків вчинення кожної з дій, визначених пунктом 3.4.6, 6.2.4, 6.5.6 Статуту Садівничого товариства "Світанок".
12. Господарські суди дійшли висновку, що виключення учасника з товариства з порушенням відповідної процедури, визначеної Статутом, зокрема, без попереднього повідомлення учасника про застосування до нього такої санкції, а також за відсутності доказів щодо повідомлення такого учасника про проведення засідання Правління та Загальних зборів, на яких таке питання буде вирішуватися, однозначно свідчить про наявність порушених прав позивачки у спірних правовідносинах.
13. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 05.05.2025, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025, заяву ОСОБА_1 про подання доказів понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу у справі №922/5162/23 - задоволено. Стягнуто з Садівничого товариства "Світанок" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 30000 грн.
14. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025, заяву ОСОБА_1 про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу та стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача, за результатом розгляду апеляційної скарги СТ "Світанок" на рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025, задоволено частково. Стягнути з Садівничого товариства "Світанок" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з апеляційним розглядом справи, у розмірі 4 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
15. Садівниче товариство "Світанок" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025, додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 і додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
16. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц та постановах Верховного Суду від 01.09.2023 у справі № 909/1154/21, від 03.03.2020 у справі № 922/756/19, від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23, від 15.02.2023 у справі № 910/8343/21, від 05.07.2022 у справі № 911/2269/20, від 06.03.2019 у справі № 910/16715/17.
17. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
18. Також обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження додаткового рішення і додаткової постанови у цій справі скаржник зазначає про неврахування судами правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 922/169/24, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 17.01.2024 у справі № 906/462/22, від 08.12.2021 у справі № 922/3783/20, від 15.09.2022 у справі № 915/294/21, від 08.11.2022 у справі № 873/57/22.
Позиція інших учасників справи
19. Позивач подав відзив, у якому заперечив проти доводів скаржника та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
20. 15.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до товариства із заявою про прийняття її членом Садівничого товариства "Світанок", закріпивши за нею земельну ділянку № НОМЕР_4 у постійне користування. У заяві зазначила про свій намір сплатити первісний внесок у розмірі 2500 грн та виконувати вимоги Статуту товариства.
21. Згідно з квитанцією № 28/НОМЕР_4 ОСОБА_1 сплачено гарантований поворотній платіж на електроенергію у розмірі 1000 грн, членські внески за 2021 рік у розмірі 930,00 грн, цільовий внесок (дороги) у розмірі 200 грн, податок на землю у розмірі 28,20 грн та інші внески у розмірі 260,00 грн. Відповідно до квитанції № НОМЕР_4 від 31.07.2021 сплачено 202,86 грн за послуги електропостачання.
22. На підставі рішення чергових розширених зборів членів Правління та Уповноважених вулиць від 28.06.2021, оформленого протоколом № 3 зборів членів Правління СТ "Світанок" від 28.06.2021, ОСОБА_1 прийнято в члени Садівничого товариства "Світанок", та закріплено за нею земельну ділянку № НОМЕР_4 у постійне користування.
23. Прийняття ОСОБА_1 у члени Садівничого товариства "Світанок" також підтверджується членською книжкою садовода від 15.05.2021.
24. Позивач зазначає, що на вказаній земельній ділянці № НОМЕР_4 по вулиці 28 , загальною площею 6,0 соток, для ведення садівництва розташований також індивідуальний садовий будинок, користувачем якого вона є.
25. Садівниче товариство "Світанок" зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, запис внесено 03.02.1995.
26. Рішенням Загальних зборів товариства, оформленого протоколом № 1 від 19.05.2019, затверджено чинну редакцію Статуту Садівничого товариства "Світанок" (далі - Статут).
27. Відповідно до пункту 1.1 Статуту Садівниче товариство "Світанок" є обслуговуючим кооперативом, який об'єднує громадян-власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених цим Статутом.
28. Пунктами 1.2, 1.6 Статуту передбачено, що товариство є юридичною особою, утворене та діє на засадах добровільності, рівноправності своїх членів, самоврядування, законності, виборності та підзвітності керівних органів, гласності в роботі.
29. Згідно з пунктом 2.1 Статуту метою Товариства є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів Товариства та захист їх законних прав та інтересів; забезпечення його членам належних умов для ведення на земельних ділянках садівництва, городництва, вирощування квітів та декоративних культур, газонів, іншої сільськогосподарської продукції з можливістю розташування садових дачних будинків та будинків для проживання; створення умов відпочинку та оздоровлення членів Товариства та їх родин; створення і розвиток інфраструктури, необхідної для сезонного чи постійного проживання членів Товариства, їх сімей на території Товариства та організації дозвілля.
30. Членами товариства можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, що на законних підставах користуються земельною ділянкою, розташованою на території товариства, та, які підтримують мету, завдання товариства, визнають його Статут та сплачують вступні, членські, цільові та інші внески (пункт 3.1 Статуту).
31. Підтвердження членства в товаристві є відповідний документ - членська книжка садовода (пункт 3.1.5 Статуту).
32. Відповідно до пункту 3.3.17 Статуту член товариства зобов'язаний сплачувати членські внески до 31 грудня поточного року. Дозволяється сплачувати членські внески частинами або у повному обсязі протягом поточного року, але не пізніше 31 грудня. Інші платежі (штрафні санкції, оплата послуг, що надаються товариством та інш.) здійснюються в строки та в порядку, затвердженому рішенням Правління. У разі неможливості оплати членських внесків протягом встановленого терміну з поважних причин (хвороба, тривале відрядження та інше), член товариства може звернутися до Правління з заявою про надання відстрочення платежу з обов'язковим наданням підтверджуючих документів.
33. Відповідно до пункту 3.3.26 Статуту у разі невиконання членом Товариства рішень Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, Правління, вимог Статуту, а також несплати членських внесків протягом встановленого пунктом 3.3.17 терміну, цільових внесків, штрафних санкцій, він попереджається приписом Голови правління в порядку, передбаченому пунктом 3.3.19 цього Статуту про необхідність усунення наявних порушень та або сплати всіх необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів.
34. Згідно з пунктами 3.3.19, 3.3.30 Статуту Правління вручає письмове попередження (під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов'язковою фото фіксацією такого розміщення, або надсилає рекомендованим листом з повідомлення за адресою, вказаною членом Товариства в заяві чи анкеті). Якщо протягом одного місяця з дати попередження порушення не усунуто або членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення аж до виключення порушника із членів Товариства.
35. Застосування штрафних санкцій у розмірі вступного внеску у разі порушення членом Товариства термінів оплати передбачено пунктом 3.3.29 Статуту.
36. Пунктом 3.4.1 Статуту визначено, що членство в товаристві припиняється, зокрема, у випадку виключення з членів товариства.
37. Член Товариства може бути виключений з Товариства за рішенням Правління Товариства, при наявності однієї з нижче перерахованих підстав, зокрема, несплати членських внесків, інших обов'язкових платежів, штрафних санкцій у визначені Статутом терміни, з наступним затвердженням рішення Правління Загальними зборами (зборами уповноважених представників) членів товариства (пункт 3.4.3 Статуту).
38. Голова правління в письмовій формі попереджає члена товариства про встановлення однієї з вищезазначених підстав щодо можливості виключення його з членів товариства та повідомляє про необхідність усунення встановлених порушень в місячний термін (пункт 3.4.4 Статуту).
39. У разі ігнорування членом товариства попередження в письмовій формі, Правління має повноваження відключати ділянку від електромережі до усунення порушень, зазначених у пункті 3.4.3 цього Статуту, на що дається додатково місячний термін (пункт 3.4.5 Статуту).
40. Якщо протягом двох місяців членом товариства порушення не усунуто, Правлінням товариства приймається рішення про виключення його з членів товариства з подальшим затвердженням на чергових загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства, за попереднім повідомленням члена товариства не менше, ніж за 30 днів) про місце і дату проведення засідання Правління. Неявка члена товариства на засідання Правління без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення (пункт 3.4.6 Статуту).
41. Рішення про виключення з членів товариства приватного власника земельної ділянки не веде до втрати ним земельної ділянки. Стосунки такого власника з товариством у подальшому будуються на договірних засадах відповідно до чинного законодавства України, даного Статуту (пункт 3.4.7 Статуту).
42. Рішення Правління при виключенні з членів товариства може бути оскаржене (пункт 3.4.8 Статуту).
43. Згідно з пунктом 6.1 Статуту органами управління товариства є: 1) Вищий орган управління - Загальні збори (збори уповноважених) членів товариства; 2) Виконавчий орган - Правління товариства.
44. Згідно з пунктом 6.2.4 Статуту Чергові Загальні збори членів Товариства скликаються правлінням або Головою Правління у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний зборів члени Товариства повинні бути повідомлені не пізніше як за 30 днів до визначеного строку їх проведення.
45. Відповідно до пункту 6.5.6 Статуту до повноважень Правління товариства відноситься, зокрема, прийняття попереднього рішення про членство у товаристві, або виключення з членів товариства, рішення на затвердження загальних зборів (зборів уповноважених представників) членів товариства, або прийняття рішення про залишення без розгляду заяви про членство у товаристві.
46. Згідно з оспорюваним рішенням Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "Світанок" від 01.07.2023, оформленого протоколом № 2, ОСОБА_1 виключено з членів садового товариства за несплату членських та цільових внесків, інших обов'язкових платежів у визначений Статутом термін.
Позиція Верховного Суду
47. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Садівничого товариства "Світанок" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
48. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
49. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
50. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
51. Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у пункті 16 цієї постанови.
52. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
53. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
54. За змістом статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
55. Згідно зі статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
56. Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
57. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.
58. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
59. Згідно з частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
60. За змістом статті 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
61. Відповідно до статті 2 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
62. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю (частина перша статті 3 Закону України "Про кооперацію").
63. Кооперація базується на таких основних принципах, зокрема, добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації (стаття 4 Закону України "Про кооперацію").
64. Відповідно до статті 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут кооперативу повинен містити відомості, зокрема, склад його засновників, умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.
65. Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
66. За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
67. Відповідно, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.
68. Отже, право на звернення до суду з позовом щодо недійсності рішення загальних зборів мають учасники юридичної особи, які були учасниками на дату прийняття оспорюваного рішення відповідним органом управління.
69. Висновки щодо розмежування порушень які можуть бути підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів господарських товариств систематизовано у постанові корпоративної палати Верховного Суду від 01.09.2023 у справі № 909/1154/21, у якій зазначено таке:
"Згідно з частиною першою статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.
Верховний Суд зазначає про те, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.
Згідно з частиною п'ятою статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.
Можливість оскарження учасником господарського товариства до суду рішення загальних зборів підтверджується і судовою практикою.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
Однак, не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів господарського товариства, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Самостійними підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів є, зокрема:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму;
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства;
- відсутність протоколу загальних зборів.
Разом з цим позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.
Подібні висновки Верховного Суду містяться у постановах від 22 травня 2019 року у справі № 911/1798/18, від 06 березня 2019 року у справі № 910/16715/17, від 22 січня 2020 року у справі № 915/99/19, від 16 жовтня 2019 року у справі № 912/430/19, від 31 липня 2019 року у справі № 910/7633/18, від 16 липня 2019 року у справі № 914/484/18, від 21 грудня 2021 року у справі № 902/1256/20, від 17 листопада 2022 року у справі № 917/1523/21 та інших.
Аналіз зазначених висновків Верховного Суду щодо підстав недійсності рішень загальних зборів учасників господарського товариства свідчить про те, що порушення, допущені при скликанні і проведенні загальних зборів учасників господарського товариства, можна поділити на (1) такі, які мають своїм наслідком обов'язкове визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними, та (2) такі, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає про те, що хоча права учасника товариства брати участь в управлінні справами товариства, бути обізнаним про скликання загальних зборів, брати участь у загальних зборах та у голосуванні з питань порядку денного, і гарантоване законом, проте обставина неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів не завжди може бути підставою для визнання недійсними рішень, прийнятих на таких зборах, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, сформованою у корпоративних відносинах у спорах про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства.
Верховний Суд зазначає про те, що ця обставина (неповідомлення учасника господарського товариства про скликання загальних зборів) у разі оскарження учасником товариства рішень загальних зборів сама по собі не є самостійною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів господарського товариства, однак з урахуванням конкретних обставин справи може бути достатньою підставою для визнання їх недійсними.
Ця обставина може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у разі, якщо учасник товариства, який звертається до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів, довів не лише факт його неповідомлення, а також довів належними та допустимими доказами, зокрема, але не виключно:
- існування інших підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів;
та /або
- факт того, що він не брав участі у таких зборах, не мав можливості взяти участь у цих зборах, а прийняті на таких зборах рішення суперечать вимогам законодавства та / або статуту господарського товариства, прийняті з порушенням порядку голосування, стосуються безпосередньо його прав та інтересів та порушують їх.
Крім того, у кожному конкретному випадку судам слід досліджувати дійсні підстави та мотиви звернення до суду учасника товариства з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, зокрема і у випадку, якщо учасник товариства звернувся до суду з таким позовом через тривалий час після стверджуваного порушення його прав.
Наведене також узгоджується і з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, відповідно до якого своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з'ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства.
З огляду на викладене для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів щодо повідомлення позивача як учасника товариства про скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та / або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто, при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства, який має місце у цій справі, господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з'ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у пункті 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.
Разом з цим позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства".
70. Як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі ОСОБА_1 заявлено матеріально-правову вимогу про визнання недійсними та скасування рішення правління та загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "СВІТАНОК", яке відповідно до пункту 1.1 Статуту є обслуговуючим кооперативом, від 01 липня 2023 року, оформленого протоколом №2, в частині виключення користувача земельної ділянки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 зі складу членів садівничого товариства. Вимога позивачки обґрунтована тим що вона не була реально повідомлена про проведення засідань правління та загальних зборів членів кооперативу (зборів уповноважених), незважаючи на те, що на цих засіданнях вирішувалися питання, пов'язані з позбавленням її членства у кооперативі, тобто безпосередньо стосувалися прав позивачки.
71. Як вже зазначалось вище, справа розглядалась судами неодноразово.
72. Так, направляючи цю справу на новий розгляд до суду першої інстанції Верховний Суд у постанові від 09.01.2025 зазначив, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не досліджували відповідність вчинених відповідачем дій щодо прийняття рішення про виключення позивачки з членів кооперативу порядку, встановленому у Статуті відповідача, а саме, дотримання черговості та строку вчинення кожної з них. Зокрема, суди попередніх інстанцій, встановили, що засідання правління, на якому вирішено питання щодо виключення позивачки із членів кооперативу та загальні збори кооперативу, проведені в один день та оформлені протоколом № 2 від 01.07.2023, при цьому оцінки - чи було дотримано у такому випадку порядок, визначений пунктом 3.4, підпунктами 3.4.6, 3.4.8, 6.2.4 Статуту відповідача, рішення судів не містять. Обставини перебування позивачки в Україні чи за її межами у зв'язку з військовою агресією РФ на час прийняття рішення Правління про виключення позивачки з членів кооперативу та затвердження цього рішення на загальних зборів кооперативу, та у зв'язку з цим з'ясування питання чи забезпечували вжиті відповідачем заходи реальне повідомлення позивачки про дату, час та місце проведення засідання правління, а також загальних зборів, судами попередніх інстанцій не з'ясовувалися. Розміщення відповідачем повідомлення про засідання Правління та Загальних зборів на дошці оголошень не може бути доказом обізнаності позивачки про такі збори, адже застосування виключно такого способу не забезпечує належне інформування членів кооперативу, особливо в умовах військового стану, коли велика кількість громадян України вимушена виїхати за її межі, особливо з областей, які знаходяться в безпосередній близькості до лінії фронту та піддаються масованим обстрілам, у тому числі в Харківській області, та, враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій обставин перебування позивачки за межами України. Питання дотримання відповідачем порядку та строку повідомлення позивачки про проведення засідання Правління та Загальних зборів, зокрема, шляхом листування (поштового та електронного) на адреси, відомі відповідачеві, чи за номером телефону, судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувалося, зокрема, не з'ясувалося питання підключення позивачки до групи Viber «Мирне небо», через яку за доводами відповідача здійснювалося повідомлення, незважаючи на те, що обов'язок доказування обставин повідомлення позивачки про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється, тому висновки судів попередніх інстанцій у цій частині також є передчасними.
73. Відповідно до частини першої статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
74. Господарські суди попередніх інстанцій, здійснюючи новий розгляд цієї справи, встановили, що згідно з новою редакцією Статуту Садівничого товариства "Світанок", яка затверджена рішенням Загальних зборів членів СТ "Світанок", оформленим протоколом № 1 від 19.05.2019, вирішення питання про виключення з членів Товариства віднесено Статутом до компетенції Правління з подальшим затвердженням прийнятого Правлінням рішення на чергових Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства.
75. Так згідно з пунктом 3.4.4 Статуту голова Правління в письмовій формі попереджає члена Товариства про встановлення однієї з підстав, зокрема, несплати членських та цільових внесків, інших обов'язкових платежів, штрафних санкцій у визначені Статутом терміни.
76. Пункт 3.4.4 Статуту кореспондується з іншими пунктами Статуту, а саме: відповідно до пункту 3.3.26 Статуту Товариства у разі невиконання членом Товариства рішень Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Товариства, Правління, вимог Статуту, а також несплати членських внесків протягом встановленого пунктом 3.3.17 (до 31 грудня поточного року) терміну, цільових внесків, штрафних санкцій, він попереджається приписом Голови Правління в порядку, передбаченому пунктом 3.3.19 цього Статуту про необхідність усунення наявних порушень та або сплати всіх необхідних внесків та штрафних санкцій протягом 30 днів.
77. Згідно з пунктами 3.3.19, 3.3.30 Статуту Правління вручає письмове попередження (під розпис або шляхом розміщення такого попередження на будинку боржника з обов'язковою фото фіксацією такого розміщення, або надсилає рекомендованим листом з повідомленням за адресою, вказаною членом Товариства в заяві чи анкеті).
78. Якщо протягом одного місяця з дати попередження порушення не усунуто або членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення аж до виключення порушника із членів Товариства.
79. Відповідно до пункту 6.5.6 Статуту, до повноважень Правління Товариства належить прийняття попереднього рішення, зокрема, про виключення з членів Товариства. Якщо протягом двох місяців членом Товариства порушення не усунуто, Правлінням Товариства приймається рішення про виключення його з членів Товариства з подальшим затвердженням на чергових загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства, за попереднім повідомленням члена Товариства не менше, ніж за 30 днів) про місце і дату проведення засідання Правління. Неявка члена Товариства на засідання Правління без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення (пункт 3.4.6 Статуту).
80. Згідно з пунктом 6.2.4 Статуту Чергові Загальні збори членів Товариства скликаються правлінням або Головою Правління у разі потреби, але не рідше одного разу на рік. Про дату, місце, час проведення та порядок денний зборів члени Товариства повинні бути повідомлені не пізніше як за 30 днів до визначеного строку їх проведення.
81. З огляду на наведені положення Статуту СТ "Світанок", суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Статутом визначено алгоритм вирішення керівними органами Товариства питання про виключення з членів Товариства, порядок попередження члена Товариства про наявну заборгованість та повідомлення члена Товариства про місце і дату проведення засідання Правління, загальних зборів та час, який дається члену Товариства на усунення порушень та або сплати всіх необхідних внесків та штрафних санкцій.
82. Виходячи з положень Статуту суди попередніх інстанцій встановили, що після прострочення виконання зобов'язання зі сплати членських внесків, для виключення позивачки з членів Товариства повинні були вчинені такі дії:
1. Письмове попередження головою Правління члена Товариства про необхідність сплати всіх внесків та штрафних санкцій.
2. Прийняття Правлінням Товариства рішення про виключення з членів Товариства.
3. Затвердження на чергових Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства рішення Правління Товариства про виключення з членів Товариства.
83. На підставі наявних у справі доказів суди попередніх інстанцій установили, що відповідачем рекомендованим листом на адресу реєстрації ОСОБА_1 направлено повідомлення № 12/04-53 від 12.04.2023, в якому зазначено про наявну заборгованість позивачки за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 та необхідність її погашення у строк до 01.05.2023, у разі не сплати заборгованості питання щодо виключення позивачки з членів товариства буде розглянуто на зборах 01.07.2023. Однак вказане повідомлення повернулось 20.05.2023 не врученим з відміткою поштового оператора "за закінченням терміну зберігання".
84. Разом з цим, суди встановили, що пунктом 3.4.6 Статуту СТ "Світанок" визначено, якщо протягом двох місяців членом Товариства порушення не усунуто, Правлінням Товариства приймається рішення про виключення його з членів Товариства з подальшим затвердженням на чергових Загальних зборах (зборах уповноважених) членів Товариства за попереднім повідомленням члена Товариства не менше ніж за 30 днів про місце і дату проведення засідання правління. Неявка члена Товариства на засідання Правління без поважних причин не зупиняє обговорення і вирішення питання про його виключення.
85. Відповідно до пункту 3.3.30 Статуту, якщо протягом одного місяця з дати попередження порушення не усунуто або членські, цільові внески та штрафні санкції не сплачено, питання виноситься на Загальні збори (збори уповноважених) членів Товариства для прийняття остаточного рішення аж до виключення порушника із членів Товариства.
86. При цьому, суди попередніх інстанцій врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.01.2025 у цій справі, про те що Закон України "Про кооперацію" та Статут Садівничого товариства "Світанок" не містять особливих вимог щодо форми та способу повідомлення членів кооперативу про проведення засідання Правління та Загальних зборів. У такому разі відповідач повинен вжити усіх розумних заходів, які б забезпечували реальне повідомлення членів кооперативу про засідання правління та загальні збори, особливо у випадку, коли на розгляд цих органів винесені питання, які безпосередньо зачіпають права конкретного члена кооперативу. Обраний відповідачем спосіб повідомлення повинен забезпечити реальне повідомлення члена кооперативу і не бути лише формальним. У випадку заперечення членом кооперативу факту повідомлення його про проведення засідання правління та загальних зборів, обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.
87. Так, суди попередніх інстанцій зазначили, що на підтвердження повідомлення позивачки про день, час та місце проведення засідання Правління та Загальних зборів, на якому вирішено питання щодо виключення її із членів Товариства, відповідачем надано копію оголошення, в якому повідомляється про те, що 01.07.2023 о 14:00 год. на Олексіївському пляжі буде розглядатися питання про виключення членів Товариства, які мають заборгованість по обов'язковим внескам більш одного року, у тому числі за ділянкою № НОМЕР_4 . В оголошенні вказується, що воно розміщено на інформаційних дошках та продубльовано в групі Viber "Мирне небо".
88. Надаючи оцінку доводам відповідача щодо дотримання порядку повідомлення позивача про проведення зборів членів Правління та Загальних зборів СТ "Світанок" від 01.07.2023, суди попередніх інстанцій, врахували правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та від 21.04.2021 у справі № 902/1051/19, відповідно до якої своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні.
89. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що дане оголошення не містить дати його складання. Крім цього, відповідачем не надано суду жодних доказів розміщення вказаного оголошення на інформаційних дошках товариства, зокрема, фотофіксації такого розміщення. Отже, суди зазначили, що перевірити дату та місце розміщення оголошення про майбутні збори лише з наявного у справі аркуша оголошення, є неможливим.
90. Відтак суди дійшли висновку, що зі змісту даного оголошення неможливо встановити: чи дотримано Правлінням Садівничого товариства "Світанок" 30 -денний термін доведення до відома членів Товариства інформації про проведення загальних зборів.
91. Також Верховний Суд у постанові від 09.01.2025 у цій справі зазначив, що розміщення відповідачем повідомлення про засідання Правління та Загальні збори на дошці оголошень не може бути доказом обізнаності позивачки про такі збори, адже застосування виключно такого способу не забезпечує належне інформування членів кооперативу, особливо в умовах військового стану, коли велика кількість громадян України змушена була виїхати за її межі, особливо з областей, які знаходяться в безпосередній близькості до лінії фронту та піддаються масованим обстрілам, у тому числі Харківської області, та, ураховуючи встановлення судами попередніх інстанцій обставин перебування позивачки за межами України.
92. Стосовно доводів відповідача про те, що Товариство запросило позивача на засідання правління через засоби зв'язку група Viber "Мирне небо", суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 753/10840/19, скріншоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber, що досліджені судами у їх сукупності з надання їм належної правової оцінки, є належними та допустимими доказами.
93. Так, суди зазначили, що відповідач доводить, що у групі Viber "Мирне небо" 24.04.2023 оприлюднено оголошення про збори з порядком денним шляхом закріплення фото оголошення поверх інших повідомлень, вказана група містить 764 учасника і є єдиним джерелом інформації, особливо для тих членів СТ "Світанок", які не можуть відвідувати товариство або виїхали за кордон тощо. Адміністратори групи, зокрема, ОСОБА_2 , надсилали запрошення ОСОБА_1 , проте вона так і не приєдналася до цієї групи.
94. З цього приводу суди зазначили, що у наданому відповідачем скріншоті оголошення про збори членів Садівничого товариства "Світанок" 01.07.2023 з порядком денним у групі Viber "Мирне небо" відсутня інформація про конкретних членів товариства або номери їх ділянок щодо яких буде розглядатися питання про їх виключення з членів товариства.
95. Звідси суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення позивача про запрошення на засідання Правління, наявності у позивача такого мобільного застосунку як Viber та надсилання відповідачем ОСОБА_1 будь-яких повідомлень у Viber.
96. Також з приводу долучених відповідачем до матеріалів справи нотаріально посвідчених заяв свідків ОСОБА_3 (заступника голови Правління Товариства), ОСОБА_4 (члена Правління Товариства), ОСОБА_5 (бухгалтера Товариства), ОСОБА_6 (уповноваженої Товариства), в яких вказані особи підтверджують обставини щодо оповіщення за відомим номером телефону ОСОБА_1 кожної неділі, починаючи з 15.01.2023 по 26.03.2023, про наявність заборгованості, а також дату, час та порядок денний зборів від 01.07.2023 суди попередніх інстанцій зазначили, що заяви свідків не є належними доказами, що підтверджують обставини про повідомлення позивачки про засідання Правління та проведення зборів, оскільки викладені в заявах обставини не підтверджені жодними іншими доказами, зокрема, роздруківкою телефонних дзвінків, скріншотом з телефону, тощо. При цьому викладені в заявах обставини є абсолютно ідентичними за змістом та заявлені уповноваженими Товариства, тобто заінтересованими особами по відношенню до Правління Товариства.
97. Щодо актів виконаних робіт про оповіщення членів СТ "Світанок" про заборгованість членських внесків та обов'язкових платежів за 2022 рік, на які посилається відповідач, як на належний доказ оповіщення ОСОБА_1 , суди зазначили, що з вказаних актів не убачається за яким саме номером телефона здійснювалось оповіщення ОСОБА_1 про наявність заборгованості та про дату і місце проведення зборів. Крім того суди встановили, що в актах зазначено, що повідомлені ті члени товариства, які відповіли на телефонний дзвінок, а доказів того, що ОСОБА_1 відповідала на телефонні дзвінки або протилежного, матеріали справи також не містять.
98. З приводу посилання відповідача на скріншот листування у Viber з колишнім чоловіком позивача, суди зазначили, що вказаний доказ містить обліковий запис у застосунку "НОМЕР_4 колишній чоловік" без даних користувача щодо його ідентифікації, а сам зміст повідомлення (пропозиція сплатити членські внески за 2022 рік на відповідні реквізити) не свідчить про наявність інформації про повідомлення ОСОБА_1 про дату, час, місце проведення Загальних зборів Товариства.
99. З огляду на наведене суди дійшли висновку, що відповідачем не підтверджено жодними доказами обставин щодо реального та належного повідомлення позивача про проведення засідання Правління та проведення Загальних зборів Садівничого товариства "Світанок".
100. Верховний Суд погоджується із наведеними вище висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
101. Разом з цим, в контексті доводів касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду у постановах, наведених у пункті 16 цієї постанови, Суд вважає, що ухвалені у справі, яка розглядається судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду на які посилається скаржник, оскільки неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Натомість у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення про задоволення позову врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.01.2025 у цій справі (які слугували підставою для направлення справи на новий розгляд та є обов'язковими для судів) та дійшли відповідних висновків, виходячи із конкретних встановлених обставин справи, та доказів наданих сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.
102. Верховний Суд звертає увагу, що не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
103. Суд зазначає, що з огляду на сукупність встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин у цій справі та зміст правових висновків викладених у постановах Верховного Суду на неврахування яких посилається скаржник, в контексті цієї справи, доводи скаржника фактично зводяться до намагання останнього здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
104. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
105. У той же час Верховний Суд зазначає, що під час вирішення спору в частині визнання недійсними та скасування рішення Правління та Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "Світанок" від 01.07.2023, оформленого протоколом № 2, у частині виключення користувача земельної ділянки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 , зі складу членів Садівничого товариства "Світанок" суди попередніх інстанцій не врахували, що за своєю правовою суттю такі вимоги як визнання рішення недійсним та його скасування є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю в часі дії такого акта.
106. Так, у разі визнання акта недійсним у суду немає потреби скасовувати його, оскільки визнання його недійсним означає, що він не породив правових наслідків із дня його вчинення. Скасування ж акта означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.
107. Тож Верховний Суд зазначає, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції задовольнив фактично альтернативні вимоги щодо визнання рішення Правління та Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "Світанок" від 01.07.2023, частково недійсним та одночасне його скасування, тоді як резолютивна частина рішення не повинна викладатися альтернативно.
Подібний правовий підхід застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.09.2022 у справі № 909/298/21, від 10.04.2025 у справі № 910/14396/22.
108. Враховуючи викладене, позов необхідно було задовольнити лише в частині вимоги про визнання недійсним рішення Правління та Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "Світанок" від 01.07.2023, оформленого протоколом № 2, у частині виключення користувача земельної ділянки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 , зі складу членів Садівничого товариства "Світанок", а в частині його скасування - відмовити в позові.
109. Суди попередніх інстанцій цього не врахували, однак це не призвело до ухвалення незаконних рішень.
110. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України Верховний Суд зазначає таке.
111. Обґрунтовуючи наведену підставу касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).
112. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
113. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
114. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
115. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
116. Саме тільки посилання скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з'ясували дійсні обставини справи, без належного обґрунтування не можуть ставити під сумнів судові рішення. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи скаржника зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів.
117. При цьому Верховний Суд в силу приписів статті 300 ГПК України не вдається до переоцінки доказів та встановлених на підставі їх обставин, оскільки дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.
118. Так, зміст оскаржуваних рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції по суті спору свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу оскаржуваних рішення і постанови у цій справі.
119. Разом з цим, стосовно оскарження позивачем додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025, постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у відповідній частині та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 у цій справі Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
120. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
121. Згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
122. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
123. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
124. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
125. Згідно з частинами першою-четвертою статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
126. Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
127. Розподіл судових витрат визначений статтею 129 ГПК України, частиною четвертою якої передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
128. Відповідно до статті 19 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
129. Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
130. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
131. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п. п. 130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
132. Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
133. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
134. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
135. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.
136. Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
137. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
138. Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.
139. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
140. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
141. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
142. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01; пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (заяви № 30675/06, № 30785/06, № 32818/06, № 34468/06 та № 49001/06; пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11; пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
143. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
144. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
145. Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
146. Отже, у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);
- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
147. Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
148. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
149. При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
150. Так, проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваних судових рішень, а також доводи скаржника у цій частині, Верховний Суд відзначає, що суди першої і апеляційної інстанцій під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, встановивши дійсність надання таких послуг, виходячи з конкретних обставин справи, зокрема щодо складності справи, необхідності наданих послуг, тощо, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, дійшли заснованого на правильному застосуванні статей 126, 129 ГПК України висновку щодо задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції та часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Такі рішення відповідають вимогам статті 236 ГПК України.
151. При цьому Суд враховує, що відповідачем у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності та/або нерозумності, та/або нереальності витрат на професійну правничу допомогу позивача, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим, обов'язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання/заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.
152. Разом з цим, проаналізувавши постанови Верховного Суду, на які скаржник посилається у касаційній скарзі (пункт 18 цієї постанови), правові висновки в яких (на думку скаржника) не було враховано судами попередніх інстанцій при прийняті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає, що застосування судами попередніх інстанцій норм права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить висновкам суду касаційної інстанції у наведених скаржником постановах, оскільки застосування норм права у зазначених справах залежало від доведеності надання адвокатами послуг з правничої допомоги, наданих до суду доказів на підтвердження здійснення відповідних витрат та встановлених обставин обґрунтованості і співмірності відповідних витрат.
153. Зважаючи на викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025, постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у відповідній частині та додаткової постанови Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.
154. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
155. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
156. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені у касаційній скарзі доводи не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. У той же час рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції по суті спору мають бути змінені в частині позовних вимог про скасування рішення Правління та Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "Світанок" від 01.07.2023, оформленого протоколом № 2, у частині виключення користувача земельної ділянки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 , зі складу членів Садівничого товариства "Світанок", в іншій частині оскаржувані рішення залишаються без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
157. Відповідно Статтею 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
158. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
159. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
160. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
161. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність змінити абзаци 1, 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про скасування рішення Правління та Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого товариства "Світанок" від 01.07.2023, оформленого протоколом № 2, у частині виключення користувача земельної ділянки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 , зі складу членів Садівничого товариства "Світанок", а в іншій частині оскаржувані рішення залишити без змін.
Розподіл судових витрат
162. З огляду на те, що зміна судового рішення не впливає на розмір судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, розподіл судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам не здійснюється, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Садівничого товариства "Світанок" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025 у справі № 922/5162/23 змінити.
3. Викласти абзаци 1 та 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 в такій редакції:
"Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним рішення Правління та Загальних зборів (зборів уповноважених) членів Садівничого Товариства "СВІТАНОК" (код ЄДРПОУ 23148478) від 01 липня 2023, оформлене протоколом №2, в частині виключення користувача земельної ділянки № НОМЕР_4 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), зі складу членів Садівничого Товариства "СВІТАНОК".
В іншій частині відмовити в позові."
4. В решті рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.07.2025, а також додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 і додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 у справі № 922/5162/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді С. В. Бакуліна
О. М. Баранець