17 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/13819/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Гудзевич І. А. (адвокат),
відповідача - Дерев'янчук В. А. (адвокат), Сизов Ю. Ю. (особисто),
Акціонерного товариства "Гоу Інвест АГ" - не з'явився,
ОСОБА_1 - не з'явився,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" - не з'явився,
Акціонерного товариства "Гоу Ост Інвест АГ" - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу юридичної особи, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024
(головуючий - Корсак В. А., судді: Алданова С. О., Євсіков О. О.)
у справі за позовом юридичної особи, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH)
до ОСОБА_2
за участю третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору:
1) Акціонерне товариство "Гоу Інвест АГ"
2) ОСОБА_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком"
2) Акціонерне товариство "Гоу Ост Інвест АГ"
про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі.
Короткий зміст позовних вимог
1. Юридична особа, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована у Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) (далі - Іноземна компанія) звернулася до суду з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" (далі - ТОВ "Євротранстелеком") від 04.09.2022, підписаного Іноземною компанією в особі директора ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Фісенко Тетяною Петрівною і зареєстрованого у реєстрі за №№ 431,432 (далі - акт).
2. На обґрунтування позовних вимог Іноземна компанія послалася на те, що внаслідок укладання названого вище акта порушені переважні права інших учасників ТОВ "Євротранстелеком" на придбання ними частки, яку Іноземна компанія не запропонувала їм придбати. До того ж порушені строки й умови оплати за попереднім договором, не укладено основного договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Євротранстелеком".
3. З аналогічним позовом до цього ж суду звернулося Акціонерне товариство "Гоу Інвест АГ" (далі - AT "Toy Інвест АГ") до ОСОБА_2 як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору.
4. На обґрунтування позовних вимог послалося на порушення його переважного права, як учасника ТОВ "Євротранстелеком" з часткою у розмірі 21,05 %, на придбання частки у статутному капіталі цього товариства. AT "Гоу Інвест АГ" також стверджувало про те, що не отримувало пропозиції на придбання ним частки, що продавалася Іноземною компанією. Відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" відбулося без дотримання вимог частин першої-третьої статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", чим порушено його переважне право як учасника товариства на купівлю частки, що продавалася іншій особі.
5. З таким же позовом до цього ж суду звернулася ОСОБА_1 , як третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору.
6. На обґрунтування позовних вимог послалася на те, що за вчиненим за законодавством Австрії договором дарування на випадок смерті від 25.09.2020 ОСОБА_3 подарував і переуступив їй як дружині на випадок смерті свою частку в Іноземній компанії, номінальною вартістю 35 000 євро. Тому за наслідком укладання оспорюваного акта порушені її майнові інтереси, як співвласника корпоративних прав Іноземної компанії, адже вона не давала згоди на його укладення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
7. 04.09.2022 Іноземна компанія в особі ОСОБА_3 і ОСОБА_2 уклали попередній договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком", згідно з яким зобов'язалися у майбутньому у строк та на умовах, визначених цим договором, укласти договір купівлі-продажу належної Іноземній компанії частки у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" номінальною вартістю 5 003 927,99 грн у розмірі 29,4 %. Розмір частки майбутнього продавця у статутному капіталі товариства складав 100 % номінальною вартістю 17 020 163,26 грн. Основний договір сторони зобов'язалися укласти протягом трьох робочих днів з моменту повної оплати частки, але не пізніше 31.12.2022.
8. За умовами пунктів 2.2, 5.1 цього попереднього договору сторони домовилися про те, що відступлення частки за цим договором є чинним і майбутній покупець набуває відповідні права на частку у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" з моменту підписання сторонами цього попереднього договору, договору купівлі-продажу та акта приймання-передачі частки. Майбутній продавець зобов'язався підписати відповідний акт приймання-передачі протягом трьох робочих днів з моменту оплати вартості договору, встановленої у додатку № 1. До майбутнього покупця переходить право власності на частку з моменту повної оплати ціни такого правочину.
9. Сторони також домовилися про те, що за настання обставин, зазначених у пункті 2.2 цього договору, матимуть місце такі наслідки: усі права й обов'язки майбутнього продавця як учасника ТОВ "Євротранстелеком" у межах відчужуваної частки переходять до майбутнього покупця; майбутній продавець втрачає всі права й обов'язки у межах відчужуваної частки, які обумовлені його статусом як учасника ТОВ "Євротранстелеком", а майбутній покупець набуває відповідних прав та обов'язків, повністю набуває правосуб'єктності, що випливає з переходом права (пункт 5.2. попереднього договору). У додатку № 1 до попереднього договору сторони обумовили вартість частки, що є предметом названого договору.
10. 04.09.2022 ці сторони підписали оспорюваний акт приймання-передачі частки, у якому погодили, що частка (частина частки) продавця у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" оплачена повністю. З моменту підписання цього акта продавець втрачає всі права й обов'язки у межах переданої частки (частини частки) щодо ТОВ "Євротранстелеком", які обумовлені його статусом як учасника. Усі права й обов'язки продавця частки переходять до покупця після підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком", цього акта та державної реєстрації' змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Після підписання цього акта продавець втрачає будь-які права як на саму частку (частину частки), так і на корпоративні права, що з неї випливають (пункти 1.6 та 1.7 акта).
11. 18.11.2021 Міністерство юстиції України видало наказ № 4168/5, згідно з яким за скаргами AT "Гоу Інвест АГ", AT "Гоу Ост Інвест АГ" скасувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 18.08.2021 № 1000741070040000020 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобою Н. В., щодо ТОВ "Євротранстелеком". Цією скасованою реєстраційною дією внесені зміни до відомостей щодо складу учасників ТОВ "Євротранстелеком", згідно з якими Іноземну компанію визначено власником частки у розмірі 100 % статутного капіталу ТОВ "Євротранстелеком".
12. Тож на день укладання Іноземною компанією та ОСОБА_2 попереднього договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" та оспорюваного акта учасниками останнього, окрім позивача, були також інші юридичні особи, а саме: AT "Гоу Інвест АГ" та AT "Гоу Ост Інвест АГ", яким відповідно до підпункту 4.1.1 статуту ТОВ "Євротранстелеком" належали частки у статутному капіталі у розмірі: 49,55 %, номінальною вартістю 8 433 490,89 грн, та у розмірі 21,05 %, номінальною вартістю 3 582 744,37 грн, відповідно.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
13. 08.08.2024 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову Іноземної компанії, тоді як у позовах третіх осіб із самостійними вимогами відмовив.
14. Задовольняючи позов Іноземної компанії, мотивував рішення тим, що відчуження Іноземною компанією ОСОБА_2 своєї частки у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" шляхом укладання оспорюваного акта приймання-передачі відбулося у порушення вимог частини п'ятої статті 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пунктів 4.10, 4.11 статуту ТОВ "Євротранстелеком". Адже предметом попереднього договору від 04.09.2022 було зобов'язання сторін лише у майбутньому укласти договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком", зокрема попереднім договором обумовлено, що передача корпоративних прав (частки у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком") відбувається виключно на підставі підписаного сторонами договору купівлі-продажу такої частки та акта приймання-передачі разом. Оскільки спірний акт не містить посилань на цей правочин, то виснував про відсутність підстав стверджувати, що він складений Іноземною компанією і ОСОБА_4 саме на виконання цього попереднього договору, тоді як немає інших договорів про відчуження частки Іноземної компанії у статутному капіталі ТОВ "Євротранстелеком" на користь ОСОБА_2 . Тому суд зробив висновок про недотримання форми правочину, за яким можливе відчуження частки у статутному капіталі товариства, позаяк спірний акт не містить усіх передбачених статтею 21 названого Закону істотних умов правочину (ціни договору та строку його дії). При цьому суд виснував, що за своєю правовою природою оспорюваний акт є правочином і тому, звернувшись з цим позовом, позивач обрав належний спосіб захисту. Крім того суд зважав на відсутність доказів повідомлення Іноземною компанією АТ "Гоу Інвест АГ" та АТ "Гоу Ост Інвест АГ" як інших учасників ТОВ "Євротранстелеком" про намір передати належну їй частку у власність іншій особі, у тому числі, ОСОБА_2 та погодився із останнім стосовно відсутності у Іноземної компанії порушення її переважного права на придбання частки (частини частки), оскільки стороною оспорюваного акта є сама Іноземна компанія.
15. Відмова місцевого господарського суду у позові AT "Гоу Інвест АГ" мотивована невідповідністю встановленому законом способу захисту наявного у цієї особи корпоративного права та відсутністю доказів неможливості застосування передбаченого статтею 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" механізму переведення прав і обов'язків покупця частки у спірних правовідносинах.
16. Відмова суду першої інстанції у позові ОСОБА_1 мотивована тим, що вона не є учасником і носієм корпоративних прав ТОВ "Євротранстелеком", а оспорюваний нею правочин стосовно майна, яке не є спільною сумісною власністю подружжя, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вчинявся саме Іноземною компанією. Тому її корпоративні права не порушені.
17. Рішення місцевого господарського суду оскаржували до суду апеляційної інстанції лише ОСОБА_2 і ОСОБА_1 .
18. 23.12.2024 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову про залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , повністю погодившись із мотивуванням місцевого господарського суду в цій частині. Натомість апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив і скасував рішення місцевого господарського суду у частині задоволення позову Іноземної компанії до нього й ухвалив у цій частині нове рішення про відмову їй у позові.
19. Мотивував помилковістю висновку суду першої інстанції про обрання Іноземною компанією належного способу захисту свого права у вигляді оспорення названого вище акта приймання-передачі. Виснував, що Іноземна компанія обрала неефективний спосіб захисту порушеного права, позаяк належним та ефективним способом захисту її порушеного права мав бути позов про визначення розмірів статутного капіталу та часток учасників товариства. Адже Іноземна компанія у такий спосіб прагне лише відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення її прав та інтересів.
20. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на недоведення Іноземною компанією обставин порушення оскаржуваним актом її прав, позаяк вона не довела, що інші учасники товариства делегували їй повноваження на захист у судовому порядку їх переважних прав щодо придбання частки, яка відчужувалася іншій особі. Зауважив на тому, що інші учасники вправі самостійно звернутися до суду з позовом про переведення на них прав та обов'язків покупця частки, що продається іншій особі, за наявності особистого волевиявлення придбати у свою власність таку частку. Тобто відмову у позові Іноземної компанії мотивував відсутністю її порушеного права і обранням нею неефективного способу захисту.
21. Крім того апеляційний господарський суд виснував, що несплата ОСОБА_2 придбаної ним частки за попереднім договором й неукладення згодом основного договору купівлі-продажу не є підставою для визнання недійсним оспорюваного акта.
Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги
22. Іноземна компанія оскаржила постанову апеляційного господарського суду і в касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Підставами касаційного оскарження визначила пункти 1 и 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
23. На переконання Іноземної компанії, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, позаяк не врахував висновки, викладені у таких постановах Верховного Суду:
- від 17.04.2024 у справі № 905/197/22, від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18, від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18 та Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 щодо належного способу захисту;
- від 09.06.2020 у справі № 912/116/19 та від 06.08.2024 у справі № 910/18756/23 щодо підстав визнання правочину недійсним;
- від 04.12.2019 у справі 917/1739/17 та Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 761/41071/19 щодо визначення підстав позову;
- від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 щодо недійсності правочину;
- від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19 щодо набуття права власності на частку (пункти 7.1.8 - 7.1.12, 7.1.15, 7.1.18 - 7.1.19).
24. На переконання Іноземної компанії, суд фактично викривив висновок щодо можливості оскарження правочину і просить відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, від 08.09.2020 у справі № 916/667/19 (пункт 7.62 постанови), від 03.11.2020 у справі № 922/88/20 (пункт 44 постанови), від 18.03.2020 у справі № 466/3221/16-а (пункт 32 постанови), від 01.04.2020 у справі № 813/1056/18 (пункт 43 постанови), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (пункти 60-61 постанови), постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
25. ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження або відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін. На його переконання, Іноземна компанія послалася на постанови Верховного Суду у справах з неподібними правовідносинами. До того ж Іноземна компанія не довела, що порушені її права внаслідок укладення цього акта приймання - передачі.
Позиція Верховного Суду
26. У силу вимог статті 300 ГПК України касаційний перегляд здійснюється лише у межах вимог і доводів касаційної скарги Іноземної компанії й оскаржувана постанова переглядається лише у межах висновків суду апеляційної інстанції щодо її позову.
27. Як зазначалося раніше, на обґрунтування позовних вимог Іноземна компанія послалася на таке:
- порушені строки й умови оплати за попереднім договором, не укладено основного договору купівлі-продажу частки статутного капіталу ТОВ "Євротранстелеком";
- унаслідок укладання названого вище акта порушені переважні права інших учасників ТОВ "Євротранстелеком" на придбання ними частки, яку Іноземна компанія не запропонувала їм придбати.
28. Щодо першої підстави позовних вимог Іноземної компанії суд апеляційної інстанції виснував, що невиконання договору, зокрема, несплата ОСОБА_4 придбаної ним частки не є підставою для визнання його недійсним.
29. З таким висновком повністю погоджується колегія суддів, адже Іноземна компанія помилково ототожнила поняття недійсності договору, тобто невідповідності його закону, з наслідками відповідальності сторін за порушення його виконання. Адже несплата грошових зобов'язань за правочином або невиконання однією із сторін інших його умов зумовлюють наслідки притягнення особи до відповідальності і за цих обставин договір не може бути визнаний недійсним із посиланням на невідповідність вимогам закону. До того ж слід звернути увагу Іноземної компанії на те, що неотримання коштів не є підставою для оспорення названого вище акта, тоді як остання має право на стягнення заборгованості.
30. Стосовно другої підстави позовних вимог Іноземної компанії суд апеляційної інстанції виснував про помилковість висновків місцевого господарського суду щодо порушення Іноземною компанією переважного права інших осіб на придбання її частки, позаяк вона не довела, що інші учасники товариства делегували їй повноваження на захист у судовому порядку їх переважних прав щодо придбання частки, яка відчужувалася. Зауважив на тому, що ці учасники вправі самостійно звернутися до суду з позовом про переведення на них прав та обов'язків покупця частки, що продається іншій особі, при наявності особистого волевиявлення придбати у свою власність таку частку.
31. Крім того апеляційний господарський суд мотивував помилковістю висновку суду першої інстанції про обрання Іноземною компанією належного способу захисту свого права у вигляді оспорення названого вище акта, наголосив на тому, що вона обрала неефективний спосіб захисту порушеного права, позаяк належним та ефективним способом захисту її порушеного права мав бути позов про визначення розмірів статутного капіталу та часток учасників товариства. Адже Іноземна компанія у такий спосіб прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення її прав та інтересів.
32. Тобто відмову у позові Іноземної компанії суд апеляційної інстанції мотивував відсутністю її порушеного права й обранням нею неефективного способу захисту.
33. У цьому випадку суд апеляційної інстанції, правильно відмовивши у позові, помилився у визначенні для цього двох взаємовиключних підстав, про які йдеться у пункті 32 цієї постанови.
34. Так, стаття 4 ГПК України передбачає, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
35. Згідно зі статтею 45 цього ж Кодексу сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
36. Отже, позивачем у господарській справі є особа, яка вважає, що у спірних правовідносинах її право або охоронюваний законом інтерес порушується, оспорюється чи не визнається. Відповідачем є особа, яку позивач вважає такою, що порушила, оспорює чи не визнає право або охоронюваний законом інтерес позивача.
37. Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
38. Положення частини другої статті 16 цього ж Кодексу та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
39. ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
40. Стаття 203 цього ж Кодексу передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
41. Згідно із частинами першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
42. Верховний Суд у постанові від 19.09.2023 у справі № 910/19668/21 сформулював висновок, що: "У розумінні наведених положень законодавства (статті 16, 203, 215 ЦК України, статті 20 ГК України) оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин".
43. Отже, оспорюючи договір, його сторона має довести, що ним порушені її права та законні інтереси і в результаті визнання оспорюваного договору недійсним її майнові права будуть захищені та відновлені.
44. Разом з тим Іноземна компанія не довела, що оспорюваний правочин, оформлений актом (у розумінні статті 202 ЦК України), порушує її права. Адже заявлена Іноземною компанією підстава недійсності правочину - порушення переважного права інших учасників ТОВ "Євротранстелеком" на купівлю частки може заявлятися лише ними, а саме: AT "Гоу Інвест АГ" та AT "Гоу Ост Інвест АГ", якщо останні вважатимуть, що їхні права порушені з цієї підстави. Водночас оспорюваним актом не порушені права Іноземної компанії, яка є його стороною.
45. Отже, цей позов направлений на захист інтересів не Іноземної компанії, а інших учасників товариства (третіх осіб у справі), а доводи Іноземної компанії щодо порушення її прав зводяться до її зацікавленості у тому, щоб у такий спосіб відновився склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення її прав та інтересів, тобто її доводи фактично зводяться до пріоритету власних інтересів перед іншими.
46. Проте така зацікавленість Іноземної компанії не вказує на порушення її прав і у такий спосіб права Іноземної компанії не будуть захищені та відновлені. Адже вона звернулася фактично в інтересах третіх осіб і її аргументи захисту їх інтересів зводяться до припущень. Натомість право на застосування конкретного способу захисту виникає у особи лише у разі порушення (невизнання, оспорювання) суб'єктивного цивільного права чи інтересу.
47. Відсутність порушеного права позивача є самостійною підставою для ухвалення рішення про відмову у позові незалежно від інших установлених судом обставин, позаяк суд апеляційної інстанції, окрім цього, помилково мотивував постанову обранням Іноземною компанією неефективного способу захисту. Водночас обрання позивачем неналежного чи неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
48. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у позові Іноземної компанії, не врахувавши мотивів, викладених у пунктах 34-48 цієї постанови. Тому оскаржувану постанову слід змінити з мотивів, викладених у цій постанові.
49. Разом з тим, Іноземна компанія помилково обґрунтовує необхідність відступлення від висновків щодо способу захисту, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, перелік яких визначений у пункті 24 цієї постанови, оскільки ці висновки стосуються неподібних правовідносин, тоді як у силу пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України неподібність правовідносин виключає можливість вирішення питання про відступлення від висновку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
51. Згідно зі статтею 311 цього ж Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
52. З огляду на викладене вище колегія суддів вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову у цій справі, виклавши її мотивувальну частину стосовно мотивів відмови у позові Іноземної компанії в редакції цієї постанови, а в решті оскаржувану постанову залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати
53. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про зміну лише мотивувальної частини оскаржуваної постанови, то відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу юридичної особи, що створена відповідно до законодавства Австрії та зареєстрована в Торговому суді міста Відень, "Вірткон ГМБХ" (Wirtcon GmBH) задовольнити частково.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2024 у справі № 910/13819/22 залишити без змін з мотивів, викладених у цій постанові.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко