05 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/7294/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.
за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" та Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
на рішення Господарського суду Житомирської області
(суддя - Кудряшова Ю.В.)
від 01.11.2023
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Петухов М.Г., судді: Гудак А.В., Олексюк Г.Є.)
від 26.08.2025
у справі № 910/7294/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент", Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про визнання права на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру (згідно заяви про зміну предмету позову за вх. № 01-44/26/23 від 04.01.2023),
за участю представників учасників справи:
позивача - Погрібна С.О.
відповідача 1 - Бужор А.Ю.
відповідача 2 - Приведьон В.М.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" (далі - ТОВ "Меридіан А") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним правочину щодо застосування до нього процедури обов'язкового продажу (примусового викупу) належних йому на праві власності акцій Акціонерного товариства "Житомиробленерго" у відповідності до Публічної безвідкличної вимоги про придбання акцій в усіх власників акцій ПАТ "Житомиробленерго" від 26.02.2021.
1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що процедура обов'язкового продажу (примусового викупу) акцій АТ "Житомиробленерго" проводилась з порушенням діючих норм законодавства, а запропонована позивачу вартість примусового викупу акцій не була справедливою.
1.3. До Господарського суду Житомирської області надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою позивач змінив предмет позову та просив суд визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції Акціонерного товариства "Житомиробленерго" та встановити її розмір на рівні 58 (п'ятдесят вісім) грн 08 коп. із розрахунку за 1 акцію.
1.4. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06 лютого 2023 року у справі №910/7294/22 заяву позивача про зміну предмету позову прийнято до розгляду.
2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 у справі №910/7294/22 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано право Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції Акціонерного товариства "Житомиробленерго" та встановлено її розмір на рівні 58,08 грн за одну акцію.
2.2. Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що обраний позивачем спосіб захисту сприятиме поновленню відповідного права якщо позивач вважає, що його права були порушені тим, що ним не отримано справедливої компенсації за придбані ТОВ "ВС Груп Менеджмент" акції в процедурі сквіз-аут. Місцевий суд прийшов до висновку, що затверджена ціна примусового викупу акцій AT "Житомиробленерго" в розмірі 1,85 грн не може бути справедливою з врахуванням показників звітності товариства, самостійно ним задекларованих. У відповідності до даних річної фінансової звітності AT "Житомиробленерго" за 2020 рік (Баланс, форма №1), власний капітал (чисті активи) товариства складав 7 109 649 000,0 грн, що становить 58,0860605 грн із розрахунку на 1 акцію (7 109 649 000,0,0 грн : 122 398 540 шт. акцій). Таким чином, на переконання суду першої інстанції, наглядова рада AT "Житомиробленерго" при визначені ринкової ціни акцій діяла в інтересах власника домінуючого контрольного пакету акцій, що призвело до суттєвого заниження такої вартості всупереч інтересам міноритарних акціонерів, в тому числі і позивача, оскільки ціна примусового викупу акцій AT "Житомиробленерго" у розмірі 1,85 грн не відповідає критерію справедливості .Натомість позивачем, з врахуванням даних річної фінансової звітності AT "Житомиробленерго" за 2020 рік, доведено справедливу ціну 1 акції в розмірі 58 грн 08 коп. та обраний спосіб захисту сприятиме поновленню відповідного права.
2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 у справі №910/7294/22 залишено без змін.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції.
2.5. Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" про здійснення розподілу судових витрат у справі №910/7294/22 задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан А" 9 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В стягненні 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
2.6. Додаткова постанова мотивована тим, що обсяг наданих позивачу юридичних послуг та їх вартості, є обґрунтованим та підтвердженим в загальному розмірі 18 000,00 грн, і в такій сумі підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, в рівних частинах.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 у справі №910/7294/22, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" звернулось з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" визначило пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
3.4. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №918/36/19, від 08.07.2021 у справі №910/21300/17, від 15.06.2021 у справі №910/5898/20, від 11.03.2021 у справі №923/188/20 (щодо застосування статті 101 Господарського процесуального кодексу України); від 12.09.2024 у справі №903/1199/23 (щодо застосування статті 236 Господарського процесуального кодексу України), від 13.06.2023 у справі №910/5415/22 (щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України).
3.5. Пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
3.6. Крім того підставою касаційного оскарження зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що необхідно відступити від правового висновку щодо способу захисту прав міноритарних акціонерів в ході сквіз-ауту, визначеного у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 та від 24.11.2020 у справі №908/137/18.
3.7. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
3.8. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 104 Господарського процесуального кодексу України.
3.9. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
3.10. Крім того підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
3.11. Також не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 у справі №910/7294/22, з касаційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Житомиробленерго", якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
3.12. Акціонерне товариство "Житомиробленерго" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 (щодо проведення експертизи для визначення вартості однієї акції, застосування статей 8, 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства"), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (щодо питання належного способу захисту).
3.13. Крім того, підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 8 та 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", щодо визначення ринкової вартості акції товариств, які не є виробниками будь-якого виду продукції та у відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" являються оператором системи розподілу та здійснюють діяльність з розподілу електричної енергії на певній території.
3.14. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
3.15. У відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" позивач заперечує проти вимог та доводів останньої, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
В свою чергу ТОВ "ВС Груп Менеджмент" у клопотанні, поданому до суду касаційної інстанції, просить суд залишити відзив без розгляду з огляду на те, що позивачем пропущено строк подання відзиву на касаційну скаргу останнього без клопотання про поновлення строку.
Частиною першою статті 295 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
У цій справі ухвалою Верховного Суду від 10.09.2025 учасникам справи було встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з моменту отримання ухвали, тобто до 26.09.2025. Проте відзив в частині заперечень касаційної скарги ТОВ "ВС Груп Менеджмент", надіслані через систему Електронний суд 06.10.2025, тобто поза межами зазначеного строку.
Згідно частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень частини першої статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Отже поза межами вказаного строку право на подачу відзиву відсутнє.
На підставі викладеного, відзив щодо касаційної скарги ТОВ "ВС Груп Менеджмент" залишається судом без розгляду, оскільки він був поданий після закінчення строку, наданого для його подання, без наявності поважних причин.
4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
ТОВ "ВС Груп Менеджмент" повідомленням про набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій вих.№35/0/1-21 від 17.02.2021, відповідно до частини другої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" повідомило Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, що внаслідок укладення договору про спільні дії від 17.02.2021, особи, що діють спільно, сукупно набули право власності на домінуючий контрольний пакет акцій Акціонерного товариства "Житомиробленерго" (код ЄДРПОУ 22048622).
Відповідно до пункту 1 повідомлення кількість акцій товариства, що належали особі, яка стала (прямо або опосередковано) власником домінуючого контрольного пакета акцій, її афілійованим особам та третім особам, що діють спільно, до набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства:
- Товариству з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" належало 21035122 штук акцій, що становить 17,1857% статутного капіталу товариства;
- компанії VS ENERGY INTERNATIONAL N.V. (ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕШНЛ Н.В.) належало 92482047 штук акцій, що становить 75,5581% від статутного капіталу товариства;
- Товариству з обмеженою відповідальністю "ВС Енерджі Інтернешнл Україна" належало 14 штук акцій, що становить 0,00001% статутного капіталу товариства;
- ОСОБА_1 належало 2 штуки акцій, що становить 0,000001% статутного капіталу товариства;
- ОСОБА_2 належало 3 144 215 штук акцій, що становить 2,5688% статутного капіталу товариства.
Згідно із пунктом 3 повідомлення ціна, передбачена пунктами 1 та 2 частини п'ятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства": 1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - 1,85 грн за одну просту іменну акцію товариства; 2) опосередкованого набуття права власності на акції товариства по найвищій ціні, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 % загальної вартості активів такої юридичної особи - не відбувалось.
Дата набуття домінуючого контрольного пакета акцій товариства - дата укладення договору про спільні дії від 17.02.2021 (пункт 4 повідомлення).
Крім того, повідомлено про укладений між TOB "ВС Груп Менеджмент" та ОСОБА_2 договір, відповідно до якого TOB "ВС Груп Менеджмент" виступає Уповноваженою особою - суб'єктом реалізації прав та обов'язків передбачених статтею 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства".
Також зазначено, що депозитарною установою, в якій відкрито рахунок у цінних паперах TOB "ВС Груп Менеджмент", є Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична реєстраційна компанія" (код ЄДРПОУ 31810610, місцезнаходження: 01601, м. Київ, пров. Госпітальний 4-6, кім. 238).
Після набуття права власності на домінуючий контрольний пакет акцій AT "Житомиробленерго", ТОВ "ВС Груп Менеджмент" стало прямо володіти 21 035 122 шт. простих іменних акцій товариства, що складає 17,1857% статутного капіталу товариства; опосередковане володіння разом з афілійованими особами (особами, що діють спільно) - 116 661 400 шт. простих іменних акцій, що складає 95,3127% статутного капіталу товариства.
Протоколом засідання наглядової ради АТ "Житомиробленерго" від 26.02.2021 затверджено ринкову вартість одної простої іменної акції АТ "Житомиробленерго" станом на 16.02.2021 у розмірі 1,84 грн.
26.02.2021 ТОВ "ВС Груп Менеджмент" за вих. № 40/0/1-21 звернулося до AT "Житомиробленерго" з Публічною безвідкличною вимогою про придбання акцій в усіх власників акцій акціонерного AT "Житомиробленерго".
Вказані відомості розміщені на сайті Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України (АРІФРУ) або Stock market infrastructure development agency of Ukraine на своєму сайті за посиланням https://smida.gov.ua/db/feed/49967.
Відповідно до пункту 4 цієї вимоги, ціна придбання акцій становила 1,85 грн за одну просту іменну акцію АТ "Житомирбленерго".
Також цим пунктом визначено, що ціна придбання акцій визначена відповідно до частини п'ятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", як найбільша з наступних:
- найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття - становить 1,85 грн за одну просту іменну акцію емітента;
- заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано не набували право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
- ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Ф.К.Титан" (відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, та згідно статей 8 і 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства") станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства - а саме станом на 16.02.2021 становить 1,67 грн за одну просту іменну акцію Емітента.
Наглядовою радою товариства відповідно до частини третьої статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" затверджено ринкову вартість однієї простої іменної акції Емітента станом на 16.02.2021 у розмірі 1,84 грн.
Оплата акцій здійснюється виключно у грошовій формі.
Як зазначив позивач, Центральний депозитарій цінних паперів в порядку, встановленому законодавством про депозитарну систему України протягом трьох робочих днів з дати отримання від емітента копії вимоги склав перелік акціонерів, та надіслав його товариству.
ТОВ "ВС Груп Менеджмент" повідомило товариство про перерахування на рахунок умовного зберігання грошових коштів за акції, що нею придбаваються.
Згідно заяви на перерахування коштів з рахунку умовного зберігання (ескроу) на поточний рахунок в АБ "Південний" від 12.07.2021 на користь ТОВ "Меридіан А" було перераховано кошти в сумі 190 200,35 грн.
Згідно заяви на перерахування коштів з рахунку умовного зберігання (ескроу) на поточний рахунок в АБ "Південний" від 24.12.2021 на користь ТОВ "Меридіан А" було перераховано кошти в сумі 137 817,360 грн.
Проте, позивач, не погоджуючись з визначеною ціною для придбання акцій (1 шт - 1,85 грн), звернувся до суд з даним позовом, обравши спосіб захисту у формі визнання права позивача на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції АТ "Житомиробленерго" та встановивши її розмір на рівні 58,08 грн з розрахунку за 1 акцію.
До матеріалів справи також долучена копія звіту про незалежну оцінку ринкової вартості простих іменних акцій АТ "Житомиробленерго" вих.№23/12-1 від 23.12.2020, який виконаний ТОВ "Ф.К.Титан".
Із висновку про ринкову вартість майна вбачається, що метою оцінки є визначення ринкової вартості об'єкта оцінки для прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства шляхом розміщення додаткових акцій та на виконання вимог статей 8, 22, 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства". В результаті проведення оціночних процедур в ході виконання незалежної оцінки оцінювачем було встановлено: вартість об'єкта оцінки - 1 (одної) простої бездокументарної іменної акції код UA 4000077481 в статутному капіталі АТ "Житомиробленерго" станом на дату оцінки становить: 1,67 грн.
У звіті суб'єктом оціночної діяльності зазначено, що в рамках даного звіту оцінювач відмовився від використання майнового підходу, оскільки:
- використання внутрішньої інформації, що в максимальному ступені розкриває склад і структуру різних груп активів та зобов'язань та суперечить основним методам та підходам, що використовують типові учасники на відповідному ринку;
- велика трудомісткість процесу приведення вартості кожного активу та зобов'язання в поточну, що ставить під сумнів доцільність проведення такої оцінки;
- концентрація тільки на поточній оцінці активів і зобов'язань товариства без врахування скритих активів та зобов'язань, перспектив розвитку і рівня та ризиків доходів, що можуть бути отримані в майбутньому;
- майновий підхід, як правило, не може бути застосований для оцінки цілісного майнового комплексу суб'єкта господарювання, крім випадку, коли здійснюється оцінка на його ранній стадії, коли прибутки і/або грошові потоки не можуть бути достовірно визначені, при цьому доступною є адекватна ринкова інформація стосовно активів та зобов'язань емітента;
- майновий підхід визначає вартість цілісного майнового комплексу з урахуванням вартості прав контролю над діяльністю товариства, що не відповідає об'єкту оцінки;
- найчастіше майовий підхід використовується під час оцінки цілісного майнового комплексу (бізнесу), ринкова вартість якого визначається поточною вартістю ймовірного результату ліквідації зазначеного майнового комплексу, а також холдингових та матеріалоємних компаній.
В матеріалах справи також міститься Баланс (Звіт про фінансовий стан) АТ "Житомиробленерго" на 31.12.2020.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
5.3. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
5.4. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
5.5. Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
5.6. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 дійшла висновку, що указані норми Конституції України, Конвенції та Цивільного кодексу України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності. При цьому зазначені норми припускають можливість винятку з цього загального правила за умови, коли позбавлення права власності перебачено законом, здійснюється в інтересах суспільства (з мотивів суспільної необхідності) та є пропорційним (зокрема передбачає компенсацію, відшкодування вартості майна). Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити зазначеним нормам Конституції України та Конвенції.
5.7. Акція є об'єктом права власності (стаття 177 Цивільного кодексу України, частина перша статті 4 Закону України "Про акціонерні товариства" в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин).
5.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у цій справі акціонер (позивач) втратив право власності на акції, коли його акції були перераховані на рахунок у цінних паперах покупця.
5.9. Процедура обов'язкового продажу акцій міноритарними акціонерами на вимогу власника домінуючого контрольного пакета акцій ("сквіз-аут") передбачена нормами Закону України "Про акціонерні товариства".
У процедурі примусового викупу акцій (сквіз-аут) власник домінуючого контрольного пакета вимагає від міноритарних акціонерів продати йому акції шляхом виставлення та надсилання товариству публічної безвідкличної вимоги (частина четверта статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства").
У процедурі примусового викупу акцій має бути визначена ціна обов'язкового продажу акцій, яка зазначається у публічній безвідкличній вимозі як ціна придбання акцій, тобто ціна, за якою власник домінуючого контрольного пакета акцій примусово вимагає від міноритарних акціонерів продати йому пакет акцій.
5.10. Однією із підстав касаційного оскарження, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" зазначило пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що необхідно відступити від правового висновку щодо способу захисту прав міноритарних акціонерів в ході сквіз-ауту, визначеного у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 та від 24.11.2020 у справі №908/137/18.
5.11. Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 910/2171/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 13.12.2022 у справі № 911/1186/20, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.
Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини першої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.
Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
5.12. Так, необхідність відступлення від висновку щодо питання належного способу захисту прав міноритарних акціонерів, права та інтереси яких були порушення примусовим викупом акцій за ціною, меншою за їх ринкову вартість, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 та від 24.11.2020 у справі №908/137/18, позивач аргументує тим, що обрання такого способу як визнання права на компенсацію при наявних майнових претензіях позивача не є належним та ефективним способом захисту, оскільки ніяк не призводить до його захисту чи відновлення. Стверджує, що передача вказаного питання на розгляд корпоративної палати у 2025 році говорить про нагальну актуальність та неоднозначність вказаного питання.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Відповідно до частини першої статті 20 Господарського кодексу України, яка визначає способи захисту, права та законні інтереси суб'єктів господарювання і інших суб'єктів захищаються не лише шляхом стягнення збитків, а й, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту її права чи інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, потрібно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога про захист права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (постанови Верховного Суду від 05.08.2020 у справі №438/887/16-ц, від 18.05.2022 у справі №921/199/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №910/14224/20 наведено алгоритм оцінки застосовності судом обраного способу захисту, за яким суд, розглядаючи справу має з'ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
У справі, що переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що метою позивача є визнання права на отримання компенсації за примусово вилучені акції на рівні, якому він вважає справедливим для себе.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2020 у справі №908/137/18 зазначено, що оскільки норма, яка міститься у статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", не визначає спеціальних способів захисту прав міноритарних акціонерів, права та інтереси яких були порушені примусовим викупом акцій за ціною, меншою за їх ринкову вартість, то особи, які вважають, що їх права та інтереси на акції були порушені вчиненням такого правочину, можуть самостійно обирати між визначеними нормативними приписами способами їх захисту (пункт 7.36). Також вказано, що можливість міноритарного акціонера захистити свої права в загальному порядку, визначеному нормами Цивільного кодексу України, у спосіб пред'явлення вимоги про стягнення з особи, на користь якої відбулося примусове відчуження акцій, грошових коштів у розмірі різниці між визначеною ціною у публічній безвідкличній вимозі та справедливою ціною таких акцій або ж у спосіб визнання недійсним зазначеного правочину, не може вважатися достатньою гарантією захисту прав цього учасника, адже за таких обставин обов'язок доказування справедливої ціни викупу акцій буде здійснюватися вже після фактичної втрати слабшою, в цих відносинах, стороною права власності та супроводжуватись необхідністю понесення останньою значних витрат на проведення оцінки майна товариства, сплату судового збору, витрат на професійну правничу допомогу тощо (пункт 7.35).
Також Велика Палата Верховного Суду у цій справі звертала увагу на недостатню якість законодавства щодо сквіз-аут, яка полягає, окрім іншого, у відсутності попереднього адміністративного чи судового контролю за процедурою сквіз-аут і, зокрема, ціною на акції, що примусово викупляються. Законодавство багатьох країн надає акціонерам можливість звертатися до регулятора чи до суду для визначення ціни на акції, щодо яких проводиться процедура сквіз-аут.
Верховним Судом у складі суддів Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду в постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначалося, що визнання судом права акціонера на справедливу компенсацію за примусово вилучені акції та встановлення її розміру є належним способом захисту, спрямованим на встановлення стану правової визначеності у відносинах між міноритарним акціонером, товариством і покупцем (мажоритарним акціонером).
Колишній міноритарний акціонер, який буде розуміти, що під час проведення процедури примусового викупу акцій наглядовою радою не була визначена справедлива компенсація за викуплені в нього акції, у подальшому має вибір - звернутися до товариства та / або мажоритарного акціонера з позовом про стягнення збитків або про стягнення набутого без достатньої правової підстави (безпідставне збагачення за рахунок недоплати міноритарному акціонеру) за статтею 1212 Цивільного кодексу України.
Рішення суду про визначення розміру компенсації (ринкової / справедливої вартості акцій) спрямоване на забезпечення балансу інтересів акціонерів товариства; воно дозволить обом сторонам правочину вирішити спір щодо вартості акцій (яку товариство та мажоритарний акціонер вважають справедливою, а міноритарний акціонер - заниженою) і, враховуючи це, визначити свою подальшу поведінку (судову та позасудову).
Правова визначеність щодо суми справедливої компенсації надасть сторонам додаткову можливість врегулювати конфлікт шляхом переговорів чи медіації, без подальшого звернення до суду.
Таким чином, спосіб захисту (визнання права), обраний позивачем, прямо передбачений статтею 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України.
Враховуючи діюче законодавство на момент виникнення спірних правовідносин та на момент звернення позивача із позовом до суду, а також висновки Верховного Суду щодо його застосування (щодо способу захисту), колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника про необхідність відступлення від зазначеного правового висновку з огляду на таке.
Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
Згідно із частиною першою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати.
За сформованим та усталеним підходом, задля гарантування юридичної визначеності Верховний Суд має відступати від попередніх своїх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, Суд може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. Подібні правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 15.05.2019 у справі № 227/1506/18, від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 08.06.2022 у справі № 362/643/21, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17, від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21, від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21, від 22.11.2023 у справі №712/4126/22, від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, від 10.04.2024 у справі №760/20948/16, від 12.06.2024 у справі № 756/11081/20, від 10.07.2024 у справі №573/1020/22, від 28.08.2024 у справі № 761/38813/21.
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, Верховний Суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від свого висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
Колегія суддів також зазначає, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж прийняття рішення Європейським судом з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо.
Отже, зміст частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що має існувати необхідність для відступу, яка виникає з певних об'єктивних причин, які повинні бути чітко визначені та аргументовані. До того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування. Відступ від правових позицій Верховного Суду, які були сформовані нещодавно, з одного і того ж питання є небажаним та юридично необґрунтованим, якщо відсутні вагомі зміни у правовому регулюванні чи суспільних відносинах, якщо такий відступ не пов'язаний із суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (нечіткістю чи неясністю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів.
Необхідність відступу від висновку Верховного Суду, яку обґрунтовує скаржник у касаційній скарзі, наводячи власні міркування стосовно вирішення цієї справи по суті, не пов'язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод та інтересів, а фактично зводиться до незгоди з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах.
Колегія суддів вважає, що скаржник не навів вмотивованого обґрунтування щодо необхідності відступлення від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.11.2020 у справі №908/137/18 та Палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладених в постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 та, зокрема, не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення).
Крім того, Верховний Суд звертає увагу на положення пункту 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Проте у цьому випадку скаржник не довів неправильного застосування судами норм матеріального права або порушення судами норм процесуального права.
Отже, колегія суддів зазначає, що відсутні правові підстави для відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у зазначених скаржником постановах. Тому наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.
5.13. Акціонерне товариство "Житомиробленерго", в свою чергу, з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначило про неврахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 щодо питання належного способу захисту.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо наявності випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, для касаційного оскарження судових рішень, необхідно зазначити, що обов'язковою умовою у цьому разі є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Водночас колегія суддів зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях.
Проаналізувавши зазначені скаржником постанови Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.
У справі №916/1415/19 позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання судом припиненими договорів іпотеки, укладених у 2013 році. При цьому позивач не був стороною спірних договорів іпотеки, а в такий спосіб бажав захистити своє право іпотекодержателя за договорами іпотеки, укладеними у 2017 році. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання припиненими в минулому (з 22 серпня 2016 року) спірних договорів іпотеки не передбачений законом або договором та є неефективним для захисту прав позивача як іпотекодержателя за договорами іпотеки.
У справі №925/642/19 предметом спору було визнання незаконним та скасування рішення міської ради. Позовні вимоги заявлено позивачем, у тому числі, з підстав порушення відповідачем меж адміністративно-територіальної одиниці - села Родниківки та виділення ним спірної земельної ділянки серед інших земельних ділянок одного земельного масиву як земельної ділянки, що знаходиться у межах міста Умані. Велика Палата Верховного Суду, зазначаючи, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, дійшла висновків, що виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у зазначених АТ "Житомиробленерго" постановах, не є релевантними до обставин цієї справи.
5.14. Порядок визначення ціни вимоги у процедурі примусового викупу акцій врегульований частиною п'ятою статті 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", відповідно до якої ціною обов'язкового продажу акцій визначається найбільша з наступних:
1) найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття;
2) найвища ціна, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, опосередковано набули право власності на акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття такою особою домінуючого контрольного пакета акцій товариства включно з датою набуття, за умови що вартість акцій товариства, які прямо або опосередковано належать такій юридичній особі, за даними її останньої річної фінансової звітності, становить не менше 90 відсотків загальної вартості активів такої юридичної особи;
3) ринкова вартість акцій товариства, визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону станом на останній робочий день, що передує дню набуття заявником вимоги домінуючого пакета акцій товариства.
5.15. Тобто встановлений законом порядок визначення ціни придбання акцій для цілей зазначеної процедури передбачає обрання найвищого показника з трьох передбачених у цій нормі варіантів. Найвищий показник і є ціною придбання акцій. Вибір робить заявник вимоги, тоді як наглядова рада визначає ринкову вартість (надає цей показник для порівняння).
Таким чином, одним із передбачених зазначеною нормою варіантів (показників), з урахуванням якого формується та визначається ціна придбання акцій, є ринкова вартість акцій товариства.
Порядок визначення ринкової вартості майна акціонерного товариства, зокрема цінних паперів (акцій) встановлений у статті 8 Закону України "Про акціонерні товариства" з урахуванням особливостей, передбачених у статті 65-2 цього Закону.
5.16. Згідно зі статтею 8 Закону "Про акціонерні товариства" ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ухвалюється наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто - у разі створення акціонерного товариства однією особою).
Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається суб'єктом оціночної діяльності:
1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;
2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як середній біржовий курс таких цінних паперів на відповідній фондовій біржі, розрахований такою фондовою біржею за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів;
у разі якщо цінні папери перебувають в обігу на двох і більше фондових біржах та їхній середній біржовий курс за останні три місяці обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, на різних біржах відрізняється, ринкова вартість цінних паперів визначається наглядовою радою (якщо створення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства - виконавчим органом товариства) в порядку, встановленому НКЦПФР;
3) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, у разі якщо неможливо визначити ринкову вартість цінних паперів за останні три місяці їх обігу, що передують дню, станом на який визначається ринкова вартість таких цінних паперів, або у разі якщо законом передбачена можливість незастосування пункту 2 цієї статті, - як вартість цінних паперів станом на таку дату, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин 1 і 2 цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (частина третя статті 8 Закону "Про акціонерні товариства").
5.17. Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" товариство не пізніш як за 25 робочих днів з дня отримання повідомлення повинно затвердити ринкову вартість акцій товариства, визначену суб'єктом оціночної діяльності відповідно до статті 8 цього Закону, та повідомити її особі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
5.18. Відповідно до частини першої статті 51 Закону України "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.
5.19. Наглядова рада як орган, створений для захисту інтересів акціонерів, має забезпечувати рівний захист всіх акціонерів товариства і рівне ставлення до них, незважаючи на розмір пакету акцій, який їм належить.
При проведенні процедури сквіз-аут наглядова рада виконує надзвичайно важливу роль - вона обирає суб'єкта оціночної діяльності і потім затверджує оцінку ринкової вартості акцій. Таким чином, саме від добросовісних, розумних дій наглядової ради при визначенні ринкової вартості акцій залежить захист інтересів всіх акціонерів.
Затвердження наглядовою радою оцінки акцій не може бути лише формальним процесом в процедурі сквіз-аут, бо фактично від визначення справедливої вартості акцій залежить правомірність процедури.
5.20. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України" визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні (стаття 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України").
Відповідно до статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України" професійна оціночна діяльність (далі - оціночна діяльність) - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна.
Оціночна діяльність може здійснюватися у формі, зокрема, практична діяльність з оцінки майна, яка полягає у практичному виконанні оцінки майна та всіх процедур, пов'язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна. Практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України" суб'єктами оціночної діяльності є:
суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.
5.21. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що наглядовою радою визначено ціну придбання акцій відповідно до пункту 1 та пункту 2 частини п'ятої статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", а саме: найвища ціна акції, за якою заявник вимоги, його афілійовані особи або треті особи, що діють спільно з ним, придбавали акції цього товариства протягом 12 місяців, що передують даті набуття домінуючого контрольного пакета акцій включно з датою набуття 1,85 грн за одну просту іменну акцію товариства.
У цій справі позивач стверджує, що визначена наглядовою радою ціна акції для примусового викупу не може вважатися справедливою, що надає останньому право на отримання справедливої компенсації у розмірі 58,08 грн.
Вартість справедливої компенсації позивач розрахував самостійно шляхом ділення власного капіталу товариства, що відображений у річній звітності на 2020 рік, та становить 7 109 649 000 грн, на кількість акцій товариства 122 398 540 штук.
Суди обох інстанцій, врахуючи висновки Верховного Суду у справах №908/137/18 та № 905/671/19, а також враховуючи вимоги статей 8, 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", відхилили наданий відповідачем звіт суб'єкта оціночної діяльності з огляду на те, що він суперечить положенням абзацу 2 пункту 37 Національного стандарту №1, та визнали, що визначена у відповідності до застосованих у ньому методів ціна акції для процедури сквіз-аут - не може вважатися справедливою.
5.22. У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 міститься посилання на те, що оцінка пакету акцій у 100% означає оцінку товариства як єдиного (цілісного) майнового комплексу, відповідно, що така оцінка має здійснюватися саме з урахуванням положень Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440 (далі - Національний стандарт №1) та Національного стандарту №3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2006 №1655 (далі - Національний стандарт №3).
Відповідно до пункту 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки цілісного майнового комплексу використовуються такі основні методологічні підходи: майновий (метод вартості чистих активів і метод оцінки вартості ліквідації), порівняльний (метод ринку капіталу та метод ринкових угод), дохідний (дисконтування грошових потоків або дивідендів).
Усуваючи розбіжності у судовій практиці, Верховний Суд у справі №905/671/19 уточнив правові висновки щодо застосування статей 8 та 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", які містяться у постановах від 16.02.2021 у справі №910/8714/18 та від 17.02.2021 у справі №905/1926/18 таким чином, що:
- при визначенні ринкової (справедливої) вартості акцій оцінці підлягає 1 акція у 100% пакеті акцій (оцінка цілісного майнового комплексу товариства), а не у міноритарному пакеті;
- у зв'язку з цим має бути обов'язково застосований Національний стандарт № 3, який передбачає застосування трьох методів оцінки, включно з майновим, а також Методика комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016 відповідно до Порядку ведення Реєстру методик проведення судових експертиз, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.10.2008 №1666/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 02.10.2008 за №924/15615 (реєстраційний номер Методики 0.1.18);
- майновий метод оцінки має бути обов'язково застосований поряд з іншими методами оцінки;
- не підлягає застосуванню контрольна знижка, передбачена Національним стандартом №1.
У пункті 152 постанови Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №905/671/19 зазначено, що для забезпечення єдності судової практики щодо застосування статей 8, 65-2 Закону "Про акціонерні товариства", Палата уточнює висновки, зроблені у вказаних вище постановах Верховного Суду, і зазначає, що поняття "справедлива вартість" означає не конкретну грошову суму (величину), а дотримання емітентом (наглядовою радою) передбаченого законом порядку визначення ринкової вартості акцій, який передбачає необхідність обрання найбільшої вартості, якщо ринкова вартість може бути розрахована за різними підходами та методами, та за відсутності вирішального впливу мажоритарного акціонера на рішення наглядової ради, яка обирає суб'єкта оціночної діяльності та затверджує ринкову вартість акцій, визначену таким суб'єктом. Наглядова рада може вважатися такою, що не знаходиться під впливом мажоритарного акціонера у випадку наявності у її складі незалежних директорів, які становлять більшість від такого складу на момент ухвалення рішення про затвердження ринкової вартості акцій.
Отже, з урахуванням наведених у вказаній постанові висновків, для цілей визначення ціни обов'язкового продажу акцій - ринкової (справедливої) вартості акцій підлягають застосуванню не будь-які методи та стандарти, а саме ті, що можуть застосовуватися для визначення вартості такого майна як акції у 100% пакеті.
Також при розгляді справи № 905/671/19, Верховний Суд, виходячи з того, що матеріали справи вже містять декілька експертних висновків, наданих як відповідачем, так і позивачем, у яких відсутній розрахунок вартості акцій за майновим методом, а також того, що відповідач знаходиться у зоні воєнних дій, що може утруднити чи навіть привести до неможливості проведення експертизи із застосуванням майнового методу і переоцінкою активів за ринковою вартістю, дійшов висновку про можливість визначити вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів на підставі розрахунків, зроблених позивачем за формулою викладеною у розділі 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств.
У постанові від 03.02.2025 у справі №910/8714/18 Верховний Суд підтримав висновки про можливість визначити вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 54,3 грн за одну акцію на підставі розрахунків, зроблених позивачем за формулою, викладеною у розд. 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18. При цьому, в цій же справі, судами встановлено, що вказаний розрахунок вартості однієї акції узгоджується із результатом, отриманим внаслідок проведення судово-економічної експертизи, відповідно до якого розрахунок однієї простої іменної акції було здійснено за методом "чистих активів" у складі пакету акцій 100%, тобто шляхом ділення вартості повного пакету акцій на загальну кількість акцій в такому пакеті, виходячи із фінансової звітності товариства.
5.23. Акціонерне товариство "Житомиробленерго" підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 8 та 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства", щодо визначення ринкової вартості акції товариств, які не є виробниками будь-якого виду продукції та у відповідності до Закону України "Про ринок електричної енергії" являються оператором системи розподілу та здійснюють діяльність з розподілу електричної енергії на певній території.
При касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити: 1) зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, 2) конкретизацію змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, 3) обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. Також у такому випадку з'ясуванню підлягає наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що положення статей 8 та 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства" не містять застережень стосовно визначення ринкової вартості акції товариств залежно від виду їх діяльності.
Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаної скаржником норми права у контексті спірних правовідносин немає.
5.24. Як зазначалося вище, позивач, вартість справедливої компенсації розрахував самостійно шляхом ділення власного капіталу товариства, що відображений у річній звітності на 2020 рік, та становить 7 109 649 000 грн, на кількість акцій товариства 122 398 540 штук. Суд першої інстанції погодився із розрахунком позивача.
5.25. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні іншого суду перебуває подібна справа № 910/7318/22, між акціонером та тим самим емітентом (АТ "Житомиробленерго"), що в справі № 910/7294/22, в коло доказування якої входить справедлива ціна акцій емітента, для визначення котрої і було призначено експертизу.
16.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/7318/22, які були повернуті Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України (Київське відділення), у зв'язку з проведенням комплексної оціночної та судово-економічної експертизи, за результатами якої складено висновок експертів № 3004-Е від 21.04.2025.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.05.2025 в цій справі, серед іншого, витребував від Господарського суду міста Києва зі справи №910/7318/22, належним чином завірену копію, зокрема, висновку експертів № 3004-Е від 21.04.2025 за результатом комплексної оціночної та судово-економічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (Київське відділення) щодо визначення ринкової (справедливої) вартості однієї простої іменної акції AT "Житомиробленерго" станом на дату публічної безвідкличної вимоги від 16.02.2021.
Від Господарського суду м. Києва надійшов лист від 02.06.2025 до якого додано, зокрема, копію висновку експертів № 3004-Е від 21.04.2025 за результатом комплексної оціночної та судово-економічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (Київське відділення).
За результатами досліджень судовими експертами, у висновку № 3004-Е від 21.04.2025, зроблені висновки:
По першому питанню:
Дослідженням наданих документів, враховуючи поставлене питання, встановлено, що вартість однієї простої іменної акції АТ "Житомиробленерго" станом на 16.02.2021 у розмірі 1 грн 67 коп. не відповідає дійсній (ринковій) вартості. Більш докладно наведено у дослідницькій частині дослідження.
По другому питанню:
Дослідженням наданих документів встановлено, що дійсна узгоджена (ринкова) вартість однієї простої іменної акції АТ "Житомиробленерго" станом на 16.02.2021 у складі пакету загальної кількості 100% від статутного фонду (капіталу) АТ "Житомиробленерго" становить 1 грн 80 коп.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у цьому висновку реалізовані майновий та порівняльний методичні підходи, достатньо деталізовано дослідження, в тому числі мотиви та документи, а також описана мотивована відмова від реалізації дохідного методичного підходу.
Зокрема, за результатом використання майнового підходу в таблиці 12 вказано, що ринкова вартість 1 простої іменної акції АТ "Житомиробленерго" станом на 16.02.2021 у майновому підході становить 66 грн.
Також експертами вказано, що вартість 1 простої іменної акції АТ "Житомиробленерго" станом на 16.02.2021 у порівняльному підході становить 1 грн 80 коп.
Щодо дослідження дохідним підходом, то експерти вказали, що така оцінка не виконувалася за об'єктивної причини повної відсутності адекватних вихідних даних.
Під час узгодження отриманих результатів, судовими експертами визначено, що при визначені ринкової вартості із застосуванням зазначених вище підходів отримано такі результати: майновий методичний підхід - 66 грн; порівняльний методичний підхід - 1 грн 80 коп.
Поряд з цим, судовими експертами зазначено, що згідно з пунктом 51 Національного стандарту №1, необхідно провести узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних підходів. Узгодження результатів здійснюється з урахуванням мети і принципів оцінки, що є визначальними для конкретної мети її проведення, обсягів та рівня достовірності вихідних даних та іншої інформації, яка використовувалася під час проведення оцінки.
Тому, експертами було наведено власну мотивацію та вказано, що виходячи з оцінки всіх вхідних даних, матеріалів справи та меті оцінки в цій роботі перевага надана порівняльному методичному підходу, отже за результатами розрахунків ринкова вартість однієї простої іменної акції АТ "Житомиробленерго" станом на 16.02.2021 становить 1 грн 80 коп.
При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що безпосередньо в заключній частині висновку № 3004-Е відсутні всі висновки, котрі були зроблені експертами в дослідницькій частині щодо вартості однієї простої іменної акції АТ "Житомиробленерго" станом на 16.02.2021 за майновим підходом, однак вказане не спростовує наявність таких висновків, зокрема щодо ринкової вартості акції за майновим підходом.
Суд апеляційної інстанції, врахувавши, що справедливою ціною акції вважається найбільша ціна, оцінка якої має здійснюватися у 100 % пакеті, а також надавши правову оцінку висновку експертизи, дійшов висновку, що слід виходити із ціни, встановленої за майновим підходом, а саме - 66 грн за одну просту іменну акцію АТ "Житомиробленерго" станом на 16.02.2021.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач вартість справедливої компенсації розрахував самостійно шляхом ділення власного капіталу товариства, що відображений у річній звітності на 2020 рік, та становить 7 109 649 000 грн, на кількість акцій товариства - 122 398 540 штук.
У відповідності до даних річної фінансової звітності AT "Житомиробленерго" за 2020 рік (Баланс, форма №1), власний капітал (чисті активи) товариства складав 7 109 649 000 грн, що становить 58,0860605 грн із розрахунку на 1 акцію (7 109 649 000 грн / 122 398 540 шт. акцій).
Така вартість акцій в цілому узгоджується із тією, котра встановлена за результатами використання майнового підходу у висновку експертизи № 3004-Е (не перевищує останню).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції, врахувавши позицію позивача щодо визначення суми справедливої компенсації, дійшов висновку, що сума справедливої компенсації, яку позивач мав би отримати, обґрунтовано визначено позивачем в сумі 58 грн 08 коп. за одну акцію в результаті примусового викупу його акцій відповідно до положень статті 65-2 Закону України "Про акціонерні товариства".
5.26. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент", оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції щодо врахування останнім висновку експертизи, зробленої в іншій справі, в якості належного та допустимого доказу, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №918/36/19, від 08.07.2021 у справі №910/21300/17, від 15.06.2021 у справі №910/5898/20, від 11.03.2021 у справі №923/188/20 (щодо застосування статті 101 Господарського процесуального кодексу України); від 12.09.2024 у справі №903/1199/23 (щодо застосування статті 236 Господарського процесуального кодексу України), від 13.06.2023 у справі №910/5415/22 (щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України).
Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №918/36/19, на яку посилається скаржник, вказав, що суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (такий висновок щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18, у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі №910/21300/17, від 15.06.2021 у справі №910/5898/20, від 11.03.2021 у справі №923/188/20).
Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень.
Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17).
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо неможливості врахування висновку експертизи, зробленої в межах іншої справи.
5.27. Крім того, скаржник зазначає, що висновок експертизи належним чином не завірений, оскільки, за переконанням останнього, копію висновку експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз може зробити виключно сам інститут, як установа, в якій він створений. Також стверджує, що копія набуває юридичної сили лише у разі її засвідчення в установленому порядку.
Відповідно до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої наказом ДСА України № 814 від 20.08.2019 копії документів інших осіб, організацій та установ з їх оригіналів можуть виготовлятися і засвідчуватися, зокрема, у таких випадках:
на вимогу судових та правоохоронних органів відповідно до законодавства (пункт 17 розділу XI).
Копії документів, долучених до судової справи, можуть видаватися за письмовою заявою відповідальними працівниками суду, відповідно до резолюції судді в провадженні якого знаходиться справа, або голови суду, у разі зберігання справи в архіві. Копія такого документа засвідчується як така, що відповідає матеріалам справи, та скріплюється печаткою суду (пункт 7 розділу XI).
Копія документа, долученого до судової справи у паперовій формі, виготовляється шляхом виготовлення фотокопії (сканованої копії, ксерокопії) з документа (пункт 8 розділу XI).
Копія судового рішення (документу) засвідчується відміткою "Згідно з оригіналом" (без лапок). На копії документа зазначається найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені і прізвища, дати засвідчення копії (пункт 9 розділу XI).
Якщо копія у паперовій формі складається з кількох аркушів, вона має бути прошнурована нитками на три проколи, а на зворотному боці останнього аркуша скріплена підписом відповідальної особи апарату суду, засвідчена відбитком печатки суду, із відміткою "Всього в копії _____ арк.", посади та власного імені і прізвища відповідальної особи апарату суду. Допускається засвідчувати копії документів поаркушно (пункт 10 розділу XI).
Як вбачається з матеріалів справи, копія висновку експертизи №3004-Е від 21.04.2025 була надіслана Господарським судом міста Києва супровідним листом від 02.06.2025 на виконання вимог ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 у цій справі. Копія висновку складається з кількох аркушів, прошнурована з відміткою кількості аркушів, на зворотному боці скріплена підписом секретаря судового засідання та засвідчена відбитком печатки суду.
З огляду на що, у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що зазначена копія не засвідчена в установленому порядку. При цьому суд відхиляє твердження скаржника, що висновок не містить відповіді на питання, які виникли у цьому спорі, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено зворотнє.
5.28. Також колегія суддів відхиляє посилання товариства про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12.09.2024 у справі №903/1199/23 (щодо застосування статті 236 Господарського процесуального кодексу України), від 13.06.2023 у справі №910/5415/22 (щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України).
У справі №903/1199/23 Верховний Суд, посилаючись на положення статті 236 Господарського процесуального кодексу України, яка має загальний характер, встановив, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів щодо відхилення аргументів скаржника щодо виходу суду першої інстанції за межі заявлених кредитором грошових вимог, не перевірив розміру заявлених кредитором вимог, не встановив чи уточнювалися/збільшувалися кредитором такі вимоги, тоді як у справі, що переглядається, касаційна скарга не обґрунтовувалася доводами щодо виходу судом апеляційної інстанції за межі позовних вимог.
Зважаючи на загальний характер посилань скаржника на висновки, щодо застосування принципу обґрунтованості судового рішення, колегія суддів не вважає, що посилання на вказані вище висновки Верховного Суду у межах підстави касаційного оскарження дають підстави вважати про неврахування таких висновків судом апеляційної інстанції.
У справі №910/5415/22 суд апеляційної інстанції не прийняв від учасника провадження додатковий доказ (висновок експертизи) з посиланням на положення статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки він був поданий з порушенням строку та стороною не було доведено наявності об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасне подання такого доказу, тоді як у справі, що переглядається, висновок експертизи був витребуваний судом апеляційної інстанції з іншої справи, яка перебуває в межах провадження у іншого суду.
Тобто, характер правовідносин, які були предметом розгляду у вказаних справах не є подібним до спірних правовідносин у справі № 910/7294/22. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася.
5.29. Також підставою касаційного оскарження ТОВ "ВС Груп Менеджмент" зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що потребує правового висновку питання можливості суду посилатися як на доказ на певні частини тексту судової експертизи, не враховуючи висновки інших розділів та заключної частини.
Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Із оскаржуваної скаржником постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що судом апеляційної інстанції відповідно до положень статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновку експертизи надано оцінку разом з іншими доказами. При цьому зі змісту постанови не вбачається, що висновок експертизи був покладений в основу прийнятого рішення, оскільки суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого суду, виходив саме з розрахунку позивача, який визначив вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів. До того ж стаття 104 Господарського процесуального кодексу України не містить вимоги щодо надання оцінки певній частині висновку, оскільки висновок експертизи підлягає оцінці в цілому.
Отже, зважаючи на викладене, підстави для формування правового висновку щодо застосування вказаної скаржником норми права у контексті спірних правовідносин відсутні.
5.30. Акціонерне товариство "Житомиробленерго" стверджує, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо проведення експертизи для визначення вартості однієї акції (пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
Доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19, щодо проведення експертизи для визначення вартості однієї акції, є помилковими, такими, що засновані на власному тлумаченні окремих абзаців постанови, без їх взаємозв'язку з всіма висновками, оскільки:
- у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 Верховний Суд дійшов до висновку про можливість визначити вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів ПрАТ "АКХЗ" у розмірі 54,3 грн за одну акцію на підставі розрахунків, зроблених позивачем за формулою, викладеною у розд. 3.6. "Визначення вартості акцій за балансовим методом" Методики комплексних експертних досліджень визначення вартості акцій підприємств, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції 29.01.2016, реєстраційний номер 0.1.18; такі висновки відповідач не спростував у цій справі;
- у справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій визначили вартість 1 акції за балансовою вартістю чистих активів АТ "Житомиробленерго" на рівні 58,0860605 грн із розрахунку на 1 акцію (7 109 649 000 грн / 122 398 540 шт. акцій); така вартість акцій у цій справі не перевищує вартості акції, визначеному у висновку судової економічної експертизи №3004-Е від 21.04.2025.
До того ж Верховний Суд у справі №910/8714/18 підтримав висновки палати, викладені у постанові від 15.06.2022 у справі №905/671/19 щодо способів визначення вартості акцій (проведення оцінки вартості акцій незалежним оцінювачем або проведення судової експертизи), зазначивши, що такий розмір може визначатися також іншим способом - за балансовою вартістю чистих активів.
Таким чином, скаржник не довів помилковість висновків судів попередніх інстанцій у цій частині.
5.31. Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" та Акціонерне товариство "Житомиробленерго" підставою касаційного оскарження зазначають пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу посиланням на пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "ВС Груп Менеджмент" зазначало, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Товариство вказує, що ним було заявлено усне клопотання щодо витребування роз'яснення висновку експертизи, наданого на вимогу ухвали суду у справі 910/7318/22 від 21.07.2025, якою судовим експертам були поставлені питання, оскільки вказані питання пов'язані безпосередньо із майновим методом, а також направлені на з'ясування обставин, чому майновий метод не міститься у заключних висновках експертизи.
Як зазначено самим скаржником, у задоволенні вказаного клопотання судом апеляційної інстанції було відмовлено.
Колегія суддів вважає доводи скаржника необґрунтованими, оскільки як зазначалося, суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, виходив саме з розрахунку позивача, який визначив вартість однієї акції за балансовою вартістю чистих активів, а не з висновку експертизи, відтак потреба у витребуванні доказів, заявлена скаржником була відсутня.
Акціонерне товариство "Житомиробленерго", посилаючись на пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України, зазначав, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання скаржника про проведення судової експертизи для визначення ринкової вартості однієї акції акціонерного товариства.
Суд апеляційної інстанції, відхиляючи клопотання про призначення експертизи, виходив з того, що:
- призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому питання щодо призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи;
- під час апеляційного провадження, судом апеляційної інстанції встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/7318/22 за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС ГРУП Менеджмент" про солідарне стягнення 2 060 508 грн 80 коп., в межах якої судом було призначено судову експертизу для визначення дійсної (ринкової) вартості однієї простої іменної акції AT "Житомиробленерго" станом на 16.02.2021;
- Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.05.2025 в цій справі, серед іншого, витребував від Господарського суду міста Києва зі справі №910/7318/22, належним чином завірену копію, зокрема, висновку експертів № 3004-Е від 21.04.2025 за результатом комплексної оціночної та судово-економічної експертизи Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (Київське відділення) щодо визначення ринкової (справедливої) вартості однієї простої іменної акції AT "Житомиробленерго" станом на дату публічної безвідкличної вимоги від 16.02.2021;
- призначення судової експертизи під час нового апеляційного розгляду, за наявності висновку майже в тотожній господарській справі, не відповідатиме процесуальній економії та буде направлене на затягування розгляду цієї господарської справи, а також понесення учасниками справи додаткових витрат на оплату експертизи;
- відповідачі не були позбавлені права та можливості подати висновок, підготовлений на їх замовлення. Водночас суд враховує, що провадження у цій справі було відкрито ще в 2022 році.
Отже, переглядаючи оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова у задоволенні клопотання про призначення експертизи у справі ухвалена судом після належного вивчення обставин справи та правовідносин сторін. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
Наявність підстави, визначеної пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України (необґрунтоване відхилення судом клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи), для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд не підтвердилася.
Отже, з огляду на викладене, доводи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
6.4. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
7. Судові витрати
7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Груп Менеджмент" та Акціонерного товариства "Житомиробленерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 01.11.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2025 у справі №910/7294/22 - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий В. Студенець
Судді С. Бакуліна
О. Кібенко