Справа №601/3081/25
Провадження № 2/601/1122/2025
10 листопада 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Клим Т.П.,
з участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кременець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У жовтні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9717788, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» надав відповідачу грошові кошти (сума кредитного лінії) 6050 грн. строком на 360 днів, строк повернення кредиту 07 квітня 2025 року зі сплатою процентів у розмірі 2,47% в день (базова процентна ставка/фіксована), комісія - 10% від суми кредиту - 550 грн. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.
На виконання умов вказаного договору від 12 квітня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 6050 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача.
17.12.2024 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» (далі - ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС») укладено Договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
02.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е (далі - Договір Факторингу 2) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором. У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.
Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 17 733,10 грн., яка складається з: 6050,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11 683,10 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
У зв'язку із невиконанням договору, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17 733,10 грн., а також судові витрати у справі, в тому числі витрати на правову допомогу в сумі 7000 грн.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2025 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача в позовній заяві просив справу слухати у відсутності представника.
Відповідач в судовому засіданні визнав вимоги в частині основної суми заборгованості, суму розміру процентів просив зменшити та зменшити витрати на правову допомогу.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку наданим доказам, дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 12 квітня 2024 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-9717788, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» надав відповідачу грошові кошти (сума кредитного лінії) 6050 грн. строком на 360 днів, строк повернення кредиту 07 квітня 2025 року зі сплатою процентів у розмірі 2,47% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказану відповідачем на номер його мобільного телефону, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Макс Кредит».
На виконання умов договору ТОВ «Макс Кредит» 12 квітня 2024 року перерахувало ОСОБА_1 на платіжну карту №5168-75XX-XXXX-5240, 6050 грн..
ОСОБА_1 в порушення умов договору кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим станом на 20 жовтня 2025 року утворилась заборгованість згідно розрахунку ТОВ «Макс Кредит» в сумі 17733,10 грн., яка складалась із заборгованості за основною сумою боргу в сумі 6050 грн., 11683,10 грн. заборгованості за відсотками.
17.12.2024 між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №17122024-МК/Онлайн, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
02.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 02/06/25-Е (далі - Договір Факторингу 2) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників № БН від 02.06.2025 за Договором Факторингу 2 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 17 733,10 грн..
Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № БН від 02.06.2025 до Позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу 2.
За умовами вказаного кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався повернути отримані грошові кошти у визначений договорами строк та сплатити відсотки за користування коштами.
Фінансова установа виконала свої зобов'язання за договорами кредиту та надала відповідачу кредитні кошті згідно умов договору, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у нього перед кредитором виникла заборгованість.
Позивач заявляє вимогу про стягнення заборгованості в сумі 17733,10 грн., яка складається з: 6050 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 11683,10 грн. заборгованості за відсотками.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» N675-VIII від 03.09.2015.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строки умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Макс Кредит» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом. ОСОБА_1 підписав цей договір одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем 37629), направленим товариством на телефонний номер відповідача. При укладанні кредитного договору відповідачем вчинено ряд дій, без здійснення яких договір був би не укладеним, що в свою чергу підтверджує укладання вказаного договору в електронній формі.
ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з умовами вищевказаного кредитного договору, однак не виконав грошове зобов'язання по поверненню кредитних коштів, а тому заборгованість по договору кредиту в межах строку кредитування підлягає стягненню за рішенням суду.
Звертаючись в суд з позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» вказував, що до нього перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №00-9717788 від 12 квітня 2024 року, оскільки 02 червня 2025 року ТОВ «Онлайн Фінанс» та ТОВ «»ФК Ейс» уклали договір факторингу №02/06/25-Е, позивачем заявлено вимоги про стягнення боргу в сумі 17733,10 грн., без урахування штрафних санкцій.
При цьому зі змісту договору №00-9717788 від 12 квітня 2024 року убачається, що сторони погодили, що на нього поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %,
Разом із тим, із розрахунку заборгованості ТОВ «Макс Кредит» убачається, що заборгованість в сумі 17733,10 грн., яка складається з: 6050 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 11683,10 грн. заборгованості за відсотками.
Визначаючи суму процентів, які підлягають стягненню у даній справі, суд керується умовами договору щодо суми кредиту і строку кредитування та застосовує вимогу закону щодо максимального розміру денної процентної ставки з урахуванням наведених періодів.
Так, за користування кредитом за період з 12.04.2024 і до 22.04.2024 (10 дні), розмір процентів становить: 6050 гривень * 10 дні * 2,5 %/день = 1512,50 гривень.
Сума процентів за період з 23.04.2024 і по 06.07.2024 (75 днів), становить: 6050 гривень * 75 днів * 1,5 %/день = 6806,25 гривень.
Загальна сума процентів, що підлягає стягненню у даній справі, становить 8318 гривень 75 копійок.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором №00-9717788 від 12 квітня 2024 року підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить витрати на надання професійної правничої допомоги.
Як слідує з договору про надання правової допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року стороною позивача був укладений договір з Адвокатським бюро «Соломко та партнери», за умовами якого Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором .
Згідно з п.3.3 вказаного договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток №1 до Договору).
Сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь Клієнта сплачується на користь Адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок Клієнта (п.3.6 Договору).
Згідно з Додатковою Угодою №25771173519 від 11.08.2025 року до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, Клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №00-9717788 від 12 квітня 2024 року, за яким боржником є ОСОБА_1 /а.с.45/.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг, Адвокатським бюро на виконання Договору про надання правничої допомоги надано послуги на загальну суму 7000 грн, з них: 5000 грн - складання позовної заяви (2 години), 1000 грн - вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості (2 години), 500 грн - підготовка адвокатського запиту про зарахування коштів на картковий рахунок боржника (1 година), 500 грн - підготовка клопотання про витребування інформації щодо перерахування коштів на картковий рахунок боржника (1 година) /а.с.44/.
Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн., суд приймає до уваги наступне.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 2 статті 141 ЦПК України, відповідно до якого інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із цим, у частині 3 статті 137 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі №905/1795/18 та у справі №922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Виходячи з визначених у частині 3 статті 137 ЦПК України критеріїв, суд зазначає, що розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору.
Тому суд, при розподілі витрат на професійну правничу допомогу, враховує, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у даних справах є майже типовими, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому суд вважає за необхідне зменшити суму стягнення з відповідача на користь позивача до 3000 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем сплачено 2422,40 грн. судового збору, заявлені позовні вимоги в сумі 17733,10 грн, задоволено частково - на суму 14368,75 грн тобто на 81 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1962,14 грн судового збору.
Керуючись ст.ст.12, 76-83, 89, 141, 158, 247, 263-265,280 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956 заборгованість за Кредитним договором № 00-9717788 від 12.04.2024 у розмірі 14368,75 грн, що складається 6000 грн заборгованості за тілом кредиту, 8318,75 грн. заборгованості за відсотками.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» 3000,00 грн витрат на правову допомогу та 1962,14 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 .
Головуючий: