18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
10 листопада 2025 року Черкаси справа №925/921/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І., без виклику учасників справи, розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (проспект Академіка Глушкова, 40, офіс 315, місто Київ, 03187, ідентифікаційний код 38039872)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙД ЛТД» (вулиця Смілянська, 118, кімната 211, місто Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 37754536)
про стягнення 368 863,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙД ЛТД», у якому просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 45485,40 грн та інфляційні втрати у сумі 323 377,60 грн у зв'язку із невиконанням відповідачем рішення суду. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4427,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 у справі №925/790/17(925/580/20) задоволено позов фізичної особи-підприємця Омельченко Сергія Васильовича та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙД ЛТД» на користь фізичної особи-підприємця Омельченко Сергія Васильовича 150 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, 1294,52 грн 3% річних нарахованих за період із 25.01.2020 до 08.05.2020 та 450,00 грн інфляційних втрат нарахованих за період із 01.03.2020 до 31.03.2020. На виконання цього рішення 10.08.2020 було видано наказ. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.08.2021 у справі №925/790/17(925/580/20) здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення суду та змінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні №63639156 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.08.2020 у справі №925/790/17(925/580/20) - фізичну особу-підприємця Омельченко Сергія Васильовича на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс». Позивач є належним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙД ЛТД» при виконанні грошового зобов'язання щодо повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) та рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 у справі №925/790/17(925/580/20). Станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 у справі №925/790/17(925/580/20) не виконано. На переконання позивача, він має право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період із 04 березня 2015 року (наступна дата прострочення виконання із часу останнього повернення раніше безпідставно набутих коштів) до 01 серпня 2025 року (дата звернення з позовом).
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 06.08.2025 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову у строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали та заперечень на відповідь на відзив (у разі їх наявності) не пізніше 10 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив відповідача на позов не пізніше 10 днів з дня отримання відзиву.
Відповідач, у строк встановлений судом, відзив на позов чи клопотання про розгляд справи з викликом сторін суду не надав.
Ухвала Господарського суду Черкаської області від 06.08.2025 про відкриття провадження у справі 08.08.2025 була надіслана судом на адресу відповідача, яка вказано позивачем у позовній заяві та є адресою місцезнаходження відповідача (судом був замовлений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Ухвала від 06.08.2015 повернулась до суду із відміткою Акціонерного товариства «за закінченням терміну зберігання».
09.09.2025 судом повторно було надіслано ухвалу суду від 06.08.2025 про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження відповідача. Ухвала не була вручена відповідачу (його представнику) та повернулась до суду із відміткою Акціонерного товариства «за закінченням терміну зберігання»
Про відкриття провадження у справі судом також було повідомлено відповідача шляхом розміщення на офіційному сайті Господарського суду Черкаської області оголошення про повідомлення учасника справи у порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - витяг) - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Згідно з частиною 1 статті 10 цього Закону якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцем реєстрації відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙД ЛТД» є адреса, яка зазначена позивачем у позові, та на яку суд направляв ухвалу про відкриття провадження у справі - вулиця Смілянська, 118, кімната 211, місто Черкаси, 18000.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Днем вручення судового рішення відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції або повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відсутній», «закінчення терміну зберігання» тощо з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Відсутність сторони за адресою чи незабезпечення одержання за такою адресою кореспонденції створює саме для учасника справи негативні наслідки, які він зобов'язаний передбачити та самостійно вжити заходи щодо їх ненастання.
Сам лише факт не отримання учасником провадження кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», суд дійшов висновку, що відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду вважаються врученими відповідачу в день проставлення у поштовому відділенні штампу.
Отже, судом вжито належних заходів про повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, але останній не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та на подання відзиву на позов.
З огляду на положення частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 у справі №925/790/17(925/580/20) частково задоволено позов фізичної особи-підприємця Омельченка С.В. та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» на користь позивача 150 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, 1294,52 грн 3% річних за період прострочення з 25.01.2020 до 08.05.2020 та 450,00 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2020 до 31.03.2020, разом 151 744,52 грн.
Постановою суду від 06.09.2017 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Омельченка С.В., визнано останнього банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
22.01.2020 ліквідатор банкрута звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» з вимогою про повернення протягом тридцяти днів фінансової допомоги у сумі 150 000,00 грн, відповіді на яку не отримав.
Судом при розгляді цієї справи було встановлено, що 26.02.2015 та 27.02.2015 фізична особа-підприємець Омельченко С.В. перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» кошти у сумі 510 000,00 грн та 100,00 грн, із зазначенням у призначенні платежу - поворотна фінансова допомога Без ПДВ.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» протягом періоду з 19.03.2014 до 08.11.2016 частково повернуло отримані у підприємця кошти у сумі 360 100,00 грн, залишок неповернутих коштів станом на день розгляду справи судом становив 150 000,00 грн.
10.08.2020 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 у справі №925/790/17(925/580/20) господарським судом видано наказ.
Постановою Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції від 17.11.2020 відкрито виконавче провадження №63639156 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.08.2020 у справі №925/790/17 (925/580/20) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» на користь фізичної особи-підприємця Омельченка С.В. грошових коштів на суму 151 744,52 грн.
Судом також встановлено, що 15.07.2021 між фізичною особою-підприємцем Омельченком С.В. (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (цесіонарій) укладено договір №15-07-2021/7 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги виконання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД», що іменується надалі «боржник», щодо виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 151744,52 грн, з яких 150 000,00 грн безпідставно отримані кошти, 1294,52 грн 3% річних та 450,00 грн інфляційних втрат, набутих цедентом та належних останньому на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 у справі №925/790/17(925/580/20), яке набрало законної сили, та згідно з наказом Господарського суду Черкаської області від 10.08.2020 у справі №925/790/17(925/580/20), які існують та винесені із підстав безпідставного отримання грошових коштів та їх не повернення на користь цедента.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.08.2021 у справі №925/790/17(925/580/20) задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» від 17.07.2021 №17-3/07 та замінено стягувача - фізичну особу-підприємця Омельченка Сергія Васильовича, у наказі від 10.08.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» 150 000,00 грн, 1294,52 грн 3% річних та 450,00 грн інфляційних втрат, разом 151 744,52 грн його правонаступником, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».
Отже, позивач у справі є правонаступником фізичної особи-підприємця Омельченка Сергія Васильовича та стягувачем у виконавчому провадженні №63639156 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 10.08.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» грошових коштів на суму 151 744,52 грн.
На час звернення позивача з цим позовом відповідач не виконав рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 у справі №925/790/17(925/580/20) та не сплатив кошти у сумі 151 744,52 грн. На думку позивача, неповернення коштів є підставою для стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення з 04.03.2015 до 24.01.2020 та з 09.05.2020 до 01.08.2025 та інфляційних втрат за ці ж періоди.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із невиконанням відповідачем рішення суду про стягнення з нього грошових коштів.
Судом встановлено, що позивач у справі є правонаступником фізичної особи-підприємця Омельченка С.В. за вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» згідно з договором про відступлення права вимоги (цесії).
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного Кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до частини першої статті 513 Цивільного Кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 Цивільного Кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з наведеними приписами право вимоги у зобов'язанні є майновим правом (майном), яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватися з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 Цивільного Кодексу України. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18).
Відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов'язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Норми Цивільного Кодексу України про відступлення права вимоги повинні застосовуватися саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія (пункти 73, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
Як встановлено судом у справі №925/790/17(925/580/20) фізична особа-підприємець Омельченко С.В. 26.02.2015 та 27.02.2015 перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» кошти у сумі 510 000,00 грн та 100,00 грн, із зазначенням у призначенні платежу - поворотна фінансова допомога без ПДВ.
Судом було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» на користь фізичної особи-підприємця Омельченка С.В. 150 000,00 грн безпідставно отриманих коштів, 1294,52 грн 3% річних за період прострочення з 25.01.2020 до 08.05.2020 та 450,00 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2020 до 31.03.2020, разом 151 744,52 грн.
Обставини, які встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, які встановлені судовими рішеннями (у тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Суд погоджується з доводами позивача, що він є правонаступником кредитора - фізичної особи-підприємця Омельченка С.В., який перерахував кошти (поворотна фінансова допомога) Товариству з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД», який є боржником за цими правовідносинами.
Проте, не погоджується з доводами позивача, що обов'язок боржника з їх повернення виник у боржника з наступного дня коли ці кошти були йому сплачені. Як зазначено вище застосовуючи принцип звільнення від доказування при наявності рішення суду, яке набрало законної сили, судом враховується преюдиціальне значення саме обставинам, які встановлені судовими рішеннями (у тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (зокрема, визначення судом правової природи цих правовідносин, у цій справі - безпідставно отримані кошти).
Наявність зобов'язання повернути ці кошти та визначення строку протягом якого боржник зобов'язаний був повернути не було встановлено судом при розгляді справи №925/790/17(925/580/20), у зв'язку з об'єктивними обставинами (відсутність письмового договору поворотної допомоги).
Водночас, у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця Омельченко С.В. судом був встановлений факт перерахування коштів від кредитора боржнику, а також строк виникнення обов'язку з повернення цих коштів - тридцять днів від дня звернення ліквідатора банкрута до Товариство з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» з вимогою про повернення протягом фінансової допомоги у сумі 150 000,00 грн, що підтверджується також тим, що судом були задоволені вимоги ліквідатора про стягнення основної заборгованості, а також трьох відсотків річних і інфляційних з наступного дня з часу, який був встановлений у вимозі ліквідатора.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені у статті 11 Цивільного Кодексу України.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
З урахуванням преюдиційних фактів, які були встановлені у справі №925/790/17(925/580/20) суд дійшов висновку, що обов'язок боржника з повернення котів у сумі 150 000 грн, виник у нього саме з направлення вимоги про їх повернення, відповідно і позивач, який є правонаступником за цими зобов'язаннями має право на повернення саме з цього часу.
У силу приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб'єктний склад зобов'язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов'язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом, документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
У разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора. Обсяг цих прав та умови визначаються на момент переходу цих прав до нового кредитора. Тобто новий кредитор отримує право вимагати виплати, наприклад, 3% річних чи інфляційних витрат у розмірі, що існував на момент підписання договору цесії або переходу до нього прав кредитора іншим чином.
Отже, враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок, що при передачі права вимоги новий кредитор отримує право вимагати ті суми, які були нараховані та стали належними до сплати станом на дату переходу прав, але не ті, які мали б бути нараховані за минулий період, який вже не належить йому.
Крім того, позивач за договором про відступлення права вимоги від 15.07.2021 набув права вимоги виконання до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД», що іменується надалі «боржник», щодо виконання грошового зобов'язання у загальному розмірі 151 744,52 грн, з яких 150 000,00 грн боргу, 1294,52 грн 3% річних та 450,00 грн інфляційних втрат, набутих цедентом та належних останньому на підставі Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.07.2020 по справі №925/790/17(925/580/20), яке набрало законної сили, а не будь-яких інших вимог щодо стягнення грошових коштів з відповідача.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону виникає обов'язок сплатити кредитору поряд із сумою основного боргу суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування останньому інфляційних втрат допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
Виходячи з положень зазначеної норми, суд наголошує, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у формі інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на положення частини 5 статті 11 Цивільного кодексу України, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною 2 статті 625 названого Кодексу.
Отже, наявність рішення суду про стягнення заборгованості не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, які передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення обов'язку відповідача з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє його обов'язків та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, які передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Звертаючись з цим позовом до суду, позивач, посилаючись на невиконання відповідачем рішення суду, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у сумі 45485,40 грн за період прострочення з 04.03.2015 (наступна дата прострочення виконання із часу останнього повернення безпідставно набутих коштів) до 24.01.2020 та з 09.05.2020 до 01.08.2025 та 323 377,60 грн інфляційних витрат за період прострочення з березня 2015 року до лютого 2020 року та з квітня 2020 року до червня 2025 року.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, суд не погоджується із періодом нарахування річних та інфляційних, у який позивач має право на їх стягнення, виходячи з наступного.
Як зазначалось судом вище, рішенням було встановлено обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю «Райд ЛТД» з повернення отриманих від фізичної особи-підприємця Омельченка С.В. 150 000,00 грн коштів, у зв'язку з чим ця сума була присуджена судом до примусового стягнення з боржника. Крім того, враховуючи час (30 днів з дня направлення вимоги) виникнення у кредитора права на нарахування виплат, які передбачені у статті 625 Цивільного Кодексу України, судом було також задоволено вимоги про стягнення 1294,52 грн 3% річних за період прострочення з 25.01.2020 до 08.05.2020 та 450,00 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.03.2020 до 31.03.2020, разом 151 744,52 грн.
Отже, з урахуванням наведеного вище суд дійшов висновку, що позивач має право нараховувати річні та інфляційні у період з наступного дня, після періоду, який був врахований у рішенні суду у справі №925/790/17(925/580/20).
Тобто, позивач має право на нарахування 3% річних у період з 09.05.2020 (наступний день після строку, за який було стягнуто рішенням суду) до 01.08.2025 (дата визначена позивачем у позовній заяві) та інфляційних витрат у період з квітня 2020 року (наступний місяць після стягнутого за рішенням суду) до червня 2025 року (дата визначена позивачем у позовній заяві).
Оскільки позивач у позовній заяві навів розрахунок 3% річних за весь період, який ним було заявлено до стягнення, починаючи з 04.03.2015 і до 01.08.2025, судом був здійснений власний розрахунок розміру 3% річних за період з 09.05.2020 до 01.08.2025 (на суму 150 000,00 грн), згідно з яким сума 3% річних становить 23539,96 грн, а розмір інфляційних витрат за період з квітня 2020 року до червня 2025 року становить 122 902,20 грн.
При розрахунку інфляційних витрат, судом враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, який визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 у справі №910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про сплату на користь позивача заборгованості у повному обсязі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення у частині стягнення з відповідача на користь позивача 23539,96 грн річних та 122 902,20 грн інфляційних витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, сплачена позивачем сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у сумі 1757,56 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАЙД ЛТД» (вулиця Смілянська, 118, кімната 211, місто Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 37754536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (проспект Академіка Глушкова, 40, офіс 315, місто Київ, 03187, ідентифікаційний код 38039872) 23539,96 грн річних, 122 902,20 грн інфляційних витрат та 1757,56 грн судового збору.
3.В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя О.І. Кучеренко