Справа № 459/2850/25
Провадження № 2/459/868/2025
(заочне)
07 листопада 2025 року Шептицький міський суд Львівської області в складі головуючого судді Мельникович М. В., з участю секретаря судового засідання Гук Т. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Представник позивача через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути заборгованість за Договором № 1552496 про надання споживчого кредиту від 12.04.2024 у розмірі 27 600 гривень та вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 12.04.2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1552496 про надання споживчого кредиту шляхом, шляхом обміну електронними повідомленнями, який був підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі - Договір). Укладання договору було здійснено сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Слон кредит», доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт https://sloncredit.ua/. 12.04.2024, після попереднього проходження позичальником реєстрації в ІТС і безпосереднього направлення ТОВ «Слон кредит» засобами ІТС заявки на отримання кредиту, ТОВ «Слон кредит» сформувало Договір № 1552496, надало його позичальнику для ознайомлення і направило одноразовий ідентифікатор «К359», котрий було введено позичальником у відповідний розділ ІТС. Відповідно до умов даного договору товариство надало позичальнику грошові кошти у розмірі 3000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, строк кредитування 360 днів, стандартна процентна ставка 2,50 % на день. ТОВ «Слон кредит» свої зобов'язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти. Згідно із документом від надавача платіжних послуг ТОВ «Пейтек Україна» позичальнику на його особисту банківську карту № НОМЕР_1 , яку він вказав в ІТС при оформленні договору було перераховано 3000 гривень. У період з 12.04.2024 по 24.12.2024 відповідачем здійснено оплату на рахунок первісного кредитора у розмірі 1350 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0.0 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1350 грн, що свідчить про визнання ним боргу. 24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу №24122024, відповідно умов якого ТОВ «Слон кредит» відступило свої права вимоги, а ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» набуло право вимоги первісного кредитора. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором №1552496. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №1552496 від 12.04.2024 року на загальну суму 27600 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 16800 грн., нарахованих процентів позивачем за 107 календарних днів 7800 грн. На підставі наведеного позивач просить позов задовольнити, стягнути судові витрати та в порядку ч. 10, ч. 11, ст. 265 ЦПК України та ст. 625 ЦК України, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних та зобов'язати суд роз'яснити органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду порядок нарахування та стягнення інфляційних витрат.
Ухвалою від 26.08.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено розгляд справи по суті, який відкладався у зв'язку з неявкою відповідача, про що постановлялись відповідні ухвали.
31.10.2025 сторони у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Представник позивача подав до суду клопотання, у якому просив розгляд даної справи проводити у його відсутності.
Відповідач у судові засідання не з'являлася, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки), які повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судові повістки скеровувалися судом на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача, що підтверджується відповіддю №1696393 від 25.08.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 96). Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не подавав, про причини неявки не повідомляв. Також відповідачем не було подано відзиву на позов.
Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Таким чином, суд вважає, що відповідачка є належним чином повідомлена про розгляд даної справи.
Як передбачено ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення виготовлено 7 листопада 2025 року, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 31 жовтня 2025 року, датою ухвалення даного рішення є саме 7 листопада 2025 року в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 12 квітня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1552496 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора (коду) «К359» (надалі - Договір) (а. с. 77-81).
Згідно п.1.2 Договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Відповідно до п.1.3 Договору сума кредиту (загальний розмір) складає 3000 гривень 00 копійок.
Згідно з п.1.4 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору.
Відповідно до п.1.5.Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: п.1.5.1 - стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, встановленого в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,500% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 12.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. у випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в пп.1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку ( п.1.5.1., п. 1.5.2 Договору).
Згідно п.1.6 Договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Відповідно до п.1.7 Договору денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2,50% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (27 000,00грн./ 3 000,00грн.) / 360дн. ? 100% = 2,50% в день 1.7.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 2.42% в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (26 100,00грн. / 3 000,00грн.) / 360дн. ? 100% = 2.42% в день.
Згідно п.1.8 Договору загальні витрати на дату укладення договору складає: п.1.8.1 - за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 27000 грн; за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 26100 грн.
Відповідно до п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з п. 2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 12.04.2024 року або 13.04.2024 року.
Відповідно до п.2.4 Договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1 договору).
Згідно п.3.1 Договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Відповідно до п. 3.2 Договору до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.
У додатку №1 до Договору, яким є Таблиця загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зазначені: дата видачі кредиту/дата платежу, кількість днів у розрахунковому періоді, чиста сума кредиту, сума платежу за розрахунковий період, сума кредиту за договором погашення суми кредиту, проценти за користування кредитом, реальна річна процентна ставка, загальна вартість кредиту (а. с. 81 на звороті).
Також, 12.04.2024 року відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «М369» було підписано Паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови надання кредиту з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація, інші важливі правові аспекти (а. с. 83-84).
Згідно з листом від 15.01.2025 між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Слон Кердит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів 06062022-1 від 06.06.2022року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти від ТОВ «Слон Кердит» на платіжну картку клієнта: 12.04.2024 о 21:12:14 на суму 3000,00 грн., маска картки № НОМЕР_2 , призначення платежу - зарахування 3000 грн. на карту НОМЕР_2 (а. с. 94).
Також, як убачається із листа АТ «ПУМБ» від 09.10.2024 ОСОБА_1 оформлено платіжну банківську картку НОМЕР_2 , та останньому 12.04.2024 були перераховані грошові кошти у сумі 3 000 гривень, якими відповідач активно користувався (а. с. 113).
Таким чином, ТОВ «Слон кредит» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним Договором, здійснивши переказ грошових коштів відповідачу на його картковий рахунок.
До Договору позивачем також долучено Правила надання коштів у кредит ТОВ «Слон Кредит», які набрали чинності з 07.10.2022 та які визначають порядок і умови надання кредитодавцем грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Електронного договору (а. с. 34-46).
Із розрахунку заборгованості за Договором, складеного первісним кредитором ТОВ « Слон Кредит» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 за період з 12.04.2024 по 24.12.2024 обліковується заборгованість в сумі 21 300 гривень, з яких: 3000грн заборгованість за кредитом, 16 800грн заборгованість по відсотках, 1500 грн заборгованість по штрафах (а. с. 87, 88).
24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором (надалі - Договір факторингу) (а. с. 55-58).
Згідно з п. 1 .1 Договору факторингу фактор зобов'язувався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно з додатку №3після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №24122024 від 24.12.2024 року фактор та клієнт уклали даний Акт про те, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3681, після чого з урахуванням умов договору факторингу від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а. с. 63 на звороті).
Також в матеріалах справи міститься витяг з реєстру боржників від 24.12.2024 до Договору факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором в розмірі 21300 гривень, з яких: заборгованості за основною сумою боргу 3000 гривень, заборгованості за відсотками 16800 гривень, заборгованості за пенею 1500 грн (а. с. 92).
Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» після переходу права вимоги позивач за період з 25.12.2024 по 07.04.2025 здійснив донарахування відсотків у розмірі 7800 грн.
Оскільки боржник свої зобов'язання належним чином не виконує, позивач просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість по Договору у сумі 27600 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 16800 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 107 календарних днів 7800 грн. А також на підставі ч. 11, ст. 265 ЦПК України та ст. 625 ЦК України, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних та зобов'язати суд роз'яснити органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду порядок нарахування та стягнення інфляційних витрат.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та правочини.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. ст. 627-629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із змісту ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Статтею 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Як встановлено судом 12 квітня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 1552496 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» шляхом обміну електронними повідомленнями, який був підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К359», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір, а позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених Договором.
Підписавши Договір, Паспорт та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту, ОСОБА_1 підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що він умови цілком зрозумів та приймав їх.
Укладання договорів із використанням електронного (цифрового) підпису відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію» від 3 вересня 2015 року № 675-VIII та Закону України «Про електроні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року № 851-IV, тобто відповідачем подано через особистий електронний кабінет на веб-сайті заяву на отримання кредиту за умовами, які визначені кредитором та підтвердив погодження з такими умовами, після чого кредитор надіслав відповідачу на електронну пошту, особистий номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор дані в електронному вигляду як алфавітно-цифрова послідовність), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитних договорів.
Без проходження реєстрації та отримання відповідачем одноразового ідентифікатора (який використовується як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт до особистого кабінету за допомогою паролю та логіна Договір з ним не був би укладений.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Слон Кредит» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши 12.04.2024 відповідачу кредитні кошти в сумі 3000,00 грн., що підтверджується листом ТОВ «Пейтек Україна» від 15.01.2025 про електронний переказ коштів з призначенням платежу, зарахування 3000 грн. на карту НОМЕР_2 , а також листом АТ «ПУМБ» від 15.10.2025.
Як убачається із розрахунку заборгованості за кредитом, складеного первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит», відповідач приступив до виконання умов Договору, здійснивши 12.05.2024 платіж у сумі 1350 грн на погашення заборгованості по процентах за користування кредитом, що підтверджує факт укладення ним договору, розуміння його умов та отримання кредитних коштів.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу, що у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо). Така правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 127/23910/14-ц від 23.12.2020.
Таким чином, відповідач добровільно виразив свою волю на укладання договору відповідно до законодавчо встановленого механізму, шляхом використання електронного цифрового підпису. Між сторонами був укладений кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти під проценти, на умовах вказаних в кредитному договорі. Проте свої зобов'язання, всупереч умовам договору, відповідач належним чином не виконав.
Разом з цим, відповідач свого зобов'язання за вищевказаними договорами не виконав, у передбачений у договорі строк кошти (суму кредиту) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.
Так, із розрахунку заборгованості за Договором, складеного первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» встановлено, що за боржником ОСОБА_1 обліковується заборгованість за Договором в розмірі 21 300 гривень, з яких: 3000 грн заборгованість за кредитом, 16 800грн заборгованість по процентах, 1500 грн заборгованість по штрафах.
Відповідно до розрахунку заборгованості по Договору, складеного позивачем, за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 27600 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 16800 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 107 календарних днів 7800 грн.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем протилежного не доведено.
Відтак, позичальник (відповідач) свої зобов'язання належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, що призвело до виникнення заборгованості.
Також суд враховує те, що при укладенні договору позичальник був ознайомлений з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи кредитний договір ОСОБА_1 усвідомлював та підтвердив, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також він підтвердив, що отримав від позикодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлений про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана позикодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту по Договору в розмірі 3 000 грн слід задовольнити.
Щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами у розмірі 16 800 грн, які нараховані первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15.
Відповідно до розділу 1.3 Договору ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 3000 грн, із встановленим строком кредитування у 360 днів, тобто з 12.04.2024 по 07.04.2025.
Згідно з умовами Договору сторонами погоджено сплату процентів за процентною ставкою за користування коштами кредиту, відповідно до наступних умов: п.1.5.1 - стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, встановленого в п.1.4 цього договору. Знижена процентна ставка 1,500% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 12.05.2024 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. у випадку невиконання споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для споживача здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. споживач погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для споживача, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для споживача у випадку та на умовах визначених в пп.1.5.2 договору, зокрема у випадку отримання споживачем знижки на стандартну процентну ставку ( п.1.5.1., п. 1.5.2 Договору).
Із розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором вбачається, що проценти були нараховані з 12.04.2024 до 24.12.2024 (дата відступлення права вимоги), тобто в межах строку кредитування.
З врахуванням наведеного розрахунок заборгованості процентів за період з 12.04.2024 до 24.12.2024 в розмірі 16800 грн. суд вважає обґрунтованим, а відтак така заборгованість підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).
Судом встановлено, що 24 грудня 2024 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» було укладено Договір факторингу №24122024, відповідно до умов якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором №1552496 від 12.04.2024.
Відповідно до п.1.2 Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому передачі реєстру боржників згідно з додатку №3 після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора права вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Також в матеріалах справи міститься Акт прийому-передачі реєстру боржників №24122024 від 24.12.2024 та витяг з реєстру боржників від 24.12.2024 до Договору факторингу.
Договір факторингу є дійсним та чинним, відомості про те, що такий оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, до позивача, як до нового кредитора, перейшло право грошової вимоги до відповідача по заборгованості, яка виникла за Договором №1552496 від 12.04.2024.
Варто зауважити, що в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, проведений ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до якого товариство продовжило здійснювати нарахування процентів за Договором з моменту переходу права вимоги 24.12.2024 по 07.04.2025.
Нарахування здійснені, відповідно до умов Договору, за стандартною процентною ставкою 2,5%, в розмірі 7800 грн.
Такий розрахунок проведений в межах строку дії Договору, в силу п. 1.3 Договору, тобто у межах строку кредитування.
Згідно з п. 1 .1 Договору факторингу фактор зобов'язувався передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Отже, суд вважає, що ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі п 1.1 Договору факторингу мав право нараховувати відсотки за користування кредитом в межах дії строку Договору.
Таким чином, суд, перевіривши надані позивачем розрахунки встановив, що вони проведені з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру процентів, визначених в Договорі та дійшов висновку, що з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за Договором, яка становить 27600 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 16800 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 107 календарних днів 7800 грн.
Щодо вимог позивача про застосування приписів ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України та зобов'язання органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) зазначила, що під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі, зокрема, відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду. Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності. Нарахування пені або відсотків у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Тобто, при ухваленні рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд може вирішити питання нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення. Однак, це є правом суду, а не обов'язком, та має вирішуватись з урахуванням обставин конкретної справи. Про стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України у статті 265 ЦПК України не йдеться.
Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п.18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 12.04.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими та безпідставними, а тому до задоволення не підлягають.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вищевказаним Договором.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним Договором в загальному розмірі 27600 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 16800 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 107 календарних днів 7800 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано: договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 р., укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., копію ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1969221 від 12.08.2025, згідно якого адвокат Столітній М.М. надає правову допомогу ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору №10/12-2-24 від 10.12.2024 р., заявку №9463 на виконання доручення до Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; Акт №9463 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги 10/12-2024 від 10.12.2024 р., відповідно до якого вартість наданих послуг становить 10000 грн.
Суд вважає, що надані документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов'язані з наданою правничою допомогою адвокатом.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та з врахуванням того, що позов задоволено, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.
Щодо стягнення з відповідача судового збору, суд враховує, що відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, сплачений позивачем судовий збір згідно з платіжною інструкцією №3982 від 08.08.2025 в сумі 2422,40 гривень підлягає стягненню з відповідача у користь позивача в силу приписів ст. 141 ЦПК України
Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором № 1552496 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» у загальному розмірі 27 600 (Двадцять сім тисяч шістсот) гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000 грн., заборгованість за процентами нарахованими первісним кредитором - 16 800 грн., заборгованість за процентами нарахованими з моменту відступлення права вимоги -7800 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 07.11.2025.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822, 03150, м. Київ, вул. Загородня, будинок 15, офіс 118/2),
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).
Суддя: М. В. Мельникович