8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2381/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Богдана Хмельницького, 6
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Архбудтехнолоджи», 61044, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 259
провизнання угоди укладеною
за участю представників сторін:
позивача: Бордюгова В.В. (в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів);
відповідача: не з'явився.
Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суд Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Архбудтехнолоджи» про визнання додаткову угоду № 6 до договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 року № 67 укладеною у редакції викладеної у прохальній частині позовної заяви.
Також до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою суду від 15.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13 серпня 2025 року о 12:45 год.
18.07.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 16786) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку EasyCon.
Ухвалою суду від 18.07.2025 року заяву (вх. 16786/25 від 18.07.2025 року) Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково.
23.07.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшло повідомлення щодо електронної адреси (вх. № 17088/25).
Ухвалою суду від 13.08.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
Ухвалою суду від 13.08.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 03 вересня 2025 року о(б) 12:15 год.
Також, судом частково задоволено усне клопотання позивача від 13.08.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 17 вересня 2025 року о(б) 14:20 год.
Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 03.09.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 17.09.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом закрито підготовче засідання, та призначено розгляд справи по суті на 01 жовтня 2025 року о(б) 13:40 год.
Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 17.09.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 01.10.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 31 жовтня 2025 року о(б) 13:00 год.
Також, судом задоволено усне клопотання позивача від 01.10.2025 року про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Присутній у судовому засіданні 31.10.2025 року представник позивача надав усні пояснення щодо позовних вимог, та просив суд, позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 31.10.2025 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про свідчить довідка суду про доставку електронного листа з якої вбачається, що: «Документ в електронному вигляді "Ухвала-повідомлення" від 01.10.2025 року у справі № 922/2381/25 (суддя Ємельянова О.О.) було надіслано одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Архбудтехнолоджи» в його Електронний кабінет. Документ доставлено до Електронного кабінету: 02.10.2025 року о(б) 15:10 год.».
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вищевикладене, та наявні у матеріалах справи докази отримання відповідачем у справі ухвали - повідомлення від 01.10.2025 року, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у справі про розгляд справи у суді.
У судовому засіданні 31.10.2025 року судом було оголошено рішення (скорочене) вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши присутнього представника позивача, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, 30.09.2020 року між Департаментом екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжирингова компанія «Стратегія» (відповідач, виконавець) було укладено договір № 67 на здійснення технічного нагляду.
Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що виконавець зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, на свій ризик, виконати: Технічний нагляд по об'єкту: «Заходи з озеленення місця, а саме: реконструкція набережної в Лівобережному районі, м. Маріуполь, І черга (коригування)» (ділі - об'єкт) ДК 021:2015: 712400002 - Архітектурні, інженерні та планувальні послуги (а саме здійснення технічного нагляду) (далі по тексту - роботи), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.
Згідно пункту 2.1. договору, виконання робіт виконавцем здійснюється з моменту виконання замовником зобов'язань, щодо надання доступу останньому до будівельного майданчику та / або передачі проектної документації та копії договору підряду і завершується 31.12.2021 року, але у будь - якому разі не раніше виконання підрядником договору підряду у повному обсязі. Замовник може, у разі необхідності, прийняти рішення про уповільнення теми виконання робіт, їх зупинення або прискорення, а виконавець зобов'язаний виконати такі рішення замовника.
Пунктом 7.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2021 року.
Внесення змін до договору чи його розірвання допускається за згодою сторін, за рішенням замовника, за рішенням суду. Якщо судовим рішенням у договір внесені зміни або його розірвано, він вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності відповідним рішенням, якщо інше не встановлено рішенням суду (пункт 7.3. договору).
Також, позивач зазначає, що між сторонами було укладеного додаткову угоду № 1 від 28.04.2021 року та додаткову угоду № 2 від 20.12.2021 року.
Пунктом 1 додаткової угоди 2 сторони зокрема дійшли згоди продовжити строк дії Договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 року № 67 з урахуванням виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови що таке продовження не призводить до збільшення вартості робіт з технічного нагляду (частина 4 пункту 5 статті 41 Закону України «Про публічні Закупівлі») та викласти пункт 7.1. Договору в наступній редакції:
«7.1. викладено у наступній редакції: «7.1. Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2022 року».
Додатковою угодою № 3 від 13.05.2022 року сторони зокрема у пункті 1.2. визначили, що враховуючи проведення бойових дій на території області через збройну агресію Російської Федерації та їх ескалацією, з метою раціонального та ефективного використання коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2022 році, взявши до уваги пункт 2.5. договору, лист Торгово - промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 сторони дійшли згоди доповнити розділ 2 договору пунктом 2.6. наступного змісту:
«2.6. Призупинити виконання робіт з технічного нагляду по об'єкту «Заходи з озеленення міста, а саме: реконструкція набережної в Лівобережному районі, м. Маріуполь. І черги (коригування)» на час до скасування правового режиму воєнного стану.».
Додатковою угодою № 4 від 30.12.2022 року до договору пунктом 1 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору з урахуванням виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови що таке продовження не призводить до збільшення вартості робіт з технічного нагляду відповідно до частини 4 пункту 5 статті 41 Закону України «Про публічні Закупівлі» та викласти пункт 7.1. Договору в наступній редакції: «7.1. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2023 року.».
Додатковою угодою № 5 від 11.12.2023 року до договору пунктом 2 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору з урахуванням виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови що таке продовження не призводить до збільшення вартості робіт з технічного нагляду відповідно до частини 4 пункту 5 статті 41 Закону України «Про публічні Закупівлі» та викласти пункт 7.1. Договору в наступній редакції: «7.1. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024 року.»
За твердженнями позивача, останнім на адресу відповідача було направлено лист від 12.12.2024 року № 08-24/2873/90-24 про надання проекту додаткової угоди, у якій позивач просив розглянути даний проект додаткової угоди, підписати, скріпити печаткою та повернути до департаменту у найкоротший термін.
Листом від 13.12.2024 року № 25-12/24 відповідач зокрема зазначив, що станом на грудень 2024 року, останній вживає заходи щодо припинення своєї господарської діяльності. Водночас, наразі товариство не має у штаті кваліфікованих інженерів з технічного нагляду, що унеможливлює належне виконання товариством своїх зобов'язань за договором. Також зазначено, що роботи за договором фактично не здійснюються більш ніж два роки, пропонує розглянути можливість дострокового розірвання договору за згодою сторін, шляхом підписання відповідної додаткової угоди.
Листом від 26.12.2024 року № 08-24/3017/90-24 про надання документів, та зокрема позивач повторно направив на адресу відповідача проект додаткової угоди до договору про продовження строку його дії до 31.12.2025 року, та просив її підписати, скріпити печаткою товариства у двох примірниках та повернути на адресу департаменту.
06.02.2025 року за № 11-16/279/90-25 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію щодо підписання додаткової угоди.
Також позивач зазначає, що з відкритих джерел https://opendatabot.ua/c/38914550, департаменту стало відомо, що з 12 лютого 2025 року відбулися такі зміни у реєстраційних даних Відповідача: змінено назву Товариство з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Стратегія» ЄДРПОУ 38914550 на Товариство з обмеженою відповідальністю «АРХБУДТЕХНОЛОДЖИ» код ЄДРПОУ 38914550.
Позивач вважає, що військова агресія Російської Федерації проти України, та, як наслідок цього, оголошення в Україні правового режиму воєнного стану, є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що також підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, та, у зв'язку з цими обставинами, строк дії договору має бути продовжено на 2025 рік, але у будь-якому разі до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування шляхом винесення судового рішення, згідно з яким додаткова угода № 6 до договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 року № 67 буде вважатися укладеною в редакції запропонованій позивачем, у зв'язку із чим, позивачем звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2, 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, та про що зазначає позивач, 30.09.2020 року між Департаментом екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжирингова компанія «Стратегія» (відповідач, виконавець) було укладено договір № 67 на здійснення технічного нагляду.
Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що виконавець зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим договором, на свій ризик, виконати: Технічний нагляд по об'єкту: «Заходи з озеленення місця, а саме: реконструкція набережної в Лівобережному районі, м. Маріуполь, І черга (коригування)» (ділі - об'єкт) ДК 021:2015: 712400002 - Архітектурні, інженерні та планувальні послуги (а саме здійснення технічного нагляду) (далі по тексту - роботи), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.
Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання додаткової угоди № 6 до Договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 № 67 укладеною в редакції викладеній позивачем у позовній заяві, останній посилається на Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 яким за твердженнями позивача, Торгово-промислової палати України офіційно засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
За твердженнями позивача, пунктом 1.2 договору визначено місце виконання робіт: набережна в Лівобережному районі м. Маріуполь, Донецької області.
Обставини повномасштабної військової агресії Російської Федеpації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також неодноразові ракетні обстріли, території Донецької області, тимчасова окупація міста Маріуполь Донецької області є загальновідомими обставинами та не підлягають окремому доведенню. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Маріупольська міська територіальна громада, на території якої знаходиться об'єкт (місце виконання робіт), з 05.03.2022 року знаходиться в тимчасовій окупації.
Враховуючи проведення бойових дій на території Донецької області через збройну агресію Російської Федерації, з метою раціонального та ефективного використання коштів обласного фонду охорони навколишнього природного середовища у 2022 році, замовник та Виконавець дійшли згоди призупинити виконання робіт з технічного нагляду по об'єкту на час до скасування правового режиму воєнного стану, всі інші умови укладеного договору залишились без змін.
Сторони підтвердили по ним свої зобов'язання та підписали додаткову угоду до договору № 3 від 13.05.2022 року. Додатковими угодами № 4, 5 строк дії договору продовжено на 2023, 2024 роки відповідно пунктом 2.5 договору визначено, що термін виконання робіт може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили; за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.
За твердженнями позивача, військова агресія Російської Федерації проти України, та, як наслідок цього, оголошення в Україні правового режиму воєнного стану, є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що також підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, та, у зв'язку із цими обставинами, на думку останнього, строк дії договору має бути продовжено на 2025 рік, але у будь-якому разі до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування шляхом винесення судового рішення, згідно з яким додаткова угода № 6 до Договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 № 67 буде вважатися укладеною в редакції запропонованій позивачем.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Верховний Суд у постанові від 27.02.2024 року у справі № 927/863/23 зазначив, що оскільки факт укладення договору за загальним правилом пов'язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов, важливим є визначення, які умови належать до числа істотних.
Істотними слід вважати умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.
Істотною умовою договору у всіх без винятку випадках є умова про предмет договору.
Істотними умовами також є умови, що прямо визначені в якості істотних нормами чинного законодавства, або хоча й не визначені прямо, однак є необхідними для договорів певного виду. Крім того, істотними умовами є будь-які інші умови, відносно яких має бути досягнута згода на вимогу будь-якої сторони, тобто такі умови, за відсутності яких сторона, яка на них наполягає, не бажає укладати відповідний договір.
З аналізу вищевикладеного слідує, що предмет, ціна та строк дії договору є істотними умовами, які сторони повинні погодити при укладенні договору. Тобто це правило є загальним у всіх без винятків випадках.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад викладені у Законі України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та чинного на момент укладання Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Згідно з частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Водночас чинне законодавство передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (частина друга).
Згідно з частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Норма статті 652 Цивільного кодексу України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/15484/17, № 363/1834/17, Верховного Суду у справах № 910/13557/21, № 910/17639/21, № 920/475/23.
У вказаних постановах Велика Палата виснувала, що при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.
Згідно з частинами 3, 4 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 року у справі № 910/21100/21).
Отже, під час дії договору сторони могли змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов'язань (строк виконання робіт) шляхом його продовження, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі № 907/811/21).
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 625 Цивільного кодексу України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язком між ними.
Таким чином, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору, є виключною мірою, допускається лише за відсутності форс-мажору, у виняткових випадках та при наявності чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір, і на особу, яка подала позов покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність одночасно всіх чотирьох умов та існування виняткового випадку.
За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
З аналізу вищевикладеного слідує, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред'явлення вимоги про внесення змін до договору.
Суд враховує, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятися обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 року у справі № 910/13557/21).
Як вже зазначалось судом вище, що згідно з частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина четверта).
При зверненні з вимогами про зміну договору, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України, на позивача у відповідності до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок довести ті обставини, на які він посилається.
На підтвердження істотної зміни обставин та неможливості своєчасно здійснити виконання взятих на себе зобов'язань за договором, позивач надав суду копії договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 року № 67 та укладених до нього додаткових угод, проект додаткової угоди № 6 до договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 року № 67, листа департаменту від 12 грудня 2024 року № 08-24/2873/90-24 щодо додаткової угоди № 6 до договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 № 67, листа ТОВ «Інжинірингова компанія «Стратегія» від 13.12.2024 року № 25-12/24 з пропозицією дострокового розірвання договору, листа департаменту від 26.12.2024 року № 08-24/3017/90-24 щодо відсутності правових підстав для розірвання договору, претензії про порушення умов договору від 06.02.2025 року № 11- 16/279/90-25.
Також, у позовній заяві посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1.
Суд не приймає посилання позивача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1, оскільки відповідно до частини 1 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
З вищевикладеного слідує, що виключно сертифікатом (а не листом) відповідної торгово-промислової палати можуть бути підтверджені форс-мажорні обставини щодо факту неможливості виконання конкретного зобов'язання.
Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 року у справі №905/3886/21 форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання, що позивачем суду не доведено, а відповідний сертифікат не надано.
Крім того, як вбачається із наявних матеріалів справи документів, та про що зазначає позивач, відповідач у листі від 13.12.2024 року № 25-12/24, відповідач зокрема зазначив, що станом на грудень 2024 року, останній вживає заходи щодо припинення своєї господарської діяльності. Водночас, наразі товариство не має у штаті кваліфікованих інженерів з технічного нагляду, що унеможливлює належне виконання товариством своїх зобов'язань за договором. Також зазначено, що роботи за договором фактично не здійснюються більш ніж два роки, пропонує розглянути можливість дострокового розірвання договору за згодою сторін, шляхом підписання відповідної додаткової угоди.
З вищевикладеного слідує, що відповідач заперечував проти продовження строку дії договору, та просив розглянути питання дострокового розірвання договору за згодою сторін.
Крім того, судом встановлено, що як вбачається із пункту 7.3 договору сторони погодили, що внесення змін до договору чи його розірвання допускається за згодою сторін, за рішенням замовника, за рішенням суду. Якщо судовим рішенням у договір внесені зміни або його розірвано, він вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності відповідним рішенням, якщо інше не встановлено рішенням суду.
Зміна умов договору здійснюється шляхом:
Укладання додаткової угоди за ініціативи будь-якої сторони, складених і підписаних в двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони;
В односторонньому порядку шляхом прийняття рішення замовника про змін умов договору у визначених цим договором випадках.
Зміна істотних умов договору, а саме предмету, якості, ціни і строку дії договору здійснюється із урахуванням норм статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Пунктом 7.7. договору визначено, що строк дії договору та виконання зобов'язань щодо виконання робіт може бути продовжено у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 7.7. договору).
Натомість, як вбачається із додаткової угоди № 5 від 11.12.2023 року до договору, пунктом 2 сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору з урахуванням виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, за умови що таке продовження не призводить до збільшення вартості робіт з технічного нагляду відповідно до частини 4 пункту 5 статті 41 Закону України «Про публічні Закупівлі» та викласти пункт 7.1. Договору в наступній редакції: «7.1. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024 року.».
З вищевикладеного слідує, що договір закінчився 31.12.2024 року, що унеможливлює внесення у нього будь-яких змін.
Натомість, позивач не звернувся із відповідним позовом до суду під час дії договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 року № 67, а лише звернувся із відповідними позовними вимогами про визнання додаткову угоду № 6 до договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 року № 67 укладеною, через 6 місяців з дня закінчення строку його дії (позовна заява від 10.07.2025 року, про що свідчить штемпель суду на позовній заяві за вх. № 2381/25).
З вищевикладеного слідує, що позивач після закінчення строку дії договору (31.12.2024 року), у позовній заяві (від 10.07.2025 року вх. № 2381) просить суд, визнати додаткову угоду № 6 до договору щодо продовження строку його дії на 2025 рік укладеною, що не відповідає вимогам законодавства,
Також, суд, критично оцінює твердження позивача про те, що вторгнення російської федерації є підставою для продовження строку дії договору на 2025 рік, але у будь-якому разі до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування, оскільки збройна агресія російської федерації проти України є обставиною, яка рівномірно впливає на інтереси обох сторін договору, а умови договору та/або чинного законодавства України не містять положень, які б зобов'язували відповідача продовжувати строк дії договору на невизначений термін.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Суд приймає до уваги, що, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов'язання як закінчення строку дії договору. Тобто, зобов'язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.
При цьому, захист порушеного права у спосіб спонукання підрядника виконати своє договірне зобов'язання після спливу терміну/строку дії договору, не слід розглядати як зміну істотних умов договору чи в цілому внесення змін до договору, а після спливу цього терміну/строку замовник має право вимагати виконання у повному обсязі договірного зобов'язання підрядником, зокрема, в судовому порядку.
З вищевикладеного слідує, що при укладенні договору сторони повинні враховувати не лише зміст договірних зобов'язань, а дотримуватися строків їх виконання, у тому числі терміну/строку дії договору, оскільки після спливу вказаного періоду та за відсутності вжиття заходів щодо їх припинення (у разі необхідності та в залежності від наявних обставин) такі зобов'язання повинні підлягати безумовному виконанню, у тому числі в судовому порядку шляхом подання відповідного позову.
Крім того, суд приймає до уваги, що пунктом 2.1. договору визначено, що виконання робіт виконавцем за договором здійснюється з моменту виконання замовником зобов'язань, щодо надання доступу останньому до будівельного майданчику та / або передачі проектної документації та копії договору підряду і завершується 31.12.2021 року, але у будь-якому разі не раніше виконання підрядником договору підряду у повному обсязі. Замовник може, у разі необхідності, прийняти рішення про уповільнення теми виконання робіт, їх зупинення або прискорення, а виконавець зобов'язаний виконати такі рішення замовника.
Натомість, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 року (діяв до 20.03.2025 року), Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 (набрав чинності 20.03.2025 року), розділу IІ. Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України - м. Маріуполь, Донецької області (де власне і повинні були виконуватися роботи відповідачем з технічного нагляду по об'єкту: «Заходи з озеленення місця, а саме: реконструкція набережної в Лівобережному районі, м. Маріуполь, І черга (коригування)» (ділі - об'єкт) ДК 021:2015: 712400002 - Архітектурні, інженерні та планувальні послуги (а саме здійснення технічного нагляду) є тимчасово окупованим з 05.03.2022 року (UA14140000000070889 вся територія.
З вищевикладеного слідує, що посилання позивача військову агресію Російської Федерації проти України, що є обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами що також підтверджено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1), у зв'язку із чим на думку останнього, строк дії договору має бути продовжено на 2025 рік, але у будь-якому разі до припинення чи скасування правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення чи скасування шляхом винесення судового рішення, згідно з яким додаткова угода № 6 до договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 № 67 не приймається судом, оскільки строк дії договору припинив свою дію 31.12.2024 року, та враховуючи заперечення відповідача проти продовження строку його дії, у суду відсутні підстави для визнання у укладеною додаткової угоди № 6 до договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 року № 67 та продовження строку дії договору який закінчився 31.12.2024 року на 2025 рік.
Також суд, вважає за необхідне зазначити, що статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997 року у справі №9-зп щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, частини першої статті 55 Конституції України слід розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, що відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 цього рішення Конституційного Суду України).
Вищевикладеного слідує, що Конституція України гарантує кожному право на судовий розгляд спору за виключенням випадків, у яких законом прямо встановлено обов'язковий порядок досудового врегулювання.
Із статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року вбачається, що доступ до правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.
Виходячи з системного аналізу статей 15, 16 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку із чим, позовні вимоги позивача про визнання додаткову угоду № 6 до Договору на здійснення технічного нагляду від 30.09.2020 № 67 укладеною в редакції викладеній у прохальній частині позовної заяви не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 128, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Реквізити сторін:
позивача: Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ЄДРПОУ 38707906);
відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Архбудтехнолоджи» (61044, м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 259, ЄДРПОУ 38914550).
Повне рішення складено "10" листопада 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова