8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"29" жовтня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3028/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
при секретарі судового засідання Надвіренко А.Д.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл. Конституції, 7; код ЄДРПОУ: 04059243)
до Приватного акціонерного товариства "Харківопт" (61124, м. Харків, вул. Орлова Олександра, 8-А; код ЄДРПОУ: 01882918)
про стягнення безпідставно збережених коштів
за участю представників:
позивача - Чубенко З.Ю., посвідчення №2467, витяг з ЄДРПОУ;
відповідача - не з'явився.
29.08.2025 Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківопт", в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківопт" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 530 582,97 грн., а також стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 22 958,74 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на несплату відповідачем у період з 16.12.2020 по 28.02.2022 за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 площею 1,3263 га по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого останній зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника відповідної земельної ділянки, грошові кошти у розмірі орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.09.2025 прийнято позовну заяву (вх.№3028/25 від 29.08.2025) Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Харківопт" про стягнення безпідставно збережених коштів до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3028/25. Призначено підготовче засідання на 01 жовтня 2025 року о 10:00.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2025 відкладено підготовче засідання на 22.10.2025.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.10.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 29.10.2025 позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання відповідача було повідомлено належним чином.
Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись учасникам судового процесу, що підтверджується інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронних листів в кабінети Електронного Суду.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відтак, відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.
Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
У судовому засіданні 29.10.2025 судом проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Харківською міською радою на підставі ч.2 ст.83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства щодо земельної ділянки по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.08.2025 №439359775 право власності на нежитлові будівлі по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові зареєстроване на:
- нежитлові будівлі літ. "3-1", літ. літ. літ. "4-1", літ. "Ф-1", літ. "Х-1", літ. "У-1", літ. "С-1", літ. "Р-1", літ. "П-2" загальна площа 6 268,1 кв.м, нежитлові приміщення №№13-18 в літ. "Б-1" загальною площею 61,1 кв.м, з 16.05.2005 за ПрАТ «ХАРКІВОПТ» на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.1994, виданого Харківською державною нотаріальною конторою №221р.№2-3358; Акта передачі від 08.07.1994 №99, листа РВ ФДМУ по Харківській області від 17.058.2005 №07-3441;
- нежитлові приміщення №№1-10, 10А, 11, 12, І, II в літ. "Б-1" загальною площею 169,9 кв.м, з 03.04.2003 за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28.02.2003 №198, виданого приватним нотаріусом Харківської міської нотаріальної контори Погрібною С.В.
Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038, право користування якою не оформлено.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.08.2025 №НВ-0001622292025 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 складає 1,3263 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 16.12.2019. Вищевказана земельна ділянка належить до земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид цільового призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об'єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.
21.10.1998 між Харківською міською радою та Акціонерним товариством «ХАРКІВОПТ» (код ЄДРПОУ 01882918) укладено договір на право тимчасового користування землею, зареєстрований 07.12.1998 в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею виконкомом Харківської міської ради за №1805, на користування земельною ділянкою по вул. Орлова Олександра, 8А (колишня назва - вул. Матросова) у м. Харкові загальною площею 1,3263 га, для експлуатації та обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд, строком до 15.12.2020.
Як зазначає позивач, ПрАТ «ХАРКІВОПТ» з дати припинення дії договору на право тимчасового користування землею від 21.10.1998, зареєстрованого 07.12.1998 за №1805 - 15.12.2020 та по теперішній час, використовує вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.
Згідно з листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 14.07.2025 №15189/5/20-40-04-07-12 ПрАТ «ХАРКІВОПТ» плату за землю не нараховує та не сплачує.
Як зазначає позивач, ПрАТ «ХАРКІВОПТ» у період з 16.12.2020 по 28.02.2022 не сплачувало плату за користування земельною ділянкою по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 530 582,97 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
У відповідності до статтей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
За статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.72, 14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Як встановлено судом, право власності на:
- нежитлові будівлі літ. "3-1", літ. літ. літ. "4-1", літ. "Ф-1", літ. "Х-1", літ. "У-1", літ. "С-1", літ. "Р-1", літ. "П-2" загальна площа 6 268,1 кв.м, нежитлові приміщення №№13-18 в літ. "Б-1" загальною площею 61,1 кв.м. зареєстроване з 16.05.2005 за ПрАТ «ХАРКІВОПТ» на підставі договору купівлі-продажу від 11.05.1994, виданого Харківською державною нотаріальною конторою №221р.№2-3358, акта передачі від 08.07.1994 №99, листа РВ ФДМУ по Харківській області від 17.058.2005 №07-3441;
- нежитлові приміщення №№ 1-10, 10А, 11, 12, І, II в літ. "Б-1" загальною площею 169,9 кв.м, зареєстроване з 03.04.2003 за ОСОБА_1 , на підставі договору дарування від 28.02.2003 №198, виданого приватним нотаріусом Харківської міської нотаріальної контори Погрібною С.В.
Зазначене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 13.08.2025 №439359775.
Вищевказані нежитлові будівлі розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 площею 1,3263 га по вул. Орлова Олександра, 8А (колишня назва - вул. Матросова) у м. Харкові.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України.
Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Зазначена норма закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).
При цьому, істотною умовою договору, на підставі якого набувається право власності (частки у праві спільної власності) на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, пов'язаного з переходом права власності (крім державної, комунальної власності) на земельну ділянку або прав оренди, емфітевзису, суперфіцію земельних ділянок усіх форм власності, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на такий об'єкт (ч.8 ст.120 ЗК України).
Таким чином, нормами статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти.
Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.08.2025 №НВ-0001622292025 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 складає 1,3263 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 16.12.2019.
21.10.1998 між Харківською міською радою та Акціонерним товариством «ХАРКІВОПТ» (код ЄДРПОУ 01882918) укладено договір на право тимчасового користування землею, зареєстрований 07.12.1998 в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею виконкомом Харківської міської ради за №1805, на користування земельною ділянкою по вул. Орлова Олександра, 8А (колишня назва - вул. Матросова) у м. Харкові загальною площею 1,3263 га, для експлуатації та обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд, строком до 15.12.2020.
Доказів укладання між Харківською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Харківопт" договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 площею 1,3263 га по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові у період з 16.12.2020 по 28.02.2022, матеріали справи не містять.
З огляду на приписи статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Однак суд зауважує, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно, у власника такого нерухомого майна виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
Збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, а саме таких складових як: шкода, протиправна поведінка її заподіювача, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, а також вина, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 та від 20.11.2018 №922/3412/17 сформувала правовий висновок, який полягає у тому, що до правовідносин щодо стягнення з відповідача коштів за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі не застосовуються приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, а фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Відповідний правовий висновок викладено у численних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах (від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 16.03.2021 у справі №924/730/20 тощо).
У постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду зазначив, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у вигляді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (аналогічна правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).
Разом з цим, положеннями частин 1, 2 статті 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов:
а) набуття або збереження майна;
б) набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи;
в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є:
1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);
2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого);
3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;
4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Загальна умова ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 ЗК Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Про необхідність застосування статті 791 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18 та від 12.06.2019 у справі №922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Харківська міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Об'єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об'єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/2948/17 та від 09.04.019 у справі №922/652/18).
Так, судом встановлено, що 21.10.1998 між Харківською міською радою та Акціонерним товариством «ХАРКІВОПТ» (код ЄДРПОУ 01882918) укладено договір на право тимчасового користування землею, зареєстрований 07.12.1998 в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею виконкомом Харківської міської ради за № 1805, на користування земельною ділянкою по вул. Орлова Олександра, 8А (колишня назва - вул. Матросова) у м. Харкові загальною площею 1,3263 га, для експлуатації та обслуговування адміністративних, складських та допоміжних будівель і споруд, строком до 15.12.2020.
Разом з тим, земельна ділянка з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 площею 1,3263 га по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові сформована як об'єкт цивільних прав 16.12.2019.
Відповідно до абзацу 3 статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Норми статей 120 ЗК та 377 ЦК України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі.
Судом встановлено, що в порушення вимог статей 120 ЗК та 377 ЦК України відповідач у спірний період з 16.12.2020 по 28.02.2022 користувався земельною ділянкою кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 площею 1,3263 га по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові, на якій розташовані нежитлові приміщення, належні йому на праві власності, без укладання договору оренди з власником відповідної земельної ділянки - Харківською міською радою.
Суд вкотре наголошує, що користування земельною ділянкою в Україні є платним. Доказів звільнення відповідача від такої плати за землю останнім не надано.
Отже, відповідач як фактичний користувач спірної земельної ділянки, після закінчення строку оренди, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №922/536/18.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку безпідставно збережених коштів, останній здійснює розрахунки як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Розрахунок розміру безпідставно збережених ПрАТ «ХАРКІВОПТ» коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 від 06.06.2025 №НВ 9966200462025.
Вищевказаний розрахунок виконано на підставі Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради №41/08 від 27.02.2008, зі змінами (далі - Положення № 41/08).
Відповідно до п. 289.2. ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
Згідно із п.289.3. ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Згідно інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, функції якого на цей час виконує Держгеокадастр, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2020 рік - 1,0, 2021 рік - 1,1, 2022 рік - 1,15, 2023 рік - 1,051, 2024 рік - 1,12.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, яке йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
Значення коефіцієнта індексації за певний рік застосовується в наступному році, який йде за роком, за який його встановлено, шляхом помноження розміру орендної плати на його значення.
В даному випадку, оскільки витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки отримано Харківською міською радою у 2025 році, для визначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки потрібно поділити розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, вказаний у витязі, на відповідні коефіцієнти індексації за попередні роки.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 загальною площею 1,3263 га по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові у 2020-2021 роках становила 32 525 987,04 грн.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 загальною площею 1,3263 га по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові у 2022 році становила 35 778 585,75 грн.
Разом з цим, відповідно до п. 4.1 Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021), річна орендна плата за використання земельної ділянки для промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) встановлена на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п. 4.1 Положення №41/08 (в редакції з 01.01.2022), річна орендна плата за використання земельної ділянки для промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) встановлена на рівні 4% від нормативної грошової оцінки.
Додатком до Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м. площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Додатком до Положення №41/08 «Коефіцієнти умов використання земельної ділянки» (в редакції з 01.01.2022) встановлено, що коефіцієнту розміру земельної ділянки із показником від 1 га - 4,9999 га відповідає значення 0,90.
Пунктом 2.4 Положення №41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Враховуючи факт того, що орендарем не надано жодних документів на підтвердження особливих умов використовуваної земельної ділянки, у розрахунках застосоване базове значення 1.
Отже, розмір орендної плати, за використання всієї земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 загальною площею 1,3263 га по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові складає:
- у 2020 році 108 419,96 грн. в місяць, а за період з 16.12.2020 по 31.12.2020- 55 958,69 грн.;
- у 2021 році 108 419,96 грн. в місяць, а за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 - 1 301 039,45 грн.;
- у 2022 році 107 335,76 грн. в місяць, а за період з 01.01.2022 по 28.02.2022-214 671,52 грн.
Разом з тим, згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до ч.286.6 ст.286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожної з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.
За відсутності іншої норми права, яка б урегульовувала подібні правовідносини, обґрунтованим та правомірним є застосування п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України за аналогією у спірних правовідносинах. Отже, розрахувати суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці, можливо.
Аналогічні за змістом висновки щодо можливості застосування зазначеного алгоритму розрахунку позовних вимог надав і Касаційний цивільний суд у постанові від 29.01.2020 у справі №638/13423/18. Відповідна позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №922/1646/20, від 16.08.2022 у справі №922/2095/21, від 04.10.2022 у справі №922/2828/20.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, право власності на об'єкти нерухомості по вул. Орлова Олександра, 8А у м. Харкові зареєстроване на нежитлові будівлі: літ. "3-1", літ. "Щ-1", літ. літ. "4-1", літ. "Ф-1",літ. літ. "У-1",літ. "С-1",літ. "Р-1", літ. "П-2" загальна площа 6 268,1 кв.м, нежитлові приміщення №№ 13-18 в літ. "Б-1" загальною площею 61,1 кв.м, з 16.05.2005 за ПрАТ «ХАРКІВОПТ», а на нежитлові приміщення №№ 1-10, 10А, 11, 12, І, II в літ. "Б-1" загальною площею 169,9 кв.м, з 03.04.2003 за ОСОБА_1 .
Загальна площа нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 складає 6 499,1 кв.м.
Отже, сума коштів у розмірі орендної плати, яку повинно було сплатити ПрАТ «ХАРКІВОПТ» відповідно до частки належного йому майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 складає за період:
- з 16.12.2020 по 31.12.2020 54 495,81 грн. (6 329,2 кв.м (площа нерухомого майна ПрАТ «ХАРКІВОПТ») / 6 499,1 кв.м. (загальна площа нерухомого майна) * 55 958,69 грн. (розмір плати за використання всієї земельної ділянки за вказаний період));
- з 01.01.2021 по 31.12.2021 1 267 027,60 грн. (6 329,2 кв.м / 6 499,1 кв.м. * 1 301 039,48 грн.);
- з 01.01.2022 по 28.02.2022 209 059,56 грн. (6 329,2 кв.м / 6 499,1 кв.м. * 214 671,52 грн.
Як вже зазначалось, такий підхід до розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою для кожної з кількох осіб пропорційно їх часткам у праві власності на нерухомість, яка знаходиться на такій земельній ділянці підтверджується висновками Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/1646/20, від 16.08.2022 у справі №922/2095/21 та від 04.10.2022 у справі №922/2828/20.
Оскільки, відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 14.07.2025 №15189/5/20-40-04-07-12 ПрАТ «ХАРКІВОПТ» плату за землю не нараховувало та не сплачувало, загальна сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки у період з 16.12.2020 по 28.02.2022 становить 1 530 582,97 грн.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Харківської міської ради до Приватного акціонерного товариства "Харківопт" про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківопт" (61124, м. Харків, вул. Орлова Олександра, 8-А; код ЄДРПОУ: 01882918) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) - UA698999980314090611000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 24062200) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 1 530 582 (один мільйон п'ятсот тридцять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн 97 коп за використання земельної ділянки загальною площею 1,3263 га по вул. Орлова Олександра, буд. 8А у м. Харкові з кадастровим номером 6310136900:05:004:0038 за період з 16.12.2020 по 28.02.2022.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківопт" (61124, м. Харків, вул. Орлова Олександра, 8-А; код ЄДРПОУ: 01882918) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003; код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243, рахунок (IBAN) - UA518201720344240012000032986, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172) витрати зі сплати судового збору у сумі 22 958 (двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн 74 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "10" листопада 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко