8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3031/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр-т. Любомира Гузара, буд. 44)
до Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" (61022, м. Харків, пр-т. Правди, буд. 10, кім. 27-Е)
про стягнення 103902,95 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" про стягнення 103902,95 грн., з яких: пеня у розмірі 66020,36 грн. та штраф у розмірі 37882,59 грн., а також судові витрати.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за договором №2109000150 від 28.09.2021 в частині своєчасного виконання підрядних робіт.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Враховуючи, що поданий позов за своїми ознаками є малозначним в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного з'ясування обставин справи, враховуючи необхідність недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні, розгляд справи ухвалено здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи на підставі частини 5 статті 252 ГПК України.
Суд зазначає, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам".
Відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Враховуючи зазначене, сторони зобов'язані мати зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Таким чином, процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про розгляд справи - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет".
Правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21.
Матеріали справи свідчать, що учасники справи зареєстрували Електронний кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, а тому копію ухвали суду про відкриття провадження у справі було надіслано до їх зареєстрованих Електронних кабінетів, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Також, ухвалу Господарського суду Харківської області від 03.09.2025 по справі №922/3031/25 оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України від учасників справи на адресу суду не надходило.
Разом з тим, 18.09.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №21522), в якому відповідач просить відмовити у стягненні штрафних санкцій: за актом №13 від 09.10.2023 року: пеня у розмірі 11134,42 грн., штраф у розмірі 7794,09 грн; за актом №14 від 05.09.2024 року: пеня у розмірі 5852,00 грн., штраф у розмірі 2250,77 грн.; за актом №15 від 17.09.2024 року: пеня у розмірі 3159,18 грн., штраф у розмірі 1208,43 грн. Частково відмовити у стягненні пені за актом №12 від 07.07.2023 року у розмірі 905,36 грн. Зменшити розмір нарахованого штрафу та пені на 85%, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В обґрунтування заперечень зазначено, що договір продовжує свою дію після 30.06.2023 р. лише в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків за виконані роботи. В частині застосування штрафних санкцій договір припинив свою дію 30.06.2023 р. Зазначає, що позивач може нараховувати пеню за пунктом 10.2. договору лише до 30.06.2023 р. Однак, як вбачається із представленого розрахунку, позивач нараховує пеню та штраф і після 30.06.2023 р. Таким чином, відповідач вважає, що не підлягають задоволенню через закінчення строку дії договору стягнення пені та штрафу: за актом №13 від 09.10.2023 року: пеня у розмірі 11134,42 грн., штраф у розмірі 7794,09 грн.; за актом №14 від 05.09.2024 року: пеня у розмірі 5852,00 грн., штраф у розмірі 2250,77 грн. За актом №15 від 17.09.2024 р.: пеня у розмірі 3159,18 грн., штраф у розмірі 1208,43 грн. За актом №12 від 07.07.2023 р. кінцевий строк нарахування має бути не до 06.07.2023 р., а до 30.06.2023 р. У зв'язку із цим, по цьому акту розрахунок пені позивачем мав бути не більше 25996,75 грн., проти 26902,11 грн.
Крім того, у вказаній заяві по суті справи відповідач зазначає, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є завищеним. В такому вигляді штрафні санкції виступають способом незаконного збагачення, а не засобом впливу на господарсько-правові відносини. Відтак, відповідач просить зменшити загальний розмір заявлених штрафних санкцій на 85%.
23.09.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №22065), в якій позивач просить суд прийняти відповідь на відзив до розгляду та долучити її до матеріалів справи. Відмовити відповідачу у задоволенні вимоги про зменшення штрафних санкцій на 85% та позов задовольнити у повному обсязі, яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
В обґрунтування вказаної заяви по суті справи зазначено, що позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій у сумі 103902,95 грн. обґрунтовуються обставинами щодо неналежного виконання відповідачем, як підрядником, зобов'язання стосовно виконання робіт по договору №2109000150 від 28.09.2021.
Звертає увагу, що відповідно до пункту 4.1 договору (з урахуванням внесених змін), підрядник зобов'язується виконати роботи з дати підписання договору до 30.06.2023 року з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконаних робіт (Додаток №3), що додається до договору та є невід'ємною його частиною. Згідно з пунктом 4.3 договору, датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.
Згідно з Графіком виконання робіт (Додаток №3 до договору з урахуванням внесених змін) підрядник зобов'язався виконати роботи у два етапи: 1. Ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів КС-15 Кременчук (всі роботи, крім благоустрою території на споруди АПО газу) із строком виконання до 30.12.2022. 2. Благоустрій території на споруді АПО газу із строком виконання до 30.06.2023. Разом із тим, підрядник виконав свої зобов'язання по договору із порушенням строків, що підтверджується наступними актами виконаних будівельних робіт: №9 від 05.01.2023 на суму 193904,30 грн.; №10 від 28.03.2023 на суму 206 932,57 грн; №11 від 26.04.2023 на суму 69213,41 грн.; №12 від 07.07.2023 на суму 104272,66 грн.; №13 від 09.10.2023 на суму 111344,15 грн.; №14 від 05.09.2024 на суму 32153,83 грн.; №15 від 17.09.2024 на суму 17263,30 грн. Отже, позивач зазначає, що всупереч взятих на себе зобов'язань, відповідач не виконав роботи у строк, передбачений договором.
Зазначає, що згідно з частиною 4 статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відтак, в пункті 10.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно виконаних робіт. Враховуючи, що відповідачем не виконано роботи у строк, передбачений договором, що є порушенням умов договору то в силу вимог чинного законодавства та умов пункту 10.2. договору, позивачем було нараховано пеню у розмірі 66020,36 грн. та штраф у розмірі 37882,59 грн.
Разом з тим, зазначає, що визначена положеннями договору відповідальність за прострочення виконання робіт, погоджена відповідачем разом з рештою умов договору, включно із графіком виконання робіт, а тому є обов'язковою для нього. З огляду на порушення строків виконання робіт позивач нарахував штрафні санкції у розмірі, вказаному у позовній заяві та розрахунку штрафних санкцій. При цьому позивач також наполягає, що відповідачем не наведено доводів та не надано жодних належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення частини 3 статті 551 ЦК України. Враховуючи наведене та принцип рівності сторін, який вимагає справедливого балансу інтересів між сторонами, не можуть бути односторонньо застосовані на користь відповідача положення частини 3 статті 551 ЦК України.
Отже, матеріали справи свідчать, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що 28.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" (далі - відповідач, підрядник) було укладено договір №2109000150 (далі - договір).
Відповідно до умов пункту 1.1. договору підрядник за завданням замовника, відповідно до умов договору про закупівлю, зобов'язується на свій ризик надати послуги: "Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь (ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів КС-15 Кременчук)" відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (із змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов договору.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що склад, обсяг, вартість робіт та строки визначені Технічними, якісними та кількісними характеристиками (Додаток №1), договірною ціною (Додаток №2) та Графіком виконання робіт (Додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 3.1. договору загальна вартість виконуваних робіт за договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (Додаток №2) становить 5394375,60 грн., в тому числі ПДВ 20% 899062,60 грн.
Відповідно до умов пункту 3.3. договору погоджено, що оплата за договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.
Згідно з умовами пункту 4.1. договору погоджено, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати підписання договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Відповідно до пункту 4.3. договору датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.
Пунктом 4.4. договору визначено місце виконання робіт (надалі - об'єкт):
- КС-15 Кременчук, Полтавська обл., Кременчуцький район, с. Піщане.
Відповідно до умов пункту 5.1. договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними у повноваженими представниками сторін.
Згідно з пунктом 5.2. договору акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5 робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт в частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання. При прийманні виконаних робіт замовник може витребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.
Відповідно до умов пункту 6.18. договору погоджено, що роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за договором.
Відповідно до умов пункту 7.3. договору підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконаних робіт (Додаток №3) строки роботи відповідно до Технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації (п.п. 7.3.1.).
Пунктом 11.1. договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 365 календарних днів. В частині гарантійного зобов'язання договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Матеріали справи свідчать, що 12.11.2021 між замовником та підрядником було укладено додаткову угоду №1 про електронний документообіг до договору №2109000150 від 28.09.2021, відповідно до умов пункту 1.1. якого сторони домовились, що з метою виконання умов договору будуть здійснювати обмін документами, визначеними у п. 1.2. угоди, як електронним документом у розумінні Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Під "обміном електронними документами" сторони розуміють їх створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, підписання, використання тощо за допомогою системи електронного документообігу, що визначена у розділі 2 Угоди.
27.07.2022 між замовником та підрядником було укладено додаткову угоду №2 до договору №2109000150 від 28.09.2021, відповідно до якої пункту 3.1. договору викладено в такій редакції: "3.1. Загальна вартість виконуваних робіт за договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (Додаток №2) становить: 5393570,03 грн. в тому числі ПДВ 20% - 898928,34 грн." Додаток №1 до договору - "Технічні, якісні та кількісні характеристики" викласти у новій редакції, що додається до цієї додаткової угоди №2. Додаток №2 до договору - "Договірна ціна" викласти у новій редакції, що додається до цієї додаткової угоди №2".
27.09.2022 між замовником та підрядником було укладено додаткову угоду №3 до договору №2109000150 від 28.09.2021, відповідно до якої пункт 4.1. договору викладено в такій редакції: "4.1. Підрядник зобов'язується виконати роботи з дати підписання договору до 30.12.2022 з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до договору та є невід'ємною його частиною". Також, пункт 11.1. договору викладено у новій редакції: "11.1. договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30 грудня 2022 року. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання". Додаток №3 до договору - "Графік виконання робіт" викладено у новій редакції, що додається до додаткової угоди №3.
28.12.2022 між замовником та підрядником було укладено додаткову угоду №4 до договору №2109000150 від 28.09.2021, відповідно до якої пункт 4.1. договору викладено в такій редакції: "4.1. Підрядник зобов'язується виконати роботи з дати підписання договору до 30.06.2023 р. з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною". Також, пункт 11.1. договору викладено в такій редакції: "11.1. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2023 р. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання". Додаток №3 до договору - "Графік виконання робіт" викладено у новій редакції, що додається до додаткової угоди №4 згідно якого погоджено, що ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів КС-15 Кременчук (всі роботи, крім благоустрою території на споруді АПО газу) - 30.12.2022 р., благоустрій території на споруді АПО газу - 30.06.2023 р.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме: №9 від 05.01.2023 на суму 193904,30 грн., №10 від 28.03.2023 на суму 206932,57 грн., №11 від 26.04.2023 на суму 69213,41 грн., №12 від 07.07.2023 на суму 104272,66 грн., №13 від 09.10.2023 на суму 111344,15 грн., №14 від 05.09.2024 на суму 32153,83 грн., №15 від 17.09.2024 на суму 17263,30 грн.
17.09.2024 між сторонами підписано Акт про завершення робіт до договору №2109000150 від 28.09.2021, згідно якого підрядник виконав, а замовник прийняв визначені предметом договору роботи: послуги з "Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач, шосе, доріг, аеродромів і залізничних доріг; вирівнювання поверхонь" (ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів КС-15 Кременчук)" в межах експлуатації Кременчуцького ЛВУМГ згідно вказаного договору на суму 4176963,19 грн.
Позивачем зазначено про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №2109000150 від 28.09.2021 в частині своєчасного виконання підрядних робіт, що стало підставою для здійснення розрахунку та заявлення до стягнення штрафних санкцій відповідно до пункту 10.2. договору.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем скеровано на адресу відповідача засобами поштового зв'язку претензії: №3 від 16.05.2023, №6 від 17.08.2023, №8 від 08.11.2023, №10 від 21.02.2025 з викладенням правових та фактичних підстав звернення, в яких просив сплатити пеню та штраф за порушення умов договору в частині дотримання строків виконання робіт, які залишилися з боку відповідача без відповіді та задоволення.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому, консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.
Договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Статтею 875 ЦК України унормовано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі №909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору. Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, укладаючи та підписуючи договір №2109000150 від 28.09.2021 р., а також додаткові угоди до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
Відповідно до статті 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частиною 1 статті 846 ЦК України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як зазначено судом та погоджено між сторонами умовами пункту 4.1. договору, підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати підписання договору з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Відповідно до пункту 4.3. договору датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому Розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.
Пунктом 4.4. договору визначено місце виконання робіт (надалі - об'єкт):
- КС-15 Кременчук, Полтавська обл., Кременчуцький район, с. Піщане.
Відповідно до умов пункту 5.1. договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними у повноваженими представниками сторін.
Відповідно до умов пункту 7.3. договору підрядник зобов'язаний виконати якісно та у встановлені Графіком виконаних робіт (Додаток №3) строки роботи відповідно до Технічних, якісних та кількісних характеристик (Додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації (п.п. 7.3.1.).
28.12.2022 між замовником та підрядником було укладено додаткову угоду №4 до договору №2109000150 від 28.09.2021, відповідно до якої пункт 4.1. договору викладено в такій редакції: "4.1. Підрядник зобов'язується виконати роботи з дати підписання договору до 30.06.2023 р. з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт (Додаток №3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною". Також, пункт 11.1. договору викладено в такій редакції: "11.1. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2023 р. В частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання". Додаток №3 до договору - "Графік виконання робіт" викладено у новій редакції, що додається до додаткової угоди №4 згідно якого погоджено, що ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів КС-15 Кременчук (всі роботи, крім благоустрою території на споруді АПО газу) - 30.12.2022 р., благоустрій території на споруді АПО газу - 30.06.2023 р.
З матеріалів справи убачається, що між сторонами було оформлено та підписано Акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме: №9 від 05.01.2023 (ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів) на суму 193904,30 грн., №10 від 28.03.2023 (ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів) на суму 206932,57 грн., №11 від 26.04.2023 (ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів) на суму 69213,41 грн., №12 від 07.07.2023 (ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів) на суму 104272,66 грн., №13 від 09.10.2023 (благоустрій території на споруді АПО газу КС-15) на суму 111344,15 грн., №14 від 05.09.2024 (ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів) на суму 32153,83 грн., №15 від 17.09.2024 (благоустрій території на споруді АПО газу КС-15) на суму 17263,30 грн., що не заперечується відповідачем.
Таким чином, враховуючи погоджені між сторонами умови договору в частині дотримання відповідачем строку виконання робіт, а також наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд констатує, що відповідачем порушеного погоджені з позивачем умови договору та прострочено строк за вказаними актами приймання виконаних будівельних робіт.
Суд зазначає, що відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином. При цьому суд зазначає, що право погодити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.
Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а тому у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Пунктом 10.1. договору погоджено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з умовами пункту 10.2. договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт (Додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку пені у розмірі 66020,36 грн. та штрафу у розмірі 37882,59 грн. суд зазначає, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, погодженим умовам договору, фактичним обставинам справи, розрахунок виконано арифметично вірно, а тому позовна вимога про стягнення пені у розмірі 66020,36 грн. та штрафу у розмірі 37882,59 грн. є правомірною та обґрунтованою.
Разом з тим, заперечення відповідача щодо здійсненого розрахунку в частині застосування штрафних санкцій до 30.06.2023 р. відхиляються судом як безпідставні, не відповідають фактичним обставинам справи, погодженими між сторонами умовам договору та положенням законодавства з огляду на наступне.
Із матеріалів справи убачається та між сторонами погоджено, що відповідно до пункту 4.1 договору з урахуванням внесених змін, підрядник зобов'язується виконати роботи з дати підписання договору до 30.06.2023 року з обов'язковим дотриманням погодженого із замовником Графіку виконаних робіт (Додаток №3), що додається до договору та є невід'ємною його частиною. Згідно з пунктом 4.3 договору, датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника.
Згідно з Графіком виконання робіт (Додаток №3 до договору з урахуванням внесених змін) підрядник зобов'язався виконати роботи у два етапи: 1. Ремонт ізоляційного покриття обладнання та трубопроводів КС-15 Кременчук (всі роботи, крім благоустрою території на споруди АПО газу) із строком виконання до 30.12.2022. 2. Благоустрій території на споруді АПО газу із строком виконання до 30.06.2023.
Натомість матеріали справи свідчать, що підрядник виконав свої зобов'язання по договору із порушенням строків, що підтверджується вище вказаними актами виконаних будівельних робіт, а тому всупереч взятих на себе зобов'язань, відповідач не виконав роботи у строк, передбачений договором.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Водночас згідно з частиною 4 статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 виснувала, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Як зазначено вище та не заперечується відповідачем, умовами пункту 10.2. договору погоджено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених Графіком виконання робіт до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості несвоєчасно виконаних робіт. При цьому визначена положеннями договору відповідальність за прострочення виконання робіт була погоджена відповідачем разом з іншими умовами договору, включно із графіком виконання робіт, а тому є обов'язковою для нього.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не виконано роботи у строк, передбачений договором, що є порушенням умов договору, а тому в силу вимог чинного законодавства та умов пункту 10.2. договору, позивачем було правомірно нараховано пеню у розмірі 66020,36 грн. та штраф у розмірі 37882,59 грн.
Щодо клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено умови як підстави для зменшення штрафних санкцій, і ця норма не передбачає вимог щодо обов'язкової їх наявності у поєднанні, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них, зокрема наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оцінюючи обставини, які мають істотне значення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у cправі №904/872/24).
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Відповідно до статті 3, частини 3 статті 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що роботи за договором виконані в повному обсязі. Прострочення виконання робіт є незначним. З 24 лютого 2022 року місто Харків та відповідні населені пункти Харківської області, а також м. Кременчук (згідно із відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України) знаходяться під постійними обстрілами з боку ворожих військ. Як наслідком зниження обсягів здійснення підприємницької діяльності або так і взагалі її припинення. Вказує, що у зв'язку із наявністю постійних загроз, повітряних тривог, а також відключення електроенергії (було актуальним на момент проведення відповідних робіт), відповідач був вимушений вийти за межі строку виконання робіт, які у повному обсязі були прийняті позивачем. Стверджує, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є завищеним. В такому вигляді штрафні санкції виступають способом незаконного збагачення, а не засобом впливу на господарсько-правові відносини. На підставі вищевикладеного, відповідач просить зменшити загальний розмір заявлених штрафних санкцій на 85%.
Заперечуючи проти задоволення клопотання про зменшення штрафних санкцій позивач зазначає, що позивач і відповідач перебувають в однаково рівних умовах, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто в обставинах, які стосуються обох сторін договору. Отже, вирішуючи питання щодо зменшення суми штрафних санкцій суд повинен враховувати можливі наслідки не лише для боржника, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача.
Між фактом прострочення виконання робіт (їх окремих етапів) і застосуванням до боржника штрафних санкції наявний причинно-наслідковий зв'язок, а тому позивач у даному випадку діє виключно виходячи з положень договору, статей 549, 623 ЦК України. Визначена положеннями договору відповідальність за прострочення виконання робіт, погоджена відповідачем разом з рештою умов договору, включно із графіком виконання робіт, а тому є обов'язковою для нього. З огляду на порушення строків виконання робіт позивач нарахував штрафні санкції у розмірі, вказаному у позовній заяві та розрахунку штрафних санкцій.
Крім того, зазначає, що аналіз вказаних норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Як свідчить публічна та доступна інформація на порталі prozorro.gov.ua лише у 2025 році відповідач уклав договорів із замовниками на загальну суму 176501835,13 грн. Отже, можна зробити висновок, що відповідач веде повноцінну підприємницьку діяльність та відповідно отримує прибуток.
Наголошує, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідачем допущено значне прострочення виконання зобов'язання. При цьому слід враховувати, що відповідач був достеменно обізнаний як із необхідністю виконання робіт у строки, визначені договором, так і з наслідками порушення виконання відповідних зобов'язань.
Крім того, звертає увагу, що розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про визначення уповноваженого органу управління державним майном газотранспортної системи, що використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами" від 15.11.2019 р. №1087-р, Міністерство фінансів України визначено органом управління державним майном газотранспортної системи, що використовується в процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
21.11.2019 між Міністерством фінансів України та Оператором було укладено договір про передачу на праві господарського відання державного майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, №13010-05/197. Типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2019 за №942.
Відповідно до умов вказаного договору, 01.01.2020 Оператору було передано на праві господарського відання об'єкти газотранспортної системи, які на праві власності належать державі Україна та які не підлягають відчуженню/приватизації в силу прямої заборони положень статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт".
Згідно з п.п. 3.2. п. 3 Статуту оператора, предметом діяльності товариства є, зокрема транспортування природного газу, надання інших послуг суб'єктам ринку природного газу в межах та на умовах, визначених законодавством, що застосовується; експлуатація, підтримання у належному стані, реконструкція і сервісне обслуговування магістральних газопроводів, включно із транскордонними газопроводами, а також об'єктів на них; діагностування, атестування і сертифікація основного та допоміжного обладнання. Отже, під час експлуатації газотранспортної системи Оператор діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система.
Наголошує на тому, що позивач є підприємством критичної інфраструктури та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 ТОВ "Оператор ГТС України" є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Під час експлуатації газотранспортної системи позивач діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система.
Звертає увагу, що згідно з бухгалтерською довідкою від 10.09.2025 станом на 10.09.2025 заборгованість замовників послуг за договорами транспортування природного газу з оплати несанкціонованих відборів перед Оператором ГТС за період з 01.01.2020 по 31.08.2025 складає - 38611317126,09 грн. Зазначене свідчить про наявність скрутного фінансового стану ТОВ "Оператор ГТС України".
Відзначає, що з початком повномасштабного вторгнення на територію держави України значних руйнувань та пошкоджень зазнала газотранспортна система, яка належить на праві власності державі Україна. Найбільша кількість пошкоджень газотранспортної системи припадає на Луганську, Донецьку, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську та Харківську області.
При цьому з метою забезпечення функціонування газотранспортної системи, яка належить на праві власності державі Україна, ТОВ "Оператор ГТС України" за власні кошти постійно здійснює проведення ремонтів, пов'язаних із ліквідацією наслідків бойових дій, з метою не допущення припинення транспортування природного газу як для замовників, які здійснюють свою господарську діяльність на території України. Враховуючи наведене та принцип рівності сторін, який вимагає справедливого балансу інтересів між сторонами, не можуть бути односторонньо застосовані на користь відповідача положення частини 3 статті 551 ЦК України.
Отже, позивач резюмує, що ухвалюючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер. Відповідачем не наведено доводів та не надано жодних належних і допустимих доказів, які підтверджували б наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення частини 3 статті 551 ЦК України, а тому просить суд відмовити в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій.
У даному разі щодо посилань відповідача в обґрунтування клопотання про те, що з 24 лютого 2022 р. м. Харків та населені пункти Харківської області, а також м. Кременчук знаходяться під постійними обстрілами з боку ворожих військ, наявність постійних загроз, повітряних тривог, відключення електроенергії (було актуальним на момент проведення відповідних робіт), а тому відповідач був вимушений вийти за межі строку виконання робіт суд зазначає, що загальновідомим та нормативно врегульованим є питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що обмежує безперешкодне здійснення господарської діяльності.
Так, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який є продовженим до теперішнього часу.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Однак, суд зауважує, що ступінь цього впливу на суб'єктів господарювання є різним та потребує доведення відповідачем у разі посилання на відповідні обставини та їх вплив на дотримання строків виконання робіт у даному конкретному випадку.
Натомість матеріали справи свідчать, що стверджуючи про відповідні загальні обставини воєнного стану, відповідач не надає до матеріалів справи жодних доказів у розумінні вимог статті 73, 74 ГПК України, які б підтверджували вказані обставини та їх безпосередній вплив на порушення відповідачем строків виконання робіт у даному конкретному випадку.
При цьому суд звертає увагу, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (висновки Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Необхідно враховувати, що укладений між сторонами договір є підставою для виникнення та існування у сторін обумовлених договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін згідно статей 11, 202, 509 ЦК України. Оскільки укладеним між сторонами спірним договором, а також додаткових угод до нього (укладались після початку введення воєнного стану в України) чітко визначено строки виконання робіт, невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань є порушенням зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків, а саме застосування позивачем погодженого з відповідачем умовами пункту 10.2. договору розміру пені та штрафу.
Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення погоджених строків виконання робіт та усвідомлював визначені умовами договору строки та ризики їх недотримання.
Тобто, позивач та відповідач є самостійними суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відтак, невиконання або неналежне виконання однією із сторін договірних зобов'язань може завдати істотної шкоди іншій та суперечитиме як законним правам та інтересам відповідної сторони господарських правовідносин, так і вимогам процесуального закону, оскільки не враховує матеріальні інтереси такої сторони.
Водночас як зазначено судом та убачається з матеріалів справи, відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань в частині дотримання строку виконання робіт. Поряд з цим, прострочення строку за більшістю актів приймання виконаних будівельних робіт відбулось більше ніж на 30 календарних днів, а тому прострочення мало тривалий у часі характер, чим порушувало законні сподівання позивача на своєчасне виконання робіт згідно з погодженим графіком робіт. При цьому матеріали справи свідчать, що прострочення відповідачем строку виконання робіт за спірними актами відбулось на загальну суму 735084,22 грн., що є значно більшим показником, ніж розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій за такими актами, а тому суд відхиляє твердження відповідача про те, що розмір штрафних санкцій є завищеним.
У даному разі розмір штрафних санкцій не є надмірним, навпаки, є співмірним та слугує засобом попередження порушення умов договору, а також як шлях до відновлення балансу інтересів сторін. Вказане відповідає принципу справедливості та легітимній меті належного виконання договірних зобов'язань. Розмір штрафних санкцій відповідає вимогам чинного законодавства України, є цілком адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами сторін, способом стимулювання відповідача до належного виконання зобов'язань.
Окрім того, суд враховує, що з метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем було скеровано на адресу відповідача засобами поштового зв'язку численні претензії: №3 від 16.05.2023, №6 від 17.08.2023, №8 від 08.11.2023, №10 від 21.02.2025 з викладенням правових та фактичних підстав звернення, в яких просив сплатити пеню та штраф за порушення умов договору в частині дотримання строків виконання робіт.
Натомість матеріали справи свідчать, що жодної відповіді на вказані претензії щодо неправомірності здійсненого нарахування або надмірності штрафних санкцій та пропозицій мирного врегулювання спірного питання, відповідачем надано не було, а тому суд констатує, що порушення відповідачем договірних зобов'язань та відсутність реагування на досудові претензії позивача сприяло тому, що даний спір було доведено до суду з вини відповідача.
Водночас як зазначено позивачем та свідчить публічна та доступна інформація на порталі prozorro.gov.ua лише у 2025 р. відповідач уклав договорів із замовниками на загальну суму 176501835,13 грн. Отже, можна зробити висновок, що відповідач веде повноцінну підприємницьку діяльність та отримує прибуток, що відповідачем не спростовано та не реалізовано право на подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до статті 167 ГПК України.
При цьому матеріали справи свідчать, що згідно з бухгалтерською довідкою від 10.09.2025 станом на 10.09.2025 заборгованість замовників послуг за договорами транспортування природного газу з оплати несанкціонованих відборів перед Оператором ГТС за період з 01.01.2020 по 31.08.2025 складає - 38611317126,09 грн. Зазначене свідчить про наявність скрутного фінансового стану ТОВ "Оператор ГТС України". Водночас суд приймає до уваги, що жодних доказів на підтвердження того, що майновий стан відповідача є гіршим, ніж позивача, матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано.
Разом з тим, суд приймає до уваги, що позивач є підприємством критичної інфраструктури та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 №83 ТОВ "Оператор ГТС України" є підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Під час експлуатації газотранспортної системи позивач діє для забезпечення потреб держави Україна, у власності якої перебуває газотранспортна система.
Отже, з метою виконання своєї господарської діяльності та для забезпечення безперебійного транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України", зокрема, але не виключно, здійснює постійну закупівлю природного газу з метою балансування газотранспортної системи, а також капітальний та поточний ремонт трубопроводів газотранспортної системи України, газорозподільних станцій (ГРС), систем автоматичного контролю і сигналізації на ГРС, компресорних станцій тощо. Критичну важливість та суспільну значимість діяльності позивача в умовах воєнного стану відповідачем в клопотанні про зменшення штрафних санкцій не спростовано.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведено та не підтверджено жодними доказами існування виняткових та виключних обставин, які свідчили б про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, приймаючи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, ступінь вини відповідача у виникненні спору, обґрунтовані заперечення позивача, розмір штрафних санкцій, який не є надмірним та слугує належним засобом попередження порушення умов договору та відновлення балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку, що викладене у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення штрафних санкцій задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак, всупереч вимог наведених статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог, відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-монтажне управління "Енергоюжспецстрой" (61022, м. Харків, пр-т. Правди, буд. 10, кім. 27-Е, код ЄДРПОУ 32951760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр-т. Любомира Гузара, буд. 44, код ЄДРПОУ 42795490) пеню у розмірі 66020,36 грн., штраф у розмірі 37882,59 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "10" листопада 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова