вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"04" листопада 2025 р. м. Рівне Справа № 918/868/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Редько К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" до відповідача-1 Фізичної особи-підприємця Величко Володимира Вікторовича, до відповідача-2 ОСОБА_1, до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС" про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави
у судове засідання представники сторін не з'явились
Суть спору.
На розгляді Господарського суду Рівненської області перебуває позов АТ АКБ "Львів" до ФОП Величко В.В., ОСОБА_1., ТОВ "СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС" про:
- стягнення 186 751, 73 грн - заборгованості, з яких 178 577, 87 грн - основна заборгованость, а також 8 173,86 грн - заборгованість по відсотках;
- звернення стягнення на предмет застави - автомобіль: FIAT Tipo, 2018 випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 , що належить відповідачу 3 - ТОВ "СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС" для задоволення вимог позивача - АТ АКБ "Львів" за Додатковим договором №526-В/2020-1 від 14.12.2020 про надання кредиту до Генерального договору №526/В/2020 від 14.12.2020 в розмірі 186 751,73 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог АТ АКБ "Львів" зазначає, що 14.12.2020 між АТ АКБ "Львів" до ФОП Величком В.В. укладено генеральний договір №526/В/2020, відповідно до умов якого банк зобов'язаний відкрити позичальнику максимальний ліміт заборгованості у розмрі 2 000 000,00 грн зі сплатою процентів та ставкою, що визначена в додаткових договорах з строком дії включно до 13.12.2030.
З метою забезпечення виконання вимог між АТ АКБ "Львів" та ОСОБА_1. укладено договір поруки №526/В/2020/Р-1.
У зв'язку з неналежним виконанням ФОП Величко В.В. умов генерального договору №526/В/2020, станом на 01.09.2025 за останнім рахується заборгованість у розмірі 186 751, 73 грн, яка підлягає стягненню.
Крім того, банк набув права одночасного звернення щодо стягнення на автомобіль майнового поручителя та стягнення суми заборгованості з позичальника та поручителя в судовому порядку.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позов, передбаченим ст. 165 ГПК України, що не позбавляє суд можливості, на підставі ч.2 ст. 178, ч.9 ст. 165 ГПК України, вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі.
15.09.2025 позов АТ АКБ "Львів" надійшов до Господарського суду Рівненської області.
Від позивача разом з позовною заявою надійшла заява про проведення розгляду справи без участі його представника.
Ухвалою від 30.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати її за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.10.2025.
20.10.2025 від позивача, за підписом відповідачів, надійшла заява про визнання позовних вимог, у якій визнано борг перед банком і позовні вимоги в повному обсязі. Також відповідачі просять повернути позивачу 50% сплаченого судового збору.
Ухвалою від 21.10.2025 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2025.
04.11.2025, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, сторони не забезпечили явку у судове засідання уповноважених представників, причин неявки не повідомили.
Отримання позивачем і ФОП Величком В.В. ухвали від 21.10.2025 підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету, зареєстрованого в системі "Електронний суд".
При цьому, ухвала від 21.10.2025 направлена ОСОБА_1. на адресу: АДРЕСА_1 .
Також, ухвала від 21.10.2025 направлена відповідачу ТОВ "СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС" на адресу: вул. Солом'янська, 5, офіс№20, м. Київ, 03110, яка зазначена як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і в договорі. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
Також, інформація щодо слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті суду в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність в учасників можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.
Таким чином, господарським судом вчинено заходи для повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, а відсутність реакції на отримані ухвали є наслідком бездіяльності відповідача.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов'язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті "справедливого суду", гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України").
На переконання суду, сторони мали достатньо часу для ефективного представлення своєї правової позиції в суді.
Оскільки явка учасників справи не визнавалася обов'язковою, господарський суд дійшов висновку, що дана справа може бути розглянута 04.11.2025 без участі представників сторін, за наявними у ній матеріалами та містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
08.02.2022 між АТ АКБ "Львів" (далі - кредитор, Банк) та ФОП Величко В.В. (далі - позичальник) було укладено Генеральний договір №526/В/2020 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк зобов'язався відкрити Позичальнику максимальний ліміт заборгованості (кредитування) 2 000 000,00 грн, зі сплатою процентів за ставкою, що визначена в додаткових договорах, з строком дії включно до 13.12.2030.
На виконання Генерального договору, 14.12.2020 між Банком та Позичальником укладено Додатковий договір №526/В/2020-1 про надання кредиту до Генерального договору №526/В/2020 від 14.12.2020 (надалі Додатковий договір), згідно умов якого Банк надає Позичальнику грошові кошти (надалі Кредит) у розмірі 500 000,00 грн, для фінансування основних фондів, з кінцевою датою повернення - 13.12.2025.
Відповідно до п.2.1.3. Додаткового договору, процентна ставка є змінною та розраховується за формулою: Процентна Ставка-UIRD ЗМ + 5 процентних пунктів. Максимальний розмір Процентної Ставки за кредитом не може перевищувати 30% річних. У випадку, коли розрахункове значення розміру Процентної Ставки перевищує розмір Максимальної процентної ставки, застосовується Максимальна процентна ставка.
Відповідно до п.2.1.6 Додаткового договору, повернення кредиту здійснюється згідно Графіку погашення кредиту, що є невід'ємною частиною цього договору. Однак, зобов'язання не виконуються, кредит не повертається.
Відповідно до п.4.1., п.4.2. Додаткового договору, позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим Договором та/або додатками до нього. Повернення Кредиту здійснюється шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.
Як вбачається із п.п. 3.2, 3.3 Додаткового договору, проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього додатково Договору. Позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до умов цього Додаткового договору, у валюті кредиту щомісяця, згідно графіку, викладеного у додатку №1 до цього Додаткового договору, що є невід'ємною частиною.
Згідно п.2.6. Додаткового договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором та/або договорами, якими забезпечується виконання зобов'язань за цим Додатковим договором, а також у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини.
Пунктом 4.9. Кредитного договору передбачено, що "Позичальник зобов'язаний протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.5.8) достроково повернути Кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором".
Також, 14.12.2020 з метою забезпечення виконання вимог за Додатковим договором, між АТ АКБ "Львів" та ОСОБА_1 (надалі Поручитель) укладено Договір поруки №52б/В/2020/Р-1.
Відповідно до п.п.1.3., п.1.6. Договору поруки, поручитель зобов'язався відповідати перед Позивачем у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених Кредитним договором. Поручитель, шляхом підписання цього Договору, виражає свою згоду на зміну Основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань Позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування Кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.
Згідно п.1.4. Договору поруки, Поручитель та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.
Як вбачається із п.2.8. Договору поруки, Поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надсилання йому Вимоги Кредитора.
Крім цього, 19.06.2023 з метою забезпечення виконання вимог за Додатковим договором, між АТ АКБ "Львів" ТОВ "СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС" (надалі Майновий поручитель) укладено Договір застави майна №526/В/2020-Т2, згідно п.1.2. якого в заставу передано загальний легковий седан FIAT Тіро, 2018 випуску, № шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_3 .
Згідно п.3.1.4. Договору застави, у випадку невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов'язань за Генеральним договором, Додатковим договором до нього та/або невиконання/неналежного виконання Заставодавцем зобов'язань за цим договором, достроково з вернути стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому розділом 5 цього Договору, та за рахунок вирученої від реалізації Предмета застави суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат, пов'язаних із зверненням стягнення і реалізацією Предмета застави.
Як вбачається із п.5.2. Договору застави, Заставодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет застави якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за Основним зобов'язанням вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Основним зобов'язанням термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлений Основним зобов'язанням строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій).
Згідно п.5.3. Договору застави, Заставодержатель, у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета застави, на власний розсуд звертає стягнення на Предмет застави в тому числі на підставі рішення суду.
На виконання п.4.9. Кредитного Договору, зважаючи на те, що по даному кредитному зобов'язанню є наявна заборгованість і з метою вирішення даного спору у позасудовому порядку, Банком було надіслано Позичальнику лист-вимогу від 07.08.2025 за вих.№5941/0-05, однак вона залишилась без відповідного реагування зі сторони Позичальника.
На виконання п.2.8. Договору поруки, Поручителю ОСОБА_1 було надіслано лист-вимогу від 07.08.2025 за вих.№5942/0-05, яку отримано 11.08.2025, однак лист-вимога залишились без відповідного реагування зі сторони Поручителя.
На виконання вимог п.5.4. Договору застави, Майновому поручителю ТОВ "СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС" було надіслано лист-вимогу від 07.08.2025 за вих.№5941/0-05 з вимогою погасити протерміновану заборгованість, яку ним отримано 18.08.2025, однак, лист-вимога залишилася без відповідного реагування зі сторони Майнового поручителя.
Банком припинено нарахування процентів із 28.08.2025 у зв'язку із зміною терміну кредитування на підставі листа-вимоги від 07.08.2025 за вих.№5941/0-05 про дострокове виконання кредитного зобов'язання, який отримано позичальником 13.08.2025.
За розрахунком АКБ "Львів" по основному боргу, відсотках згідно Додаткового договору №526/В/2020-1 від 14.12.2020 про надання кредиту до Генерального договору №526/В/2020 від 14.12.2020 становить 186 751,73 грн, з яких:
- заборгованість по основному боргу - 178 577,87 грн;
- заборгованість по процентах - 8 173,86 грн.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються договірних правовідносин пов'язаних з наданням кредитних коштів, а також договірних відносин що стосуються вчинення правочину з забезпечення виконання основного зобов'язання.
Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права в частині своєчасної повернення отриманих кредитних коштів порушеними.
Як унормовано положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з нормами ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Нормами ч.1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Водночас нормами ч.1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За умовами ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової ч.позикодавець має право вимагати дострокового повернення ч.позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між позивачем та відповідачем Договір (Генеральний договір №526/В/2020 від 08.02.2022, Додатковий договір №526/В/2020-1 від 14.12.2020) за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно з правилами ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Прийняті на себе зобов'язання по Кредитному договору Банк виконав, перерахувавши на поточний рахунок Позичальника кошти в розмірі 500 000,00 грн з кінцевою датою повернення - 13.12.2025.
Оскільки, відповідачем було порушено умови Кредитного договору, а саме: допущено прострочену заборгованість по сплаті основної суми кредиту та допущено прострочену заборгованість за нарахованими процентами, позивачем 07.08.2025 було направлено лист-вимогу про дострокове виконання зобов'язання.
Станом на 01.09.2025, по основному боргу, відсотках згідно Додаткового договору №526/В/2020-1 від 14.12.2020 про надання кредиту до Генерального договору №526/В/2020 від 14.12.2020 становить 186 751,73 грн, з яких:
- заборгованість по основному боргу - 178 577,87 грн;
- заборгованість по процентах - 8 173,86 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З даного приводу суд враховує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, і права та інтереси позивача в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. (така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
Додатково банк повідомив, що з 28.08.2025 було припинено нарахування відсотків за Договором.
Судом перевірено розрахунки долучені позивачем, встановлено їх арифметичну правильність, а тому вимога про стягнення з відповідача 186 751,73 грн (з яких: 178 577,87 грн грн - заборгованість за кредитом, 8 173,86 грн - прострочена заборгованість), є законною та обґрунтованою.
Щодо вимог до поручителя (відповідача 2) про солідарне стягнення заборгованості суд вказує слідуюче.
У силу вимог ч.1 та ч.2 ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Відповідно до ч.1 ст. 540 ЦК України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Частинами 1 та 2 ст. 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
За ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Статтею 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).
Наявність укладеного Договору поруки підтверджується власне Договором поруки №526/В/2020/Р-1 від 14.12.2020, поручитель ОСОБА_1 .
До істотних умов договору поруки відносяться визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.
Відповідно до п.1.3., п.1.6. Договору поруки - Поручитель зобов'язався відповідати перед Позивачем у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених Кредитним договором. Поручитель, шляхом підписання цього Договору, виражає свою згоду на зміну Основного зобов'язання без необхідності будь-якого додаткового погодження з ним, включаючи випадки збільшення кредитних зобов'язань Позичальника, пов'язаних із збільшенням ліміту кредитування, збільшенням розміру відсотків користування Кредитом, збільшення терміну користування кредитом та інших.
Згідно п.1.4. Договору поруки - Поручитель та Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором.
Як вбачається із п.2.8. Договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 7 (семи) банківських днів з дати надсилання йому Вимоги Кредитора.
Суд проаналізував зміст договору поруки, який міститься у справі, та встановив, що предметом цих договорів є надання поруки Поручителем ОСОБА_1 перед Кредитором АТ АКБ "Львів" за виконання ФОП Величко В.В. (Боржник) зобов'язань за Кредитним договором.
У даній справі Банк надав суду докази, що ОСОБА_1 , укладаючи Договір поруки від 14.12.2020, погодила у письмовому вигляді та взяла на себе зобов'язання відповідати за зобов'язанням ФОП Величко В.В. за Кредитним договором у повному обсязі з урахуванням будь яких змін (додаткових угод), що укладені та/або будуть укладені у майбутньому до нього, а також додатків, доповнень, тощо, які є невід'ємними частинами.
На виконання п. 2.8. Договору поруки, Поручителю було надіслано лист-вимогу від 07.08.2025 за вих.№5942/0-05, яку вона отримала 11.08.2025, однак лист-вимога залишились без відповідного реагування зі сторони Поручителя.
Враховуючи умови Договору поруки та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що у відповідача 2, як поручителя виник солідарний обов'язок погасити заборгованість з кредитного договору.
За таких обставин, враховуючи, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, позивач набув право вимоги і до відповідача-2 як солідарного боржника щодо погашення заборгованості по кредиту, відповідно про солідарне стягнення 186 751,73 грн (з яких: 178 577,87 грн грн - заборгованість за кредитом, 8 173,86 грн - прострочена заборгованість).
Щодо вимог до заставодавця (відповідача 3) про звернення стягнення на предмет застави суд вказує слідуюче.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 1 ст. 574 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.
Частиною 2 ст. 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
За ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону, ч. 1 ст. 589, ч. 2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.
Як встановлено з матеріалів справи, 19.06.2023 з метою забезпечення виконання вимог за Додатковим договором, між АТ АКБ "Львів" ТОВ "СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС" (надалі Майновий поручитель) укладено Договір застави майна №526/В/2020-Т2, згідно п.1.2. якого в заставу передано загальний легковий седан FIAT Тіро, 2018 випуску, № шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_3 .
Як вбачається із п.5.2. Договору застави - Заставодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет застави якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за Основним зобов'язанням вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений Основним зобов'язанням термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлений Основним зобов'язанням строк суми відсотків, комісій, неустойки (пені, штрафних санкцій).
Згідно п.5.3. Договору застави - Заставодержатель, у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета застави, на власний розсуд звертає стягнення на Предмет застави в тому числі на підставі рішення суду.
На виконання вимог п.5.4. Договору застави Майновому поручителю було надіслано лист-вимогу від 07.08.2025 за вих.№5941/0-05 з вимогою погасити протерміновану заборгованість, яку ним отримано 18.08.2025, однак, лист-вимога залишилася без відповідного реагування зі сторони Майнового поручителя.
Частиною 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Зважаючи на викладене, позивач набув права одночасного звернення стягнення на автомобіль Майнового поручителя, відтак вимоги позивача до відповідача-3 суд також визнає обґрунтованими, а отже, такими, що підлягають до задоволення.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.4 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За результатами з'ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, враховуючи визнання позову відповідачами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Так, судом встановлено, що АТ АКБ "Львів" набув права одночасного стягнення суми заборгованості з ФОП Величко В.В., як позичальника, та ОСОБА_1., як поручителя, тому суд задовольняє позов в частині стягнення солідарно з ФОП Величко В.В. і ОСОБА_1. на користь банку заборгованості за Додатковим договором №526-В/2020-1 від 14.12.2020 про надання кредиту до Генерального договору №526/В/2020 від 14.12.2020 в розмірі 186 751,73 (з яких: заборгованість по основному боргу - 178 577,87 грн; заборгованість по процентах - 8 173,86 грн).
Крім того, судом встановлено, що АТ АКБ "Львів" набув права на звернення стягнення на автомобіль ТОВ "СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС", як майнового поручителя, тому суд задовольняє позов в частині звернення стягнення па предмет застави - автомобіль: загальний легковий седан FIAT Тіро, 2018 року випуску, № шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер - НОМЕР_2 .
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 грн, який підлягає поверненню у розмірі 3 028,00 грн, а у іншій частині - стягненню з відповідачів по 1 009,34 грн.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 124, 126, 129, 222, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Величко Володимира Вікторовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" (вул.Сербська, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 186 751 (сто вісімдесят шість тисяч сімсот п'ятдесят одну) грн 73 коп. - заборгованість за Додатковим договором №526-В/2020-1 від 14.12.2020 про надання кредиту до Генерального договору №526/В/2020 від 14.12.2020, з яких:
- 178 577,87 грн - заборгованість по основному боргу;
- 8 173,86 грн - заборгованість по процентах.
3. Звернути стягнення на предмет застави - автомобіль: загальний легковий седан FIAT Тіро, 2018 р.в., шасі НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС" (вул. Солом'янська, 5, офіс №20, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 41793728) для задоволення вимог Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" (вул.Сербська, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) за Додатковим договором №526-В/2020-1 від 14.12.2020 про надання кредиту до Генерального договору №526/В/2020 від 14.12.2020 в розмірі 186 751,73 грн.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Величко Володимира Вікторовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" (вул.Сербська, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 1 009 (одну тисячу дев'ять) грн 34 коп. - судового збору.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" (вул.Сербська, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 1 009 (одну тисячу дев'ять) грн 34 коп. - судового збору.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІС АЙ ТЕХНОЛОДЖИС" (вул. Солом'янська, 5, офіс №20, м. Київ, 03110, код ЄДРПОУ 09801546) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів" (вул.Сербська, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 1 009 (одну тисячу дев'ять) грн 34 коп. - судового збору.
7. Повернути Акціонерному товариству Акціонерно-комерційного банку "Львів" (вул.Сербська, 1, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79008, код ЄДРПОУ 09801546) 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. - 50% судового збору.
8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 10 листопада 2025 року.
Суддя Ю.Г. РОМАНЮК