вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2025 р. м. Рівне Справа № 918/923/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Романчука Назара Олеговича
до Фізичної особи - підприємця Павлової Ірини Михайлівни
про стягнення 63 000,00 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
У жовтні 2025 року Фізична особа - підприємець Романчук Назар Олегович (позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Павлової Ірини Михайлівни (відповідач) про стягнення 63 000,00 грн.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із позовною завою, 22.05.2024 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 6 (договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець - належним чином прийняти і оплатити товар. На виконання умов вказаного договору 23.05.2025 позивач перерахував відповідачу 134 400,00 грн за товар, що підтверджується платіжними інструкціями. 12.06.2025 відповідач поставив позивачу товар на суму 71 400,00 грн, що відображено у видаткових накладних. Станом на 30.09.2025 відповідач не здійснив поставку товару позивачу на суму 63 000,00 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 525 - 526, 530 ЦК України тощо.
Відповідач своїм правом на відзив не скористався, відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами справи.
При цьому суд зазначає, що ухвала суду від 07.10.2025 направлялася відповідачу на адресу: АДРЕСА_1, яка зазначена як в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, так і в договорі. Направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 07.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляду справи по суті призначено на 10.11.2025.
10.11.2025 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
22.05.2024 між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 6 (договір), за п. 1.2. якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець - належним чином прийняти і оплатити товар - саджанці суниці альпійської, ціна за одиницю - (84 касета) 7,00 грн, кількість - 10 200 шт., вартість всієї партії товару - 71 400,00 грн, термін виконання замовлення - до 10.06.2025.
Право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати вартості товару, яке здійснюється в день відвантаження саджанців (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 3.1., 3.2. договору загальна вартість товару становить 71 400,00 грн та визначається в гривнях. Оплата товару здійснюється покупцем - безготівковий розрахунок.
За умовами п. 6.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання.
Договір підписано обома сторонами.
Як установлено з матеріалів справи, 23.05.2025 позивач перерахував відповідачу 35 700,00 грн авансу у розмірі 50 % від суми замовлення за саджанці суниці альпійської у кількості 10 200 шт., що підтверджується платіжною інструкцією № 102, а 10.06.2025 здійснив доплату у розмірі 35 700,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 109.
Крім цього, позивач у телефонному режимі замовив у відповідача ще 30 000 шт. саджанців загальною вартістю 210 000,00 грн та перерахував відповідачу 63 000,00 грн завдатку, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.06.2025 № 105.
12.06.2025 відповідач поставив позивачу товар - саджанці суниці альпійської у кількості 10 200 шт. на суму 71 400,00 грн, що підтверджується експрес - накладними від 11.06.2025 № 59001394195668 та № 59001394284766.
Товар у кількості 30 000 шт. на суму 63 000,00 грн відповідачем поставлено не було.
03.09.2025 позивач направив відповідачу досудову вимогу з проханням у семиденний строк з моменту отримання цієї вимоги повернути на рахунок позивача аванс у розмірі 63 000,00 грн.
Станом на дату розгляду вказаної справи доказів перерахування грошових коштів, щодо яких виник спір, суду не надано.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із безпідставним отриманням грошових коштів, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених учасниками справи.
Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але
таких, які йому не суперечать.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509 ЦК України).
За ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін,
спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Загальні вимоги до укладення договорів викладені у ст. 180, 181, 184, 187 ГК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), ст. 628, 638, 640, 644, 649 ЦК України.
У силу вимог ч. 1, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 ГК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У силу вимог ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Приписами ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Договір купівлі-продажу є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов, а не з моменту передачі товару. Сторони досягають домовленості і продавець зобов'язується передати товар, а покупець - прийняти та сплатити його вартість.
Як стверджує позивач, між ним та відповідачем виникли правовідносини з поставки, про що свідчить телефонний дзвінок (доказів про те, що він відбувся та про його зміст, у матеріалах справи немає) і платіжна інструкція про перерахування грошових коштів на користь відповідача в сумі 63 000,00 грн.
З цього приводу суд зазначає, що, вочевидь, між сторонами дійсно могли існувати певні домовленості, у зв'язку з чим позивач здійснив перерахування спірних грошових коштів.
Однак, як установлено судом, призначенням платежу у платіжній інструкції, долученій позивачем, було: завдаток за 30 тис. саджанців, що унеможливлює встановлення предмета договору (зокрема, про які саме саджанці йдеться: вид, сорт тощо), їх ціну та строки поставки і дії договору тощо, отже, сторони не досягли істотних умов договору, а відтак такий договір не може вважатися укладеними.
Ураховуючи викладене судом установлено, що спірні правовідносини сторін винили з безпідставно отриманих грошових коштів, які регулюються за правилами глави 83 ЦК України.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (Близька за змістом позиція викладена в постановах ВС від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18).
У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або якщо набуття відбулося у зв'язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів) (близька правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі № 6-3090цс15).
Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й на час розгляду спору.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав, а предметом доказування у цьому випадку є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (правова позиція подібного змісту викладена в постанові ВП ВС від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
Приписами ст. 1213 ЦК України врегульовано, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Судом із фактичних обставин справи установлено, що договір, на який посилається позивач у цій справі, на суму 71 400,00 грн виконаний (змін до нього не вносилося), а іншого договору укладено не було, а отже, правовідносини сторін з приводу перерахування грошових коштів в розмірі 63 000,00 грн підпадають під правове регулювання ст. 1212, 1213 ЦК України, а відтак відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно набуті грошові кошти.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, а відтак про наявність підстав для задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено, відтак судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Фізичної особи - підприємця Романчука Назара Олеговича до Фізичної особи - підприємця Павлової Ірини Михайлівни про стягнення 63 000,00 грн задоволити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Павлової Ірини Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
на користь Фізичної особи - підприємця Романчука Назара Олеговича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 63 000,00 грн.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Павлової Ірини Михайлівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Романчука Назара Олеговича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 3 028,00 грн судового збору.
Позивач: Фізична особа - підприємець Романчук Назар Олегович ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Відповідач: Фізична особа - підприємець Павлова Ірина Михайлівна ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 10.11.2025.
Суддя О. Андрійчук