адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
10.11.2025 Справа № 917/1575/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/1575/25
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергозбут", б. Шевченка, 208, офіс 25, м. Черкаси, 18001
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний центр "СКІФ", вул. Петрівська, 17, корпус 3, м. Миргород, Полтавська область, 37601
про стягнення 91 682,88 грн заборгованості,
До Господарського суду Полтавської області 12.08.2025 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроенергозбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний центр "СКІФ" про стягнення 91 682,88 грн заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу №11/01/24-242 від 11.01.2024 року, з яких: 80 000,00 основна заборгованість за квітень 2025 року, 6 337,80 грн -інфляційні втрати, 5 345,08 грн - 3% річних (вх. № 1634/25).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/01/24-24-242 від 11.01.2024 року.
Також позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом цього спору, складається з вже понесених витрат на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн., докази понесення яких будуть надані суду протягом 5 днів з дня проголошення рішення (вступної резолютивної частини) або з дати отримання судового рішення у разі розгляду справи за відсутності позивача, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення
Ухвалою від 18.08.2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України , господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.
Відповідач в підсистемі «Електронний суд» станом на момент прийняття позовної заяви до розгляду не був зареєстрований.
Суд зазначає, що в ухвалі від 18.08.2025 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі було зазначено, що відповідач зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет у підсистемі Електронний суд в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України та має можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему.
Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 18.08.2025 року було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві. Отримання ухвали суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.
26.09.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Сидоренка Ю. В. надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 12362, документ сформовано в системі "Електронний суд" 25.09.2025 року), в якому представник зазначав про часткову оплату заборгованості та незгоду з сумою боргу, що зазначена у позову. Також у відзиві представник відповідача заявив клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 29.09.2025 року суд повернув представнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-логістичний центр "СКІФ" - адвокату Сидоренку Ю. В. відзив на позовну заяву та клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (вх. № 12362 від 26.09.2025) без розгляду, оскільки відповідач так і не зареєстрував свій електронний кабінет у підсистемі Електронний суд в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відповідно до вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України.
Отже, відповідач відзив на позов в установленому законом порядку та встановлені судом строки не подав.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
07.11.2025 року від позивача до суду надійшла заява, в якій позивач повідомив суду, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково здійснено погашення заборгованості на загальну суму 13 000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 127 від 10.09.2025 та № 3523 від 16.09.2025. У зв'язку з чим позивач просив суд закрити провадження у справі №917/1575/25 в частині стягнення з ТОВ «ТЛЦ «СКІФ» на користь ТОВ «ДНІППРОЕНЕРГОЗБУТ» 13 000,00 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДНПРОЕНЕРГОЗБУТ» (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «СКІФ» (Відповідач, Споживач) укладено Договір постачання електричної енергії споживачу №11/01/24-242 від 11.01.2024 (Договір, арк. справи 11-23).
Договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником та укладений Сторонами шляхом визначення умов Договору у відповідності до статей 627, 628 ЦК України та абз. 3 п.3.1.7 ПРРЕЕ
Умови цього Договору розроблені, а терміни (їх скорочення) у Договорі вживаються у значеннях визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 №312 ( ПРРЕЕ), чинним законодавством, що регулює ринок електричної енергії.
При укладенні Договору сторони узгодили, зокрема, наступне.
Відповідно до п.2.1. Договору Постачальник зобов'язується передати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість електричної енергії Постачальнику, а також здійснити інші платежі згідно з умовами цього Договору.
За умовами п.5.1. Договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з Комерційною пропозицією (оплата частинами), що є невід'ємним додатком до цього Договору (арк. справи 18-22).
Відповідно до п.3 Комерційної пропозиції, оплата за постачання Планового обсягу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі планових платежів на попередню оплату:
1) до 1 числа Розрахункового місяця, Споживач сплачує 30% від суми Планового обсягу постачання електричної енергії Розрахункового місяця;
2) до 10 числа Розрахункового місяця, Споживач сплачує 30% від суми Планового обсягу постачання електричної енергії Розрахункового місяця;
3) до 20 числа Розрахункового місяця, Споживач сплачує 40% від суми Планового обсягу постачання електричної енергії Розрахункового місяця.
До 20 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, Споживач здійснює остаточний розрахунок за фактично поставлену у Розрахунковому місяці електричну енергію.
Остаточний розрахунок за фактично поставлену електричну енергію здійснюється на підставі різниці суми Фактичного обсягу електричної енергії та суми Планового обсягу постачання електричної енергії.
Згідно п.5.6. Договору розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору.
Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання, зазначений у розділі 14 Договору надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок Постачальника зі спеціальним режимом використання зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни (п.5.8. Договору).
За умовами п.5.9. Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, зазначений у Комерційній пропозиції, або у строк, визначений в рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем.
Відповідно до п.п.5.19. - 5.22. Договору Постачальник не пізніше 15 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, формує та зі своєї сторони підписує та надсилає Споживачу Акт купівлі-продажу електричної енергії в порядку, який зазначений в п.1.4. цього Договору, а Споживач не пізніше наступного дня з дня отримання підписує та надсилає Постачальнику в порядку передбаченому п.1.4. цього Договору Акт купівлі-продажу електричної енергії.
У випадку якщо Споживач не погоджується з даними, викладеними у Акті купівлі продажу електричної енергії, він зобов'язується протягом 2 дів з дня отримання надіслати обґрунтовані заперечення до Акту купівлі-продажу електричної енергії у порядку, передбаченому п.1. цього Договору.
Сторони зобов'язуються узгодити виявлені невідповідності у строк, що не перевищує 10 днів з моменту отримання від Споживача обґрунтованих заперечень до Акту купівлі-продажу електричної енергії.
У випадку не надіслання Споживачем Постачальнику підписаного в порядку передбаченому п.1.4. цього договору Акту купівлі-продажу електричної енергії до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем, або неотримання Постачальником обґрунтованих заперечень до Акту купівлі-продажу електричної енергії, такий Акт купівлі-продажу електричної енергії вважається погодженим та підписаним Споживачем.
Згідно умов п. 5.23. Договору, якщо умовами Комерційної пропозиції, передбачено здійснення попередньої оплати за Плановий обсяг електричної енергії, Сторони узгодили, що у випадку, якщо сума здійсненої Споживачем попередньої оплати за Плановий обсяг перевищує вартість Фактичного обсягу спожитої електричної енергії вказаної в Акті купівлі-продажу електричної енергії, надлишок перерахованих грошових коштів зараховується Постачальником як Попередня оплата за плановий обсяг наступного Розрахункового місяця або повертається Споживачу за його вимогою протягом 20 днів з дня надходження Постачальнику в порядку, передбаченому п.1.4. Договору, відповідної письмової вимоги.
Відповідно до п.4 Комерційної пропозиції, рахунки на оплату за постачання Планового обсягу електричної енергії надсилаються Постачальником в порядку, передбаченому Договором, не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати відповідного платежу визначеної графіком планових платежів в пункті 3.1 цієї комерційної пропозиції.
Оплата виставлених рахунків на оплату планового обсягу постачання електричної енергії здійснюється в строки передбачені графіком платежів, що зазначений в п.3.1 цієї комерційної пропозиції, або в строк визначений в рахунку на оплату, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем.
Рахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії споживачем у Розрахунковому місяці (коригуючий рахунок) надсилається Постачальником в порядку, передбаченому Договором, не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати відповідного платежу визначеного пунктом 3.2. цієї комерційної пропозиції разом із Актом купівлі-продажу електричної енергії в порядку передбаченому Договором.
Оплата виставлених рахунків на оплату фактично спожитої електричної енергії (остаточний розрахунок) здійснюється у строки визначені в рахунку та не пізніше 20 числа місяця, наступного за Розрахунковим місяцем у відповідності до пункту 3.2. цієї комерційної пропозиції.
У разі якщо останній день проведення платежу припадає на вихідний, святковий або останній банківський день місяця, днем для здійснення платежу вважається день, що передує вихідному, святковому та останньому банківському дню місяця.
З матеріалів справи вбачається, що за період дії Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/01/24-242 від 11.01.2024 Споживачем було отримано (спожито) 381 312 кВт*год електричної енергії, що також підтверджується даними Оператора системи розподілу АТ «Полтаваобленерго» (арк. справи 85).
За доводами Позивача:
- у лютому 2024 року Споживачем було спожито 31 890 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю, з ПДВ, 203 554,42 грн., що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №627 від 29.02.2024 та фактичним рахунком на оплату №1097 від 29.02.2024 (з кінцевим терміном оплати - до 20.03.2024 включно). Оплата за спожиту у лютому 2024 року електричну енергію була здійснена частинами, а саме: 28.03.2024 року в сумі 87 000,00 грн., 16.04.2024 в сумі 50 000,00 грн., 06.05.2024 в сумі 66 554,42 грн.
- у березні 2024 року Споживачем було спожито 24 804 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю, з ПДВ, 146 066,30 грн., що підтверджується Актом купівлі продажу електричної енергії №978 від 31.03.2024 та фактичним рахунком на оплату №1778 від 31.03.2024 (з кінцевим терміном оплати - до 20.04.2024 включно). Оплата за спожиту у березні 2024 року електричну енергію була здійснена частинами, а саме: 06.05.2024 року в сумі 46 066,30 грн., 21.05.2024 в сумі 50 000,00 грн., 29.05.2024 в сумі 25 000,00 грн., 12.06.2025 в сумі 25 000,00 грн.
- у квітні 2024 року Споживачем було спожито 22 596 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю, з ПДВ, 138 110,81 грн., що підтверджується Актом купівлі продажу електричної енергії №1608 від 30.04.2024 та фактичним рахунком на оплату №2759 від 30.04.2024 (з кінцевим терміном оплати - до 20.05.2024 включно). Оплата за спожиту у квітні 2024 року електричну енергію в сумі 138 110,81 грн. внесена на рахунок постачальника 12.06.2024.
- у травні 2024 року ТОВ «ТЛЦ «СКІФ» спожило 21 217 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 135 659,04 грн., що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №2165 від 31.05.2024 та фактичним рахунком на оплату №3735 від 31.05.2024 (з кінцевим терміном оплати - 20.06.2024 включно). У строки, зазначені в рахунку, договорі та комерційній пропозиції оплата за спожиту електричну енергію не була здійснена.
- у червні 2024 року Споживачем спожито 19 966 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 140 139,64 грн., що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №2903 від 30.06.2024 та фактичним рахунком на оплату №5046 від 30.06.2024 (з кінцевим терміном оплати - 20.07.2024 включно). 05.08.2024 на рахунок Постачальника від Споживача надійшла оплата за електричну енергію, спожиту у травні та червні 2024 року на загальну суму 275 798,68 грн.
- у липні 2024 року ТОВ «ТЛЦ «СКІФ» спожило 15 834 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 111 727,33 грн., що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №3518 від 31.07.2024 та фактичним рахунком на оплату №6226 від 31.07.2024 (з кінцевим терміном оплати - до 20.08.2024 включно). Оплата за спожиту у липні 2024 року електричну енергію була здійснена частинами, а саме: 23.08.2024 року - в сумі 61 000,00 грн., 10.09.2024 - в сумі 40 000,00 грн. та 24.09.2024 на суму 10 727,33 грн.
- у серпні 2024 року Споживачем використано 26 561 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 189 403,66 грн., що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №4242 від 31.08.2024 та фактичним рахунком на оплату №7540 від 31.08.2024 (з кінцевим терміном оплати - до 20.09.2024 включно). Оплата за спожиту у серпні 2024 року електричну енергію була здійснена частинами, а саме: 24.09.2024 року - в сумі 29 403,66 грн., 11.10.2024 - в сумі 50 000,00 грн., 31.10.2024 на суму 30 000,00 грн. та 06.11.2024 - в сумі 80 000,00 грн.
- у вересні 2024 року Споживачем використано 22 989 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 201 360,96 грн., що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №5188 від 30.09.2024 та фактичним рахунком на оплату №9003 від 30.09.2024 (з кінцевим терміном оплати - до 20.10.2024 включно). Оплата за спожиту у вересні 2024 року електричну енергію була здійснена частинами, а саме: 15.11.2024 року - в сумі 90 000,00 грн., 25.11.2024 - в сумі 100 000,00 грн., 29.11.2024 на суму 11 360,96 грн.
- у жовтні 2024 року Споживачем використано 28 306 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 255 822,95 грн., що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №6026 від 31.10.2024 та фактичним рахунком на оплату №10289 від 31.10.2024 (з кінцевим терміном оплати - до 20.11.2024 включно). Оплата за спожиту у жовтні 2024 року електричну енергію була здійснена частинами, а саме: 29.11.2024 року - в сумі 55 822,95 грн., 03.12.2024 - в сумі 65 000,00 грн., 04.12.2024 50 000,00 грн., 16.12.2025 - 50 000,00 грн., 17.12.2024 - 35 000,00 грн.
- у листопаді 2024 року Відповідачем спожито 22 151 кВт*год електричної енергії загальною вартістю (з ПДВ) 212 814,59 грн., що підтверджується Актом купівлі продажу електричної енергії №6800 від 30.11.2024 та Фактичним рахунком на оплату №11621 від 30.11.2024 (з кінцевим терміном оплати - до 20.12.2024 включно). Оплата за спожиту у листопаді 2024 року електричну енергію була здійснена частинами, а саме: 17.12.2024 року - в сумі 15 000,00 грн., 23.12.2024 - в сумі 40 000,00 грн., 31.12.2024 - в сумі 50 000,00 грн., 08.01.2025 - в сумі 50 000,00 грн., 06.02.20025 - в сумі 57 814,59 грн.
- у грудні 2024 року Відповідачем спожито 26 255 кВт*год електричної енергії загальною вартістю (з ПДВ) 257 340,62 грн., що підтверджується Актом купівлі продажу електричної енергії №7558 від 31.12.2024 та Фактичним рахунком на оплату №12854 від 31.12.2024 (з кінцевим терміном оплати - до 20.01.2025 включно). Оплата за спожиту у грудні 2024 року електричну енергію була здійснена частинами, а саме: 06.02.2025 року - в сумі 72 340,62 грн. , 25.02.2025 - в сумі 100 000,00 грн., 26.02.2025 - в сумі 85 000,00 грн.
- у січні 2025 року Відповідачем спожито 25 021 кВт*год електричної енергії загальною вартістю (з ПДВ) 256 794,73 грн., що підтверджується Актом купівлі продажу електричної енергії №449 від 31.01.2025 та Фактичним рахунком на оплату №1410 від 31.01.2025 (з кінцевим терміном оплати - до 20.02.2025 включно). Оплата за спожиту у січні 2025 року електричну енергію була здійснена частинами, а саме: 26.02.2025 року - в сумі 16 794,73 грн., 03.03.2025 - в сумі 25 000,00 грн., 03.03.2025 - в сумі 25 000,00 грн, 06.03.2025 - в сумі 100 000,00 грн, 10.03.2025 - 30 000,00 грн., 10.03.2025 - 60 000,00 грн.
- у лютому 2025 року Відповідачем спожито 25 618 кВт*год електричної енергії загальною вартістю (з ПДВ) 261 314,82 грн., що підтверджується Актом купівлі продажу електричної енергії №1632 від 28.02.2025 та Фактичним рахунком на оплату №2970 від 28.02.2025 (з кінцевим терміном оплати - до 20.03.2025 включно). Оплата за спожиту у лютому 2025 року електричну енергію була здійснена частинами, а саме: 24.03.2025 року - в сумі 65 314,82 грн., 26.03.2025 - в сумі 25 000,00 грн., 14.04.2025 - в сумі 171 000,00 грн.
- у березні 2025 року Відповідачем спожито 20 437 кВт*год електричної енергії загальною вартістю (з ПДВ) 182 514,11 грн., що підтверджується Актом купівлі продажу електричної енергії №2368 від 31.03.2025 та Фактичним рахунком на оплату №4286 від 31.03.2025 (з кінцевим терміном оплати - до 20.04.2025 включно). Споживач здійснив оплату за електричну енергію, спожиту у березні 2025 року, у строки, визначені договором.
- у квітні 2025 року Споживачем використано 11 664 кВт*год електричної енергії, загальною вартістю 88 660,06 грн., що підтверджується Актом купівлі-продажу електричної енергії №3466 від 30.04.2025 та фактичним рахунком на оплату №5955 від 30.04.2025 (з кінцевим терміном оплати - до 20.05.2025).
23.06.2025 на рахунок Постачальника надійшло 8 660,06 грн. в рахунок часткової оплати за електричну енергію, спожиту у квітні 2025 року.
Акти купівлі-продажу електричної енергії, які направлялись Споживачу на виконання умов Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/01/24 242 від 11.01.2024 було повернуто Постачальнику підписаними без зауважень, однак заборгованість у сумі 80 000,00 грн. за електричну енергію сплачено не було.
Акти купівлі-продажу електричної енергії, платіжні інструкції про часткову оплату відповідача, рахунки залучені до матеріалів справи ( арк. справи 24-82).
Отже, залишок заборгованості відповідача за Договором про постачання електричної енергії споживачу №11/01/24 242 від 11.01.2024 становить 80 000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору у частині оплати поставленої у спірний період електричної енергії позивачем нараховані та заявлені до стягнення 6 337,80 грн -інфляційні втрати, 5 345,08 грн - 3% річних.
Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором постачання електричної енергії споживачу №11/01/24-242 від 11.01.2024 року, з яких: 80 000,00 основна заборгованість за квітень 2025 року, 6 337,80 грн -інфляційні втрати, 5 345,08 грн - 3% річних.
Позивач повідомив суду, що після відкриття провадження у справі відповідачем частково здійснено погашення заборгованості на загальну суму 13 000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.
При вирішенні спору суд враховує наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь Другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії " виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
На підтвердження кількості поставленої Відповідачу електроенергії Позивач надав рахунки на оплату та акти приймання-передачі.
Обсяги спожитої відповідачем електроенергії згідно Договору про постачання електричної енергії споживачу №11/01/24-242 від 11.01.2024 становлять 381 312 кВт*год електричної енергії, що підтверджується даними Оператора системи розподілу АТ «Полтаваобленерго» (арк. справи 85) та наявними в матеріалах справи актами приймання - передачі.
Взяті на себе зобов'язання щодо оплати відповідач виконав неналежним чином, залишок заборгованості станом на час звернення позивача до суду становив 80 000 грн, що не заперечується та не спростовано відповідачем.
Позивачем було направлено вимогу про сплату простроченої заборгованості за спожиту електричну енергію, яка залишена відповідачем без реагування та задоволення.
Таким чином, відповідачем порушені договірні зобов'язання щодо розрахунків за спожиту електричну енергію, передбачені п.п. 5.8 - 5.11 Договору.
Пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Матеріали справи свідчать, що після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі відповідач в рахунок погашення заборгованості за Договором сплати на користь позивача 13 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 127 від 10.09.2025 та платіжною інструкцією № 3523 від 16.09.2025.
В цій частині позову відсутній предмет спору і провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи невиконання відповідачем зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії у частині повної оплати заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача такої заборгованості у сумі 67 000 грн.
Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.6 Комерційної пропозиції, у разі несвоєчасних розрахунків Споживачем за поставлену електричну енергію, Постачальник має право стягнути із Споживача пеню у розмірі подвійної облікової ставки ГБУ, яка діє на день прострочення за кожен день прострочення, надіславши Споживачу відповідну вимогу. При стягненні неустойки, Постачальник має право вимагати виконання зобов'язань Споживачем зі сплати боргу з урахуванням положень, передбачених ст.625 ЦК України.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому проценти та інфляційні втрати, передбачені статтею 625 ЦК України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
У даному випадку, позивач нарахував відповідачу інфляційних втрат у сумі 6 337,80 грн грн. та три проценти річних у сумі 5 345,08 грн за загальний період з 21.03.2024 по 09.07.2025 року.
Нараховані суми річних та інфляційних втрат не спростовані відповідачем, власні контррозрахунки цих сум ним суду не надані.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним. Таким чином, сума 3 % річних та інфляційних втрат, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає три проценти річних у сумі 5 345,08 грн та інфляційних втрат у сумі 6 337,80 грн за загальний період з 21.03.2024 по 09.07.2025 року.
Доказів проведення повних розрахунків за позовними вимогами в справу відповідачем не подано.
Доводи та розрахунки позивача з боку відповідача не заперечено.
Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання електричної енергії споживачу №11/01/24-242 від 11.01.2024 року в сумі 67 000 основна заборгованість, 6 337,80 грн -інфляційні втрати, 5 345,08 грн - 3% річних підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована і не заперечується, а тому підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Однією з основних засад (принципами) господарського судочинства є, зокрема: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ст. 2 ГПК України).
У позові позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом цього спору, складається з вже понесених витрат на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн., докази понесення яких будуть надані суду протягом 5 днів з дня проголошення рішення (вступної резолютивної частини) або з дати отримання судового рішення у разі розгляду справи за відсутності позивача, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що ТОВ «ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ» 09.07.2025 звернулось до Господарського суду Полтавської області з заявою про видачу судового наказу (справа №917/1365/25). 14.07.2025 Господарським судом Полтавської області було видано судовий наказ про стягнення заборгованості з ТОВ «Торгово-логістичний центр «СКІФ», який був скасований ухвалою суду від 28.07.2025 на підставі заяви Боржника.
Відповідно до ч.2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
При зверненні до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний центр «СКІФ», ТОВ «ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ» було сплачено судовий збір в сумі 242,24 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 557769 від 09.07.2025.
Позивачем також сплачено судовий збір у розмірі 2 180,16 грн. за платіжною інструкцією № 582206 від 11.08.2025 р.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи те, що суд закрив провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 13 000 грн, то позивачу підлягає поверненню судовий збір у розмірі 343,48 грн (пропорційно).
У зв'язку із задоволенням частковим позовних вимог в сумі 67 000,00 грн основного боргу, інфляційні втрати в сумі 6 337,80 грн, 5 345,08 грн три проценти річних, всього 78 682,88 грн, судовий збір в розмірі 2078,92 грн, сплачений позивачем, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд також інформує, що 07.01.2025 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.12.2024 за № 1888/43233. Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 129,231, 232-233,237-238 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Закрити провадження в частині стягнення 13 000 грн основного боргу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово логістичний центр «СКІФ» (ЄДРПОУ 37431652, 37601, Полтавська область, м. Миргород, вул. Петрівська, 17, корпус 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ» (ЄДРПОУ 44809688, юридична адреса: 18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 208, офіс 25, п/р із спеціальним режимом використання ІВАN № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 67 000,00грн, інфляційних втрат в розмірі 6 337,80 грн, 3 % річних в розмірі 5 345,08 грн, а також 2 078,92 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОЕНЕРГОЗБУТ» (ЄДРПОУ 44809688, юридична адреса: 18001, м. Черкаси, бул. Шевченка, 208, офіс 25, п/р із спеціальним режимом використання ІВАN № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) з Державного бюджету України 343,48 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією № 582206 від 11.08.2025 р.
Повне рішення складено 10.11.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимощенко О.М.