Справа №463/6489/25
Провадження №1-кс/463/10181/25
про відмову у задоволенні клопотання
про скасування арешту майна
10 листопада 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
Слідчий суддя ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 62025140110002812 від 15 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, ч. 1 ст. 286 КК України, -
представник власника майна адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про скасування повністю арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року у межах кримінального провадження №62025140110002812 від 15 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на автомобіль марки «Lexus RX 350» р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 .
Подане клопотання мотивує тим, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025140110002812 від 15 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Нагляд за здійсненням досудового розслідування у формі процесуального керівництва проводиться прокурорами Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону. Так, 14 липня 2025 року близько 13:30 год. на автодорозі «Жовква-ШептицькийКовель» у с. Туринка, Львівського району, Львівської області, відбулася ДТП (зіткнення ТЗ). Водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Honda CR-V» р.н. НОМЕР_2 та рухаючись ним на заокругленні дороги праворуч по напрямку свого руху до м. Шептицький, не вибрав безпечної швидкості для руху в результаті чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із автомобілем марки «Lexus RX 350» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в зустрічному напрямку в межах своєї смуги. В результаті ДТП тілесні ушкодження отримали водій автомобіля марки «Honda CR-V», а також його пасажири, яких госпіталізовано в лікувальні заклади. транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. Постановою слідчого від 15 липня 2025 року вищевказані транспортні визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім цього, в липні 2025 року слідчий звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова із клопотанням про накладення арешту на вказане майно. Метою арешту на думку слідчого є позбавлення права відчуження розпорядження та користування майном, щодо якого існує сукупність підстав вважати, що воно є доказом злочину, а відтак з метою збереження речових доказів, подане клопотання просив задовольнити. Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року клопотання старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 було задоволено, накладено арешт шляхом заборони володіння, користування та розпорядження, на майно, яке вилучене у ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 14 липня 2025 року близько 13:30 год. на автодорозі «Жовква-Шептицький-Ковель» у с. Туринка, Львівського району Львівської області, а саме: - автомобіль марки «Lexus RX 350» р.н. НОМЕР_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію належить: ОСОБА_4 . Вважає, що на даний час відсутні законні підстави для продовження дії обмежень права власності свідка ОСОБА_4 у вигляді арешту на належне йому на праві приватної власності майно, оскільки в рамках даного кримінального провадження транспортні засоби було оглянуто експертами, призначено усі експертизи, а також слідчим вчинено усі необхідні дії задля вчинення яких накладався арешт з метою збереження речового доказу у справі, а тому подане клопотання просить задовольнити.
В судове засідання власник майна та його представник, а також представник Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду клопотання, не з'явились, неявка таких відповідно до положень ч. 2 ст. 174 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.
Оглянувши матеріали клопотання, справи №463/6489/25, провадження №1-кс/463/6388/25, за клопотанням про накладення арешту на майно, суд приходить до наступного.
В судовому засіданні встановлено, що Перший слідчий відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, здійснює досудове розслідування кримінального провадження №62025140110002812 від 15 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом ДТП, що відбулася 14 липня 2025 року близько 13:30 год. на автодорозі «Жовква-Шептицький-Ковель» у с. Туринка, Львівського р-ну Львівської обл. за участі автомобілем марки «Honda CR-V» р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля марки «Lexus RX 350» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 , в результаті якого водій автомобіля марки «Honda CR-V» ОСОБА_7 , а також його пасажири малолітня ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , 1971 року народження, та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримали тілесні ушкодження .
З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 14 липня 2025 року вбачалось, що в ході такого вилучено автомобіль марки «Honda CR-V» р.н. НОМЕР_2 та автомобіль марки «Lexus RX 350» р.н. НОМЕР_1 .
Зокрема, згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 автомобіль марки «Lexus RX 350» р.н. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 від 15 липня 2025 року вказане вище вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №62025140110002812 від 15 липня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 16 липня 2025 року у справі №463/6489/25, провадження №1-кс/463/6388/25, в рамках вказаного кримінального провадження за клопотанням старшого слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 накладено арешт шляхом заборони володіння, користування та розпорядження, на майно, яке вилучене у ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 14 липня 2025 року близько 13:30 год. на автодорозі «Жовква-Шептицький-Ковель» у с. Туринка, Львівського району Львівської області, в тому числі на автомобіль марки «Lexus RX 350» р.н. НОМЕР_1 , згідно з свідоцтвом про реєстрацію належить: ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Зі змісту ухвали вбачається, що арешт накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, задня запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, в тому числі задля проведення судових експертиз.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме: у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
У відповідності до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
При цьому згідно з п. 4 ч. 1 ст. 169 КПК України у разі скасування арешту тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено.
Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Також статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Як вбачається з клопотання представника власника майна ОСОБА_3 про скасування арешту майна, останній мотивує його тим, що в рамках даного кримінального провадження транспортні засоби було оглянуто експертами, призначено усі експертизи, а також слідчим вчинено усі необхідні дії задля вчинення яких накладався арешт з метою збереження речового доказу у справі. Водночас, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин до матеріалів клопотання представником власника майна не долучено.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням того, що кримінальне провадження №62025140110002812 від 15 липня 2025 року станом на день розгляду даного клопотання не завершено, майно, на яке накладено арешт, є речовим доказом у кримінальному провадженні, обставини, які стали підставами для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, не змінилися, арешт накладено обґрунтовано, доказів того, що відпала потреба в арешті майна, чи такий арешт накладено необґрунтовано, адвокатом ОСОБА_11 не надано, відтак слідчий суддя приходить до переконання, що в задоволенні клопотання про скасування арешту слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні за № 62025140110002812 від 15 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, ч. 1 ст. 286 КК України, - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1