Справа №443/1022/25
Провадження №2/443/664/25
іменем України
10 листопада 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Сугрів в особі Ходорівської міської ради Львівської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом,
ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивує тим, що згідно витягу №77 від 16.05.2025 року із погосподарської книги АДРЕСА_1 станом на 30.06.1990 року відносився до суспільної групи - "колгоспний двір" та рахувався за: ОСОБА_3 - голова двору; ОСОБА_4 - дружина; ОСОБА_5 - син; ОСОБА_6 - невістка; ОСОБА_7 - онук. Після припинення колгоспного двору, учасники двору не реєстрували за собою право власності, а їхні фактичні частки були рівними, умовно по 1/5 частині будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшла належна їй 1/5 частина житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Згідно довідки Ходорівської міської ради №78 від 16.05.2025 року, ОСОБА_4 проживала у АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін. На момент смерті ОСОБА_4 , спадкоємцями першої черги спадкування за законом були чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 , які прийняли спадщину після її смерті, вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін, проте юридично спадщину вони не оформляли. Таким чином, маючи кожен 1/5 частину будинку як члени колгоспного двору та фактично успадкувавши порівну 1/5 частину будинку після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стали фактичними власниками кожен по 3/10 частині житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли належні йому 3/10 частини житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 , спадкоємцем першої черги спадкування за законом був його син ОСОБА_5 , який прийняв спадщину оскільки спільно проживав із спадкодавцем та вступив в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після його смерті. Юридично спадщину він не оформив. Таким чином, маючи свої 3/10 частини будинку та успадкувавши 3/10 частини будинку після смерті свого батька ОСОБА_3 , ОСОБА_5 став фактичним власником 6/10 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли належні йому 6/10 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 на випадок своєї смерті залишив заповіт від 02.01.2002 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вербицької сільської ради та зареєстрований в реєстрі за №1, в користь своїх синів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . ОСОБА_2 спадщину після смерті свого батька ОСОБА_5 не прийняв, оскільки не вчиняв дій, що свідчать про прийняття спадщини, а також не звертався у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини. Натомість, ОСОБА_7 фактично прийняв половину спадщини за заповітом, а іншу половину за законом, оскільки на час смерті свого батька проживав з ним за однією адресою та вступив в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін. Юридично спадщину він не оформив, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру, де відсутня інформація про заведені спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, маючи 1/5 частину будинку як член колгоспного двору та фактично успадкувавши 6/10 частин будинку після смерті свого батька ОСОБА_5 , ОСОБА_7 став фактичним власником 4/5 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшла належна їй 1/5 частина житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 на випадок своєї смерті залишила заповіт, яким заповіла належні їй грошові вклади своєму сину ОСОБА_2 . Інше спадкове майно заповітом не охоплено, а тому воно спадкувалося спадкоємцями за законом. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 були її сини ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . У визначений законом строк ОСОБА_2 подав у Ходорівську державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу №31 від 08.02.2008 року, а 20.03.2012 року йому видано свідоцтво на право на спадщину відносно грошових вкладів. Юридично спадкових прав відносно частини будинку він не оформляв. ОСОБА_7 також прийняв спадщину за законом після смерті своєї матері ОСОБА_6 , оскільки постійно проживав із нею на час відкриття спадщини та не відмовлявся від спадкового майна. Юридично спадкових прав відносно частини будинку він не оформляв. Таким чином, маючи 4/5 частини будинку та фактично успадкувавши порівну із своїм братом 1/5 частину будинку після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_7 став фактичним власником 9/10 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , а його брат ОСОБА_2 став фактичним власником 1/10 частини будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли належні йому 9/10 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 на випадок своєї смерті заповіту не залишав, а тому спадкування відбулося за законом. Найближчим родичом ОСОБА_7 був його рідний брат ОСОБА_2 , який прийняв спадщину після його смерті, шляхом подачі відповідної заяви в Жидачівську державну нотаріальну контору, внаслідок чого заведено спадкову справу №69/2020 від 17.02.1020 року. Юридично спадкових прав відносно частини будинку він не оформляв. Таким чином, фактично успадкувавши 1/10 частину будинку після смерті своєї матері ОСОБА_6 та 9/10 частин будинку після смерті свого брата ОСОБА_7 , ОСОБА_2 став фактичним власником цілого житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер її чоловік ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшов фактично належний йому житловий будинок та господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 . Окрім неї, на момент смерті ОСОБА_2 , інших спадкоємців першої черги спадкування за законом не було. Згодом вона вирішила юридично оформити спадщину після смерті свого чоловіка, а тому подала заяву про прийняття спадщини у Другу Львівську державну нотаріальну контору, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу №222/2020 від 18.12.2020 року. З метою юридичного оформлення спадкових прав відносно будинку після смерті ОСОБА_2 , вона 27.03.2025 року звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальних дій. Причиною відмови стала відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на житловий будинок, який належав колгоспному двору, головою якого був дід спадкодавця ОСОБА_8 .
Враховуючи ту обставину, що на даний час вона немає можливості оформити право власності на житловий будинок та господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 і який фактично є у її власності, вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 24.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 16.07.2025, в порядку витребування доказів зобов'язано Львівський державний нотаріальний архів в особі завідувача в строк до 04 серпня 2025 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії спадкової справи №31 від 08.02.2008, заведеної в Ходорівській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В порядку витребування доказів зобов'язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 04 серпня 2025 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії спадкової справи №69/2020 від 17.02.2020 року, заведену після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В порядку витребування доказів зобов'язано Другу Львівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 04 серпня 2025 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії спадкової справи №222/2020 від 18.12.2020, заведену після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 .
30.07.2025 завідувачем Другої Львівської державної нотаріальної контори Палажій Г.В. надіслано копію спадкової справи №222/2020, заведену після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .
30.07.2025 завідувачем Жидачівської державної нотаріальної контори Матусеком В.В. надіслано оригінал спадкової справи №69/2020 від 17.02.2020 року, заведену після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Ухвалою від 25.08.2025, в порядку витребування доказів зобов'язано Львівський державний нотаріальний архів в особі завідувача в строк до 30 вересня 2025 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірені копії спадкової справи, заведеної в Ходорівській державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В порядку витребування доказів зобов'язано Жидачівську державну нотаріальну контору в особі завідувача в строк до 30 вересня 2025 року надати до Жидачівського районного суду Львівської області: матеріали (оригінали або належним чином завірені копії) спадкової справи №31 від 08.02.2008 року, заведену Ходорівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
08.09.2025 завідувачем Львівського державного нотаріального архіву надіслано копію спадкової справи №235/2003 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 .
10.09.2025 року завідувачем Жидачівської ДНК надіслано оригінал спадкової справи №31/2008, яка заводилася після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою від 09.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак від представника позивача - адвоката Яременка І.О. надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без участі позивача та його представника. Позовні вимоги просить задовільнити в повному обсязі.
Представник відповідача - Ходорівської міської ради Львівської області, в судове засідання не з'явився, згідно поданого відзиву, представник позивача просить розглянути справу без участі їхнього представника.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 31.10.2025, є дата складення повного тексту судового рішення - 10.11.2025.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно свідоцтв про народження, виданих вдруге на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (Т.1 а.с.11-12).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого вдруге на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , його батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (Т.1 а.с.13).
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , 07.10.1955 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 , 1930 року народження та ОСОБА_11 , 1929 року народження (Т.1 а.с.14).
Як видно із свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , виданого вдруге на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (Т.1 а.с.15).
Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , виданого вдруге на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (Т.1 а.с.16).
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 , 03.09.1983 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (Т.1 а.с.17).
Як вбачається з копії паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (Т.1 а.с.7-9), остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 25.08.1992 року.
Згідно витягу №77 від 16.05.2025 року із погосподарської книги АДРЕСА_1 станом на 30.06.1990 року відносився до суспільної групи - "колгоспний двір" та рахувався за: ОСОБА_3 - голова двору; ОСОБА_4 - дружина; ОСОБА_5 - син; ОСОБА_6 - невістка; ОСОБА_7 - онук (Т.1 а.с.18).
Як видно із рішення виконавчого комітету Вербицької сільської ради №18 від 25.06.2002 року, то розглянувши заяву ОСОБА_6 про переоформлення права власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 вирішила:
1.Переоформити право власності на праві спільної часткової власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 - в рівній долі кожному.
2.Стрийському ДК МБТІ провести перереєстрацію та видати свідоцтво на праві спільної часткової власності на жилий будинок в АДРЕСА_1 згідно даного рішення (Т.1 а.с.32).
Одночасно, як видно із довідки Стрийського МБТІ №305 від 13.02.2025, виданої ОСОБА_1 , то житловий будинок, господарські будівлі та споруди в АДРЕСА_1 станом на 29.01.2025 дійсно має наступні характеристики, загальна площа - 49,3 кв.м., житлова площа - 38,7 кв.м..
Згідно даних технічного архіву Стрийського МБТІ право власності на об'єкт нерухомого майна зареєстровано за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 10.02.1989 р. виконкомом Жидачівської районної ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Жидачівської районної ради народних депутатів №10 від 27.01.1989 р. та зареєстровано в реєстровій книзі №1 за реєстровим №58 (Т.1 а.с.34).
Згідно відповіді Стрийського МБТІ на запит завідувача Другої Львівської державної нотаріальної контори №528 від 06.03.2025 про надання інформації щодо проведення перереєстрації права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 25.06.2002 року №18 повідомляють, що згідно даних сховища матеріалів технічного архіву Стрийського МБТІ станом на 31.12.2012 зазначена інформація відсутня (Т.1 а.с.36).
Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок, який розташований АДРЕСА_1 , має наступні характеристики: житловий будинок, загальною площею 49,3 кв.м, житлова - 38,7 кв.м., допоміжна - 10,6 кв.м. (Т.1 а.с.43-47).
Відповідно до ст.17 Закону України "Про власність" від 07 лютого 1991 року, майно придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними; майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними; розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі. Дані положення поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону з 15 квітня 1991 року.
Відповідно до роз'яснень викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", зокрема, підпункт а) пункту 6 визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберіглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" роз'яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.
Із врахуванням викладеного, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , станом на 01 липня 1990 року не втратили права на будинок після припинення колгоспного двору, а їхні частки у даному будинку були рівними, умовно по 1/5 частині будинку однак право власності на частки в будинку за собою не реєстрували.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_6 , виданим Вербицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 11.07.1990 року (Т.1 а.с.19).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшла належна їй 1/5 частина житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Ходорівської міської ради №78 від 16.05.2025 року, ОСОБА_4 проживала у АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв її чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_5 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін (а.с.20).
Оскільки ОСОБА_4 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , які прийняли спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, були її чоловік - ОСОБА_3 та син - ОСОБА_5 , однак юридично не оформили своїх спадкових прав, що також підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №81668901 від 26.06.2025 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т.2 а.с.12).
Таким чином, маючи кожен 1/5 частину будинку як члени колгоспного двору та фактично успадкувавши порівну 1/5 частину будинку після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стали фактичними власниками кожен по 3/10 частині житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , однак право власності на частки в будинку за собою не реєстрували.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_7 , виданим виконавчим комітетом Вербицької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 20.04.1995 року (Т.1 а.с.21).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли належні йому 3/10 частини житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіту не залишав, а тому спадкування відбулося за законом.
Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що єдиним першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном був його син - ОСОБА_5 , однак юридично не оформив своїх спадкових прав, що також підтверджується інформаційною довідкою із спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №64426948 від 20.04.2021, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.1 а.с.22).
Таким чином, маючи свої 3/10 частини будинку та успадкувавши 3/10 частини будинку після смерті свого батька ОСОБА_3 , ОСОБА_5 став фактичним власником 6/10 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , однак право власності на частку в будинку за собою не реєстрував.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_8 , виданим Вербицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 15.01.2002 року (Т.1 а.с.23).
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли належні йому 6/10 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_5 , 02.01.2002 року було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Вербицької сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 1, згідно якого останній заповів належний йому житловий будинок, надвірні будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 та все своє майно заповів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (Т.1 а.с.165 на звороті).
Згідно довідки Вербицької сільської ради №1772 від 2003 року, ОСОБА_5 був постійно прописаний і проживав в АДРЕСА_3 . Від імені ОСОБА_5 у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради був посвідчений заповіт за №1 від 02.01.2002 року. ОСОБА_6 дійсно в шестимісячний термін вступила в управління спадковим майном, займалася похороном, користується речами померлого (ковдрами, перинами, подушками). Забрала ключі від спадкового будинку, обробляє земельні ділянки (Т.1 а.с.248).
ОСОБА_2 та ОСОБА_7 спадщину за заповітом після смерті свого батька - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 не прийняли у жоден із передбачених законом способів, що підтверджується зокрема матеріалами спадкової справи №235, заведеної після смерті ОСОБА_5 (Т.1 а.с.245-249).
Натомість дружина померлого - ОСОБА_6 звернулася до Ходоровівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т.1 а.с.246), внаслідок чого нотаріусом було заведено спадкову справу №235.
При цьому, як вбачається із матеріалів спадкової справи №235із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 зверталася тільки ОСОБА_6 .
02.12.2003 року ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, що складається із грошових вкладів ВАТ «Ощадбанк» (Т.1 а.с.249).
Таким чином, маючи 1/5 частину будинку як член колгоспного двору та фактично успадкувавши 6/10 частин будинку після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 , ОСОБА_6 став фактичним власником 4/5 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , однак право власності на частку в будинку за собою не реєструвала.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_9 , виданим Вербицькою сільською радою Жидачівського району Львівської області від 09.08.2007 року (Т.1 а.с.25).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшла належна їй 4/5 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Вербицької сільської ради №692 від 26.04.2010 року, ОСОБА_6 була постійно прописана та проживала в АДРЕСА_1 . Разом із нею проживав син - ОСОБА_7 . Від імені ОСОБА_6 заповіт у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради не посвідчувався. ОСОБА_2 вступив у володіння спадковим майном у шестимісячний термін після смерті матері - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5 матеріалів спадкової справи №31).
Оскільки, на випадок своєї смерті ОСОБА_6 заповіту не залишала, а тому спадкування відбулося за законом.
Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 були також її сини ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч.1 ст.1272 ЦК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 у визначений законом термін звернувся в Ходорівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.1 матеріалів спадкової справи №31), внаслідок чого нотаріусом було заведено спадкову справу №31.
20.03.2012 року ОСОБА_2 видано свідоцтво на право на спадщину за заповідальним розпорядженням відносно грошових вкладів ВАТ «Ощадбанк» (а.с.9 матеріалів спадкової справи №31).
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_7 , спадщину за законом після смерті своє матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , також фактично прийняв, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час смерті останньої, однак юридично своїх спадкових прав не оформив, що підтверджується зокрема матеріалами спадкової справи №31.
Таким чином, ОСОБА_7 маючи 1/5 частину будинку як член колгоспного двору та фактично успадкувавши 2/5 частин будинку після смерті своєї матеріОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , останній став фактичним власником 3/5 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , однак право власності на частку в будинку за собою не реєстрував.
Натомість ОСОБА_2 успадкувавши 2/5 частин будинку після смерті своєї матеріОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , останній став фактичним власником 2/5 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , однак право власності на частку в будинку за собою не реєстрував.
ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_7 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_10 , виданим Ходорівською міською радою Жидачівського району Львівської області від 15.10.2019 року (Т.1 а.с.27).
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшли належні йому 3/5 частин житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки Ходорівської міської ради №74 від 04.02.2020, ОСОБА_7 був постійно прописаний та проживав в АДРЕСА_1 . Від імені ОСОБА_7 заповіт у виконавчому комітеті Вербицької сільської ради не посвідчувався. ОСОБА_2 в шестимісячний термін вступив у володіння спадковим майном після смерті брата - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , займався похороном та обробляє земельні ділянки (Т.1 а.с.238).
Оскільки, на випадок своєї смерті ОСОБА_7 заповіту не залишав, а тому спадкування відбулося за законом.
Відповідно до ч.1 ст.1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч.2 ст.1258 ЦК України).
Відповідно до ст.1262 ЦК України, у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Судом встановлено, що єдиним спадкоємцем другої черги за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 був його рідний брат- ОСОБА_2 , що підтверджується зокрема матеріалами спадкової справи №69/2020 (Т.1 а.с.222-231).
ОСОБА_2 у визначений законом термін звернувся в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті брата - ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (Т.1 а.с.223), внаслідок чого нотаріусом було заведено спадкову справу №69/2020.
При цьому, як видно із матеріалів спадкової справи №69/2020, із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 звертався тільки його брат ОСОБА_2 .
Таким чином, ОСОБА_2 маючи 2/5 частину будинку як та фактично успадкувавши 3/5 частин будинку після смерті свого брата ОСОБА_7 , останній став фактичним власником (2/5+3/5=1) житлового будинку та господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 , однак право власності на будинок за собою не реєстрував.
ІНФОРМАЦІЯ_6 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_11 , виданим Залізничним районним у м. Львові відділом ДРАЦС Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 09.10.2020 року (Т.1 а.с.29).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшов фактично належний йому житловий будинок та господарські будівлі і споруди по АДРЕСА_1 .
Згідно довідки ЛКП «Сигнівка» №6326 від 10.12.2020 з місця проживання про склад сім'ї і прописки, ОСОБА_2 був постійно зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 разом із ОСОБА_1 до дня смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_6 (Т.1 а.с.71).
На випадок своєї смерті ОСОБА_2 заповіту не залишав, що підтверджується Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (Т.1 а.с.70), а відтак спадкування відбулося за законом
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
Судом встановлено, що крім позивача, спадкоємців першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 немає, що підтверджується зокрема матеріалами спадкової справи №222/2020, заведеної після смерті ОСОБА_2 (Т.1 а.с.64-220)
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у визначений законом термін звернулася в Другу Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 (Т.1 а.с.66), внаслідок чого нотаріусом було заведено спадкову справу №222/2020.
При цьому, як вбачається із матеріалів спадкової справи №222/2020 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 зверталася тільки позивачка.
16.04.2021 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , на частину квартири АДРЕСА_4 (Т.1 а.с.133).
15.11.2024 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , право на земельну частку (пай) розміром 1,39 в умовних кадастрових гектарах , розташованої на території Вербицької сільської ради Жидачіввського району Львівської області (Т.1 а.с.31, 193 на звороті).
З метою оформлення права власності на майно колгоспного двору, позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва.
Однак, листом відповіддю завідувача Другої Львівської ДНК Палажій Г.В. №287/02-14 від 27.03.2025, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно колгоспного двору після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв'язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , який належав колгоспному двору головою якого був рідний дідо спадкодавця - ОСОБА_8 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 (Т.1 а.с.39-41).
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці.
З введенням у дію з 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність» колгоспні двори ліквідовано і питання права власності на майно колишніх колгоспних дворів регулюється нормами ЦК УРСР 1963 року.
Правовий режим власності колгоспного двору, виділ частки з колгоспного двору, його поділ, а також підстави втрати права на частку в майні колгоспного двору визначено ст. 120-126 ЦК УРСР 1963 року.
Так, згідно зі статтями 120, 123 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності і розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у
веденні господарства в зв'язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою (ст.126 ЦК УРСР 1963 року).
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону "Про власність" ( 697-12 ) щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося; г) пункту 6 постанови ПВСУ від 22 грудня 1995 року № 20 роз'яснено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна.
Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).
Згідно ст.ст.41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (ч.1 ст.392 ЦК України). Тобто, передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.
Згідно роз'яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Тобто, визнання права власності на майно, в тому числі і на спадкове майно, в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв'язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.
Таким чином, судом встановлено, що позивачка у справі позбавлена можливості у позасудовому порядку зареєструвати своє право власності на майно колгоспного двору, оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно колгоспного двору, зокрема у зв'язку із тим, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
Оскільки, позивач позбавлена можливості зареєструвати своє право власності на майно колгоспного двору, суд вважає, що позовна вимога підлягає до задоволення, оскільки відсутній інший спосіб оформити (зареєструвати) у встановленому Законом порядку позивачем права власності на майно колгоспного двору.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на цілий житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І. Сливка