Справа №461/8890/25
Провадження №3/461/3105/25
10 листопада 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , представника Приватного акціонерного товариства туристично-готельного комплексу «ДНІСТЕР» - Мартинюка В.О., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , генерального директора Приватного акціонерного товариства туристично-готельного комплексу «ДНІСТЕР», місце провадження господарської діяльності: м. Львів. вул. Матейка, 6, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1, 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Під час позапланового заходу зі здійснення державного контролю у формі перевірки у Приватному акціонерному товаристві туристично-готельний комплекс «ДНІСТЕР» (далі - Товариство), надано договори підряду, укладені між ПРАТ ТГК «ДНІСТЕР», в особі генерального директора ОСОБА_1 , який діє на підставі Статут, та іменується «Замовник», та фізичною особою, надалі «Підрядник» та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Договорів підряду.
З наданих Договорів підряду встановлено, що «Підрядники» залучаються до виконання ряду робіт, які входять до обов'язків штатних працівників Товариства, а саме:
- згідно Договору №06/09 від 01.09.2025 укладеного з ОСОБА_2 - комплекс послуг приготування страв, згідно технологічних карт (тобто є процес приготування, що відповідає посадовим обов'язкам кухара);
- згідно Договору №01/09 від 01.09.2025 укладеного з ОСОБА_3 - комплекс послуг по обслуговуванню та розвитку і інформаційному забезпеченню систем (тобто є процес обслуговування, що відповідає посадовим обов'язкам начальника відділу інформаційних технологій);
- згідно Договору №03/09 від 01.09.2025 укладеного з ОСОБА_4 - комплекс послуг з прибирання приміщень (тобто є процес прибирання, що відповідає посадовим обов'язкам прибиральника службових приміщень);
- згідно Договору №07/09 від 01.09.2025 укладеного з ОСОБА_5 - комплекс приготування страв, згідно технологічних карт (тобто є процес приготування, що відповідає посадовим обов'язкам кухара).
Крім цього, Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Договорів підряду не встановлено конкретного об'єму та/або кількості виконаних робіт, за які проводиться оплата, а саме:
- до Договору підряду №06/09 від 01.09.2025 зазначено про комплекс послуг приготування страв, згідно технологічних карт загальною вартістю 28136,00 грн;
- до Договору підряду №01/09 від 01.09.2025 зазначено про комплекс послуг по обслуговуванню та розвитку і інформаційному забезпеченню систем загальною вартістю 21252,00 грн.;
- до Договору підряду №03/09 від 01.09.2025 зазначено про комплекс послуг з прибирання приміщень загальною вартістю 9100,00 грн.;
- до Договору підряду №07/09 від 01.09.2025 зазначено про комплекс послуг приготування страв згідно технологічних карт загальною вартістю 21272, 00 грн.
Відтак, у Товаристві має місце фактичного допуску вищевказаних працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування, та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Також, у Товаристві окремих працівників до початку роботи не ознайомлено з умовами праці. Товариством не надано документів, які б свідчили про проведення лабораторних досліджень умов праці окремих робочих місць з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу.
Так, №01/09, відповідно до наказу №208к від 02.09.2025 прийнято на посаду покоївки у Товариство з 02.09.2025; №01/09; відповідно до наказу №219к від 17.09.2025 прийнято на посаду електромонтер з обслуговування електроустановок у Товариство з 17.09.2025; №01/09, відповідно до наказу №207к від 02.09.2025 прийнято на посаду кухара у Товариство з 02.09.2025.
При цьому документального підтвердження про ознайомлення до початку роботи з визначеними умовами праці не надано.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та представник ПрАТ ТГК «ДНІСТЕР» ОСОБА_6 факти порушення законодавства про працю визнали, зазначивши, що станом на момент розгляду справи усі недоліки наведені у протоколах усунуто, на підтвердження чого суду надано відповідні документи.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правила, встановлені ст. 36 КУпАП, допускають розгляд одним і тим же органом справ про адміністративні правопорушення відносно особи, яка вчинила кілька адміністративних правопорушень.
Адміністративні матеріали складені у відношенні однієї особи та знаходяться у провадженні одного органу, уповноваженого на їх розгляд, у зв'язку чим підлягають об'єднанню в одне провадження з присвоєння єдиного унікального номера справи 461/8890/25 (провадження 3/461/3105/25).
Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, заслухавши пояснення учасників процесу, приходжу до наступних висновків, виходячи з доводів та мотивів наведених нижче.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 41 КУпАП передбачена відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
Відповідно до п. 3 абз. 1 ст. 29 КЗпП України, до початку роботи роботодавець зобов'язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про умови праці.
Частиною 3 статті 41 КУпАП передбачено відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства
Згідно ст. 21 КзПП України, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Приписами ст. 24 КзПП України, встановлено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявний склад вказаних вище адміністративних правопорушень, що підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/30486/023676/П/1ПТ та №ЗХ/ЛВ/30486/023676/П/ПТ від 06.10.2025, актом №ЗХ/ЛВ/30486/023676 від 06.10.2025, наказом №219к від 17.09.2025 про прийняття на роботу ОСОБА_7 , наказом №208к від 02.09.2025 про прийняття на роботу ОСОБА_8 , наказом №207к від 02.09.2025 про прийняття на роботу ОСОБА_9 , наказом №20 від 20.04.2011 про призначення ОСОБА_1 на посаду генеральним директором ПАТ ТГК «Дністер», договорами підряду №06/09, №03/09, №07/09 та №01/09 від 01.09.2025, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.09.2025, штатним розписом ПРАТ ТГК «ДНІСТЕР» затвердженого 01.04.2025, усними поясненнями наданими ОСОБА_1 та представником ПрАТ ТГК «ДНІСТЕР» ОСОБА_6 в судовому засіданні.
Суд вважає, що здобуті та досліджені в ході розгляду у суді даної справи докази є достатніми для ухвалення законного та об'єктивного рішення та належної перевірки доводів учасників процесу, а також сукупності доказів у справі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення (у даному випадку суть правопорушення наведена у протоколах уповноваженими особами) має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення, тобто в даному випадку - версії наведеній у протоколі уповноваженими особами. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву у доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення (у даному випадку уповноважених представників поліції) була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити усю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону. У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як «кримінальне обвинувачення», оскільки адміністративні правопорушення та стягнення мають ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції.
Зважаючи на суть правопорушення, його характер, санкцію, наведені положення можуть бути застосовані і у даній справі.
Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені у судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані у ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності процесуальними нормами, відтак вважає повністю доведеним факт вчинення особою інкримінованого адміністративного правопорушення.
Суд приходить до висновку, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані правопорушення були вчинені і обвинувачена особа є винною у їх скоєнні, тобто вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом.
Таким чином, аналізуючи докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена належними та допустимими доказами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Згідно ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Беручи до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, з врахуванням положень визначених ст. 36 КУпАП, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу, тобто стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених - ч. 3 ст.41 КУпАП.
При визначенні розміру штрафу суд враховує, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, станом на розгляд справи, відповідно до долучених до матеріалів справи ОСОБА_1 документів, усунув порушення законодавства, що були виявлені під час проведення позапланового заходу та викладені у протоколах про адміністративне правопорушення №ЗХ/ЛВ/30486/023676/П/1ПТ та №ЗХ/ЛВ/30486/023676/П/ПТ від 06.10.2025, що підтверджується наданими суду документами дослідженими в процесі розгляду справи.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідним визначити мінімальний розмір штрафу встановленого санкцією ч. 3 ст. 41 КУпАП.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з особи яка притягається до відповідальності на користь держави слід стягнути судовий збір у встановленому розмірі.
Керуючись ст. 36, 283, 284 КУпАП,
постановив:
Об'єднати в одне провадження справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 та ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Присвоїти об'єднаній справі №461/8390/25 (провадження 3/461/3105/25).
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605 гривень 60 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Відповідно до ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють. Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. У разі несплати штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення документ, що підтверджує його сплату, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
витрати на облік зазначених правопорушень.
Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя В.В. Стрельбицький