Справа № 461/9088/25
Провадження № 1-кс/461/6884/25
10.11.2025 року слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025140000001210 від 03.11.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що 05.11.2025 ОСОБА_4 , перебуваючи на території міжнародного пункту пропуску «Краковець», що за адресою: Львівська область, Яворівський район, село Краковець, усвідомлюючи, що у нього відсутні підстави для перетину державного кордону України під час дії правового режиму воєнного стану відповідно до п.2-9 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (зі змінами та доповненнями) та розуміючи, що надання неправомірної вигоди службовій особі є незаконним, надав інспектору прикордонної служби 1 категорії 4 групи відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 штаб-сержанту ОСОБА_5 неправомірну вигоду в розмірі 1 000 доларів США (що відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, станом на 05.11.2025 становить 42 072,5 гривень) за безперешкодний пропуск через держаний кордон України, під час дії правового режиму воєнного стану в Україні, як водія транспортного засобу суб'єкта господарювання, яке має ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, на власному транспортному засобі марки «TOYOTA HIGHLANDER», д. н. з. НОМЕР_1 , відомості про який не включені до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека.
05.11.2025 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.
Санкція ч. 3 ст. 369 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що відповідно до вимог ст. 12 КК України, є тяжким злочином.
Відповідно до інформаційної довідки на транспортний засіб «TOYOTA HIGHLANDER», д. н. з.: « НОМЕР_1 », VIN: НОМЕР_2 , встановлено, що вказаний транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у приватній власності ОСОБА_4 перебуває житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 15826757) загальною житловою площею 16,3 кв.м., площа земельної ділянки 317 кв.м.
Окрім цього, під час затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, у останнього виявлено та вилучено належні йому грошові кошти в сумі 28 295 гривень, 500 доларів США, 3 045 євро та 1 900 злотих.
Слідчий вказує, що з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, існує необхідність у вжитті заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту належного підозрюваному рухомого та нерухомого майна, у зв'язку з чим просить клопотання задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі та без участі підозрюваного з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна (ч. 10 ст. 170 КПК України).
Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються (ч. 1 ст. 59 КК України).
Кримінальний закон не встановлює прямого співвідношення чи обмеження обсягу конфіскації майна як виду покарання із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Покарання у виді конфіскації майна, як і будь-яке інше покарання, встановлюється вироком суду. Оскільки на цьому етапі кримінальне провадження ще не розглянуто судом по суті та вирок не постановлений, слідчий суддя не має змоги передбачити ні сам факт його постановлення, ні можливий обсяг конфіскації майна як виду покарання, вказані події на цьому етапі повинні розглядатися лише як вірогідні.
Відповідно до санкції ч. 3 ст. 369 КК України, встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з конфіскацією майна.
Тобто, у випадку визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 369 КК України, суд може призначити йому покарання у виді конфіскації майна, тому на переконання слідчого судді слідчий довів необхідність арешту майна підозрюваного з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Дослідивши додані до клопотання документи, оцінивши доводи слідчого, слідчий суддя дійшов висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням. Слідчий суддя також враховує, що обізнаність власника про ризик можливого обмеження його права власності, в тому числі майбутньої конфіскації майна, може спричинити негайне його відчуження.
Слідчий суддя при цьому зважає на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований відповідно до вимог ст. 174 КПК України, якщо буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Частиною 4 статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Накладення арешту на майно підозрюваного не є припиненням права власності/позбавленням права власності на це майно, а є лише тимчасовим обмеженням права власності на майно, яке полягає у тимчасовій забороні розпоряджатися та відчужувати таке майно, без встановлення заборони користування ним, що, враховуючи завдання кримінального провадження, у даному випадку є найменш обтяжливим способом арешту даного майна, який не призведе до суттєвих наслідків, що можуть позначитися на інтересах власника майна, третіх осіб.
Під час розгляду справи доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
З огляду на викладене слідчий суддя погоджується з заявленою слідчим необхідністю накладення арешту на майно підозрюваного з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання слідчого про арешт майна задовольнити.
Накласти арешт, шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження майном, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , а саме на:
- житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 15826757) загальною житловою площею 16,3 кв.м., площа земельної ділянки 317 кв.м.
Накласти арешт, шляхом позбавлення права користування, відчуження та розпорядження майном, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , а саме на:
- транспортний засіб «TOYOTA HIGHLANDER», д. н. з.: « НОМЕР_1 », VIN: НОМЕР_2 ;
- грошові кошти в сумі 28 295 гривень, 500 доларів США, 3 045 євро та 1 900 злотих.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Крім того, відповідно до ст. 174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя ОСОБА_1