Справа № 309/3407/25
Провадження № 2-а/309/65/25
10 листопада 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого судді Сідей Я.Я.
секретаря судового засідання Свистак К.М.
розглянувши в порядку ст. 257 КАС України у відкритому судовому засіданні в м. Хуст справу за адміністративним позовом:
ОСОБА_1
до
ІНФОРМАЦІЯ_1
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.04.2025 року, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Посилається на те, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 743-1 від 05.04.2025 р., яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень за порушення вимог ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно постанови 05.04.2025 року близько 14 год. 30 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 Позивач відмовився від отримання направлення на ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив правила військового обліку в особливий період, а саме ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду позивач на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснював жодних дій, а о 14 год. 50 хв. виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду.
Позивач вважає дії Відповідача незаконними і просив поновити строк на оскарження постанови № 743-1 від 05.04.2025 р., яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , визнати її незаконною і скасувати, та закрити провадження у справі, оскільки в день складання постанови позивач пройшов медичний огляд ВЛК для визначення придатності до військової служби, при тому йому не було в належній формі запропоновано проходження медичного огляду з вказівкою де саме і в який строк позивач мав пройти медичний огляд, направлення у встановленому законом порядку складено не було, реєстрації в журналі реєстрації направлень не здійснено.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився. Адвокатом Іляшкович Н.В., яка діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги, подано заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю.
Представники відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився. 14.10.2025 р. представник відповідача Онисько Н.В. подав відзив на позов у якому просив у задоволенні вимог позивача відмовити повністю, розгляд справи проводити без участі відповідача.
У відзиві посилається на те, що 05.04.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу було вручено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби по мобілізації від 05.04.2025 № 3089645. ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу у відповідних графах протоколу, йому в установленому порядку було роз'яснено про день і час розгляду справи та його права про що міститься відповідна відмітка в протоколі. Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП яка передбачає відповідальність за «вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян», саме тому на Позивача складено протокол та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності з санкцією у розмірі 17 000 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_4 не погоджується з доводами Позивача та просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 229 КАС України у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, проводити розгляд справи по суті, на підставі наявних доказів та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, копію справи № 743 про адміністративне правопорушення, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах, повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КУпАП), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.
В судовому засіданні встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 743-1 від 05.04.2025 р., винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень за порушення вимог п. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно постанови 05.04.2025 року близько 14 год. 30 хв. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 відмовився від отримання направлення на ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив правила військового обліку в особливий період, а саме ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду позивач на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснював жодних дій, а о 14 год. 50 хв. виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду.
Відносно Позивача 05 квітня 2025 року в м. Ужгород було складено протокол про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був направлений на проходження медичного огляду згідно направлення № 3089645 виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 05.04.2025, яке підписати відмовився, на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового на проходження ВЛК не здійснював жодних дій, а о 14 год. 50 хв. виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду. Вказаний протокол був винесений в присутності позивача.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Так, відповідно до ч.3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24 лютого 2022 року, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 19 листопада 2025 року, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст.235 КУпАП).
Таким чином, з 24 лютого 2022 року в Україні діє особливий період.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення).
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року чітко регламентований прямий обов'язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної робот Наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402).
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Відповідно до з ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з абз. 4 ч.10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»,та абз. 4 ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп.3.1,3.2 глави 3розділу II наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», громадяни зобов'язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони.
Посилання позивача на те, що відносно нього незаконно винесена постанова про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є безпідставним.
З'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 241-245, ст.ст. 250, 286 КАС України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.04.2025 року - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду, у справах за ст. 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Хустського
районного суду: Сідей Я.Я.