65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2857/25
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/2857/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676)
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради Одеської області (вул. Лікарняна, 6 м. Березівка, Березівський р-н, Одеська обл., 67300, код ЄДРПОУ 01998650)
про стягнення заборгованості у сумі 129 633,18 грн
обставини справи:
До Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради Одеської області, у якій воно просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у загальній сумі 129 633,18 грн, у тому числі: основний боргу у сумі 119 121,65 грн; пеня у сумі 7 173,41 грн; три проценти річних у сумі 704,94 грн; інфляційні втрати у сумі 2 633,18 грн.
Обґрунтувуючи позовні вимоги позивач покликається на не виконання відповідачем умов Договору від 30.09.2024 №14-7195/24-БО-Т в частині оплати за постачання природного газу.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, справу постановив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).
21.08.2025 до суду від надійшла заява за вх.№ 26102/25 про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 119 121,65 грн, у зв'язку із тим, що у листі КНП «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради № 2 від 01.07.2025 повідомило про наявність переплати за Договором постачання природного газу від 02.05.2025 № 14-9195/25-БО-Т у сумі 119 121,65 грн та виклало клопотання про зарахування зазначеної суми в рахунок погашення заборгованості за Договором постачання природного газу від 30.09.2024 № 14-7195/24-БО-Т. На підставі викладеного, позивач просить суд, з урахуванням оновленого розрахунку, стягнути з КНП «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради Одеської області на користь ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» пеню у сумі 13 344,89 грн, три проценти річних у сумі 1 302,18 грн та інфляційні втрати у сумі 5 202,69 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням викладеного, суд приймає заяву позивача, справа розглядається з урахуванням поданої позивачем заяви, предметом спору наразі є пені у сумі 13 344,89 грн, три проценти річних у сумі 1 302,18 грн та інфляційних втрат у сумі 5 202,69 грн.
У встановлений судом строк відповідач не скористався наданим статтею 165 ГПК України правом та відзив на позовну заяву не подав, як і не надав жодних доказів у справі, тоді як суд вчинив передбачені процесуальними приписами дії з повідомлення відповідного учасника справи про її розгляд.
Суд надіслав ухвалу від 11.08.2025 про відкриття провадження у цій справі до електронного кабінету КНП «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради Одеської області, яку останній отримав - 11.08.2025, що підтверджується довідкою суду №916/2857/25/48341/25 від 26.08.2025.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
З огляду на викладене відповідачу надано право бути обізнаним про прийняті у цій справі рішення та можливість реалізувати право на участь у судовому процесі у передбаченому процесуальним законом порядку.
Водночас відповідач у встановлений судом строк своїм процесуальним правом подання відзиву на позов не скористався, у зв'язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
установив:
30.09.2024 ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - Постачальник) та КНП «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради Одеської області (далі - Споживач) уклали Договір постачання природного газу № 14-7195/24-БО-Т (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, сторони передбачили, що за цим договором Постачальник зобов'язується поставити Cпоживачу природний газ (далі також - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Згідно з п.1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем для своїх власних потреб.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу з жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно), в кількості 44,12000 тис. куб. метрів (сорок чотири тисячі сто двадцять куб. м), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди).
На виконання пункту 2.1 розділу 2 Договору Постачальником було поставлено відповідачу природний газ: у жовтні 2024 - 3,53800 т. м. куб. на суму - 58 567,66 грн (обсяг I), у листопаді 2024 - 21,36500 т. м. куб. на суму - 353 673,80 грн (обсяг II) та у грудні 2024 - 26,41300 т. м. куб. на суму - 437 237,82 грн (обсяг IІI), що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу від 12.11.2024, від 12.12.2024 та від 13.01.2025.
Крім цього, позивачем на підтвердження направлення актів приймання-передачі природного газу за договором постачання природнього газу від 30.09.2024 №14-7195/24-БО-Т надано докази направлення на електронну пошту відповідача.
Загальна вартість поставленого природного газу становить 849 479,28 грн.
Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акта надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий розрахунковий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС та Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акта приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника. Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акта до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого природного газу здійснив частково на суму 730 357,63 грн, що підтверджується банківською випискою ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» за період з 01.01.2024 по 26.05.2025, у зв'язку з чим, позивач посилається на те, що у відповідача з?явилась стійка заборгованість у розмірі - 119 121,65 грн, яку відповідач сплатив під час розгляду даної справи №916/2857/25, що підтверджується листом КНП «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради № 2 від 01.07.2025, у якому останній повідомив про наявність переплати за Договором постачання природного газу від 02.05.2025 № 14-9195/25-БО-Т у сумі 119 121,65 грн та виклав клопотання про зарахування зазначеної суми в рахунок погашення заборгованості за Договором постачання природного газу від 30.09.2024 № 14-7195/24-БО-Т.
З огляду на зазначене, з урахуванням оновленого розрахунку, ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» просить суд стягнути з КНП «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради пеня у сумі 7 173,41 грн; три проценти річних у сумі 704,94 грн; інфляційні втрати у сумі 2 633,18 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов таких висновків
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Отже, як встановлено судом вище, заборгованість за Договором постачання природного газу від 30.09.2024 № 14-7195/24-БО-Т у розмірі 119 121,65 грн була сплачена відповідачем під час розгляду судом даної справи №916/2857/25 на підставі листа КНП «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради № 2 від 01.07.2025, відтак, датою виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором постачання природного газу від 30.09.2024 № 14-7195/24-БО-Т є - 01.07.2025.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу:
- 3% річних на загальну суму - 1 302,18 грн., за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу;
- інфляційні витрат на загальну суму - 5 202,69 грн., за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.
Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум 3% річних в розмірі 1 302,18 грн. та інфляційних витрат в розмірі - 5 202,69 грн вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.2 договору, у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується БО 7 сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення..
З огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо здійснення оплати за поставлений природний газ позивачем нараховано відповідачу пеню на загальну суму 13 344,89 грн, за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені у розмірі - 13 344,89 грн встановив його вірність.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 0-3.12.2024 по справі №909/321/24 суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 ЦК україни).
Застосоване у ст.551 ЦК та ст.233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).
Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі; тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена права компенсації своїх майнових втрат; такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків; такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається скаржник).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 ГПК за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24, тощо.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, висновки Верховного Суду щодо застосування ст.551 ЦК та ст.233 ГК є усталеними та загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) у залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.
Як вже було зазначено, наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки залежить від фактичних обставин, які встановлені судами у справі, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази, а також ураховуючи наступні складові:
- розумний баланс інтересів сторін;
- КНП «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради Одеської області є об'єктом критичної інфраструктури;
- компенсаційний характер невиконання відповідачем зобов'язань за договором забезпечено для позивача додатково (крім пені) вимогами про стягнення з відповідача 1 302,18 грн 3% річних та 5 202,69 грн втрат від інфляції, які задоволені в повному обсязі.
Суд вважає за необхідне реалізувати свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК та ст.233 ГК, та зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 50%.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
За таких обставин та правового регулювання суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 672,45 грн - пені, 1 302,18 грн - 3% річних та 5 202,69 грн - інфляційних витрат є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238,241,247,252 ГПК України, суд
ухвалив:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) до Комунального некомерційного підприємства «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради Одеської області (вул. Лікарняна, 6 м. Березівка, Березівський р-н, Одеська обл., 67300, код ЄДРПОУ 01998650) про стягнення заборгованості у сумі 129 633,18 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Березівська центральна міська лікарня» Березівської міської ради Одеської області (вул. Лікарняна, 6 м. Березівка, Березівський р-н, Одеська обл., 67300, код ЄДРПОУ 01998650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 42399676) пеню у сумі 6 672 (шість тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 45 коп., три проценти річних у сумі - 1 302 (одну тисячу триста дві) грн. 18 коп., інфляційні втрати у сумі - 5 202 (п'ять тисяч двісті дві) грн. 69 коп., судовий збір у сумі - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 254,256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 листопада 2025 р.
Суддя Т.І. Демченко