65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"10" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4496/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-1741/25 від 07.11.2025) про забезпечення позову у справі № 916/4496/25
за позовом Садівничого кооперативу «Дорожник-2» (67820, Одеська обл., Овідіопольський район, с. Прилиманське; код ЄДРПОУ 23205986)
до відповідача - Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 28 "Б"; код ЄДРПОУ 00131713)
про визнання неправомірним та скасування рішення,
Садівничий кооператив «Дорожник-2» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про визнання неправомірним та скасування рішення комісії Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі» по розгляду Акту про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії № 8005946 від 02.08.2023, що оформлене протоколом № 112/7 від 10.10.2023.
Ухвалою від 10.11.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: належних доказів наявності повноважень підписанта позовної заяви; відомих номерів засобів зв'язку, адрес електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету Садівничого кооперативу «Дорожник-2» та Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські електромережі»; доказів сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «ДТЕК Одеські електромережі» тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії на адресу Садівничого кооперативу «Дорожник-2» або відключати його від мережі постачання електричної енергії.
Вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову містяться у ст. 139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, згідно з ч. 1 цієї статті заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема:
- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (п. 2);
- пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення (п. 6);
Частиною 5 ст. 139 ГПК України передбачено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 7 ст. 140 ГПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд встановив, що її подано з порушенням приписів ст. 139 ГПК України.
Як вже було зазначено судом, ухвалою від 10.11.2025 позовну заяву Садівничого кооперативу «Дорожник-2» залишено без руху.
Однією із підстав для залишення позову без руху стало те, що позовну заяву від імені Садівничого кооперативу «Дорожник-2» через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" підписав та подав адвокат Ткач Сергій Анатолійович. При цьому, у якості доказів на підтвердження повноважень на представництво Садівничого кооперативу «Дорожник-2» до позовної заяви додано Ордер серії ВН № 1570988 на надання правничої допомоги, який не містить обов'язкових реквізитів, передбачених п. 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41.
Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову, яка є одним із додатків до позовної заяви, суд враховує, що представлений Ордер серії ВН № 1570988 не є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката Ткача С. А. на вчинення дій в інтересах позивача, зокрема на звернення до суду із заявою про забезпечення позову.
Крім того, заява про забезпечення позову містить недостовірні відомості про відсутність у позивача електронного кабінету в ЄСІТС, в той час як такий кабінет насправді наявний.
Також, всупереч п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову Садівничого кооперативу «Дорожник-2» не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір, який становить 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд встановив, що на підтвердження сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову позивач надав суду квитанцію ID: 8547-0031-2375-7491 від 04.09.2025 на суму 1 211,20 грн.
Між тим, згідно довідки начальника статистичного відділу Господарського суду Одеської області від 07.11.2025, судовий збір у розмірі 1 211,20 грн від Садівничого кооперативу «Дорожник-2», сплачений згідно з квитанцією № 8547-0031-2375-7491 від 04.09.2025 був зарахований на рахунок № UA938999980313141206083015758, відкритий в Головному управлінні державної казначейської служби України в Одеській області, однак вказана платіжна інструкція обліковується в матеріалах справи № 916/3651/25.
Так, судом з'ясовано, що судовий збір за квитанцію ID: 8547-0031-2375-7491 від 04.09.2025 сплачено за подання Садівничим кооперативом «Дорожник-2» заяви про забезпечення позову в іншій справі № 916/3651/25.
Водночас, ухвалою від 08.09.2025 заяву Садівничого кооперативу «Дорожник-2» про забезпечення позову (вх. № 2-1391/25 від 05.09.2025) у справі №916/3651/25 повернуто заявнику.
Питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви за умови повернення без розгляду попередньо поданої позовної заяви вже розглядалося Верховним Судом.
За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 13.02.2019 у справі № 1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час ухвалення оскаржуваних у цій справі судових рішень стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах. Тому позивач, коли подає повторно позовну заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної позовної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви, яка була залишена без розгляду.
Таким чином, у цьому випадку позивач також має право повернути сплачений ним у справі № 916/3651/25 судовий збір за подання заяви про забезпечення позову відповідно до квитанції ID: 8547-0031-2375-7491 від 04.09.2025 на суму 1 211,20 грн. Однак, така квитанція не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі (№ 916/4496/25), так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні заяви про забезпечення позову в іншій справі.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі № 160/554/23.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, заява (вх. № 2-1741/25 від 07.11.2025) про забезпечення позову у справі № 916/4496/25 підлягає поверненню на підставі ч. 7 ст. 140 ГПК України, оскільки:
- у справі наразі відсутні належні докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала та подала від імені Садівничого кооперативу «Дорожник-2» заяву про забезпечення позову;
- у заяві зазначено недостовірні відомості про відсутність у позивача електронного кабінету;
- заява не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення;
- надана позивачем квитанція ID: 8547-0031-2375-7491 від 04.09.2025 на суму 1 211,20 грн не може бути врахована як належний доказ сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі у цій справі № 916/4496/25, так як судовий збір за нею сплачений та зарахований при поданні заяви про забезпечення позову в іншій справі № 916/3651/25.
Керуючись ст. 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 2-1741/25 від 07.11.2025) про забезпечення позову у справі № 916/4496/25 - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили 10.11.2025 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков