07 листопада 2025 року Справа № 915/628/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
розглянувши без виклику сторін
справу №915/628/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Агеєнка Олександра Костянтиновича,
Миколаївська область, Баштанський район, с. Горохівське, 57356;
електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
до Приватного акціонерного товариства "Миколаївська аграрна компанія",
54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 41/32;
електронна адреса: info@nikagro.com.ua;
про: стягнення грошових коштів у сумі 804105 грн. 12 коп.,-
Фізичною особою-підприємцем Агеєнком Олександром Костянтиновичем пред'явлено позов про стягнення з Приватного акціонерного товариства (ПАТ) "Миколаївська аграрна компанія" грошових коштів у сумі 804105 грн. 12 коп., із яких: 778487 грн. 40 коп. - основний борг; 10724 грн. 17 коп. - 3 % річних; 14893 грн. 55 коп. - інфляційні втрати за договором б/н від 03.11.2022 про надання послуг з автоперевезення, а саме зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість у спірній сумі (основний борг), на яку позивачем здійснено відповідні нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач також просить про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування судових витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
За такими вимогами ухвалою суду від 03.06.2024 відкрито провадження в даній справі та визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цією ж ухвалою, зокрема, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України ? п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому, визначено провести розгляд справи № 915/628/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого визначається з урахуванням існування в Україні воєнного стану.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; ухвала про відкриття провадження у справі від 03.06.2024 направлена на адресу, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить поштове повідомлення про вручення 14.06.2024 за № 0600270854041.
08.08.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 07.08.2024 (вх. № 9539/24), в якій він вказує, що в якості доведення факту понесення витрат на професійну правничу допомогу надає суду скан-копії договору про надання правової допомоги №16/05/2024-1 від 16.05.2024 та акту здачі-прийняття наданих послуг №1 від 05.08.2024 та просить врахувати дані докази при вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
03.11.2022 між Фізичною особою-підприємцем Агеєнком Олександром Костянтиновичем (надалі - перевізник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством "Миколаївська аграрна компанія" (надалі - клієнт, відповідач у справі) укладено договір б/н від 03.11.2022 про надання послуг з автоперевезення (надалі - договір), за умовами якого, клієнт доручає, а перевізник зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати послуги, пов'язані з перевезенням вантажів (п.1.1. договору).
Згідно п. 1.3 договору до моменту надання послуг з перевезення вантажів, сторони укладають додаткову угоду, в якій в кожному окремому випадку визначаються: вид, найменування та кількість вантажу; пункт відправлення та пункт призначення вантажу; розмір оплати послуг автоперевізнику; найменування вантажоотримувача; період, в який здійснюються перевезення; інші необхідні відомості.
Відповідно до п.п. 3.5., 3.6. договору та додаткової угоди № 1 перевізник повинен забезпечити відправлення вантажу з пункту відправлення (Одеська область, Березівський район, с. Петрівка) та доставку в пункт призначення (Одеська область, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188, ДП «РМТП») в зазначені терміни, а саме з 05 листопада 2022 року по 10 листопада 2022 року включно.
Клієнт зобов'язаний за три робочі дні до відправлення вантажу, надати перевізнику повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання автоперевізником своїх обов'язків за даним договором; сплатити належну плату перевізнику, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені перевізником в інтересах клієнта, в цілях виконання цього договору (п.п. 3.13., 3.14. договору)
Вартість послуг з перевезення складає 2034 грн. без ПДВ за одну тонну (п. 4.1. договору, п. 3 додаткової угоди до договору).
Розрахунок за надані автоперевізником послуг проводиться після виконання послуг і підписання акту виконаних робіт протягом 3 банківських днів, після пред'явлення перевізником наступних документів: оригіналів підписаної додаткової угоди; рахунок-фактури, розрахунку витрат автоперевізника за виконання взятих на себе зобов'язань (акт виконаних робіт, ТТН, реєстр, п/н); документів, що підтверджуються додаткові витрати автоперевізника (п. 4.2. договору).
Як з матеріалів справи вбачається, що за п. 4.2. вказані документи позивачем до позову не додані, проте з метою проведення оплати та на виконання умов договору 05.12.2023 усі документи були пред'явлені ФОП Агеєнко О.К. та отримані представником ПАТ "Миколаївська аграрна компанія", що підтверджується довідкою ПАТ "Миколаївська аграрна компанія" від 02.05.2024 за вих. № 17.
Перевезення вважається виконаним, а послуги наданими, якщо сторони підписали акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.3. договору).
Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов договору з урахуванням додаткової угоди позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 778487 грн. 40 коп., що підтверджується актами надання послуг, а саме: № 10 від 10.11.2022 на суму 713364,48 грн.; №11 від 10.11.2022 на суму 13500 грн.; № 11 від 13.11.2022 на суму 51622,92 грн.
Відповідачем вказані обставини визнані.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується зі ст.306 ГК України, встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У відповідності до ч.1 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач всупереч умовам договору та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив позивачу грошові кошти за надані послуги з перевезення, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 778487, 40 грн.
Таким чином, суд визнає, що позовні вимоги позивача про стягнення грошових коштів у сумі 778487, 40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з ПАТ "Миколаївська аграрна компанія" 3 % річних та суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, за несвоєчасну оплату наданих послуг суд приходить до такого.
Положення ч. 2 ст. 625 ЦК України застосовуються до правовідносин, за якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується із здійсненими позивачем розрахунками нарахувань на суму основного боргу наданих послуг ПАТ "Миколаївська аграрна компанія" та за таких обставин, 3% річних, розраховані позивачем за період з 09.12.2023 по 24.05.2024 підлягають задоволенню в повному обсязі в загальній сумі 10724 грн. 17 коп.; сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції за період з 09.12.2023 по 24.05.2024 підлягають задоволенню в повному обсязі в загальній сумі 14893 грн. 55 коп.
Отже, позов підлягають задоволенню в повному обсязі.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач вказує, що його витрати на професійну правничу допомогу складають суму 40000 грн. Господарським процесуальним законодавством передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України). Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України).
Позивачем на підтвердження понесення судових витрат у вищевказаних сумах подано суду: 1) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в сумі 40000 грн. з посиланням на договір про надання правової допомоги № 16/05/2024-1 від 16.05.2024; 2) свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 001334 від 30.03.2018; 3) ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВЕ № 1119968 від 16.05.2024, згідно яких останнім надано позивачу такі послуги: аналіз документів замовника для складання позовної заяви; перевірка чинного законодавства, підбір нормативної бази для складання позову; написання тексту позовної заяви; розрахунок ціни позову; складання платіжних документів для сплати судового збору; підготовка документів, що додаються до позовної заяви.
Ураховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатським об'єднанням документів, їх значення для спору, відповідність запропонованої адвокатським об'єднанням правової позиції, суд, з урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, визнає обґрунтованими витратами на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн., яку і належить стягнути з відповідача.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Миколаївська аграрна компанія" на користь Фізичної особи-підприємця Агеєнка Олександра Костянтиновича грошові кошти у загальній сумі 804105,12 грн., з яких: 778487 грн. 40 коп. - основного боргу, 14893 грн. 55 коп. - інфляційні втрати, 10724 грн. 17 коп. - 3% річних, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 9649 грн. 26 коп. та грошові кошти в сумі 20000 грн. - на відшкодування витрат з оплати професійної правничої допомоги..
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Коваль