Рішення від 07.11.2025 по справі 915/491/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2025 року Справа № 915/491/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Юденкової Валентини Павлівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення коштів в сумі 40 038, 14 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Юденкової Валентини Павлівни суму основного боргу за теплову енергію в розмірі 35 116, 66 грн., інфляційних втрат в сумі 3 638, 12 грн., 3 % річних в сумі 1 236, 95 грн., пеню в сумі 46, 41 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3 028, 00 грн. судового збору.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 07.05.2024 направлена на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця Юденкової Валентини Павлівни, АДРЕСА_2 та повернута до суду з відміткою відділення поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця: місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 5 ч. 4 ст. 9 вказаного Закону).

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17; від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Верховний Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19; від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20).

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В рішеннях від 28.10.1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як вказано судом вище, ухвала Господарського суду Миколаївської області від 07.05.2024 направлена на адресу відповідача Фізичної особи-підприємця Юденкової Валентини Павлівни, АДРЕСА_2 , яка вказана в позовній заяві та відомостях з ЄДРЮОФОПГФ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про вжиття необхідних та достатніх заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття "розумного строку" не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

16.05.2024 та 24.05.204 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли ідентичні за змістом заяви (вх. № 5853/24 від 16.05.2024; вх. № 6144/24 від 24.05.2024), в яких позивач просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з ФОП Юденкової В.П. 15 116, 66 грн. - основного боргу за теплову енергію; 3 638, 12 грн. - інфляційних втрат; 1 236, 95 грн. - 3% річних; 46, 41 грн. - пені; а також 3 028, 00 грн. - судового збору.

Заяви про зменшення позовних вимог обґрунтовані добровільною сплатою відповідачем ФОП Юденковою В.П. 20 000, 00 грн. в рахунок основного боргу.

05.08.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява (вх. № 9390/24 від 05.08.2024), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 4 416, 66 грн. - основного боргу; 3 638, 12 грн. - інфляційних втрат; 1 236,95 грн. - 3% річних; 46,41 грн. - пені; 3 028,00 грн. - судового збору.

Заява мотивована тим, що відповідачем 15.07.2024 частково сплачено заборгованість в сумі 10 700, 00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Враховуючи вищевикладене, заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнято судом до розгляду. Справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 9390/24 від 05.08.2024).

Інші заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

3.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено, що з 01.11.2021 у позивача зі співвласниками будинку 193 по проспекту Центральний у м. Миколаєві діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 2795, який є публічним договором приєднання.

Відповідачу відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 23.05.2002 належить квартира № 2 за адресою м. Миколаїв, пр. Леніна (Центральний) 193., загальною площею 35.5 кв.м., яке 25.10.2002 рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради переведено в нежитлове приміщення для розміщення магазину промислових товарів.

В опалювальний період 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 позивачем поставлялась відповідачу теплова енергія в гарячій воді з метою теплозабезпечення належних відповідачу приміщень. Всього поставлено теплової енергії на загальну суму 39 116, 02 грн.

За порушення виконання грошового зобов'язання позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню відповідно до п. 45 договору та ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджаними постановою КМУ № 830 від 21.08.2019, Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 та умовами договору.

3.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем не подано в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідач Юденкова Валентина Петрівна набула право власності на квартиру № 2 (два), що знаходиться в місті Миколаєві, по пр. Леніна, 193 (сто дев'яносто три) , яка складається з однієї житлової кімнати, житловою площею 18,20 кв.м, загальною площею 35,50 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу квартири від 23.05.2002, який посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Дворецькою О.М. та зареєстровано в реєстрі за №2260.

Відповідно до реєстраційного напису на правовстановлюючому документі (договорі купівлі-продажу квартири від 23.03.2002) «зазначена у цьому документі квартира за адресою пр-т Леніна, 193, кв. 2 зареєстрована в Миколаївському міжміському БТІ на праві власності за громадянами: Юденкова Валентина Павлівна та записано в реєстрову книгу № 96, за реєстровим № 17228 дата реєстрації 29.05.20002».

Відповідно до п. 1.17 та 2.17 витягу з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1025 від 25.10.2002 «Про дозвіл на переведення жилих приміщень у нежилі з їх реконструкцією для розташування об'єктів торгівлі, побутового обслуговування, та громадського харчування» приватному підприємцю Юденковій Валентині Павлівні дозволено переведення жилих приміщень в нежилі - квартири №2 по пр. Леніна, 193 та виконання проектних і ремонтно-будівельних робіт по реконструкції нежилих приміщень для розміщення магазину промислових товарів по пр. Леніна, 193 .

Відповідно до довідки ОСББ «Політ» № 24/2 від 29.04.2024 на першому поверсі багатоквартирного будинку за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 193, кв. 2 знаходиться магазин, загальною площею 35,5 кв.м., який належить ФОП Юденковій В.П.

З 01.11.2021 у позивача зі співвласниками будинку 193 по проспекту Центральний у м. Миколаєві діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 2795, який є публічним договором приєднання.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1106 від 29.10.2021 «Про початок опалювального періоду 2021-2022 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва» вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 01.11.2021. Підключення систем теплопостачання проводити на підставі нарядів, що видаються виконавцями послуг.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 263 від 28.03.2022 «Про закінчення опалювального сезону 2021-2022 рр.» вирішено закінчити опалювальний сезон з 29.03.2022 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 626 від 09.11.2022 «Про початок опалювального періоду 2022-2023 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва» розпочато опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 09.11.2022.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 176 від 24.03.2023 "Про закінчення опалювального сезону 2022-2023 рр." вирішено закінчити опалювальний період з 24.03.2023 на всіх об'єктах, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1189 від 08.11.2023 "Про початок опалювального періоду 2023-2024 рр. у житловому фонді та на інших об'єктах м. Миколаєва" вирішено розпочати опалювальний період на всіх об'єктах житлового фонду, інших об'єктах, крім населення, яке користується природним газом або електричною енергією для потреб опалення, згідно з нормами та нормативами споживання з 14.11.2023.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 513 від 27.03.2024 "Про закінчення опалювального сезону 2023-2024 рр." вирішено закінчити опалювальний період з 28.03.2024 на всіх об'єкта, крім закладів дошкільної освіти, лікарень, пологових будинків, амбулаторій.

З початку опалювального сезону 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 984 від 13.10.2021 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1265 від 08.12.2021 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 124 від 09.12.2022 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 13.10.2021 № 984 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 566 від 25.10.2022 "Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ", рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1029 від 25.10.2023 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 252 від 14.02.2024 «Про встановлення тарифів на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ», встановлено економічно обґрунтовані двоставкові тарифи на теплову енергію та послугу з постачання теплової енергії за умовно-змінною частиною та умовно-постійною частиною.

Наказом ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" № 473 від 22.09.2021 затверджено плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами.

Наказами ПрАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" № 434 від 13.12.2023, № 32 від 18.01.2024 змінено розмір нарахувань за спожиту теплову енергію для категорії "інші споживачі" шляхом перерахування вартості теплової енергії з урахуванням коефіцієнту перерахунку.

ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" в опалювальний період 2021-2024 рр. надавались послуги з теплозабезпечення приміщень за адресою: пр. Центральний, 193 (ОСББ «Політ»), що підтверджується нарядом на підключення від 09.11.2021, нарядом на підключення від 12.11.2022, нарядом на підключення від 17.11.2023.

На звороті всіх вищевказаних нарядів на підключення зазначено про підключення т/о 2795.1 ПП Юденкова В. П. магазин Етолон кожи.

Факт постачання теплової енергії у спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями споживання теплової енергії абонента за періоди: з 09.11.2021 по 27.11.2021, з 27.11.2021 по 28.12.2021, з 28.12.2021 по 27.01.2022, з 27.01.2022 по 22.02.2022, з 16.11.2022 по 28.11.2022, з 28.11.2022 по 26.12.2022, з 26.12.2022 по 25.01.2023, 25.01.2023 по 23.02.2023, з 23.02.2023 по 24.03.2023, з 22.11.2023 по 28.11.2023, з 29.11.22023 по 26.12.2023, з 27.12.2023 по 27.01.2024, з 28.01.2024 по 26.02.2024, з 27.02.2024 по 27.03.2024.

Судом також встановлено, що за період з листопада 2021 по березень 2024 на виконання умов договору позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії (теплова енергія, умовно-постійна частина та абонплата) до об'єкту теплоспоживання за адресою просп. Центральний, 193 на загальну суму 39 116, 02 грн., про що сформовано відповідні акти надання послуг, а саме:

- акт надання послуг № 2795 від 30.11.2021 на суму 1 092, 19 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.12.2021 на суму 2 991, 67 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.01.2022 на суму 3 059, 88 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 28.02.2022 на суму 3 187, 00 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.03.2022 на суму 2 433, 04 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 30.04.2022 на суму 941, 60 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.05.2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 30.06.2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.07.2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.08.2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 30.09.2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.10.2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 30.11.2022 на суму 1 206, 88 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.12.2022 на суму 2 734, 16 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.01.2023 на суму 2 684, 38 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 28.02.2023 на суму 11 738, 05 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.03.2023 на суму - 7 144, 79 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 30.04.2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.05.2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 30.06.2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.07.2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.08.2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 30.09.2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.10.2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 30.11.2023 на суму 888, 25 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.12.2023 на суму 2 837, 22 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.01.2024 на суму 2 473, 40 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від .02.2024 на суму 1 217, 90 грн. з ПДВ;

- акт надання послуг № 2795 від 31.03.2024 на суму 1 191, 04 грн. з ПДВ.

Для проведення оплати за вищевказаний період позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме:

- рахунок № 2795 за листопад 2021 на суму 1 092, 19 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за грудень 2021 на суму 2 991, 67 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за січень 2022 на суму 3 059, 88 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за лютий 2022 на суму 3 187, 00 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за березень 2022 на суму 2 433, 04 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за квітень 2022 на суму 941, 60 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за травень 2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за червень 2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за липень 2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за серпень 2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за вересень 2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за жовтень 2022 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за листопад 2022 на суму 1 206, 88 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за грудень 2022 на суму 2 734, 16 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за січень 2023 на суму 2 684, 38 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за лютий 2023 на суму 11 738, 05 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за березень 2023 на суму - 7 144, 79 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за квітень 2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за травень 2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за червень 2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за липень 2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за серпень 2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за вересень 2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за жовтень 2023 на суму 429, 55 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за листопад 2023 на суму 888, 25 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за грудень 2023 на суму 2 837, 22 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за січень 2024 на суму 2 473, 40 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за лютий 2024 на суму 1 217, 90 грн. з ПДВ;

- рахунок № 2795 за березень 2024 на суму 1 191, 04 грн. з ПДВ.

Судом встановлено, що станом на 01.11.2021 заборгованість відповідача за надані послуги становила 0, 64 грн., що відображено в рахунку № 2795 за листопад 2021.

12.04.2024 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 307-ю від 12.04.2024, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, яка станом на 12.04.2024 становила 35 116, 66 грн. До претензії позивачем додано рахунки та акти надання послуг за період з листопада 2021 по березень 2024.

На підтвердження факту направлення претензії з додатками на адресу відповідача, позивачем подано суду опис вкладення у лист з поштовим ідентифікатором 0503843800043 з печаткою відділення поштового зв'язку, списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком.

Судом встановлено, що відповідачем за період з 25.07.2023 по 15.07.2024 перераховано позивачу грошові кошти у загальній сумі 34 700, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками станом на 25.07.2023, 10.05.2024, 15.07.2024, відповідно до наступних платіжних інструкцій, а саме:

- платіжної інструкції №@2PL130714_00000/675904b4-42ed-4f6c-af59-3044abc7a318 від 25.07.2023 на суму 4 000, 00 грн.;

- платіжної інструкції №@2PL130895_00000/f7498a9F-321f-44e8-9b47-7342d0e46b4e від 10.05.2024 на суму 20 000, 00 грн.;

- платіжної інструкції №1641555507415_00000/699cdbdf-a281-4242-be80-49elc00b122f від 15.07.2024 на суму 10 700, 00 грн.

Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в сумі 4 416, 66 грн. (39 116, 02 грн. + 0, 64 грн. - 34 700, 00 грн.) за надані послуги, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

5.1. Правове регулювання надання послуг з постачання теплової енергії.

Відповідно до абз. 1 ст. 275 ГК України (тут і далі по тексту судового рішення в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 2, 3 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.

Закон України "Про теплопостачання" визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" основні терміни вживаються в такому значенні:

балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами;

постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;

теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до абз. ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

10.12.2017 набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги", який введено в дію 01.05.2019 та який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2, 6, 11, 13 ст. 1 Закон України "Про житлово-комунальні послуги":

- виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води);

- споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Відповідно до п. 2, 7 ч. 3 ст. 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування належать:

- встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону;

- прийняття рішення про початок та закінчення опалювального періоду з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами та іншими нормативними документами.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до п. 1, 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема:

- укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;

- оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

- у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору.

Відповідно до п. 2, 10 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги зобов'язаний:

- готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором;

- у разі укладення індивідуального договору або індивідуального договору з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем здійснювати розподіл загальнобудинкового обсягу послуг між співвласниками багатоквартирного будинку у передбаченому законодавством та договором порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну цін/тарифів на комунальні послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачам з посиланням на рішення відповідних органів.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 5 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Відповідно до абз. 9-11 ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.

Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. 1 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (в редакції від 23.11.2021) (далі - Правила № 830) ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 8 Правил № 830 постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.

Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.

Відповідно до абз. 1-4 п. 13 Правил № 830 надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Відповідно до абз. 5-6 п. 14 Правил № 830 відокремлення (відключення) квартир та нежитлових приміщень від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води без дотримання встановленого Мінрегіоном порядку не допускається.

Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Відповідно до абз. 6 п. 13 Правил № 830 фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до абз. 1 п. 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 31 Правил № 830 вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.

У разі зміни (коригування) тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію та не потребує внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 32 Правил № 830 плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Відповідно до п. 35 Правил № 830 розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Відповідно до п. 36 Правил № 830 споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором.

Відповідно до п. 37 Правил № 830 споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.

Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 40 Правил № 830 у разі несвоєчасного здійснення платежів за послуги споживач сплачує пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Відповідно до п.п. 5 п. 45 Правил № 830 індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Умовами індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії (типовий договір), який затверджено Правилами № 830, передбачено наступне.

Відповідно до п. 1 договору цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2 договору даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.

Відповідно до п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надану послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:

обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;

частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;

та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Відповідно до п. 7 договору виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем обсягу, температури та величини тиску.

Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (зайве закреслити).

Відповідно до п. 9 договору контроль якісних та кількісних характеристик послуги здійснюється за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії та іншими засобами вимірювальної техніки.

Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги.

Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Відповідно до п. 12 договору у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

Відповідно до п. 17 договору зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.

Відповідно до п. 22 договору розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.

Відповідно до п. 30 договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р, № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.mk.ua.

У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.

Відповідно до п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.

Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно до п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.

Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідно до п. 35 договору за бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.

Відповідно до п. 38 договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору.

Відповідно до п.п. 3, 6 п. 41 договору споживач зобов'язаний, зокрема:

- оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором;

- у разі несвоєчасного здійснення платежу за послугу сплачувати пеню в розмірі, встановленому цим договором.

Відповідно до п.п. 4, 5 п. 42 виконавець має право, зокрема:

- обмежити/припинити надання послуги в разі її несплати або оплати не в повному обсязі в порядку і строки, встановлені Законом України "Про житлово-комунальні послуги" та цим договором, крім випадків, коли якість та/або кількість послуги не відповідає умовам цього договору;

- звертатися до суду в разі порушення споживачем умов цього договору.

Відповідно до п. 44 договору сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору відповідно до цього договору або закону.

Відповідно до п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Відповідно до п. 51 договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Відповідно до п. 52 договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.

Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузол комерційного обліку - вузол обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" зняття показань вузлів комерційного обліку щомісяця здійснюється виконавцем комунальної послуги або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у присутності споживача або його представника (представника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управителя багатоквартирного будинку), якщо інше не передбачено договором.

Зняття показань вузлів розподільного обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється споживачами, якщо інше не передбачено договором.

Законодавством України передбачено, що постачання теплової енергії здійснюється за договором купівлі-продажу, обов'язок із своєчасного укладення якого покладено саме на споживача теплової енергії.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Тобто відсутність між сторонами договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від оплати отриманих послуг.

Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18) та від 13 листопада 2019 року у справі № 686/14833/15-ц (провадження № 61-26205св18).

Відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Так, позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини (постанови КГС ВС від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17 та від 21.05.2019 року у справі № 922/4239/16).

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

5.2. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

5.3. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

5.4. Правове регулювання відносин власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Відповідач ФОП Юденкова В. П. є власником нежитлових приміщень за адресою просп. Центральний, 193 в м. Миколаєві, які розташовані на першому поверсі багатоквартирного будинку, в якому створено ОСББ "Політ".

Матеріали справи не містять доказів підписання між сторонами у справі договору про надання житлово-комунальних послуг (послуг з постачання теплової енергії).

Судом встановлено, що позивачем ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" в опалювальний період 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024 надавались послуги з теплозабезпечення приміщень багатоквартирного будинку за адресою: м. Миколаїв по просп. Центральний, 193 (ОСББ «Політ»), до складу якого входять належні відповідачу на праві власності нежитлові приміщення. Факт підключення як самого будинку, так і належних відповідачу нежитлових приміщень (магазин) до теплопостачання підтверджується нарядами на підключення та відомостями споживання теплової енергії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 13 Правил № 830 надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, а договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Так, Правилами надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, затверджено, зокрема, типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до абз. 4 п. 13 Правил № 830 індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

01.10.2021 на офіційному веб-сайті товариства www.ntec.mk.ua опублікована інформація щодо укладення нових договорів, а також типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, а також заява-приєднання до індивідуального договору.

Отже, з 01.11.2021 у ПрАТ "Миколаївська ТЕЦ" зі співвласниками багатоквартирного будинку по просп. Центральний, 193, м. Миколаїв діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії № 2795, який є публічним договором приєднання з урахуванням вимог ст. 633, 640, 641, 642 ЦК України. Належні відповідачу на праві власності нежитлові приміщення знаходяться на першому поверсі багатоквартирного будинку.

Як вказано вище, позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії в період з листопада 2021 по березень 2024 на загальну суму 39 116, 02 грн. (плата за послугу та плата за абонентське обслуговування), про що сформовано відповідні акти надання послуг № 2795 та виставлено рахунки на оплату № 2795. Крім того, станом на 01.11.2021 заборгованість відповідача за надані послуги становила 0, 64 грн., що відображено в рахунку № 2795 за листопад 2021. Отже, в силу приписів ст. 530, 610, 612 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п. 32, 35, 36, 45 Правил № 830 та умов п. 30, 32, 34, 41 договору у споживача виник обов'язок оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором, а саме щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Судом встановлено, що відповідачем за період з 25.07.2023 по 15.07.2024 перераховано позивачу грошові кошти у загальній сумі 34 700, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками станом на 25.07.2023, 10.05.2024, 15.07.2024. Отже, заборгованість відповідача за послуги з теплопостачання становить 4 416, 66 грн. (39 116, 02 грн. + 0, 64 грн. - 34 700, 00 грн.).

Суду не подано доказів оплати відповідачем грошових коштів в сумі 4 416, 66 грн. за надані послуги, як і не спростовано позовних вимог. Отже, позовна вимога про стягнення 4 416, 66 грн. основного боргу за теплову енергію є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 46, 41 грн. по кожному зобов'язанню (кожному місяцю з червня 2023 по листопад 2023 окремо) в межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Загальний період нарахування з 01.08.2023 по 18.04.2024. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи. Враховуючи порушення відповідачем взятого на себе за договором зобов'язання з оплати послуг з постачання теплової енергії, позивачем обґрунтовано відповідно до ч. 5, 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", п. 10 ч. 2 ст. 7, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", абз. 1, 2 п. 40 Правил № 830, п.п. 6 п. 41, 45 Типового договору нараховано відповідачу пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, яка не перевищує 100 відсотків загальної суми боргу. Отже, нарахування пені в сумі 46, 41 грн. є обґрунтованим та підставним. В цій частині позов підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу 1 236, 95 грн. - 3 % річних за прострочення виконання грошових зобов'язань, які виникли за період з листопада 2021 по березень 2024. Нарахування здійснено за період з 01.01.2022 по 18.04.2024.

Позивачем також нараховано відповідачу 3 638, 12 грн. - інфляційних втрат за зобов'язаннями, які виникли за період з січня 2022 по лютий 2024. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з лютого 2022 по березень 2024.

Розрахунки суми 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнуті розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат наявні в матеріалах справи. Отже, позов в частині стягнення 1 236, 95 грн. - 3 % річних та 3 638, 12 грн. - інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 3 028, 00 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Юденкової Валентини Павлівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_2 в ПАТ "АБ "Укргазбанк", МФО 320478:

- 4 416, 66 грн. (чотири тисячі чотириста шістнадцять грн. 66 коп.) - основного боргу за теплову енергію.

3. Стягнути з відповідача Фізичної особи-підприємця Юденкової Валентини Павлівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020 (код ЄДРПОУ 30083966) на р/р НОМЕР_3 в ПАТ "АБ "Укргазбанк", МФО 320478:

- 46, 41 грн. (сорок шість грн. 41 коп.) - пені;

- 1 236, 95 грн. (одна тисяча двісті тридцять шість грн. 95 коп.) - 3 % річних;

- 3 638, 12 грн. (три тисячі шістсот тридцять вісім грн. 12 коп.) - інфляційних втрат;

- 3 028, 00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 07.11.2025

Суддя Е.М. Олейняш