вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/871/23
Розглянувши матеріли справи за позовом Фізичної особи-підприємця Скоробогач Євгена Вікторовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ZEUS Ruhr GmbH»
про стягнення 4 715 євро.
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників сторін:
Від позивача: Коханій О.В.;
Від відповідача: Тертиця В.О.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області 27.03.2023 року надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Скоробогач Євгена Вікторовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «ZEUS Ruhr GmbH» про стягнення 4 715 євро.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.04.2023 відкрито провадження у справі № 911/871/23 за правилами спрощеного позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ZEUS Ruhr GmbH» є нерезидентом, інформація про наявність представництва відповідача на території України відсутня та до суду не подана.
Місцезнаходженням вищезазначеної юридичної особи як зазначає позивач у позові є: Німеччина, Дюдьмен, Ліннертштрассе 21 (48249 Dulmen, Linnertstrasse 21, Germany).
Відповідно до ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
Відповідно до абз. 3 п. 2.6 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації від 27.06.2008 № 1092/5/54, також визначено, якщо у відносинах з запитуваною державою відсутній чинний міжнародний договір України, доручення надсилається Міністерству юстиції України для його направлення відповідачу через дипломатичні канали.
Держава Україна приєдналась до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, укладеної 15.11.1965 року в м. Гаага, відповідно до Закону України від 19.10.2000 року N 2052-IIІ.
Відповідно до пункту 6.7 Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги у цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 року № 1092/5/54, суди України складають доручення та направляють їх в установленому порядку для виконання іноземній державі.
Згідно до ч. 2 п. b) ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:
a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,
b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,
c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Відповідно до ст. 2 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.
В силу ч. 3 ст. 368 Господарського процесуального кодексу України судове доручення про надання правової допомоги оформлюється українською мовою; до судового доручення додається засвідчений переклад офіційною мовою відповідної держави, якщо інше не встановлено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За таких обставин, про розгляд даної справи відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ZEUS Ruhr GmbH» повідомлено в порядку, передбаченому Гаазькою конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року (Гаазькою конвенцію 1965 року) через компетентний орган, а саме до Голови Вищого регіонального суду Дюссельдорфа (Prasident des Oberlandesgerichts Dusseldorf Cecilienallee, 340474 Dusseldorf) шляхом надіслання судового доручення перекладеного на німецьку мову.
Враховуючи необхідність належного повідомлення сторони спору про розгляд справи та з'ясування позиції відповідача, судом було зупинено провадження у справі № 911/871/23, на період надіслання необхідних документів до Центрального Органу землі Північної Рейн-Весфалії Республіки Німеччина, а саме - Prasident des Oberlandesgerichts Dusseldorf Cecilienallee, 340474, Dusseldorf, Germany) для вручення документів відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ZEUS Ruhr GmbH», 48249 Dulmen, Linnertstrasse 21, Germany.
30.04.2025 через канцелярію до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким останній проти позову заперечував. Разом з відзивом до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у порядку загального позовного провадження у зв'язку з невідповідністю критеріям належності, допустимості та достовірності, на думку відповідача, долучених до до позовної заяви доказів.
В процесі розгляду справи суд установив, що у матеріалах справи недостатньо доказів для правильного вирішення спору по суті, у зв'язку з чим, з метою всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, дійшов висновку про необхідність переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою від 23.05.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ZEUS Ruhr GmbH» задоволено, здійснено перехід до розгляду справи № 911/871/23 за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/871/23 судові засідання відкладались з метою з'ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував. Також сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі відомі обставини справи, та надані суду всі наявні у них докази.
На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/871/23 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.08.2025.
У судовому засіданні 13.08.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 13.08.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Фізичною особою-підприємцем Скоробогач Євгеном Вікторовичем подано позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ZEUS Ruhr GmbH» 4 715 євро вартості послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.09.2022 між Фізичною особою-підприємцем Скоробогач Євгенієм Вікторовичем та ZEUS Ruhr GmbH укладено Договір транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 (надалі - Договір), за яким ZEUS Ruhr GmbH, як Клієнт, доручає ФОП Скоробогач Є.В., як Експедитору, надати транспортно-експедиційне обслуговування. Між сторонами була досягнена домовленість про організацію перевезення вантажу: дрова колоті, граб, на палетах, в кількості 20-ти палетних ящиків.
Умовами Договору (п. 3.1.1 Договору) визначено, що Експедитор має право для виконання доручення здійснювати добір перевізників та укладати з ним від свого імені правочини.
Позивач зазначає, що користуючись наведеним у п. 3.1.1 Договору правом, згідно разового Договору-заявки № 05/09/22 від 05.09.2022 залучив перевізника ТОВ «Транс-Імперія».
Позивач зазначає, що виконав свої зобов'язання з організації перевезення вантажу. Основні умови перевезення, вартість, перевезення, маршрут, дата завантаження та розвантаження, місце доставки визначена у договорі-заявці № 05/09/22 від 05.09.22 між позивачем та ТОВ «Транс-Імерія», що залучена до перевезення на виконання договору транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1.
Вантаж доставлений та переданий ZEUS Ruhr GmbH як Вантажоодержувачу 14.09.2022, за договором № ФОП/БН/01/09/22/1. Доставка вантажу здійснена автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , д.н.з. причепа НОМЕР_2 , про що вказано в СМR № 468402.
Експедитор зобов'язується надати Клієнту за фактом виконання доручення транспортну накладну (ТТН або СМR) з відміткою (відбиток печатки/офіційного штампу) Вантажоодержувача про отримання вантажу. Транспортна накладна являється основним документом підтверджуючим факт перевезення та являється підставою для оплати (п. 3.1.7 Договору).
З огляду на викладене, позивач стверджує, що мало місце фактичне перевезення вантажу позивачем маршрутом с. Чипиліївка (України) - 4-879 Бохум (Німетчина) та його прийняття відповідачем, що підтверджується СМR № 468402.
У договорі-заявці № 05/09/22 від 05.09.22 та СМR № 468402 зазначено один і той самий транспортний засіб автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , д.н.з. причепа НОМЕР_2 .
Рахунки Експедитора підлягають оплаті протягом 1 (одного) календарного дня з дати виставлення рахунку (п. 4.2 Договору № ФОП/БН/01/09/22/1).
Виходячи із змісту з п. 4.2 Договору № ФОП/БН/01/09/22/1, рахунок отриманий відповідачем 09.01.2023, тому підлягав оплаті 10.01.2023.
Однак, відповідач своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу не виконав, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість у сумі 4 100 Євро.
З метою врегулювання спору та виконання вимоги щодо досудового врегулювання, відповідачу була направлена претензія № 19/12/2022-1 від 19.12.2022, яка залишена без відповіді. До претензії було додано INVOCE (рахунок) №14-09-21-1 від 14.06.2022 Рекомендований лис авіа RG180636326UA з претензією та рахунком, було отримано відповідачем ZEUS Ruhr GmbH - 09.01.2023, що підтверджується відомостями із сайту АТ «Укрпоршта» відстеження поштових відправлень.
У разі затримки клієнтом оплати більше ніж на 10 (десять) календарних днів Клієнт сплачує експедитору суму доручення з урахуванням 15% річних (п. 6.3.5 Договору № ФОП/БН/01/09/22/1).
Пунктом 6.3.5 Договору визначено, що відповідач, як Клієнт, в разі затримки оплати більше як на 10 днів, сплачує Експедитору штраф у розмір 15 % від суми доручення, що становить 615 Євро.
Позивач зазначає, що Договір транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 є обов'язковим до виконання. Обидві сторони визнають та зобов'язані притримуватись положень чинного законодавства України (п. 7.1 Договору № ФОП/БН/01/09/22/1).
Сторонами у Договорі визначено матеріальне та процесуальне право за яким вирішуються спори, а саме - право України.
Згідно з нормами Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції (ст. 4 Конвенції). В розумінні Конвенції таким договором щодо конкретного перевезення, між позивачем та відповідачем є СМR № 468402.
Відповідач у ході розгляду спору подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що відповідач не укладав із позивачем (ФОП Скоробогач Євгеній Вікторович) Договору транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022, не доручав позивачу надавати транспортно-експедиційне обслуговування.
Компанія Цойс Рур ГмбХ стверджує, що між нею і ФОП Скоробогач Євгеній Вікторович договір транспортного експедирування, на який посилається позивач, не укладався і директором, паном ОСОБА_2, від імені Цойс Рур ГмбХ не підписувався.
Підпис особи, який стоїть на копії договору транспортного експедирування від 01.09.2022 № ФОП/БН/01/09/22/1, яку позивач надав суду, не є підписом директора Цойс Рур ГмбХ, пана ОСОБА_2.
Відповідач не доручав позивачу організувати перевезення вантажу: дрова колоті, граб, на палетах, в кількості 20-ти палетних ящиків.
Відповідачем не складалася, не узгоджувалася і не надавалася позивачу заявка на організацію перевезення чи будь-який інший документ щодо здійснення перевезення.
Щодо доданої позивачем до позову копії разового договору-заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 05/09/22 від 05.09.2022, відповідач зауважи, що відповідний разовий договір-заявка стосується жодним чином не підтверджує існування будь-якої домовленості між позивачем і компанією Цойс Рур ГмбХ щодо організації перевезення вантажу.
Як випливає із пункту 2 договору транспортного експедирування від 01.09.2022 № ФОП/БН/01/09/22/1, транспортно-експедиційні послуги надаються експедитором на підставі заявок, узгоджених із клієнтом, які є невід'ємною частиною договору.
Позивачем не надано заявки чи будь-якого іншого документа, що підтверджує залучення компанією Цойс Рур ГмбХ позивача в якості експедитора чи надання позивачу доручення організувати перевезення вантажу.
Щодо перевезення вантажу і оплати послуг експедитора відповідач зазначив, що послуги транспортного експедирування, оплату за які вимагає позивач, були надані компанії Цойс Рур ГмбХ іншою особою і компанія Цойс Рур ГмбХ здійснила оплату отриманих послуг в повному обсязі.
Зокрема, 05.09.2022 між компанією Цойс Рур ГмбХ і приватним підприємцем Реусом Левом Євгеновичем був укладений Договір № 050922/1, відповідно до якого Реус Лев Євгенович, як експедитор, діючи від імені та за рахунок замовника, зобов'язався організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг (організація перевезень вантажів Замовника) шляхом залучення найманого або власного вантажного транспорту, а компанія Цойс Рур ГмбХ зобов'язалася оплатити вартість наданих транспортно-експедиторських послуг.
Відповідно до пунктів 1.3., 1.6. Договору конкретні умови по кожному окремому замовленню (обсяг послуг, терміни і умови їх виконання) узгоджуються сторонами шляхом підписання заявки на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до Договору між компанією Цойс Рур ГмбХ і приватним підприємцем Реусом Левом була оформлена заявка № 050922/1 від 05.09.2022 на перевезення вантажу (дрова на палетах) за маршрутом: Білоцерківський р-н, с. Чепиліївка (Україна) - Бохум (Німеччина).
Згідно із заявкою № 050922/1 від 05.09.2022 перевезення здійснюється транспортним засобом MAN TGX 18.440 AC2800BO, Schmitz SCS 27 AC9484XP.
Перевезення вантажу було здійснено вказаним транспортним засобом, що підтверджується міжнародною автотранспортною накладною CMR № 468402 від 06.09.2022.
Відповідно до заявки № 050922/1 від 05.09.2022 вартість послуг експедитора з організації перевезення вантажу за вказаним маршрутом склала 3.200,00 Євро. Ця ж вартість послуг зазначена в інвойсі № 1/09 від 05.09.2022 на оплату транспортно-експедиторських послуг від Реуса Л.Є. згідно заявки № 050922/1 від 05.09.2022.
15.09.2022 компанія Цойс Рур ГмбХ оплатила послуги експедитора - Реуса Лева Євгеновича на його банківський рахунок в повному обсязі згідно отриманого інвойса, що підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2022.
Відповідач стверджує, що надані ним докази повністю спростовують обставини і підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги ФОП Скоробогач Євгена Вікторовича, викладені у позовній заяві.
Також відповідач ставить під сумнів надані позивачем докази, зазначає про недостовірність недостовірність документів, зокрема, Договору транспортного експедирування від 01.09.2022 № ФОП/БН/01/09/22/1.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що оскільки перевезення здійснювалось у міжнародному сполученні, згідно з Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (ст.4 Конвенції).
У зв'язку з чим зазначає, що вирішальне значення у даному випадку має не окремий договір між експедитором та вантажоотримувачем, а наявність вантажної накладної у міжнародному перевезенні - СMR.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач наголосив, що у позові мова йде про надання експедиторських послуг, а не безпосередньо послуг з перевезення вантажу.
Відповідно до статті 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Договір транспортного експедирування та заявка на перевезення вантажу мали б бути укладеними між сторонами у формі встановленій законом, договір та заявка мали б бути підписаними уповноваженими представниками сторін.
З приводу тверджень позивача, що наявність вантажної накладної у міжнародному перевезенні - СMR є достатнім доказом здійсненого перевезення, відповідач зазначає, що жодне положення Конвенції, а також жодне інше положення українського та міжнародного законодавства не вказує на те, що між позивачем та відповідачем міг бути укладеним договір транспортного експедирування та погоджена заявка на перевезення вантажу без участі, відома та згоди самого відповідача, як сторони такого договору та без наявності документу, підписаного уповноваженою особою відповідача, в якому було б зафіксоване волевиявлення відповідача як сторони договору.
У додаткових поясненнях відповідач зазначив, що надана позивачем заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ДС 0609/22 від 06.09.2022 на бланку компанії EA Logistic підписана невідомою відповідачу особою (на бланку вказано, що це директор Юрчишин Тарас Ігорович), а також стосується іншого перевезення.
Відповідач надав також суду паспорти уповноваженого представника компанії, п. ОСОБА_2, з перекладом на українську мову та зі зразками підпису ОСОБА_2. Підписи ОСОБА_2 істотно відрізняються від підписів на документах, наданих позивачем (в тому числі в заявці на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ДС0609/22 від 06.09.2022).
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з обставин спору, позивач у позові посилається на існування між сторонами правовідносин транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
2. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
3. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням наведених доводів сторін, судом з метою з'ясування усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, було витребувано у позивача оригінали усіх доданих до позовної заяви документів та інших доказів, на які позивач посилається в обгрунтування позовних вимог (для огляду у судовому засіданні):
- оригінал Договору транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022 (в електронному суді Договір в копії, необхідно надати паперовий оригінал);
- пояснення та докази подання відповідачем заявки до Договору транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022 на спірне перевезення за СМR № 468402 від 06.09.2022;
- оригінал заявки № 05/09/22 від 05.09.2022;
- оригінал СМR № 468402 від 06.09.2022.
На виконання відповідних вимог суду позивач зазначив, що відповідно до звичаїв ділового обороту, практики у сфері надання послуг транспортного експедирування, комунікація, листування між клієнтом та експедитором, здійснюється засобами електронної пошти (e-mail) та месенджерів.
З позивачем на початку вересня 2022 року зв'язався ОСОБА_1 щодо організації перевезення, вантажу, дров, за маршрутом с. Чипиліївка (України) - 4-879 Бохум (Німетчина).
Узгодження питань організації перевезення, здійснювалась через електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 та у месенджері «Viber».
Сам договір транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022 та заявки був підписаний шляхом обміну його сканованими копіями через електронну пошту.
Однак, з наданих позивачем доказів не можливо встановити факту узгодження та підписання Договору транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022 та заявки.
Як визначено ст. 91 Господарського процесуального кодексу України:
1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
3. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
7. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв'язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.
8. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, оскільки відповідачем обґрунтовано поставлено під сумнів надану позивачем копію Договору транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022 і позивачем не надано суду оригіналу такого Договору, що також унеможливило призначення експертного дослідження справжності підпису замовника, на підставі ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України відповідний доказ - копія Договору транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022 не береться судом до уваги.
Також позивачем не надано належних доказів укладення відповідного Договору транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022 в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Надана позивачем заявка на замовлення послуг відповідачем стосується іншого перевезення.
Щодо наданої позивачем СМR № 468402, судом досліджено та встановлено, що відповідна СМR № 468402 не містить посилань на Договір транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022 і не можливо встановити причетності позивача до відповідного перевезення.
Натомість, відповідачем надано докази замовлення перевезення вантажу у приватного підприємця Реуса Лева Євгеновича на підставі Договору № 050922/1 та заявки № 050922/1 від 05.09.2022 на перевезення вантажу (дрова на палетах) за маршрутом: Білоцерківський р-н, с. Чепиліївка (Україна) - Бохум (Німеччина), у якій, дані автомобіля перевізника повністю співпадають з наведеними у СМR № 468402.
Зокрема, відповідачем надано докази, що відповідно до укладеного 05.09.2022 між компанією Цойс Рур ГмбХ і приватним підприємцем Реусом Левом Свгеновичем Договору № 050922/1, була оформлена заявка № 050922/1 від 05.09.2022 на перевезення вантажу (дрова на палетах) за маршрутом: Білоцерківський р-н, с. Чепиліївка (Україна) - Бохум (Німеччина).
Згідно із заявкою № 050922/1 від 05.09.2022 перевезення здійснюється транспортним засобом MAN TGX 18.440 AC2800BO, Schmitz SCS 27 AC9484XP.
Перевезення вантажу було здійснено вказаним транспортним засобом, що підтверджується міжнародною автотранспортною накладною CMR № 468402 від 06.09.2022.
Відповідно до заявки № 050922/1 від 05.09.2022 вартість послуг експедитора з організації перевезення вантажу за вказаним маршрутом склала 3.200,00 Євро. Ця ж вартість послуг зазначена в інвойсі № 1/09 від 05.09.2022 на оплату транспортно-експедиторських послуг від Реуса Л.Є. згідно заявки № 050922/1 від 05.09.2022.
15.09.2022 компанія Цойс Рур ГмбХ оплатила послуги експедитора - Реуса Лева Євгеновича на його банківський рахунок в повному обсязі згідно отриманого інвойса, що підтверджується платіжним дорученням від 15.09.2022.
Таким чином, позивачем не доведено факту існування правовідносин з позивачем за Договором транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022 та організацію здійснення перевезення за СМR № 468402 саме позивачем.
В будь-якому випадку, позивачем не надано суду доказів, які засвідчують факт прийняття відповідачем зобов'язання оплатити експедиторські послуги позивачу за Договором транспортного експедирування № ФОП/БН/01/09/22/1 від 01.09.2022 та замовлення таких послуг у позивача за перевезенням по СМR № 468402.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачем спростовані, тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Поовний текст рішення складено 10.11.2025.
Суддя Т.П. Карпечкін