вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/1050/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., розглянувши
Заяву Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради за вх. № суду 8499 від 23.09.2025 про розстрочення виконання рішення
у справі № 911/1050/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради
про стягнення 46 930 075, 99 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Яковенко П.А.;
від відповідача: Замараєв В.В.;
В провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/1050/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради про стягнення 46 930 075, 99 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.2025 у справі № 911/1050/25 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 46 930 075, 99 грн основного боргу та 563 160, 91 грн судового збору.
23.09.2025 до суду від Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради надійшла заява за вх. № суду 8499 про розстрочення виконання рішення у справі № 911/1050/25, відповідно до якої заявник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області № 911/1050/25 від 11.09.2025 до 30.04.2026.
25.09.2025 до канцелярії суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на заяву про відстрочку виконання рішення суду.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.10.2025 розгляд заяви призначено на 22.10.2025 о 14:20.
В судове засідання 22.10.2025 з'явились представники сторін та надали свої пояснення щодо заяви про розстрочення виконання рішення. Суд відклав судове засідання щодо розгляду заяви на 06.11.2025, про що зазначено в протоколі судового засідання.
В судове засідання 06.11.2025 з'явились представники сторін та надали свої пояснення щодо заяви про розстрочення виконання рішення.
Суд в судовому засідання 06.11.2025 проголосив скорочену ухвалу про часткове задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Згідно із ч. 1-3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.
Відповідно до ч. 4 ст. 147 вказаного кодексу, судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Господарський суд, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року (пункт 43), зазначає, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
При цьому, неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29.06.2004 року № 18966/02).
Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.
Положеннями статті 160 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виправлення помилки в судовому наказі, визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, відстрочення чи розстрочення або зміна способу та порядку його виконання. Суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до частини 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Положеннями частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Зі змісту приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладняється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду, в даному випадку судового наказу як особливої форми судового рішення, має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Оскільки ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як на підставу для відстрочення виконання судового наказу у даній справі заявник (Комунальне-побутове підприємство «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради) посилається на те, що у відповідача тяжке фінансове становище, що викликано незалежними від підприємства обставинами , а саме: несвоєчасним відшкодуванням державою різниці в тарифах, мораторієм на підвищення тарифів на теплову енергію та послуги з теплопостачання, неповними розрахунками споживачів за послуги теплопостачання, а також воєнними діями на території України.
Заявник стверджує, що погашення відповідач є комунальним підприємством, що надає послуги теплопостачання мешканцям Бучанського району Київської області, а погашення заборгованості за природний газ перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», в цілому, залежить від сплати кінцевими споживачами на користь теплопостачальної організації відповідних платежів. Іншим видом діяльності, на даний момент, окрім як забезпечення теплом, КПП «Теплоенергопостач» ІМР не займається. Відтак, іншого доходу не отримує.
Відповідач зазначає, що Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» було визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних організацій (далі - Закон 1730). Так, з метою врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій перед постачальником природного газу, державою передбачені субвенції щодо покриття різниці в тарифах. При цьому, згідно вимог Закону 1730 всі взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету.
Заявник вважає, що примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2025 року у справі №911/1050/25 паралізує роботу підприємства - Відповідача у справі. Арешт рахунків КПП «Теплоенергопостач» ІМР унеможливить належне функціонування теплопостачальної організації, що може призвести до вкрай
негативних наслідків в осінньо-зимовий період. Для забезпечення безперебійного та цілодобового надання послуг Відповідачу необхідно мати необмежений та постійний доступ до коштів. Зокрема, і для здійснення поточних розрахунків з ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за постачання природного газу.
Заявник просить врахувати, що відповідно до розпорядження Київської обласної військової адміністрації від 21.03.2025р. №664 КПП «Теплоенергопостач» ІМР є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (розпорядження додається). КПП «Теплоенергопостач» ІМР є оператором об'єктів критичної інфраструктури за типом основної послуги - постачання теплової енергії.
Відповідач стверджує, що направлення виконавчого листа з метою звернення стягнення на доходи боржника, зупинить роботу КПП «Теплоенергопостач» ІМР, як оператора критичної інфраструктури. На сьогоднішній день триває активна підготовка виробничих об'єктів до опалювального сезону. У разі ж блокування рахунків Відповідача, існує реальна загроза зриву опалювального сезону. Без опалення можуть залишитися мешканці Бучанського району Київської області, лікарні, школи, дитячі садочки та інші об'єкти інфраструктури, що може призвести до порушення основоположного принципу державної політики у сфері житлово-комунальних послуг - забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів.
За наведених обставин заявник просить суд відстрочити виконання судового наказу у справі № 911/1050/25 до 30.04.2025.
Заперечуючи проти відстрочення виконання судового наказу в цій справі, позивач зазначає, що наведені у заяві обставини не є винятковими з наявністю яких процесуальний закон пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення. Крім того, позивач посилається на той факт, що відсутність грошових коштів не є виключною обставиною для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду та може мати негативний вплив на фінансовий стан не лише заявника, а й стягувача. На переконання позивача, боржником не доведено те, що ним вжито всіх заходів для належного виконання ним зобов'язань, а воєнні дії стосуються як боржника, так і стягувача.
Дослідивши аргументи заявника та заперечення позивача щодо задоволення заяви про відстрочення судового наказу, суд зазначає наступне.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за запитом щодо Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради (код ЄДРПОУ 32973584), останнє є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є: постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Суд, також бере до уваги те, що зі змісту заяви про розстрочення виконання рішення суду та відповідно до пояснень наданих представником відповідача в судовому засіданні щодо розгляду заяви, останній не заперечує наявність в нього заборгованості перед позивачем та має намір добровільно виконати рішення суду.
У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відстрочення це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Суд бере до уваги доводи відповідача те, що відповідач просить суд відстрочити виконання рішення не на максимальний період передбачений ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, а просить суд відстрочити виконання рішення до 30.04.2025, кінця опалювального сезону 2025/2026 рр.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявником (боржником) доведено та обґрунтовано наявність обставин, які перешкоджають своєчасному виконанню рішення суду від 11.09.2025 по справі № 911/1050/25 та наявність достатніх підстав для його відстрочення.
Приймаючи до уваги вказані вище обставини та з урахуванням приписів частини 5 статті 331 ГПК України, суд вважає, що відстрочення виконання судового наказу у строк до 31.01.2026, не порушить інтереси сторін, забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права позивача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення. Відстрочення матиме наслідком дотримання балансу інтересів сторін і унеможливить надмірне обтяження фінансової спроможності відповідача та забезпечить надання відповідачем теплової енергії населенню у опалювальний період 2025/2026 рр.
Згідно з ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.
З огляду на викладене, оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, надані заявником в обґрунтування своєї заяви документи та пояснення, господарський суд дійшов висновку про те, що обставини, наведені Комунальним-побутовим підприємством «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради в заяві за вх. № суду 8499 від 23.09.2025 у даному випадку є достатніми для відстрочення виконання судового рішення, у зв'язку з чим відповідна заява підлягає частковому задоволенню шляхом відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2025 року у справі № 911/1050/25 до 31.01.2026.
Керуючись ст. 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради за вх. № суду 8499 від 23.09.2025 про розстрочення виконання рішення (відстрочення виконання рішення) задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2025 у справі № 911/1050/25 про стягнення з Комунально-побутового підприємства «Теплоенергопостач» Ірпінської міської ради на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 46 930 075, 99 грн основного боргу та 563 160, 91 грн судового збору до 31.01.2026.
3. Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 10.11.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко