вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"03" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2168/25
Суддя О.В. Конюх, при секретарі судового засідання Антоненко В.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури, м. Київ, в інтересах держави в особі:
1) Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ
2) Дівичківської сільської ради, с. Дівички Київської області
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ
про стягнення 600 596,00 грн.
за участю представників:
від прокуратури: Ламшина О.О., службове посвідчення №070696 від 01.03.2023;
від позивачів: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі по тексту - прокурор) 03.07.2025 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом 12/2-576вих-25 від 27.06.2025 в інтересах держави в особі: 1) Державної екологічної інспекції Столичного округу, м. Київ, 2) Дівичківської сільської ради, с. Дівички Київської області, до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», м. Київ (далі по тексту - ДСГП «Ліси України»), в якому прокурор просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Дівичківської сільської ради 600 595,00 грн. шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.
Крім того, заявник просить суд стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час реалізації представницьких повноважень, передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокуратурою виявлено порушення вимог законодавства у сфері охорони, захисту та раціонального використання лісових ресурсів.
Працівниками Департаменту безпеки ДП «Ліси України» 28.03.2025 виявлено факт незаконної порубки 106 сироростучих дерев у кварталі 33 виділі 5; 10 сухостійних дерев у кварталі 31 виділі 14; 8 сухостійних дерев у кварталі 31 виділі 8 Стовп'язького лісництва, що розташоване в адміністративних межах Дівичківської територіальної громади.
За результатами виявлення незаконної порубки складено відповідний акт.
Відповідно до Відомості обчислення розмірів шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, загальний розмір збитків становить 600 596,00 грн.
Враховуючи, що земельна ділянка, на якій виявлена незаконна порубка дерев, знаходиться в адміністративних межах Дівичківської територіальної громади, дана позовна заява подається з метою захисту інтересів держави в особі Дівичківської сільської ради як захід прокурорського реагування.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2025 відкрито провадження у справі №911/2168/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.07.2025.
Цією ж ухвалою суд зобов'язав позивача-2 невідкладно зареєструвати електронний кабінет юридичної особи Дівичківської сільської ради (код 04361491) в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2025 підготовче судове засідання відкладено на 26.08.2025.
22.08.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала відзив на позовну заяву.
У підготовчому судовому засіданні 26.08.2025 суд звернув увагу на те, що клопотання про відкладення розгляду справи від 28.07.2025 та відзив від 22.08.2025 на позовну заяву від імені ДСГП «Ліси України» підписані Олійник А.В., яка в якості доказів наявності у неї повноважень представляти інтереси відповідача надала довіреність від 01.04.2025 №356. Разом із тим, на підставі довіреності виникають відносини представництва, і довіреність не підтверджує право особи представляти інтереси довірителя в порядку самопредставництва. З огляду на викладене, суду не подано доказів того, що відзив підписаний повноважною особою відповідача.
Ухвалою від 26.08.2025 підготовче судове засідання відкладено на 13.10.2025. Встановлено учасникам справи додатковий строк на подання заяв по справі, заяв з процесуальних питань, наявних у сторін та раніше не поданих доказів до 06.10.2025.
30.09.2025 через систему «Електронний суд» представник відповідача подала відзив на позовну заяву.
Відповідач твердить, що сукупність виконаних ним дій вказують на відсутність вини відповідача у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо охорони та збереження лісу та підтверджують вчинення постійним лісокористувачем усіх необхідних заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, їх захисту від самовільної рубки лісу в рамках своїх повноважень.
Відповідач зазначає, що шкода, заподіяна державі внаслідок незаконної рубки дерев, стягнення якої є предметом розгляду у цій справі, виникла від безпосередніх дій особи, яка незаконно зрубувала дерева, а не від дій постійного лісокористувача, на якого покладений обов'язок охороняти ліс, невиконання якого є іншою обставиною.
Відповідач звертає увагу, що спеціальним органом, яким може бути зафіксоване неналежне виконання обов'язків з охорони лісів від незаконних рубок, являється Державна екологічна інспекція України Столичного округу, а тому єдиним належним доказом здійснення чи нездійснення лісової охорони є акт за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю), який відсутній в матеріалах справи.
Відповідач вважає, що в його діях відсутній склад цивільного правопорушення та відсутні підстави для стягнення 600 596,00 грн. шкоди, завданої навколишньому середовищу.
03.10.2025 через систему «Електронний суд» від Київської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Прокурор заперечує проти доводів відповідача.
Посилаючись на практику Верховного Суду, прокурор твердить, що установлення факту здійснення вирубки лісових насаджень на земельних ділянках, які передані у постійне користування лісогосподарських підприємств, у випадку не встановлення осіб, якими здійснено незаконну вирубку таких насаджень, свідчить про неналежне виконання відповідним суб'єктом господарювання взятих на себе зобов'язань щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної їх вирубки, що, відповідно, має наслідком стягнення заподіяних збитків з постійного лісокористувача.
Також прокурор наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.05.2023 у справі №914/669/22, відповідно до якого такий доказ, як акт перевірки Державної екологічної інспекції, сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства.
Ухвалою від 13.10.2025 підготовче провадження закрито, призначено справу №911/2168/25 до судового розгляду по суті на 03.11.2025.
У судове засідання з розгляду справи по суті 03.11.2025 з'явився прокурор. Позивачі та відповідач повторно не з'явились, уповноважених представників для участі в судовому засіданні не направили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, місце та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Розглянувши позов першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: 1)Державної екологічної інспекції Столичного округу; 2) Дівичківської сільської ради, до відповідача ДСГП «Ліси України», про стягнення 600 596,00 грн., заподіяних незаконною порубкою дерев, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд
Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У позові прокурор зазначив, що порушення інтересів держави в даному випадку полягають у ненадходженні протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевих бюджетів грошових стягнень за шкоду, заподіяну ДСГП «Ліси України» державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, у тому числі лісів, в результаті незаконних порубок дерев на землях лісогосподарського призначення. Водночас Державною екологічною інспекцією Столичного округу та Дівичківською сільською радою не вжито дієвих заходів щодо захисту інтересів держави в частині відшкодування шкоди.
Звернення із цим позовом спрямоване на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з нездійсненням суб'єктами, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилають до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Системне тлумачення положень частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Разом із тим, у розумінні положень пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежним чином.
«Нездійснення захисту» має прояв у пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Суд зобов'язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
При цьому, саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №910/6144/18, від 06.08.2019 у справі №912/2529/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:
«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43)».
Статтею 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.
Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо охорони, захисту, використання і відтворення лісів.
Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.
Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому, є належним позивачем у даній справі.
З листа Державної екологічної інспекції Столичного округу від 13.06.2025 №9/6/2-30/1869, наданого у відповідь на лист Київської обласної прокуратури від 25.04.2025 №12/2-350вих25, вбачається, що вказаним уповноваженим органом не вживалися заходи, спрямовані на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки дерев. Також в даному листі зазначено, що Державна екологічна інспекція Столичного округу не заперечує щодо пред'явлення позову в інтересах держави про стягнення збитків заподіяних державі, та у разі подання Київською обласною прокуратурою позовної заяви інспекцією позовні вимоги будуть підтримані у повному обсязі.
Таким чином, не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом Державною екологічною інспекцією Столичного округу щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, свідчить про бездіяльність позивача 1.
Право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст.13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно із п. б ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Незаконна порубка дерев відбулась в адміністративних межах Дівичківської територіальної громади; всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один рахунок, відкритий на Дівичківську сільську раду, згідно коду бюджетної класифікації доходів 24062100.
Дівичківська сільська рада у відповідь на лист Київської обласної прокуратури №12/2-402вих25 від 23.04.2025 повідомила прокуратуру листом від 02.05.2025 №495/02-27, що Дівичківською сільською радою не здійснювались ніякі заходи щодо стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев в Стопв'язькому лісництві Бориспільського надлісництва філії Столичний лісовий офіс ДП «Ліси України». Додатком до вказаного листа прокуратурі було надано інформацію про реквізити рахунку спеціального фонду.
Відтак, прокурор, який звернувся до суду з позовом 02.07.2025 (згідно календарної відмітки на конверті, у якому надійшла позовна заява), виконав обов'язок попереднього повідомлення позивачів відповідно до частини 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Враховуючи, що Дівичківською сільською радою та Державною екологічною інспекцією Столичного округу не вжито заходів щодо подання до суду відповідної позовної заяви, Київська обласна прокуратура звернулася з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з нездійсненням позивачами як суб'єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.
Таким чином суд встановив, що прокурор, звертаючись з позовом у справі №911/2168/25, обґрунтував, у чому полягають інтереси держави та необхідність їх захисту, вірно визначив органи, які мають компетенцію захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, підтвердив бездіяльність таких органів та дотримався процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Суд встановив, що у період з 25.03.2025 по 28.03.2025 інспекторами відділу №3 управління безпеки Департаменту безпеки ДСГП «Ліси України» Шульгою Р.І., Онищенком В.М. , Бурбаном І.А. , у присутності посадових осіб Бориспільського надлісництва - начальника Марчука К.С., проведено контрольний захід за додержанням надлісництвом вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства, правильності відведення і таксації лісосік, відведених у рубки, та електронного обліку деревини.
За результатами проведеного заходу складено Акт від 28.03.2025.
Відповідно до вказаного акту у Стовп'язькому лісництві (лісничий ОСОБА_3 ) виявлено незаконні рубки дерев, а саме:
1) у кварталі 33 виділу 5 виявлено незаконну рубку 106 дерев породи сосна (всі сироростучі) обсягом 29 куб.м., сума шкоди, заподіяної лісу 549 010,48 грн.;
2) у кварталі 31 виділу 14 виявлено незаконну рубку 10 дерев породи сосна (всі сухостійні) загальним обсягом 2 куб.м., на суму шкоди 21 478,12 грн.;
3) у кварталі 31 видіул 8 виявлено незаконну рубку 8 дерев породи сосна (всі сухостійні) загальним обсягом 2,7 куб.м., на суму шкоди 30 108,35 грн.
Загальний розмір шкоди, заподіяної лісу, становить 600 596,00 грн.
З вказаним актом підрозпис ознайомлений начальник Бориспільського надлісництва Марчук Костянтин.
На підтвердження завданої шкоди незаконною рубкою дерев у 33 кварталі 5 виділу до матеріалів справи додано:
- лісотаксаційний довідник Стовп'язького лісництва 33 кварталу 5 виділу від 27.03.2025, відповідно до якого виявлено порубку 106 дерев діаметром від 17 до 39 см;
- відомість обчислення розміру шкоди, заподіяну лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту від 27.03.2025 на суму 549 010,48 грн. складена інженером ОЗЛ О.Г. Ковальчуком.
- переліко-оцінювальна відомість (детальна матеріально-грошова оцінка) від 27.03.2025.
На підтвердження завданої шкоди незаконною рубкою дерев у 31 кварталі 14 виділу до матеріалів справи додано:
- лісотаксаційний довідник Стовп'язького лісництва 31 кварталу 14 виділу від 27.03.2025, відповідно до якого виявлено порубку 10 дерев діаметром від 15 до 27 см;
- відомість обчислення розміру шкоди, заподіяну лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту від 27.03.2025 на суму 21 478,12 грн. складена інженером ОЗЛ О.Г. Ковальчуком.
- переліко-оцінювальна відомість (детальна матеріально-грошова оцінка) від 27.03.2025.
На підтвердження завданої шкоди незаконною рубкою дерев у 31 кварталі 8 виділу до матеріалів справи додано:
- лісотаксаційний довідник Стовп'язького лісництва 31 кварталу 8 виділу від 27.03.2025, відповідно до якого виявлено порубку 8 дерев діаметром від 19 до 41 см;
- відомість обчислення розміру шкоди, заподіяну лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту від 27.03.2025 на суму 30 108,35 грн. складена інженером ОЗЛ О.Г. Ковальчуком.
- переліко-оцінювальна відомість (детальна матеріально-грошова оцінка) від 27.03.2025.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно з ст.ст. 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно зі ст. 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Таким чином, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Стовп'язьке лісництво розташоване в адміністративних межах Дівичківської територіальної громади. Земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України», зокрема філії «Столичний лісовий офіс», що не заперечується сторонами.
Пунктом 2.1 Положення про філію «Столичний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» затвердженого наказом від 04.04.2025 №764 (далі - Положення) передбачено, що філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, невиснажливого раціонального використання та відтворення лісів.
Предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок; запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства (п.2.2.2, 2.2.3).
Статтею 89 Лісового кодексу України встановлено, що охорону і захист лісів на території України здійснюють державна лісова охорона, яка діє у складі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління; лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів. Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України №262 від 31.08.2010, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Тобто, акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним доказом на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Згідно ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Таким чином, порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст. 623 ЦК України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 ЦК України, згідно з якою - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування шкоди, заподіяною порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю. Права і обов'язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов'язання.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.
Нормами чинного законодавства, зокрема, Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.12.2019 №906/133/18, від 09.08.2018 №1909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.
В пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №9901/93/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та від 19.12.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №922/2317/21).
Тобто, усвідомлюючи свої дії, відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Нездійснення заходів у збереженні більше ніж 100 дерев, свідчить про грубе порушення посадовими особами відповідача покладених на них обов'язків з охорони лісу, а також свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана, які спричинили збитки.
Вказані вище обставини та подані докази є належними та допустимими для встановлення факту вчинення правопорушення природоохоронного законодавства та завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень.
Суд перевірив здійснений розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, та встановив, що такий здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008, з урахуванням індексації 2025 року.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Суд вважає поданий розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, відтак вимога прокуратури про стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу у розмірі 600 596,00 грн. є законною, обґрунтованою та такою, яку слід задовольнити повністю.
Згідно зі ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Дівичківської територіальної громади Київської області, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди на єдиний казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на селищну раду, згідно з кодом бюджетної класифікації, в даному випадку це «грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності», код класифікації доходів 24062100.
Відтак, оскільки місце заподіяння екологічної шкоди - порубки дерев знаходиться в адміністративних межах Дівичківської сільської ради, то відповідно до ст.47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» надходження грошових коштів на спеціальний рахунок Дівичківської сільської ради є правомірним та таким, що відповідає вимогам законодавства.
У зв'язку із задоволенням позову, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування прокурору судового збору у розмірі 9008,94 грн. повністю.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 73-92, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу, Дівичківської сільської ради задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, ідентифікаційний код 44768034) на користь Дівичківської сільської ради (08456, Київська область, Бориспільський район, с. Дівички, вул. Сонячна 1а, ідентифікаційний код 04361491) на спеціальний рахунок р/р UA558999980333199331000010730, відкритий у Казначействі України (ел.адм.подат.) ГУК у Київській області/Дівичків. сіл/24062100, код ЄДРПОУ Казначейства 37955989, код доходів 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» 600 596,00 грн. (шістсот тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень нуль копійок) шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою лісу.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, ідентифікаційний код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код 02909996) 9008,94 грн. (дев'ять тисяч вісім гривень дев'яносто чотири копійки) судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 10.11.2025.
Суддя О.В. Конюх