Рішення від 29.10.2025 по справі 911/1466/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1466/25

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»

про стягнення 112 366 648, 53 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Верхацький І.В.;

від відповідача: Гринчук О.Ю.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» про стягнення 112 366 648, 53 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 3447-ПСО(ТКЕ)-17 від 01.09.2022 в частині оплати поставленого природного газу. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 112 366 648, 53 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1466/25. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 11.06.2025.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 07.05.2025 була направлена відповідачу в його електронний кабінет.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» 08.05.2025 о 17:29.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України, та те, що ухвала суду від 16.04.2025 була надіслана до електронного кабінету пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 09.05.2025.

26.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю погодився із заявленими позовними вимогами та зазначив наступне. Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» засноване на комунальній власності територіальної громади м. Біла Церква та підпорядковане Білоцерківській міській раді, основними цілями якого є безперебійне забезпечення тепловою енергією житлового фонду, кооперативних та громадських організацій, комунально-побутових і інших об'єктів м. Біла Церква. Відповідач визнав, що 01.09.2022 між сторонами було укладено договір постачання природного газу № 3447-ПCО(TKE)-17, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач прийняв у період з вересня 2022 до серпня 2023 року природний газ на загальну суму 322 191 058, 91 грн. Також зазначив, що відповідачем, на виконання умов п. 5.2 договору, було відкрито рахунок та укладено відповідні зміни до договору обслуговування банківського рахунку, згідно з якими кошти, які надходять на банківський рахунок підприємства за теплову енергію, перераховуються на рахунок, з якого після розподілу (оплати захищеної статті витрат податків) частина коштів автоматично перераховується на рахунок позивача, а також підтвердив, що за спірний період на рахунок позивача було перераховано в погашення боргу 209 824 410, 38 грн. Водночас, відповідач звернув увагу суду на те, що заборгованість в розмірі 112 366 648, 53 грн виникла не вини відповідача, який чітко дотримується усіх діючих норм законодавства при купівлі природного газу у позивача, що використовується виключно для виробництва теплової енергії для споживачів, і інших доходів товариство не отримує. Відповідач посилався на те, що укладення відповідачем спірного договору було спричинене існуванням у місті Біла Церква загрози зриву опалювального сезону 2022-2023 років, своєчасний початок та стале забезпечення якого є обов'язком та пріоритетним завданням відповідача у здійсненні його господарської діяльності, що підтверджує наявність причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та укладеним між сторонами спірним договором. Крім того, відповідач посилався на те, що є виробником теплової енергії та виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії у місті Біла Церква, а тому обов'язок відповідача забезпечити проведення опалювального сезону, постачати споживачам теплову енергію та гарячу воду, виникає в силу положень чинного законодавства та укладених договорів з кінцевими споживачами, від якого відповідач не має можливості відмовитись. Відповідач зазначив, що закупити природний газ для цілей опалювального сезону 2022-2023 рік міг лише у позивача, оскільки можливості звернутися до інших постачальників природного газу на момент укладення договору в нього не було через специфіку функціонування ринку природного газу. При цьому, відповідач посилався на дію мораторію на перегляд тарифів на комунальні послуги, який запроваджено на законодавчому рівні відповідно до Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час функціонування» № 2479-ІX від 29.07.2022. Отже, законом встановлена неможливість виконання підприємствами теплопостачання умов укладених договорів як до укладення спірного договору, так і після його укладення (після 01.06.2021), що потребує втручання держави в процес врегулювання такої заборгованості. Зазначені обставини зумовили реструктуризацію заборгованості за природний газ, що утворилася станом на 01.06.2021, та впровадження особливого механізму погашення заборгованості за природний газ, спожитий після 01.06.2021, за рахунок видатків державного бюджету. Однак, як зазначив відповідач, кошти, передбачені законодавством на компенсацію різниці в тарифах, яка виникла починаючи з 01.06.2021, відповідачу не надходили. На підтвердження невідшкодованої заборгованості держави перед КП БМР «Білоцерківтепломережа» з відшкодування різниці в тарифах відповідач долучив до відзиву на позовну заяву витяги з протоколів Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах. Відповідач з посиланням на висновки, викладені у поставові Верхового Суду від 23.04.2024 у справі № 925/636/23, зазначив, що факт наявності заборгованості держави перед позивачем з різниці в тарифах не припиняє зобов'язання щодо оплати за спожитий природний газ. Разом з тим, статтями 4, 5 Закону № 1730-VIIІ у редакції Закону № 2479-ІХ передбачено порядок врегулювання заборгованості з різниці в тарифах. Отже, як зазначив відповідач, джерелом погашення заборгованості теплопостачальних організацій перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за спожитий природний газ Закон визначає саме заборгованість з різниці в тарифах. Як зазначив відповідач, станом на сьогоднішній день розмір невідшкодованої заборгованості держави за період з 01.06.2021 по 30.06.2022 становить 151 394 696 гривень, за період з 01.07.202 по 30.09.2022 становить 33 796 162 гривні, за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 становить 54 364 803 гривні, з 01.01.2023 по 31.03.2023 становить 67 512 644, 21 гривні, з 01.04.2023 по 30.06.2023 становить 48 318 940, 33 гривні. Разом з тим, виникнення права на отримання відповідачем зазначеної суми коштів за рахунок видатків Державного бюджету Закон № 1730-VIII пов'язує з укладенням договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками процедури врегулювання заборгованості, якими є відповідач, позивач, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Оскільки до укладення договору про організацію взаєморозрахунків обов'язок відповідача щодо оплати за природний газ за договором не припиняється, а джерело такої оплати у відповідача відсутнє, оплата заборгованості за природний газ за договором дорівнює заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону № 1730-VIII. Спосіб захисту відповідача випливає безпосередньо із Закону № 1730-VIII та спрямований на досягнення його мети та дотримання принципу справедливості. Даний спосіб захисту повністю узгоджується з позицією Кабінету Міністрів України, викладеній в законопроекті № 11273, відповідно до якої заборгованість теплопостачальних організацій за природний газ, яка виникла станом на 01.10.2023 перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», не підлягає стягненню та врегульовується після відшкодування суб'єктам в сфері теплопостачання заборгованості з різниці в тарифах відповідно до Закону № 1730-VIII.

Крім того, відповідач стверджував, що наразі перебуває в скрутному матеріальному становищі, яке зумовлене систематичною несплатою населення за надані послуги, що призвело до неможливості виконання зобов'язання перед позивачем за договором зі сплати вартості поставленого природного газу. Крім того, відповідач зазначив, що не отримує від держави відшкодування різниці в тарифах, узгоджений розмір якої становить 764 781 763, 25 грн. За ствердженням відповідача, з долученої до відзиву на позовну заяву фінансової звітності та звіту про фінансові результати за перший квартал 2025 року вбачається, що підприємство перебуває в скрутному матеріальному становищі, що свідчить про неможливість повного виконання зобов'язань відповідача перед позивачем за договором станом на даний час. Відповідач стверджував, що покладання на підприємство обов'язку одноразово виплатити всю суму заборгованості за судовим рішення в розмірі 112 366 648, 53 грн може призвести до негативних наслідків для останнього, оскільки скрутне фінансове становище підприємства створює реальну загрозу повного зупинення виробничої діяльності, доведенням його до стану банкрутства, і як наслідок, до неспроможності виконання покладених на нього обов'язків забезпечення мешканців та підприємств, організацій та установ Білоцерківської міської територіальної громади послугами теплопостачання, а також забезпечення нормального функціонування єдиної технологічної системи теплопостачання, що може спричинити надзвичайні наслідки екологічного, санітарно-епідемічного та соціального характеру для всього регіону, особливо в умовах воєнного стану. З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер здійснюваної ними господарської діяльності, її суспільне значення, враховуючи необхідність дотримання балансу і рівноваги інтересів стягувача та боржника, а також зважаючи на те, що відповідач наразі позбавлений можливості одночасно виконати рішення суду у зв'язку з своїм незадовільним, скрутним матеріальним (фінансовим) становищем, відповідач вважав наявними всі підстави для відстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1466/25 до моменту врегулювання на державному рівні механізму відшкодування заборгованості з різниці в тарифах відповідно до Закону № 1730-VIII або терміном на один рік з дня ухвалення такого рішення на підставі ст. 331 ГПК України.

Враховуючи зазначене вище, відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «Нафтогаз Трейдинг», стягнути з КП БМР «Білоцерківтепломережа» 50 % сплаченого судового збору в розмірі 423 920, 00 грн у зв'язку з визнанням позову та відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1466/25 до моменту компенсації заборгованості з різниці в тарифах на умовах та в порядку, визначеному Законом № 1730-VIII або терміном на один рік з дня ухвалення такого рішення.

30.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважав, що відповідач не навів у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві, а відтак останній не спростував заявлених позовних вимог. Стосовно неможливості відповідачем виконання зобов'язання за договором та необхідності надання відповідачу відстрочення виконання рішення у зв'язку із важким фінансовим станом та відсутністю компенсації різниці в тарифах, позивач зазначив, що відповідач є юридичною особою, яка діє самостійно та на власний ризик здійснює свою господарську. Також зазначив, що поставка природного газу відбувалась у період з вересня 2022 по серпень 2023 і остаточно відповідач повинен був розрахуватися у жовтні 2023 року. Крім того, предметом спору є лише майнова вимога про стягнення заборгованості за спожитий газ без додаткових нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат). Позивач звернув увагу, що відповідач не довів належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, зокрема відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства. Позивач вважає, що наведений відповідачем у заяві про відстрочку виконання рішення перелік обставин не є тими обставинами, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому не можуть бути підставою для відстрочки виконання рішення на підставі ст. 331 ГПК України.

09.06.2025 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі № 911/1466/25 про стягнення боргу за неналежне виконання грошового зобов'язання.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний) судді Сокуренко Л.В. підготовче засідання, призначене на 11.06.2025, не відбулось

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 призначено підготовче засідання у справі № 911/1466/25 на 23.07.2025.

Ухвала суду від 16.06.2025 була доставлена сторонам в їх електронні кабінети 18.06.2025 о 00:17, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

23.07.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача у щорічній відпустці.

23.07.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, однак про причини неявки повідомив суд відповідним клопотанням. Суд протокольно прийняв заяви сторін по суті спору до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.07.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1466/25 на 03.09.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 23.07.2025 та направлено останню відповідачу до його електронного кабінету.

02.09.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача на лікарняному.

03.09.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання вдруге не з'явився, однак подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки належних та допустимих доказів тимчасової втрати непрацездатності представника відповідача до вказаного клопотання не надано.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1466/25 до судового розгляду по суті на 24.09.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 03.09.2025 та направлено останню відповідачу до його електронного кабінету.

24.09.2025 в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи по суті був повідомлений належним чином.

Судом з'ясовано думку представника відповідача щодо відкладення розгляду справи по суті на іншу дату у зв'язку з неявкою позивача. Представник відповідача не заперечував.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.09.2025, у зв'язку з неявкою позивача, що перешкоджає розгляду справи по суті, відкладено судове засідання у справі № 911/1466/25 на 29.10.2025, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення позивача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 24.09.2025 та направлено останню позивачу до його електронного кабінету.

29.10.2025 в судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

У свою чергу відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі, просив суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «Нафтогаз Трейдинг», стягнути з КП БМР «Білоцерківтепломережа» 50 % сплаченого судового збору в розмірі 423 920, 00 грн у зв'язку з визнанням позову та відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1466/25 до моменту компенсації заборгованості з різниці в тарифах на умовах та в порядку, визначеному Законом № 1730-VIII або терміном на один рік з дня ухвалення такого рішення.

Представник позивача проти відстрочення виконання рішення суду заперечував, наголошуючи на відсутності правових підстав для відстрочення рішення суду у даній справі.

Приймаючи до уваги, що сторони скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 29.10.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

01.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 3447-ПСО(ТКЕ)-17 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

23.12.2022, 22.02.2023, 03.04.2023, 15.05.2023 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, додаткову угоду № 2 до договору, додаткову угоду № 3 до договору та додаткову угоду № 4 до договору відповідно.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 вказаного правочину, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб і не може бути використаний для перепродажу. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.

Згідно з п. 1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 року по березень 2023 року (включно), в кількості 35966,0614 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: у серпні 2022 року - 0 тис. куб. м, у вересні 2022 року - 13,824 тис. куб. м, у жовтні 2022 року - 3126,704 тис. куб. м, у листопаді 2022 року - 5854,660 тис. куб. м, у грудні 2022 року - 6856,036 тис. куб. м, у січні 2023 року - 7937,072 тис. куб. м, у лютому 2023 року - 6615,069 тис. куб. м, у березні 2023 року - 5565,696 тис. куб. м.

Відповідно до додаткової угоди № 3 до договору, у квітні 2023 року постачальник передає споживачу обсяг (об'єм) природного газу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 277 від 30.03.2023.

Підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 до договору визначено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01 травня 2023 року по 31 серпня 2023 року (включно), в кількості 45,56464 тис. куб. м, в тому числі по місяцях: у травні 2023 року - 15,56464 тис. куб. м, у червні 2023 року - 14,000 тис. куб. м, у липні 2023 року - 2,000 тис. куб. м, у серпні 2023 року - 14,000 тис. куб. м.

У пункті 2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2 цього договору.

За змістом п. 2.3 договору, підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на офіційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Згідно з п. 2.5 договору, режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб.

Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживачі несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.

Відповідно до п. 3.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на Інформаційній платформі оператора ГТС.

Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.

Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірника актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на обсяг І (фіксований), акт на обсяг ІІІ (фіксований) та акт на обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог пп. 3.5.2. цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість (підп. 3.5.1 п. 3.5 договору).

Постачальник протягом 3-х робочих днів з дати одержання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими (підп. 3.5.4 п. 3.5 договору).

Розділом 4 договору визначено, що ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:

4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 7 420, 00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1, 10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583, 89 грн.

4.1.2. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг II за 1000 куб. м газу без ПДВ - 31 937, 92 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 38 325, 50 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1, 10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для Обсягу ІІ за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 38 489, 39 грн.

4.1.3. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг IIІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 16 390, 00 грн;

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовуються при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн.

У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 4.3 договору, загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Пунктом 5.1 договору визначено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступного порядку:

- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;

- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, а якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У пункті 5.2 договору сторони дійшли згоди, що для цілей виконання пункту 5.1 цього договору споживач зобов'язується у строк до початку дії цього договору в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу (п. 2.1 та 13.1 договору) укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (надалі - договір про договірне списання) з рахунків споживача, на який надходять кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ. У разі порушення споживачем умов розрахунків за поставлений природний газ, оплата за природний таз за цим договором здійснюється шляхом щоденного договірного списання банками залишку грошових коштів з банківських рахунків споживача, на які надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, на банківський рахунок постачальника. Договірне списання (перерахування) з поточного рахунку споживача на поточний рахунок постачальника здійснюється з дати отримання банком повідомлення постачальника про порушення строків розрахунків за цим договором, на підставі відповідного договору про договірне списання до повного виконання зобов'язань споживача в частині розрахунків за поставлений природний газ за цим договором без застосування платіжних вимог від постачальника.

У пункті 5.3 договору сторони погодилися, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

За змістом п. 5.4 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.

У пункті 6.2 договору визначено, що споживач зобов'язаний, зокрема: - укласти договір/договори на розподіл природного газу з оператором(ами) газорозподільних мереж на обсяги газу, що постачаються за чим договором (для споживачів, об'єкти яких приєднані до газорозподільних мереж); - самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу у визначених договором випадках; - прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та використовувати його відповідно до умов пп. 2.2.1 цього договору.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний, зокрема: - виконувати умови цього договору; - забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі при дотримання споживачем умов цього договору.

Відповідно до п. 13.1 договору в редакції додаткової угоди № 4 до договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності), а в частині зобов'язань постачальника щодо передачі природного газу відповідно до п. 2.1 договору - після настання відкладальних обставин згідно з ст. 212 ЦК України, а саме: укладання споживачем договорів/додаткових угод (додаткових договорів) про договірне списання з поточних банківських рахунків, на які надходять кошти у вигляді плати за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ, строком дії до повного виконання зобов'язань споживача за всіма договорами, укладеними з постачальником, або повного погашення заборгованості за такими договорами, та виконання п. 5.2 цього договору.

Договір діє до 31.08.2023 включно, а в частині розрахунків, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

У розділі 14 договору зазначені адреси та реквізити сторін. Відповідно до розділу 14 договору, код ЕІС постачальника - 56X930000010610Х, код ЕІС споживача - 56XQ00004I69С001.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на виконання умов договору у період з вересня 2022 року до серпня 2023 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 322 191 058, 91 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: за вересень 2022 року від 30.09.2022 на суму 113 315, 16 (Обсяг ІІІ), за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 3 876 712, 43 грн (Обсяг І), за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 249 761, 15 грн (Обсяг ІІ), за жовтень 2022 року від 31.10.2022 на суму 2 764 885, 20 грн (Обсяг ІІІ), за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 29 233 974, 62 грн (Обсяг І), за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 3 205 098, 92 грн (Обсяг ІІ), за листопад 2022 року від 30.11.2022 на суму 13 254 736, 21 грн (Обсяг ІІІ), за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 37 399 370, 94 грн (Обсяг І), за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 9 678 869, 71 грн (Обсяг ІІ), за грудень 2022 року від 31.12.2022 на суму 21 425 497, 56 грн (Обсяг ІІІ), за січень 2023 року від 31.01.2023 на суму42 587 865, 90 грн (Обсяг І), за січень 2023 року від 31.01.2023 на суму 6 178 930, 08 грн (Обсяг ІІ), за січень 2023 року від 31.01.2023 на суму 15 708 629, 83 грн (Обсяг ІІІ), за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 38 614 066, 98 грн (Обсяг І), за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 12 615 191, 03 грн (Обсяг ІІ), за лютий 2023 року від 28.02.2023 на суму 18 617 544, 43 грн (Обсяг ІІІ), за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 32 497 643, 38 грн (Обсяг І), за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 3 834 183, 84 грн (Обсяг ІІ), за березень 2023 року від 31.03.2023 на суму 15 212 992, 55 грн (Обсяг ІІІ), за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 7 192 044, 82 грн (Обсяг І), за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 3 376 564, 94 грн (Обсяг ІІ),за квітень 2023 року від 30.04.2023 на суму 3 922 592, 56 грн (Обсяг ІІІ), за травень 2023 року від 31.05.2023 на суму 221 356, 92 грн (Обсяг ІІІ), за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 29 704, 57 грн (Обсяг ІІ), за червень 2023 року від 30.06.2023 на суму 231 754, 42 грн (Обсяг ІІІ), за серпень 2023 року від 31.08.2023 на суму 147 770, 76 грн (Обсяг ІІІ).

Суд встановив, що усі долучені позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.

Проте, як зазначив позивач, відповідач зобов'язання за договором в частині оплати поставленого природного газу виконав лише частково, сплативши за поставлений природний газ у спірному періоді грошові кошти в загальній сумі 209 824 410, 38 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи банківські виписки з рахунка за періоди з 04.10.2023 по 14.12.2023, з 26.09.2023 по 29.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.12.2023 по 29.10.2023, з 02.01.2024 по 11.01.2024, лист АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/18639/2024 від 19.02.2024 з інформаційною довідкою про надходження коштів на рахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 01.09.2022 по 16.02.2024, а також лист Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» № 74 від 23.01.2023 про зміну призначень платежів в платіжних дорученнях.

Як зазначив позивач, враховуючи, що відповідач не здійснив оплату поставленого природного газу в повному обсязі, чим порушив вимоги п. 5.1 договору, станом на дату звернення до суду із позовом відповідач має основну заборгованість перед позивачем за договором в розмірі 112 366 648, 53 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення оплати в повному обсязі за поставлений природний газ за період з вересня 2022 року до серпня 2023 року, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача112 366 648, 53 грн основного боргу.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір постачання природного газу № 3447-ПСО(ТКЕ)-17 від 01.09.2022 та усі додаткові угоди до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд встановив, що позивач, на виконання договору, у період з вересня 2022 року до серпня 2023 року поставив відповідачу природний газ обсягом 31 790, 29 тис. куб. м (Обсяг І, ІІ, ІІІ) на загальну суму 322 191 058, 91 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, а саме:

- за актом приймання-передачі природного газу за вересень 2022 від 30.09.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 6,84523 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 93 494, 41 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 934, 89 грн без ПДВ. Всього на суму 113 315, 16 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за жовтень 2022 від 31.10.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 511,17749 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 3 160 779, 11 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 69 814, 58 грн без ПДВ. Всього на суму 3 876 712, 43 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за жовтень 2022 від 31.10.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 6,48909 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 207 248, 04 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 886, 25 грн без ПДВ. Всього на суму 249 761, 15 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за жовтень 2022 від 31.10.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 167,02332 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 2 281 259, 62 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 22 811, 38 грн без ПДВ. Всього на суму 2 764 885, 20 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2022 від 30.11.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 3854,74808 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 23 835 179, 45 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 526 466, 07 грн без ПДВ. Всього на суму 29 233 974, 62 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2022 від 30.11.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 83,27226 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 2 659 542, 78 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 11 372, 99 грн без ПДВ. Всього на суму 3 205 098, 92 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2022 від 30.11.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 800,70234 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 10 936 256, 79 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 109 356, 72 грн без ПДВ. Всього на суму 13 254 736, 21 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за грудень 2022 від 31.12.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 4931,425 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 30 492 628, 15 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 673 514, 30 грн без ПДВ. Всього на суму 37 399 370, 94 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за грудень 2022 від 31.12.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 251,46848 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 8 031 380, 20 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 34 344, 56 грн без ПДВ. Всього на суму 9 678 869, 71 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за грудень 2022 від 31.12.2022 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1294,288 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 17 677 812, 62 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 176 768, 68 грн без ПДВ. Всього на суму 21 425 497, 56 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за січень 2023 від 31.01.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 5615,57217 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 34 722 935, 87 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 766 952, 38 грн без ПДВ. Всього на суму 42 587 865, 90 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за січень 2023 від 31.01.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 160,53591 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 5 127 183, 05 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 21 925, 35 грн без ПДВ. Всього на суму 6 178 930, 08 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за січень 2023 від 31.01.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 948,93904 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 12 960 922, 56 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 129 602, 30 грн без ПДВ. Всього на суму 15 708 629, 83 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2023 від 28.02.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 5091,593 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 31 482 999, 74 без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 695 389, 41 грн без ПДВ. Всього на суму 38 614 066, 98 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2023 від 28.02.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 327,75758 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 10 467 895, 37 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 44 763, 82 грн без ПДВ. Всього на суму 12 615 191, 03 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2023 від 28.02.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 1124,663 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 15 361 018, 39 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 153 601, 97 грн без ПДВ. Всього на суму 18 617 544, 43 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за березень 2023 від 31.03.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 4285,09055 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 26 496 128, 95 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 585 240, 53 грн без ПДВ. Всього на суму 32 497 643, 38 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за березень 2023 від 31.03.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 99,61663 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 3 181 547, 96 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 13 605, 24 грн без ПДВ. Всього на суму 3 834 183, 84 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за березень 2023 від 31.03.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 918,9982 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 12 551 980, 69 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 125 513, 10 грн без ПДВ. Всього на суму 15 212 992, 55 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за квітень 2023 від 30.04.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 948,33225 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 5 863 851, 25 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 129 519, 43 грн без ПДВ. Всього на суму 7 192 044, 82 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за квітень 2023 від 30.04.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 87,72715 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 2 801 822, 70 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 11 981, 42 грн без ПДВ. Всього на суму 3 376 564, 94 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за квітень 2023 від 30.04.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 236,959 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 3 236 464, 22 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 32 362, 91 грн без ПДВ. Всього на суму 3 922 592, 56 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за травень 2023 від 31.05.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 13,3719 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 182 637, 82 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 1 826, 28 грн без ПДВ. Всього на суму 221 356, 92 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за червень 2023 від 30.06.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,77176 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 24 648, 41 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 105, 40 грн без ПДВ. Всього на суму 29 704, 57 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за червень 2023 від 30.06.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 14 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 191 216, 62 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 1 912, 06 грн без ПДВ. Всього на суму 231 754, 42 грн з ПДВ;

- за актом приймання-передачі природного газу за серпень 2023 від 31.08.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 8,92665 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 121 923, 13 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 1 219, 17 грн без ПДВ. Всього на суму 147 770, 76 грн з ПДВ.

Усі акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень. Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо якості та обсягу наданих послуг за долученими позивачем актами.

З урахуванням зазначеного вище, суд встановив, позивач належним чином виконав зобов'язання за договором.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Відповідно до ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступного порядку: - 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, а якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов п. 5.1 договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ за період вересень 2022 року - серпень 2023 року є таким, що настав.

Суд встановив, що відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу виконав лише частково, сплативши на користь позивача, у тому числі шляхом договірного списання, грошові кошти на загальну суму 209 824 410, 38 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунка за періоди з 04.10.2023 по 14.12.2023, з 26.09.2023 по 29.09.2023, з 01.10.2023 по 31.10.2023, з 01.12.2023 по 29.10.2023, з 02.01.2024 по 11.01.2024, лист АТ «Ощадбанк» № 16/2-09/18639/2024 від 19.02.2024 з інформаційною довідкою про надходження коштів на рахунки ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за період з 01.09.2022 по 16.02.2024, а також лист Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» № 74 від 23.01.2023 про зміну призначень платежів в платіжних дорученнях.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов'язання за договором в частині здійснення оплати за поставлений природний газ за спірний період на загальну суму 112 366 648, 53 грн, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 112 366 648, 53 грн. Протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, КП БМР «Білоцерківтепломережа» у відзиві на позовну заяву повністю погодилось із заявленими позовними вимогами та зазначило, що за спірний період відповідачем (у тому числі шляхом договірного списання) на рахунок позивача було перераховано в погашення боргу 209 824 410, 38 грн. У той же час відповідач звернув увагу, що заборгованість в розмірі 112 366 648, 53 грн виникла не з вини відповідача, а є заборгованістю з різниці в тарифах, яка підлягає компенсації з державного та/або місцевого бюджету відповідно до протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах в порядку, визначеному Законом № 1730-VIII.

З огляду на наведене вище, відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «Нафтогаз Трейдинг», стягнути з відповідача 50 % сплаченого судового збору в розмірі 423 920, 00 грн у зв'язку з визнанням позову та відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/1466/25 до моменту компенсації заборгованості з різниці в тарифах на умовах та в порядку, визначеному Законом № 1730-VIII або терміном на один рік з дня ухвалення такого рішення.

Статтею 191 ГПК України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З наведеного вбачається, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, в основу судового рішення не може бути покладено лише факт визнання позову відповідачем, без дослідження при цьому обставин справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020 у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17)).

Щодо посилань відповідача на те, що спірна заборгованість є заборгованістю з різниці в тарифах, яка підлягає компенсації з державного та/або місцевого бюджету відповідно до протоколів засідання територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах в порядку, визначеному Законом № 1730-VIII, суд зазначає наступне.

29.07.2022 набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII (далі - Закон № 1730).

Закон № 1730 визначає процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з ст. 1 Закону № 1730, взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 1730 визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.

Згідно з абз. 9 ст. 4 Закону № 1730, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Згідно з абз. 13 ст. 4 Закону № 1730, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1730, реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 5 Закону № 1730).

Отже, в рамках Закону № 1730 процедура врегулювання заборгованості здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону № 1730) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону № 1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.

Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1403 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформував наступну правову позицію: «Згідно з ст. 1 Закону України «Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону)».

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23.04.2024 у справі № 925/636/23, наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Крім того, Верховним Судом зроблено висновок про те, що Закон № 1730 не передбачає можливості проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.

Отже, сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом № 1730, без фактичного врегулювання такої заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій, не може свідчити про відсутність заборгованості (припинення зобов'язання), стягнення якої є предметом позову.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, договору про організацію взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730 або договору про реструктуризацію заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730 для погашення боргу за договором між сторонами укладено не було. Протилежного суду не доведено.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, при цьому, припинення зобов'язання є останньою стадією його існування.

Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання, тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформував правову позицію щодо припинення зобов'язань в рамках процедури врегулювання заборгованості за природний газ, згідно з якою, у випадку не укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками розрахунків, відсутні підстави припинення спірних правовідносин між сторонами договору постачання природного газу.

Матеріалами справи підтверджується та визнається відповідачем, що станом на дату розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ у спірному періоді в розмірі 112 366 648, 53 грн за договором № 3447-ПСО(ТКЕ)-17 від 01.09.2022 не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (тобто відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за договором).

Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення основної заборгованості за поставлений газ. При цьому, така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730 та реструктуризації залишків заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730.

Згідно з нормами абз. 13 ст. 4 Закону № 1730, протоколи засідання Територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, на які посилається відповідач, підтверджують обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Проте, такі протоколи не є ані договором про організацію взаєморозрахунків, ані договором про реструктуризацію заборгованості в розумінні Закону № 1730.

Суд зазначає, що вказані протоколи свідчать про те, що відповідач як учасник процедури врегулювання заборгованості частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості згідно з Законом № 1730, однак вказані протоколи не свідчать про те, що заборгованість вже врегульована (погашена), оскільки договору про організацію взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730, або договору про реструктуризацію заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730 за договором укладено не було. Протилежного суду не доведено.

З огляду на наведене вище, заборгованість відповідача не погашена, а лише підлягає погашенню (підлягає врегулюванню) за рахунок держави в межах видатків спеціального фонду державного бюджету.

Проте, сама по собі можливість КП БМР «Білоцерківтепломережа» врегулювати заборгованість відповідно до Закону № 1730, не може свідчити про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у спірному періоді та не може бути підставою для відмови у задоволенні даного позову.

Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов'язання в частині здійснення оплати за поставлений природний газ за спірний період на загальну суму 112 366 648, 53 грн, як і відсутні докази врегулювання такої заборгованості у визначеному Законом № 1730 порядку, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в загальній сумі 112 366 648, 53 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати вказаної суми заборгованості до суду не надано.

Решта посилань відповідача також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

З огляду на наведене, а також приймаючи до уваги визнання відповідачем позову, вимога про стягнення з відповідача 112 366 648, 53 грн основного боргу є обґрунтованою, нормативно та документально доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого газу, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку визнав позовні вимоги та з урахуванням наведених вище висновків суду, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 112 366 648, 53 грн.

Щодо клопотання КП БМР «Білоцерківтепломережа» про відстрочення виконання рішення суду по справі № 911/1466/25, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.

Частинами 4, 5 ст. 331 ГПК України встановлено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Суд зазначає, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права. Разом з тим, підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), залежать від предмету спору (правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23).

Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23, від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно з ст. 331 ГПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання, водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

Суд наголошує на тому, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

При цьому, відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.

За висновками суду, посилання відповідача на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву та у його письмових поясненнях по справі № 911/1466/25 не є виключними та такими, що не унеможливлюють виконання рішення.

Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту гарантованого надходження на користь відповідача грошових коштів у строк, встановлений процесуальним законодавством, для відстрочення виконання рішення у цій справі.

Суд зазначає, що викладені відповідачем у його письмових поясненнях по справі № 911/1466/25 твердження про наявність ряду чинників, які сприятимуть відновленню платоспроможності КП БМР «Білоцерківтепломережа» у недалекому майбутньому, зокрема погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникла через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання відповідно до вимог, вказаних у постановах Кабінету Міністрів України, планомірне підвищення ціни на теплову енергію до економічно обґрунтованої, що позначатиметься на підвищенні фінансово-економічних можливостей відповідача в 2025-2026 роках, наявність судових справ, в яких КП БМР «Білоцерківтепломережа» виступає стягувачем, фактично ґрунтуються на припущеннях відповідача та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також, відповідач не надав жодних доказів того, що ним вчиняються дії, спрямовані на врегулювання заборгованості в тарифах у визначеному Законом № 1730 порядку, зокрема докази звернення відповідачем до позивача з намірами/пропозиціями укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості та, як наслідок, беззаперечних доказів того, що спірна заборгованість буде врегульована у визначеному законом порядку у строк, встановлений процесуальним законодавством для відстрочення виконання рішення у цій справі згідно з ст. 331 ГПК України.

Суд зазначає, що збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості є результатом провадження господарської діяльності відповідачем як самостійним суб'єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

При цьому, дослідивши копії звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2025 року та баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 31.05.2025, суд зазначає, що останні не свідчать про складний фінансовий стан Комунального КП БМР «Білоцерківтепломережа» та/або збитковість останнього. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, спірна заборгованість відповідача перед позивачем виникла за період вересень 2022 - серпень 2023 року, у той час як відповідач надав суду докази фінансової звітності останнього лише за І квартал 2025 року.

Суд звертає увагу, що складна фінансова ситуація підприємства не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Крім того, надані відповідачем докази не підтверджують відсутність у відповідача майна, за рахунок якого було б можливим задоволення вимог стягувача та погашення існуючої заборгованості.

Суд зазначає, що обставини, на які посилається відповідач у клопотанні про відстрочення виконання рішення, зокрема те, що заборгованість виникла під час воєнного стану та те, що перебування відповідача у скрутному фінансовому становищі зумовлене систематичною несплатою населення за надані послуги, що в свою чергу і призвело до неможливості виконання зобов'язання перед позивачем за договором зі сплати вартості поставленого природного газу, не є тими виключними обставинами, які унеможливлюють виконання рішення, оскільки економічні наслідки дії воєнного стану поширюється як на відповідача, так і на позивача у справі.

З матеріалів справи вбачається, що на час розгляду даної справи відповідач вже більше ніж на два роки прострочив виконання зобов'язань за договором № 3447-ПСО(ТКЕ)-17 від 01.09.2022, а останній платіж в рахунок оплати поставленого природного газу за спірний період відповідач здійснив 11.01.2024 (що ним не спростовано шляхом подання до суду доказів). При цьому, предметом даного позову є лише стягнення суми основного боргу за поставлений природний.

З урахуванням зазначеного вище, відповідачем не доведено наявність у нього обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому, дослідивши всі обставини в сукупності, враховуючи заперечення позивача, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду даної справи суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Як було зазначено судом вище, КП БМР «Білоцерківтепломережа» у відзиві на позовну заяву повністю погодилось із заявленими позовними вимогами, тобто відповідачем визнано позов до початку розгляду справи по суті.

За подання цієї позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 847 840, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 0000027682 від 23.04.2025.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог та визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, враховуючи приписи ст. 129, 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», 50 % від судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 423 920, 00 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України, а інша частина 50 % від судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 423 920, 00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (місцезнаходження: вул. Мережна, буд. 3, м. Біла Церква, Київська обл., 09100; код ЄДРПОУ 04654336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) 112 366 648, 53 грн основного боргу та 423 920, 00 грн судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) з Державного бюджету України 423 920, 00 грн судового збору, сплаченого на підставі платіжної інструкції № 0000027682 від 23.04.2025.

4. У задоволенні клопотання Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» про відстрочення виконання рішення відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 10.11.2025.

Суддя Л.В. Сокуренко

Попередній документ

131645969

Наступний документ

131645971

Інформація про рішення:

№ рішення:	131645970
№ справи:	911/1466/25
Дата рішення:	29.10.2025
Дата публікації:	11.11.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Подано апеляційну скаргу (22.12.2025)
Дата надходження:	28.04.2025
Предмет позову:	ЕС: Стягнення 112366648,53 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

03.09.2025 16:00	Господарський суд Київської області
24.09.2025 16:00	Господарський суд Київської області
29.10.2025 14:30	Господарський суд Київської області
03.02.2026 15:20	Північний апеляційний господарський суд
24.02.2026 16:00	Північний апеляційний господарський суд